Розміщення працересурсного потенціалу України

На сучасному етапі  соціально-економічного розвитку Україна  має тісні зовнішньоекономічні  зв’язки з більш ніж 100 країнами світу. Провідну роль у розвитку зовнішніх економічних зв’язків України відіграють країни близького зарубіжжя. Найважливішими торговельними партнерами України є Росія, Туркменія, Білорусь, Азербайджан, Литва, Казахстан та інші країни [1, c. 58].

Важливу роль в ефективному використанні трудового потенціалу відіграє економічна та соціальна політика держави. Її вплив на макро- і мікрорівні на ефективність суспільного виробництва здійснюється через: практичну діяльність урядових установ і державних структур; різноманітні види законодавства; фінансові заходи та стимули (податки, тарифи, фінансова підтримка великих науково-технічних і виробничих проектів, фінансування соціальних програм, регулювання відсоткових ставок для кредитів); запровадження та контролювання економічних правил і нормативів (регулювання доходів і оплати праці, контроль за цінами, ліцензування зовнішньоекономічної діяльності); створення ринкової, виробничої та соціальної інфраструктури; макроекономічні структурні зміни; програми роздержавлювання власності і приватизації державних підприємств; комерціалізації організаційних структур невиробничої сфери тощо. Проте в Україні трудовий потенціал все ще використовується неефективно. Існує багато проблем, які знижують його якість.

Ефективна участь країни в міжнародному поділі праці, входження до міжнародного економічного простору надалі все більше залежатиме не тільки від природних факторів, а й від якості національного економічного і науково-технічного потенціалу та надійних гарантованих і взаємовигідних умов співробітництва іноземних країн з Україною, їхніх фірм, міжнародних організацій. Ефективна участь країни в міжнародному поділі праці, входження до міжнародного економічного простору надалі все більше залежатиме не тільки від природних факторів, а й від якості національного економічного і науково-технічного потенціалу та надійних гарантованих і взаємовигідних умов співробітництва іноземних країн з Україною, їхніх фірм, міжнародних організацій [15].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки до розділу 3

 

В умовах ринкової економіки раціональне використання трудових ресурсів, обмеження швидкого зростання безробіття – одна з важливих соціальних проблем. Раціональне розміщення працересурсного потенціалу розглядають як важливу умову підвищення рівня життя населення. Адже саме таке розміщення і є основним фактором ефективного використання трудових ресурсів.

Сучасний період економічних  реформ характеризується широким  впровадженням  у народногосподарську  практику досягнень науки і техніки. Важливим виявом цих досягнень є прискорене зростання інтенсифікації виробництва, що в свою чергу породжує якісно нові тенденції в розміщенні працересурсного потенціалу України. Вирішальна роль у розвитку працересурсного потенціалу України і якісному оновленні технічних засобів належить науці, нарощуванню й ефективному використанню науково-технічного потенціалу, розгортанню досліджень, які відкривають нові можливості революційних змін в інтенсифікації економіки.

Важливим індикатором місця  країни в світі є зовнішня функція  держави. Необхідність активного інтегрування України в світове товариство визначає особливу важливість її розширення. Державна розбудова України, забезпечення її збалансованого соціально-економічного та екологічного розвитку в контексті Концепції сталого розвитку людства вимагає реалізації ефективної державної політики, яка б спиралась на науково обґрунтовану стратегію розвитку країни[8, c. 275].

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Трудоресурсний потенціал країни визначається як сукупність реальних та потенційних якісних та кількісних характеристик працездатного населення (або трудових ресурсів), які використовуються або можуть бути використані в процесі праці. Кількісні характеристики визначаються чисельністю працездатного населення, економічно активного населення, трудових ресурсів, обсягом приросту трудових ресурсів. Якісні характеристики робочої сили – це передусім стать, вік, освіта, професійна підготовка, кваліфікація, культурний рівень, стан здоров’я та фізіологічний стан, морально-психічні якості та відношення до праці [1, c.57].

Основною характерною ознакою функціонування трудоресурсного потенціалу, яка виокремлює його з-поміж інших видів потенціалів є необхідність забезпечення постійного безперервного процесу відтворення у багаторівневій динамічній системі накопичення та трансформації якісних  характеристик робочої сили. Формування, розвиток і відтворення трудоресурсного потенціалу країни відбувається під безпосереднім впливом наступних взаємопов’язаних  чинників: демографічних; соціально-економічних; освітньо-культурних.

Демографічна ситуація, яка склалася в Україні в цілому, в усіх її регіонах визначається як критична, як така, що здатна загрожувати національній безпеці, соціально-економічній та суспільній стабільності країни. Необхідно відзначити, що демографічна поведінка й установка населення безпосередньо залежить від соціально-економічного становища в країні й має виражений інерційних характер, що суттєво обмежує можливості для швидкої зміни демографічної ситуації. Ринок праці області характеризується наявністю значних територіальних відмінностей, котрі є найпомітнішими на рівні міст обласного підпорядкування та адміністративних районів. Локальнi особливостi зайнятостi населення досить тiсно взаємопов'язанi з режимом його загального вiдтворення. Важливим резервом підвищення ефективності використання ресурсів праці як наявних, так і потенційних, є професійно-кваліфікаційний аспект. Внаслідок невисоких розмірів зарплат та несвоєчасного їх виплачування у підприємствах та установах державного сектора економіки значна частина працівників (причому висококваліфікованих) переходять на роботу у інші галузі, займаються невиробничою діяльністю (торговельним бізнесом та ін.), поступово втрачаючи свою кваліфікацію. Цьому сприяє також міграція “умів” – висококваліфікованих спеціалістів, науковців – за межі України. Важливе значення для України мають внутрішні міграції населення, тобто міграції, які відбуваються між її регіонами, областями, населеними пунктами.

Мінливість «погоди» на ринку праці  потребує не лише високої кваліфікації робочої сили, а й швидкої перекваліфікації відповідно до сучасних технологій і  організації виробництва та праці, які змінюються. Висока регіональна  диференціація соціально-економічного розвитку визначає потенціал розвитку місцевої ініціативи. Регіони повинні мати змогу формувати довгострокові стратегії розвитку, що базувалися б на цілісному аналізі економічного та соціального потенціалу, притаманному певному регіону, включаючи спеціалізацію і виробничу орієнтацію населення [5, c.12].

У сучасних умовах важливу роль в  ефективному використанні трудового  потенціалу відіграє економічна та соціальна  політика держави.  Сучасні зовнішні міграції мають політичні або соціально-економічні мотиви.  Після здобуття Україною незалежності створюються умови для повернення на Батьківщину українців, які жили за межами своєї історичної Вітчизни. Необхідність активного інтегрування України в світове товариство визначає особливу важливість її розширення. Державна розбудова України, забезпечення її збалансованого соціально-економічного та екологічного розвитку в контексті Концепції сталого розвитку людства вимагає реалізації ефективної державної політики, яка б спиралась на науково обґрунтовану стратегію розвитку країни [12, c.315].

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Сьомченко В. В. Відтворення населення як фактор формування трудових ресурсів / В.В. Сьомченко // Вісник Запорізького національного університету. – 2009. - №1 (4). – с. 55-58.
2. Ковалевський В.В. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка : Підручник / - 7-е вид., стер. – К.: Знання, 2005. – 350 с.
3. Мартьянов М., Філатова Л., Роль людського капіталу в процесі формування економіки знань та інформаційного суспільства а Україні. – 2010. – с. 126-135.
4. Нікіфоров П. О. Фінансово-економічні аспекти розвитку ринку праці та боротьби з безробіттям / Фінанси України. – 2010. - №10. c. 38.
5. Федоренко В. Г., Казановський А. В. Державна служба зайнятості України в контексті протидії новим викликам ринок праці / Економіка та держава. 2009. - №11. – с. 24
6. Маршавін Ю. М., Міропольська М. А. Критерії ефективності профорієнтаційної роботи державної служби зайнятості / - К.: ІПК ДСЗУ, 2008. – с. 100.
7. Береза А. В. Регіональна політика як чинник суспільної стабільності: європейський досвід і Україна: дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького — К., 2007. — с.211.
8. Продуктивні сили і регіональна економіка: зб. наук. праць:у 2 ч. / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України / Б.М. Данилишин (відп.ред.). — К. : РВПС України НАН України, 2007. - с. 303.
9. Дорогунцов С. І. , Пітюренко Ю. І. , Олійник Я. Б.  та ін. /  Розміщення продуктивних сил України: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц.— К.: КНЕУ, 2000. —с. 364.
10. Мельник Ю. В. / Інституційне забезпечення участі України у процесах транснаціоналізації міжнародного ринку праці: науковий журнал. Вісник Тернопільського економічного університету. – 2009. – с.1-3.\
11. Вербицький І.С. Концептуальні засади стратегічного планування соціально- економічногорозвитку регіону / І.С. Вербицький // Актуальні Проблеми Економіки.- 2007.- № 8.- С. 157-165.
12. Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка : Навч. посібник.- К.Кондор, 2004. – 344 с.
13. Миронова Т.Л., Процай О.П., Колодій С.Ю. Управління розвитком регіону : Навч. посібник / – К. : Центр навч. літ-ри, 2008. – 328 с.
14. Буга Н.Ю. Прогнозування економічного розвитку проблемних регіонів/ Н.Ю. Буга. // Актуальні Проблеми Економіки. – 2007. - № 7.- С. 121-127
15. buklib.net/
16. ukrstat.gov.ua/
17. eco.dt-kt.net.fleshbooks./
18. http://vu.ua/news/82.html

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток А

 

Зареєстроване безробіття у 2011 році

 

 

 

	Кількість зареєстрованих безробітних, на кінець звітного періоду			Середній розмір допомоги  за місяць, гривень
	тис. Осіб		у % до населення  працездатного віку
	Всього	з них отримують допомогу  по безробіттю
Січень	585,6	447,9	2,1	814
Лютий	616,7	466,3	2,2	826
Березень	613,6	456,4	2,2	810
Квітень	579,9	421,6	2,1	815
Травень	549,2	406,1	2,0	817
Червень	506,1	371,2	1,8	838
Липень	469,5	341,5	1,7	854
Серпень	432,4	310,3	1,6	878
Вересень	404,5	281,1	1,5	885

Держстат України, 1998-2011. Дата останньої модифікації: 14.10.2011

Джерела: http://www.stat.cherkassy.ua/

 

 

 

 

 

Додаток Б

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Динаміка чисельності  населення у віці 15-64 роки

 Джерела: http://ukrstat.gov.