Рынок как фактор рыночной трансформации

У 2008 році позитивний баланс послуг сформовано у розмірі 2.4 млрд. дол. США. Нерезидентам було надано послуг на суму 17.9 млрд. дол. США, отримано – на 15.5 млрд. дол. США. При цьому темпи приросту імпорту послуг значно перевищили темпи приросту експорту – 31.9% проти 26.4% (у 2007 році темпи приросту становили відповідно 28.1% і 25.4%). У 2008 році збільшення обсягів експорту відбулося за всіма видами послуг (крім страхових та послуг зв’язку, обсяги які знизились на 25.6% та 10.2% відповідно). Зростання загальних обсягів зовнішньої торгівлі у І половині року зумовило збільшення обсягів експорту транспортних послуг майже на чверть. Збільшення обсягів послуг з подорожування на 25.5% відбулось за рахунок зростання чисельності іноземних громадян, що відвідали Україну у 2008 році (на 10%) та збільшення їх середніх витрат (на чверть) внаслідок високої інфляції .

Від’ємне сальдо балансу доходів у 2008 році збільшилося порівняно з 2007 роком в 2.3 рази і становило 1.5 млрд. дол. США, що перш за все, зумовлено зростанням виплат дивідендів за прямими інвестиціями в 2 рази та зростанням витрат на обслуговування зовнішнього боргу в 1.5 рази. Збільшення надходжень за статтею «Доходи» в 1.5 рази порівняно з 2007 роком відбулося через зростання обсягів оплати праці українських громадян за кордоном, а також доходів від розміщення резервів .

Позитивне сальдо поточних трансфертів у 2008 році склало 3.1 млрд. дол. США, зменшившись на 11.6% порівняно з 2007 роком. Дефіцит “довіри” на світових фінансових ринках в цілому, та навіть в більшій мірі до України, обумовив зменшення притоку довгострокових ресурсів і високі обсяги повернення короткострокових кредитів нерезидентам та відтік іноземної готівки з банківської системи .

Обсяги чистого притоку прямих іноземних інвестицій в Україну за 2008 рік оцінено в 9.7 млрд. дол. США, що на 5.0% більше, ніж у 2007 році — 9.2 млрд. дол. США. Світова фінансова криза позначилась, насамперед, саме на обсягах надходжень прямих іноземних інвестицій. У IV кварталі 2008 року чистий притік прямих іноземних інвестицій склав всього 934 млн. дол. США, що в 3.5 рази менше, ніж в середньому за три попередні квартали. Незважаючи на кризу, фінансовий сектор залишався найбільш привабливим для іноземних інвесторів: його частка в прирості прямих іноземних інвестицій за 2008 рік оцінена в 69.2% .

На відміну від перших трьох кварталів, у IV кварталі було зафіксовано значне від’ємне зведене сальдо платіжного балансу в розмірі 9.5 млрд. дол. США. В цілому за 2008 рік сформувався дефіцит зведеного сальдо платіжного балансу в розмірі 3.2 млрд. дол. США, який було профінансовано за рахунок першого траншу за кредитом stand-by у розмірі 4.6 млрд. дол. США. Завдяки цьому, резервні активи у 2008 році зросли на 1.1 млрд. дол. США і станом на 01.01.2009 склали 31.5 млрд. дол. США, що забезпечує фінансування імпорту товарів та послуг протягом 6.4 місяців майбутнього періоду .

Таким чином, розвиток економіки України за останні роки відбувався в позитивних тенденціях. Разом з тим варто зазначити, що на кінець 2008 року темпи економічного зростання набагато уповільнилися, що було спричинене різними чинниками негативного впливу на економічні процеси в Україні.

2.2. Аналіз вагомих чинників негативного впливу на економічні процеси в країні

Існує ряд певних чинників негативного впливу на економічні процеси в Україні, що призвели до зниження темпів економічного зростання в країні. Так, підґрунтя наростання макрофінансової нестабільності в Україні восени поточного року міститься насамперед у здійснюваній економічній політиці, яка характеризувалася невиваженістю та неадекватністю стратегічним завданням та можливостям розвитку національної економіки. Підґрунтям фінансової дестабілізації в Україні стали системні суперечності, а саме: надмірна частка споживання та недостатні обсяги нагромадження в умовах нерозвиненості внутрішнього ринку, інституційна нерозвиненість фінансової системи та вузькість механізмів рефінансування банківської системи, несприятливі умови для довгострокового інвестування та концентрація експортної спеціалізації України на невеликій кількості товарних груп .

Активним негативним чинником, який зробив свій внесок в дестабілізацію економічної ситуації стало наростання політичної кризи восени 2008 року. В той час, як прояви світової фінансової кризи вимагають оперативних узгоджених фахових рішень гілок влади, політична криза знижує дієздатність останньої, посилює песимізм суб’єктів ринку в оцінках перспектив розвитку кризових явищ, підвищує інфляційні очікування, обумовлює подальше зниження інвестиційної привабливості економіки .

Відносно незначні масштаби фондового ринку України та його слабка інтегрованість у фінансову систему країни обумовили низький рівень безпосереднього впливу світової фінансової кризи на українську економіку. Між тим, економіка почала дедалі сильніше відчувати її вторинні наслідки у вигляді зростання вартості та утруднення отримання зовнішніх запозичень, витоку капіталу з країни, пов’язаний з падінням фондових індексів в Україні та світі, зниження попиту на провідних експортних ринках України; наростання негативних очікувань суб’єктів ринку.

В подальшому слід очікувати поширення негативного впливу кризових явищ у світі на економіку України. При цьому основні ризики слід очікувати на наступних напрямках :

- погіршення поточного сальдо торговельного балансу;

- тривалий період ускладнення доступу до зовнішніх запозичень;

- зниження стабільності банківської системи та сповільнення кредитної активності, а також згортання інвестиційних процесів;

- посилення ймовірності спекулятивних атак на знецінені активи підприємств;

- зниження динаміки доходів та погіршення якості життя громадян України.

Таким чином, в найближчому періоді в Україні слід очікувати посилення кризових проявів, що вимагає вироблення та реалізації відповідної політики щодо запобігання кризи. Відтак перед антикризовою політикою постають серйозні дилеми, пов’язані з вірним вибором її пріоритетів, необхідністю розмежування поточних антикризових і стратегічних пріоритетів та розробки несуперечливого комплексу заходів щодо їх досягнення [34].

В умовах кризового падіння виробництва у системоутворюючих галузях української економіки (насамперед металургії та будівництві) надмірна концентрація зусиль на стримуванні зростання цін є недоцільною і може негативно позначитися на фінансовому становищі українських виробників. Більш виправданою виглядає виважена стимулююча політика, яка дозволить пом’якшити наслідки фінансової та економічної кризи для вітчизняних підприємств. НБУ також має чітко і послідовно стабілізувати ситуацію у валютній сфері, надаючи позитивні сигнали ринку і не дозволяючи розвиватися панічним настроям, проте ризики девальвації слід намагатись долати переважно за допомогою інших, не пов’язаних з інтервенціями засобів – зокрема, шляхом підвищення жорсткості регулювання валютного ринку . Розбудова механізмів рефінансування комерційних банків з боку НБУ (в тому числі – запровадження цільових інструментів рефінансування) має належним чином компенсувати втрати гривневої ліквідності при проведенні валютних інтервенцій. Антиінфляційні заходи монетарної політики, а також дії НБУ щодо обмеження обсягів банківського кредитування досить ефективні у короткостроковому вимірі, проте суперечать середньостроковим і довгостроковим цілям фінансової стабілізації, яка має спиратися на стимулювання ділової та інвестиційної активності. Отже, тривалість їхньої дії має бути якнайменшою, й вони мають бути якнайшвидше замінені на антиінфляційні заходи структурного характеру. Отже, основними ризиками, що впливатимуть на макроекономічну і фінансову стабільність України в наступний період., визнаються наступні:

            ризик сповільнення економічного зростання внаслідок скорочення виробництва в переробній промисловості і будівництві, яке матиме негативний вплив на доходну частину бюджету, рівень довіри інвесторів і банківську систему ;

            сповільнення зростання світової економіки, зокрема в ЄС і Росії, що впливатиме на обсяги зовнішнього попиту на вітчизняну продукції та ПІІ;

            нестабільність надходжень від фінансових операцій з капіталом, що збільшуватиме ризики, пов’язані з раптовими перервами в залученні коштів в іноземній валюті; набагато жорсткіші умови отримання зовнішніх запозичень, - зростання вартості іноземного рефінансування внаслідок глобальної кризи ліквідності та звуження доступу до кредитних ресурсів;

            ймовірність різкого зниження обсягів надходження - іноземного капіталу за умов наростаючої глобальної фінансової нестабільності, що посилить тиск на валютні резерви НБУ;

            зниження темпів зростання пропозиції грошей через - скорочення обсягів надходження іноземної валюти внаслідок розширення дефіциту рахунку поточних операцій, а також впливу глобального фінансового і економічного спаду на потоки капіталів; сповільнення темпів кредитування економіки та погіршення - якості кредитів, що посилить низхідну динаміку економічного зростання;

            подальше зростання негативного сальдо рахунку поточних - операцій як в частині балансу торгівлі товарами, так і за статтею доходів внаслідок зростання обсягів нарахованих % за зовнішніми запозиченнями і виплат дивідендів за прямими іноземними інвестиціями;

            утруднення утримання курсу гривні до долара США в межах встановленого коридору внаслідок розширення зовнішнього дисбалансу, зниження обсягів надходження ПІІ та зовнішніх фінансових ресурсів і найближчого тиску на гривню; реальна ревальвація гривні, яка знижуватиме вартість імпортованих споживчих та інвестиційних товарів та погіршуватиме конкурентоспроможність експорту;

            погіршення умов торгівлі внаслідок зниження цін на продовольчі товари і металопродукцію на світовому ринку при зростанні вартості імпортованих енергоресурсів, та зростання дефіциту державного бюджету;

            посилення навантаження на державний бюджет внаслідок зростання вартості імпортованого газу за умови несхильності органів влади перекладати повні витрати на домогосподарства і ризиків умовних зобов’язань держави, що виражаються в нагромадженні збитків НАК «Нафтогаз України» ;

            проциклічний характер податково-бюджетної політики; зростання державного боргу внаслідок залучення урядом коштів для фінансування інфраструктурних проектів, пов’язаних з проведенням Євро-2012, а також ризик фінансування дефіциту рахунку поточних операції в умовах зниження припливу прямих іноземних інвестицій;

            погіршення зовнішньої ліквідності та зростаюча залежність від чистого припливу іноземного капіталу як чинника підтримки нацвалюти;

            зростання негативного чистого зовнішнього сальдо за операціями з позичковим капіталом у випадку зниження рівня довіри приватного сектору до економіки чи національної валюти, що обумовить додаткове посилення проблеми зовнішньої ліквідності;

            відсутність надійного уряду з чіткими повноваженнями, який заслуговував би на довіру, спроможного впоратися з ризиками, що накопичуються в економіці, а також додаткове зростання вартості рефінансування внаслідок політичної невизначеності;

            відсутність прогресу у проведенні важливих реформ внаслідок політичної нестабільності, відсутності політичного консенсусу серед політичної еліти, політичного впливу істеблішменту (вищих промислових і фінансових кіл) наближення президентських виборів;

                          зниження якості процесу прийняття рішень щодо економічної - політики, неспроможність артикулювати чітку стратегію подолання кризових явищ в економіці, що посилює ризик неорганізованого пристосування економіки ” до кризових умов [36].

2.3. Державне регулювання ринкової економіки – досвід розвинутих країн

Економічна наука давно довела і практика економічно розвинутих країн підтвердила доцільність та необхідність добиватися у соціально-економічній політиці оптимального поєднання державного регулювання економіки з ринковою саморегуляцією. Держава не повинна допускати як невиправданого втручання у господарську діяльність, так і економічної анархії, розгулу ринкової стихії. Втручання не повинно бути надмірним і таким, що порушує закони. Але важливо, щоб воно було достатнім для забезпечення вирішення завдань соціального розвитку і дотримання законів. Ці висновки дістали відображення і були закріплені у Господарському кодексі України, ст. 5 якого «Конституційні основи правопорядку у сфері господарювання" встановлює, що правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави [33].

До загальних принципів господарювання кодекс (ст. 6) відносить свободу підприємницької діяльності, але в межах, встановлених чином. Державне регулювання економічних процесів необхідне, але обмежується забезпеченням соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, економічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави. Відповідно до Закону «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» вiд 11.09.2003 № 1160-IV державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності має бути спрямована на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, яка здійснюється в межах, у порядку та способом, встановлених Конституцією і законами України (ст. 1 Закону від 11 вересня 2003 р.) [35].