Рынок труда и тенденции его развития

     Глобалізація  економіки, яка супроводжується  створенням транснаціональних компаній (ТНК), сприяє тому, що робочі місця експортуються  з промислово розвинених країн, унаслідок чого в цих країнах виникає проблема безробіття. Змінюється також структура робочої сили в бік збільшення частки службовців щодо частки робітників. Річ у тім, що ТНК нерідко прагнуть створювати виробництва в країнах з дешевою робочою силою і високим рівнем безробіття, водночас концентруючи в промислове розвинених країнах такі функції, як маркетинг, планування, бухгалтерський облік, наукові та дослідно-конструкторські розробки тощо.

     В умовах функціонування ТНК послаблюється  вплив профспілок, колективно-договірного  регулювання трудових відносин, невеликий  ефект може мати страйковий рух, тому що ТНК не зазнають великого тиску клієнтів щодо виконання умов поставок через незначні обсяги загальних світових продаж, прибутку і руху готівки, яка припадає на конкретну країну.

     Керівництво ТНК може не зважати на вимоги працівників  конкретної країни щодо поліпшення умов праці, оскільки має змогу переміщувати виробництва в іншу країну.

     Виникають також певні труднощі в укладанні  колективних угод, особливо тоді, коли ті, хто їх укладає, перебувають далеко від тих, хто приймає рішення.

     В таких умовах суттєвим засобом узгодження інтересів різних сторін є створення міжнародних профспілок, принаймні налагодження контактів між профспілковими об'єднаннями різних країн. І хоч часто робітники однієї країни бувають не згодні на додаткові витрати заради підтримки робітників іншої країни, вважаючи їх конкурентами, профспілки знаходять шляхи спільних дій. Такими шляхами можуть бути:

• обмін інформацією, який допомагає чинити опір вимогам ТНК, а також посилатись на приклад інших країн під час укладання колективних угод. Обмін інформацією здійснюється міжнародними конфедераціями профспілок, які представляють різні категорії працівників, секретаріатами об'єднань профспілок однієї галузі або групи суміжних галузей, а також радами ТНК, у засіданнях яких беруть участь представники заводів компанії з різних країн;
• допомога іноземним колегам в укладанні колективних угод. Профспілкові організації різних країн знаходять різноманітні способи підтримки своїх колег в інших країнах. До них відносять відмову працювати понад урочне в тих випадках, коли вироблювана продукція призначається для тих сегментів ринку, для яких виробляє продукцію завод, на якому відбувається страйк; фінансову допомогу робітникам інших країн під час трудового конфлікту; вручення адміністрації вимог через профспілки інших країн. Приклади такої підтримки відомі, але, на жаль, вони поодинокі;

• узгодження  дій під час проведення одночасних переговорів і страйків. Можливе також укладання договорів, спільних для всіх країн ТНК, але вони зараз не так цікаві для профспілкових лідерів, як у 70 — 80-ті роки, що пояснюється порівняно нечастим досягненням успіху і суттєвими розбіжностями між національними профспілками за структурою та вимогами. Крім того, у робітників спостерігається посилення націоналістичних настроїв у міру зростання страху перед іноземною конкуренцією.

         Мені хотілося б звернути увагу  на те, що Радіо ООН повідомляє  в новому дослідженні Міжнародної організації праці (МОП), складеному на основі даних з майже 150 країн світу про те, що при збереженні нинішньої політики розвиненим державам не вдасться вийти на докризовий рівень зайнятості раніше, ніж у 2015 році. А країнам, що розвиваються, для цього буде потрібно створити більше 8 млн нових робочих місць. Незважаючи на те, що після кризи економіка почала зростати, і в деяких країнах, особливо в Азії та Латинській Америці, відзначається надія на оздоровлення в сфері зайнятості, фахівці МОП відзначають, що "на горизонті зайнятості виникли нові хмари, і в багатьох країнах перспективи далеко не райдужні ".

         Так, майже в 25 країнах, включаючи розвинені, були відзначені соціальні хвилювання, пов'язані з фінансовою та економічною кризою, падінням рівня заробітної плати і погіршенням умов праці.

          Крім того, в деяких країнах більше 4 млн людей, що втратили роботу, перестали її шукати. Серед безробітних спостерігається зниження уявлень про якість життя, і навіть ті, хто має роботу, не відчувають від неї задоволення. Люди перестають довіряти державі, і в них зростає відчуття несправедливості.

         У зв'язку з цим фахівці МОП пропонують орієнтувати економічну політику на відновлення ринку праці, домагатися відповідності заробітної плати зростанню продуктивності праці, і забезпечувати соціальний захист вразливих верств населення.[8]

         Також Міжнародна організація праці (ILO) підготувала щорічну доповідь "Глобальні тенденції зайнятості-2012: запобіжимо розвитку кризи зайнятості", протиставивши так званому золотому мільярду 1,1 мільярда працівників, які або не мають роботи, або живуть в убогості.  По повідомленню ILO, світ зіткнувся з "терміновою необхідністю" створити в найближче десятиліття 600 мільйонів нових продуктивних робочих місць, щоб забезпечити стійке зростання і зберегти соціальну єдність.

          "Після трьох років безперервної кризи на глобальних ринках праці і на тлі перспективи подальшого спаду економічної активності у всьому світі утворився "запас" безробітних у розмірі 200 мільйонів чоловік", - сказано в доповіді. Крім того, протягом найближчого десятиліття необхідно буде створити більше 400 мільйонів нових робочих місць, щоб "поглинути" приріст робочої сили приблизно на 40 мільйонів працівників в рік.  У доповіді наголошується також, що перед світом стоїть і додаткове завдання створення гідних робочих місць - в основному в країнах, що розвиваються, - для 900 мільйонів працівників, що живуть разом зі своїми сім'ями менш ніж на $2 в день.

          "Не дивлячись на енергійні зусилля урядів, криза зайнятості не слабшає, і кожен третій працівник в світі - або приблизно 1,1 мільярда чоловік - або не має роботи, або живе в бідності. Необхідно, щоб створення робочих місць в реальній економіці стало нашим головним пріоритетом", - заявив генеральний директор ILO Хуан Сомавія.  Відновлення, що почалося в 2009 році, виявилося короткочасним, і безробітних в світі як і раніше на 27 мільйонів чоловік більше, ніж було на початку кризи. Доля зайнятих в загальній чисельності населення в період з 2007 по 2010 рік пережила рекордне падіння (з 61,2% до 60,2%).

          В той же час чисельність економічно активного населення в даний час майже на 29 мільйонів чоловік менше, ніж повинно було бути відповідно до прогнозів на основі докризових тенденцій. Якби ці 29 мільйонів працівників, що втратили надію на працевлаштування, виявилися б в числі безробітних, то загальна чисельність останніх у всьому світі підскочила б з нинішніх 197 мільйонів до 225 мільйонів чоловік, а рівень безробіття піднявся б з 6% до 6,9%.

          У доповіді представлено три сценарії подальшого розвитку ситуації із зайнятістю. Відповідно до основного прогнозу чисельність безробітних в 2012 році зросте ще на 3 мільйони, а до 2016 року досягне 206 мільйонів. людина. Якщо глобальні темпи зростання виявляться нижчими 2%, то чисельність безробітних досягне 204 мільйонів вже в 2012 році. Відповідно до сприятливішого прогнозу, що передбачає швидке розв'язання боргової кризи в країнах єврозони, чисельність безробітних у всьому світі у 2012 році повинна виявитися приблизно на 1 мільйон чоловік менше.

         Основні висновки доповіді включають також наступне:

- Сталося  помітне уповільнення темпів  скорочення чисельності "працюючих  бідних". У 2011 році менш ніж  на $2 США в день жили разом  зі своїми сім'ями майже 30% всіх  працівників в світі - більше 900 мільйонів чоловік, що на 55 мільйонів  чоловік більше, ніж передбачалося  на основі аналізу докризових тенденцій. Половина з цих "працюючих бідних" знаходилася в крайній убогості, проживаючи менш ніж на $1,25 США в день.

- Чисельність  нестабільно зайнятих у всьому  світі в 2011 році склала 1,52 мільярда  чоловік, що на 136 мільйонів чоловік  більше в порівнянні з 2000 роком  і майже на 23 мільйони більше  в порівнянні з 2009 роком.

- Серед жінок доля нестабільно зайнятих склала 50,5%, що більше аналогічного показника серед чоловіків (48,2%).[9]

         Особливо хотілося б звернути увагу на те, що рівень безробіття серед молоді досяг чергового максимуму. За даними Міжнародної організації праці, безробіття серед молоді у 2011 р. досягло 13%.

         Це означає, що зараз у світі налічується 81 млн безробітних молодих людей, повідомляє BBC.

          Раніше організація прогнозувала скорочення безробіття, що ґрунтувалося на оптимістичних прогнозах зростання світової економіки.

           Експерти організації очікували, що безробіття серед молоді, віком від 15 років до 24 років, піде на спад у 2010 і 2011 рр., але не так сталося як прогнозувалося.

          Але при всіх цих сумних  даних, у травні офіційний рівень безробіття в Україні знизився на 0,1% і склав 2%, що є одним із найнижчих показників у світі.

          За даними Держстату, на 1 червня в Державній службі зайнятості було зареєстровано 0,549 млн безробітних. На 1 травня в держслужбі зайнятості було зареєстровано 0,580 млн безробітних.[10]

         Тобто проаналізувавши дані, можна  зробити висновок про те, що  в Україні за офіційними даними, ситуація дещо краща, аніж в  інших країнах світу. Так Безробіття  в 17 країнах єврозони у квітні 2011р. склало в середньому 9,9% чисельності  економічно активного населення,  а в 27 країнах Європейського  союзу загалом –  9,4%, повідомило  агентство у вівторок агентство  «Євростат». Мінімальний рівень  безробіття спостерігається в  Нідерландах і Австрії – 4,2%, а максимальний – в Іспанії (20,7%), а в США у вересні 2011 р. - 9,1%.

      На думку аналітиків профільної дослідницької організації Об’єднаного Королівства Chartered Institute of Personnel and Development (CIPD) ринок праці Великобританії в 2012 році буде відчувати великі труднощі, в результаті чого ситуація на ньому ризикує виявитися найбільш тяжкою за останні два десятиліття. За їхніми підрахунками, наступного року число місць в економіці може скоротитися на 120 тис., що значно підвищить рівень невизначеності та соціальної напруженості в країні. При найгіршому сценарії число безробітних в країні до кінця 2012 року досягне 2,85 млн осіб, а рівень безробіття підвищиться до 8,8% з нинішнього рівня в 8,3%. За словами старшого економічного радника CIPD Джона Філпотта, ринок праці країни буде настільки ж слабкий, як і в роки рецесії початку 1990-х років. "Погіршення ситуації на ринку праці, скорочення персоналу і наростаючі невизначеності одночасно з падінням реальних рівнів доходів населення ризикують стати справжньою перевіркою на міцність для Великобританії навіть більшою мірою, ніж у кризові 2008-2009 роки", - підкреслив Філпотт.

         Варто відзначити, що, згідно з даними Національного бюро статистики Великобританії, нинішній рівень безробіття в країні знаходиться на своєму 17-річному максимумі. Всього без роботи зараз сидять 2,64 млн осіб. Тим часом навіть величезні зусилля уряду в наступному році не зможуть привести до істотних змін ситуації. В результаті цього органи влади змушені були прийняти певні кроки, щодо обмеження в*їзду робітників на територію країни.[11]

        Також важливим моментом розвитку світового ринку праці  є поява нових форм зайнятості, а саме – неповної, вторинної, тимчасової, сезонної, неформальної тощо. У сфері послуг поширена практика субконтрактного найму, а інтенсивне використання інформаційних технологій дозволяє залучити до праці висококваліфікованих працівників, котрі можуть працювати вдома. Зростає гнучкість використання робочої сили. Проявляється це у значному підвищенні її мобільності та у формуванні багатопрофільного працівника нової формації, який поєднує у собі різноманітні фахи і види трудової діяльності та постійно підвищує рівень освіти і професійної підготовки. А це у свою чергу вимагає організації якісно нової системи підготовки і перепідготовки кадрів, яка забезпечить їх оперативну адаптацію до постійних ринкових змін. І тому зусилля освіти повинні спрямовуватися на заохочення людини до отримання знань, які дозволять їй стати високо конкурентним фахівцем як у своїй країні так і за кордоном. [12]

         Розумна грамотна людини завжди спроможна опанувати нові сфери діяльності, які постійно з*являються в глобалізованому ринковому середовищі. В результаті у всьому світі зростає популярність вищої школи, її наукоємність та інформаційно-комунікаційна складова. Кращі університети світу збільшують наукову складову вищої освіти. Все більшого значення набуває безперервна освіта, і насамперед, професійна, яка у розвинених країнах є невід*ємною складовою більшості населення і забезпечує постійне оновлення і доповнення вмінь та навичок.

         За оцінками фахівців, у 2013-2020рр. буде відбуватися часткове повернення фахівців з-за кордону, які виїжджали для роботи за кордон. Це пов*язується з тим, що в цей період почнеться зростання економічного розвитку, яке призведе до зростання рівня доходів населення в країні.

          І на кінець, хотілося б відзначити, що важливим документом у сфері  вирішення проблем ринку праці  на міжнародному рівні є Глобальний  пакт про робочі місця, прийнятий  Міжнародною конференцією праці  на її 98 сесії у Женеві 19 червня 2009р. У цьому пакті надаються  рекомендації з вирішення питань  найближчого економічного відновлення,  і питань майбутнього. Використання  цих рекомендацій «…дозволить  всім державам, а в тому числі  державам, що розвиваються, перетворити зайнятість і соціальний захист у стержневий елемент своєї соціально-економічної політики і політики у сфері скорочення масштабів бідності, яка користувалася б широкою міжнародною підтримкою». [12]