Роздрібна торгівля: суть, функції, види і типи роздрібних підприємств

На початок 2004 р. попит на торговельні приміщення перевищував відповідну пропозицію, створюючи при цьому стійку тенденцію до збільшення числа клієнтів на одиницю торгової площі в межах існуючих роздрібних схем. Більшу частину попиту формують успішні українські оператори роздрібного ринку, які або удосконалюють, або розширюють територію, що ними покривається, і хочуть збільшити кількість магазинів. До найвідоміших серед них можна віднести «Ельдорадо» (побутова техніка й електроніка), «Домотехніка» (побутові прилади), «Brocard» (парфумерія), «Orpheus Book House» (книжкові магазини). Швидко розвиваються й інші крупномасштабні оператори, що включають такі мережі супермаркетів, як «Сільпо», «Фуршет», «Мегамаркет» і «Євромаркет». Безперечно, що ця тенденція надалі посилюватиметься.

Водночас вітчизняні та міжнародні роздрібні торговці стають усе вибагливішими  щодо розташування магазину та якості приміщень, розраховуючи на те, що запропоновані  об'єкти відповідатимуть іміджу їхньої марки й забезпечать адекватну  прибутковість. Натомість старі роздрібні приміщення Києва потребують повної реконструкції, аби бути конкурентоспроможними на ринку й приваблювати більше вимогливих торговців. Розвиток роздрібної торгівлі в центрі міста обмежений невеликою кількістю основних торгових вулиць. Скоріше за все такому розвитку сприятиме якісний ремонт уже існуючих магазинів та виведення на ринок нових міжнародних торгових марок.

Спостерігається різка нестача  торгівельних точок на найпопулярніших  вулицях міста, зокрема на Хрещатику, В. Васильківській, Б. Хмельницького, П. Сагайдачного, Проспекті Перемоги та інших. Незважаючи нате, що власники приміщень диктують надмірно високі орендні ставки, більшість торговців бажала б організувати свій бізнес на цих вулицях, вважаючи їх найпривабли-вішими для майбутніх клієнтів. Проте якщо роздрібні торговці не знаходять належних приміщень у центрі міста, вони шукають такі місця в прилеглих районах, які б розташовувались поблизу від маршрутів громадського транспорту[13, c. 108-110].

 Як правило, перспективні  покупці й орендатори торгової нерухомості зацікавлені в приміщеннях у діапазоні від 30 до 250 м кв., які вбудовані в нежитлові блоки будівель, що розташовані окремо. Переважно вони не потребують серйозного ремонту. Стабільний інтерес проявляється також і до великих, що стоять окремо, або вбудованих приміщень з площею від 1000 до 5000 м кв., які придатні для організації роздрібного продажу великого формату.

Орендодавці найвідоміших торгових площ на центральних вулицях міста  вимагають до 150$ за кв. м площі  на місяць. Найчастіше це невеликі магазини типу бутік. Вартість більших приміщень ще вища.

Неефективні та малопривабливі торгові  приміщення радянського типу в основному  окупували ринок торговельної нерухомості  Києва. Проте із зростанням роздрібної торгівлі змінюється ситуація на ринку і потреба в якісних приміщеннях стає все нагальнішою. Формати магазинів роздрібної торгівлі, які діють у Києві, наведені у табл. 1.

Таблиця 1. Формати магазинів  роздрібної торгівлі

Чутливі до ціни покупці з низьким  рівнем доходу все ще купують продукти харчування та одяг на відкритих ринках заради низької ціни. Проте їхнє ставлення може змінитися з розвитком гіпермаркетів і магазинів, які продають товари за зниженими цінами.

Більшість пропозицій якісних торгових приміщень надходить у формі  торгових центрів. Тому в кінці 2007 р. роздрібні торгові площі в торгових центрах Києва становили понад 70000 м кв. Перші професійні торговельні центри в Києві почали з'являтися в 2002р. Ця поява відзначає другу хвилю розвитку в київському сегменті торговельних центрів. Порівняно з першою, яка прийшла наприкінці дев'яностих з напівпрофесійними підземними торговельними центрами і реконструйованими універмагами, друга хвиля врівноважена набагато якіснішими проектами.

Це засвідчується появою націлених  на споживачів з доходом вище середнього торгових центрів просто в центрі міста.

Добрим підтвердженням тому є перша  фаза торговельного центру «Глобус» — єдиного у своєму роді професійного торгового пасажу в Україні, який було відкрито в травні 2002 р. під  центральною площею міста. Це двоповерховий  підземний торговельний центр із загальною торговою площею 8500 м кв. Розташування в центрі міста сприяє успіхові проекту, який використовує могутній пішохідний потік [9, c. 144-146].

Водночас інвестори  та роздрібні торговці організовують  діяльність не лише в центральних районах, але й у житлових масивах міста, які вирізняються великою щільністю населення. Нерозвинені житлові масиви змушені задовольнятись в основному роздрібними магазинами старого типу на перших поверхах житлових будинків, які дуже потребують організації якісного роздрібного бізнесу.

Як позитивну тенденцію  протягом останніх двох років можна  відзначити те, що частка супермаркетів  і якісних роздрібних магазинів  постійно зростає, тоді як частка ринків під відкритим небом і магазинів радянського типу падає. Оператори мереж супермаркетів та розробники торговельних центрів активно приходять до щільно населених районів, таких як Оболонський і Деснянський та інших.

В сучасних умовах розвиток підприємництва у сфері роздрібної торгівлі України слід проводити за такими напрямками:

1. Формування ефективного конкурентного середовища для суб'єктів торговельної діяльності. Створення конкретних умов для конкуренції у сфері торговельного обслуговування населення потребує прискорення розвитку нових форм торгівлі за рахунок інтенсивного залучення до торгівлі якомога більшого числа суб'єктів господарювання і суттєвого розширення типової і видової їх різноманітності, зокрема таких перспективних організаційних утворень угрупування незалежних магазинів із спільної закупівлі та зберігання товарів; "ланцюгові" фірми, що утворюються шляхом об'єднання незалежних магазинів з ініціативи та під контролем оптових підприємств; багатопрофільні фірми із своєю торговельною стратегією; супер — і гіперроздрібні фірми, які ведуть торгівлю під власними торговими марками; об'єднання на кооперативних засадах; інші добровільні об'єднання типу фінансово-промислово-торговельних груп.

2. Забезпечення господарської надійності та економічної конкурентоспроможності кожного ринкового суб'єкта. Зниженню ризику господарської життєздатності підприємств у сфері роздрібної торгівлі сприятиме:

— пряма інтеграція виробничої і торговельної діяльності через мережу фірмових магазинів;

— непряма інтеграція промислової і торговельної сфер діяльності на контрактній    основі,    коли    торговельне    підприємство    зобов’язується реалізовувати виготовлену продукцію, а промислове підприємство — надавати торговельному суб'єкту ряд послуг, включаючи технологічне оснащення, проведення рекламних заходів, надання кредиту, навчання персоналу з експлуатації виробів технічно складного асортименту із забезпеченням гарантійного і післягарантійного їх обслуговування (техноторгові центри, високомеханізовані підприємства з продажу будівельних матеріалів);

- диверсифікація (взаємопроникнення) різних видів підприємницької діяльності торговельних підприємств, коли функції суто торговельного обслуговування покупців доповнюються суміжними видами підприємництва: посередницька діяльність в лізингових операціях, страхування комерційних угод, організація майстерень, ательє, салонів напівфабрикатів, технічне обслуговування реалізованих товарів, організація центрів ділової активності, фірмового виробництва споживчих товарів;

— запровадження нових технологій позамагазинних форм торгівлі на основі організації інтернет-магазинів, використання кабельного і звичайного телебачення, телефонного зв'язку для оформлення замовлення щодо купівлі-продажу товарів;

— інтенсивний розвиток посилкової торгівлі, торгівлі за каталогами, попередніми замовленнями та інших прогресивних форм торговельного обслуговування населення, особливо в районах з низькою компактністю торговельної мережі або там, де її практично немає[14, c. 145-147].

3. Запобігання скороченню або ліквідації деяких соціально важливих, але малоприбуткових і неконкурентоспроможних видів торговельної діяльності.

В системі державних  заходів щодо забезпечення захисту  прав та інтересів споживачів у сфері  роздрібної торгівлі першочергової  підтримки потребують:

— освоєння економічно малоефективних торговельних зон (віддалених місць проживання громадян, малозаселених територій, важкодоступних та економічно несприятливих районів);

— торгівля екологічно чистими видами продукції; залучення на внутрішній ринок товарів, на які є стабільний попит;

— організація харчування в закладах освіти, дитячих, лікувальних, оздоровчих підприємствах, торговельне обслуговування малозабезпечених і соціально незахищених верств населення;

— розроблення та впровадження нових видів технологічного обладнання для торговельних підприємств.

4. Максимальна адаптація структурної і територіальної організації роздрібної торговельної мережі до умов кон'юнктури ринку і споживчого попиту. Розвиток видової структури роздрібної торговельної мережі має забезпечуватись не тільки за рахунок розширення товарно-асортиментної типізації та спеціалізації торговельних підприємств, а й за рахунок поглиблення соціальної диференціації типів торговельних об'єктів і створення на цій основі престижних і доступних магазинів, підприємств харчування з різним ціновим рівнем та набором супроводжуючих послуг.

5. Удосконалення планування розвитку торговельної мережі на основі поєднання принципів вільного підприємництва і регулювання з боку державних органів виконавчої влади. З одного боку, слід обрати до уваги інтереси підприємців при виборі ними місця розміщення підприємства (торговельної точки), що створюється, його профілю і товарного асортименту, а з іншого — місцевим органам потрібно виходити з того, що торговельна мережа є складовою інфраструктури кожного міського і сільського поселення. У зв'язку з цим необхідно підняти на більш якісний рівень систему розробки, обґрунтування та затвердження перспективних планів розвитку і розміщення торговельної мережі як невід'ємного структурного елементу генеральних планів-схем розвитку міст, міських районів і сільських територій.

Значення перспективних  планів розвитку і розміщення об'єктів  торгівлі полягає й у тому, що вони повинні стати основою при  проведенні приватизації, перепрофілюванні, розширенні торговельної мережі, виділенні земельних ділянок під забудову нових об'єктів торгівлі.

6. Створення чіткої системи захисних і обмежувальних механізмів державного регулювання розвитку сфери роздрібної торгівлі. Потребують розроблення або оновлення такі механізми державного регулювання, як: державні стандарти якості товарів; стандарти організації торговельного обслуговування; стандарти планувальних і технологічних рішень різних типів торговельних підприємств; кваліфікаційні посадові характеристики робітників торговельної сфери; допустимі рівні концентрації торговельної діяльності; правові основи обмеження, недопущення і запобігання монополістичній діяльності в торгівлі; критичні рівні імпортних надходжень товарів на споживчий ринок; уніфікація облікових, до говірних, звітних, супровідних, сертифікаційних та інших документів, які використовуються у сфері торгівлі; система показників обов'язкової статистичної звітності; система ідентифікації товарів, видів робіт і послуг підприємств. Застосування системи стандартів, нормативів, технічних умов і правил у сфері торговельної діяльності значно підвищить надійність комерційних відносин між товаровиробниками, продавцями і споживачами на всіх етапах переміщення товарів, забезпечить належну організацію торговельного обслуговування споживачів [1, c. 52-54].

З метою встановлення однозначної  інтерпретації основних понять, термінів та визначень у сфері торговельної діяльності потрібно прискорити процес розробки і прийняття державного стандарту "Торгівля. Терміни і  визначення". У цьому документі  слід передбачити окремі розділи стосовно стандартизації видів торговельної діяльності, торговельних професій, торговельних об'єктів, торговельної інфраструктури та інших понять, що мають місце у торговельній галузі або пов'язані з нею функціонально.

З метою захисту українських товаровиробників від диктату з боку великих торговельних корпорацій доцільно розробити і затвердити Закон України "Про торговельні мережі". Про це свідчить як ситуація на вітчизняному ринку (в Україні зростає економічна потужність торговельної сфери з її сучасними форматами), так і світова практика, зокрема досвід країн Східної Європи. У світовій практиці іноземні торговельні мережі контролюють значну частку товарообороту у містах. Компанії-гіганти нерідко зловживають своїм положенням: вимагають від виробників суттєвих відстрочок платежу, беруть оплату за місця на полицях товарів місцевих виробників, наполягають на випуску продукції під маркою торговельної мережі (так званий Private Lable). Подібний стан ситуації не сприяє ані розвитку виробництва споживчих товарів на малих і середніх підприємств, ані розвитку національних брендів. Щоб полегшити стан вітчизняного виробника, уряди східноєвропейських країн уживають адміністративні заходи. Наприклад, влітку 2002 р. парламентом Польщі було внесено відповідні поправки до Закону "Про нечесну конкуренцію".