Рынок как фактор рыночной трансформации

5. Має відбутися суттєва активізація заходів щодо регулювання та обмеження небажаного імпорту, в тому числі: забезпечення належного контролю за якістю імпортної продукції; встановлення механізмів дієвого контролю за митною вартістю імпорту; застосування передбачених СОТ інструментів тимчасового обмеження імпорту, з метою вирівнювання платіжного балансу, а також для випадків, якщо імпорт товару спричиняє чи загрожує спричинити серйозну шкоду вітчизняним виробникам.

6. Необхідно прискорити запровадження інструментів підтримки експорту, зокрема:впровадження механізмів експортного кредитування та страхування та формування відповідних фінансових установ; удосконалення інфраструктурного забезпечення експортної діяльності; надання інформаційно-методичної та правової підтримки просуванню продукції національних виробників на зарубіжних ринках .

7. Мають відбутися активізація та розширення програм модернізації промисловості як приватного, так і державного сектору. Високий рівень зношеності виробничих фондів формує потребу в оновленні матеріальної бази промисловості, що має стати ресурсом внутрішнього попиту на продукцію машинобудування. Враховуючи значну долю державної власності в таких секторах як електроенергетика, вугільна промисловість та ін., розширюючи інвестиційні програми, держава спроможна підтримати діяльність промислового сектору у умовах скорочення зовнішнього попиту. Крім загальних заходів, які дозволять пожвавити ситуацію в промисловості, бачиться доцільним розроблення індивідуальних антикризових програм для підтримки найбільш важливих галузей, перш за все, чорної металургії, машинобудування, виробництва будівельних матеріалів, нафтохімічної промисловості та ін. З метою стимулювання інноваційної спрямованості модернізації слід також здійснити відновлення системи податкових пільг для підтримки інноваційної діяльності підприємств, створити механізми державної участі у фінансуванні акціонерного капіталу інвестиційних фондів, що здійснюють фінансування інноваційних проектів та виробництв, впровадити механізми стимулювання імпорту сучасного технологічного обладнання.

8. Слід забезпечити пріоритетність запровадження засобів регулювання діяльності природних монополій, з метою недопущення необґрунтованого підвищення цін та тарифів на послуги і товари, які надаються ними, перш за все - тарифів на електроенергію, залізничні перевезення, портові послуги тощо.

ВИСНОВОК

Процес державного регулювання економіки створюючи відповідні умови стає рушієм економічного розвитку. Необхідність державного регулювання ринкової економіки випливає з об’єктивно притаманних державі економічних функцій. В умовах існування різних форм власності роль державного регулювання полягає, з одного боку, у забезпеченні юридичного механізму їх реалізації, а з іншого – у спрямованому впливі на ринкові параметри, що забезпечують організацію функціонування економічної системи як цілого.

Але останнім часом з’являються дискусійні наукові дослідження де обґрунтовується теза що управління є складовою регулювання. Виходячи з цього твердження державне регулювання економіки розглядають як систему заходів задля здійснення підтримуючої, компенсаційної, управлінської та ін. видів діяльності держави, спрямованих на створення нормальних умов ефективного функціонування ринку та вирішення складних соціально-економічних проблем розвитку національної економіки й всього суспільства. Підтримуюча діяльність держави це правове забезпечення ринкової діяльності, створення ринкової та виробничої інфраструктури, підтримання конкурентного середовища тощо.

Компенсаційна діяльність держави компенсує недоліки або негативні наслідки функціонування ринку шляхом проведення антимонопольних та екологічних заходів, організації системи захисту для непрацездатних та малозабезпечених верств населення, боротьби з безробіттям. Управлінська діяльність держави це управління у сфері економічних та соціальних відносин з метою реалізації певних цілей.

Держава використовує багато адміністративних та економічних регуляторів ринкових відносин. Проте жоден із них не ідеальний, оскільки, забезпечуючи позитивний ефект в одному напрямі призводить до негативних наслідків у іншому.

Різні країни застосовують неоднакові методи регулювання суспільно-економічного розвитку. В одних із них надають перевагу кредитуванню, в інших — системі податків, у третіх вирішальна роль належить індикативному плануванню розвитку держави.

Між адміністративними та економічними методами регулювання розвитку країни немає чіткої межі, вони доповнюють один одного і за оптимального поєднання дають найбільший ефект. В умовах глобалізації суспільно-економічних процесів особливого значення набуває регулювання зовнішньоекономічних зв'язків країни.

В умовах загострення глобальних проблем роль держави в регулюванні соціально-економічного розвитку кожної країни представляється по-своєму вирішальною. При домінуванні влади над суспільством роль держави завжди була, є і буде вирішальною. Отже, цілком закономірно, що суспільство пред'являє високі вимоги до держави і механізмів його економічного зросту, які воно само повинне в своїх же інтересах розвиватись.

Дослідження існуючих проблем у нашій державі приводить до джерел його становлення як країни з ринковою економікою. Трансформація командно-адміністративної економіки торкнулася всієї системи господарювання і призвела до незворотних наслідків. Розгляд питання розвитку нашої держави, з точки зору ідеології ринкових відносин, дозволив визначити ступінь розвитку основних економічних процесів та їх вплив на практичну діяльність суб'єктів господарювання.

Позитивним на даний час для України в ситуації кризи світового господарства є, як би парадоксально це не звучало, - нерозвиненість економіки і слабка інтеграція на світові товарний і фінансовий ринок. Крім того, на тлі погіршення кон'юнктури на світовому ринку і зниження ділової активності в розвинутих країнах, ситуація в державі, що розвивається, Україна, для інвесторів, буде більш привабливою. Ці обставини є дуже слабкою втіхою для згладжування негативних факторів, що впливають на економіку України, однак це показує неоднозначність кризоутворюючих факторів і як наслідок антикризового управління як одного з методів державного регулювання ринковою економікою.

Економіка України в цілому нестабільна і знаходиться в стані депресії, спад промислового виробництва має системний характер, глибокі інфляційні процеси протікають поруч з інтенсивним зростанням усіх видів неплатежів, загострилися відносини між підприємствами.

Отже основними принципами створення системи державного регулювання економіки в Україні є такі:

     розумної достатності — державі перепідпорядковуються тільки ті економічні функції, які ні за яких умов не можуть виконувати нижчестоящі ланки господарської системи (виробники та інші суб'єкти ринкових відносин) внаслідок обмеженої компетентності;

     адекватності — система державних регуляторів економіки та системи їх застосування мають відбивати реально існуючий стан соціально-економічного розвитку;

     поступовості — командно-адміністративні регулятори замінюються економічними у міру того, як для цього створюються об'єктивні умови у вигляді процесів роздержавлення, демонополізації, приватизації, стабілізації економіки, створення ринкової інфраструктури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.      Базилевича В.Д. Економічна теорія. Політекономія: Підручник / За ред. Базилевича В.Д. – К.: Знання-Прес, 2004.

2.      Бедратий В.М. Державне регулювання в умовах інтеграції національної економіки у європейський та світовий економічний простір // Економіка та держава. - №7. – 2006. – С. 82-84.

3.      Богиня Д., Волинський Г. Державне регулювання перехідних процесів // Економіка України. — 1999. — № 5. — С. 12—21.

4.      Бузгалин А. Закономерности переходной экономики: Теория и методология // Вопросы экономики. — 2004. — № 2. — С. 40—50.

5.      Воробйов С.М.  Економічна теорія. Посібник для вищих навчальних закладів /За ред. С.М. Воробйова – К. – Х., Корвін, 2003. – С.77-82.

6.      Гальчинський А. Відновити дієздатність держави / Економіка України. — 2005. — № 8. — С. 3—14.

7.      Геєць В. М. Перехідна економіка: Підручник /За ред. В. М. Гейця, – К.: Вища шк., 2003.

8.      Геєць В. Економіка України і моделі реформування, зміна структури та прогноз розвитку. — К.: ІДУС при КМ України, 2005. — С. 120.

9.      Дідківська Л. І. Державне регулювання економіки : навч. посіб. / Л. І. Дідківська, Л. С. Головко – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – С. 214.

10. Єщенко П. Економіка перехідного періоду: теоретико-методологічні і методичні підходи // Економіка України. — 2005. — № 5. — С. 56.

11. Жаліло Я., Черніков Д. Дієвість економічної політики держави в контексті ринкового реформування // Економіка України. —2006. —№ 12. — С. 13.

12. Золотарьов В. Ф. Державне регулювання економіки : навч. посіб. / В. Ф. Золотарьов. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2008. – С. 292.

13. Злунько С.М. Перехідна економіка: сучасна Україна. – К.: «Знання», 2006. – 324.

14. Іващенко А.В. Роль і функції держави у формуванні ринкової економіки // Проблеми науки. №6. – 2008. – С.41-46.

15. Кельман А. Экономические механизмы. — М.: Прогресс: Универс., 2002. — 189 с. — С. 125—126.

16. Климко Г.Н. Основы экономической теории.: Политэкономический аспект: Учебник / Отв. ред. Г.Н.Климко. – К.: Знания-Пресс, 2004. - С. 252.

17. Лукінов І. Економічні трансформації (наприкінці XX сторіччя). — К.: Книга, 2005. — С. 456.

18. Лукінов І. Методи і засоби державного регулювання економі-
ки перехідного періоду // Економіка України. — 2005. — № 5. —
С. 8—11.

19. Мамутов В.К. О сочетании госрегулирования и рыночной саморегуляции // Економіка України. – 2006. – № 1. – С. 59 – 65.

20. Медведева В. А.,  Абалкина Л. И., Ожерельева О. И.  Политическая экономия: Учебник для вузов / Под ред. В. А. Медведева, Л. И. Абалкина, О. И. Ожерельева. — М.: Политиздат, 2006. — 735 с. — С. 380.

21. Мочерний С.В.  Основи економічної теорії. Підручник. За ред. С.В. Мочерного. – К.: “Академія”, 2003. - С. 520.

22. Оганян Г. А., Паламарчук В. О., Румянцев А. П.  та ін.; Політична економія: Навч. посіб. / За заг. ред. Г. А. Оганяна. — К.: МАУП, 2003. — С. 520.

23. Павловський М. А. Макроекономіка перехідного періоду: Укр. контекст. — Житомир: Техніка, 2005. — С. 334.

24. Пахомов Ю. Н., Крымский С. Б., Павленко Ю. В. Пути и перепутья современной цивилизации. — К., 2004. — С. 432.

25. Рибалкін В. Ринок як економічний інститут власності // Економіка України. — 2006. — № 2. — С.71.

26. Симоненко В. Держава і ринок: шляхи партнерства / В. Симоненко // Економіка України. – 2007. – № 1. – С. 71 – 76.

27. Соколовська А. Економічна функція держави та особливості її виконання в Україні / А. Соколовська // Економіка України. – 2008. – № 3. – С. 20 – 33.

28. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. / Д. М. Стеченко. – К. : МАУП, 2005. – С. 176.

29. Хансен Дж. Чрезмерное государственное потребление и экономический рост: Украина в международной перспективе // Фондовый рынок. — 2006. — С. 27.

30. Чистов С. М., Никифоров А. Е., Куценко Т. Ф.  Державне регулювання економіки : навч. посіб. / – 2-ге вид., допрац. і доп. – К. : КНЕУ, 2005. – С. 440.

31. Шамхалов Ф. Государаство и экономика: основы взаимодействия. – 2-е изд. перераб. и доп. – М.: «Издательство экономика», 2005. С. 727.

32. Швайка Л.А. Державне регулювання економіки. – К.: «Знання», 2008. – С.462.

33. Господарський кодекс України N 436-IV від 16.01.2003 р. зі змінами та доповненнями // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua – 2010.

34. Григорук А.А., Палюх М.С., Литвин Л.М., Літвінова Т.Д. Основи економічної теорії. Навч. посібник. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.tnpu.edu.ua/kurs/301/192.htm - 2010.

35. Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» вiд 11.09.2003 № 1160-IV // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua – 2010.

36. Каховська О. В. Сутність та необхідність державного регулювання економіки // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: - http://www.nbuv.gov.ua/portal/48/018.pdf - 2010.