Роздрібна торгівля: суть, функції, види і типи роздрібних підприємств

Рис. 2. Фактори, які впливають на вибір формату торгівлі

Аналізуючи поточну ситуацію у  сфері роздрібної торгівлі України  можна відзначати, що перспективними найближчим часом будуть економічні супермаркети (асортимент — близько 2-3 тис. найменувань) і класичні супермаркети (5-15 тис. позицій). Це пояснюється в першу чергу гнучкістю моделі даного формату, який може ефективно працювати як на масового покупця, так і на певні категорії населення. У супермаркетах доцільно застосовувати лінійне планування торговельного залу, тобто розміщувати торговельне обладнання по паралельних лініях, перпендикулярним касовому вузлу. Таке планування дозволяє формувати і спрямовувати потоки покупців, забезпечує добрий огляд торговельного залу. Одна з особливостей економічного супермаркету — значна пропускна спроможність: магазин площею 500-600 м², обслуговує 2,5-3 тис. покупців на день. Тому проходи між стелажами повинні бути не менше 2,5-3 м. [14, c. 146]

1.3. Механізм функціонування роздрібної торгівлі

Процес роздрібної торгівлі складається  з цілеспрямованого продажу товарів, обслуговування покупців, торговельних і післяпродажних послуг.

Функції роздрібної торгівлі такі: задоволення потреб населення в товарах; доведення товарів до покупців шляхом організації просторового їх переміщення і подання до місць продажу; підтримка балансу між пропозицією і попитом; вплив на виробництво з метою розширення асортименту та підвищення обсягу товарної маси; вдосконалення технології торгівлі та поліпшення обслуговування покупців.

Завданнями роздрібного торговельного  підприємства є: вивчення потреби у товарах з орієнтацією на споживчу спроможність; визначення асортиментної політики; формування і регулювання процесів поставки, зберігання, підготовки до продажу і реалізації товарів в ув'язці з цілями діяльності підприємства; забезпечення заданого товарообороту матеріальними і трудовими ресурсами.

При цьому особлива увага приділяється взаємодії роздрібного торговельного підприємства із виробниками товарів, та оптовими підприємствами. Виходячи з завдань роздрібної торгівлі комерційна робота здійснюється за такими напрямками: формування необхідного асортименту товарів у рамках споживчого попиту; розвиток закупівельної діяльності; організація господарських зв'язків з постачальниками; здійснення процесу купівлі-продажу товарів, що супроводжується комерційними угодами, товарно-грошовим обміном; забезпечення стійких конкурентних позицій при рішенні комерційних завдань.

Останніми роками у сфері торгівлі України відбуваються відчутні позитивні  зміни. Практично завершено процес приватизації торговельних підприємств. Визначилася стійка тенденція до реального зростання обсягу роздрібного товарообороту, що є свідченням розширення та активізації внутрішнього споживчого ринку.

У сфері внутрішньої торгівлі поряд  з поліпшення кількісних показників, відбуваються суттєві якісні зміни. Вже тривалий час не існує такого поняття, як дефіцит товарів. Невпізнанно змінилися інтер'єри магазинів та якість обслуговування споживачів. Дедалі більше з'являється магазинів, що відповідають європейським стандартам та класичним форматам. Перш за все, це мережа таких супермаркетів, як "Вілла", "Велика кишеня", "Мега маркет", де споживач може не лише придбати якісний сертифікований товар, а й скористатися сучасними сервісними послугами, отримати моральне задоволення, зробити комплексну покупку [16, c. 118-120].

Можна з достатньо великою ймовірністю  прогнозувати перспективи розвитку українського роздрібного бізнесу.

У продовольчому секторі будуть розвиватися супермаркети — як класичного, так і економічного типу. Супермаркети можуть бути введено за рахунок нового будівництва з використанням сучасних проектів з сервісною інфраструктурою (автостоянками), а також на базі реконструкції існуючих магазинів без чіткої концепції, застарілого традиційного формату, що вже не відповідає потребам споживачів. У класичному супермаркеті на відміну від економічного більша торговельна і складська площі, більша кількість покупок та середня вартість однієї покупки, ширший товарний асортимент та спектр сервісу, більша частка делікатесної гастрономії, напівфабрикатів, салатів, краще інтер'єрне оформлення та викладка товарів, нове обладнання. У класичному супермаркеті торговельна націнка може слід 25, 30, 40 і більше відсотків. Ніяких складських стелажів.

За оцінками фахівців, для Києва  з його демографічним та соціальними особливостями цілком достатньо 40-50 супермаркетів класичного типу.

Економічні супермаркети в Україні  представляються оптимальним форматом для торговельних підприємств. Це обумовлюється  ємністю ринку. Але для входження  у даний формат є складності.

Як свідчить досвід країн з розвинутою економікою, економічний супермаркет  — це мережева організація роздрібного  бізнесу. Тому без відповідної технології та системи розподілу розвивати  подібний проект проблематично. Нарешті, це найбільш прийнятний магазин самообслуговування для "спального" району. Мешканці наших міст не настільки платоспроможні, щоб постійно відвідувати класичний супермаркет, де широкий вибір поєднується з відносно високими цінами. Однак вони хочуть робити якісні покупки, причому в комфортних умовах. Саме тому є реальні перспективи розвитку економічних супермаркетів з розрахунку один магазин на 4-5 тис. чоловік.

Обов'язковою умовою ефективного  функціонування супермаркетів є  широкий асортимент (12-14 тис. найменувань), основу якого становлять продовольчі і непродовольчі (супутні) товари масового попиту, що швидко обертаються. Однак рівень організації роботи деяких супермаркетів поки що не дотягує до західних аналогів. Відставання пояснюється такими обставинами:

• порівняно з транснаціональними мережами українські супермаркети з розрахунку на відповідний обсяг продажу використовують більшу кількість персоналу. Це пояснюється необхідністю утримувати штат продавців у відділах, що торгують через прилавок. У західних мережах присутність персоналу в залі мінімізовано, кошти вкладаються в обладнання, що замінює продавців і упаковщиків;

• витрати на запобігання крадіжок вищі, ніж в аналогічному західноєвропейському магазині;

• продуктивність праці вища в супермаркетах відомих іноземних торговельних мереж, ніж у місцевих торговельних точках;

• у супермаркетах мають місце втрати, пов'язані із затарюванням та неефективним використанням торговельних площ. Щоб уникнути цього, в кожному магазині мережі необхідно порівнювати прогноз і показник фактичного продажу по кожній групі товарів і кожному відділу. Другим напрямком контролю за ефективністю — відстеження прибутковості за групами товарів і за окремими видами. Якщо товар не відповідає критеріям прибутковості, він повинен бути вилучений з асортименту. У найприбутковіших мережах товарний запас обертається за 5-7 днів. Хоча теоретично і практично супермаркет може бути самостійним форматом торгівлі, ритейлери вважають, що його ефективний розвиток досягається тільки у рамках мережевого бізнесу.

За даними компанії ACNielson у Західній Європі на частку гіпермар-кетів, великих і малих супермаркетів сьогодні припадає близько 80% роздрібного товарообороту, у Бразилії — 36%, у Польщі — 18% [18, c. 215].

На українському ринку успішно  функціонують супермаркети "Billa" відомої німецької корпорації Rewe. Це 8 магазинів: 3 — у Києві, по 2 — у Харкові і Дніпропетровську, 1-у Запоріжжі. Планується відкрити розподільчий центр, адже кількість супермаркетів буде збільшуватись. Для магазинів "Billa" притаманні просторі торговельні площі (по 2000 м2), широкий асортимент (до 12 000 найменувань), інтенсивний споживчий потік. Кожне торговельне підприємство відвідують на день до 5000 чоловік при штатній чисельності персоналу біля 150 чоловік. Новим для місцевого ринку є досить широкий асортимент м'ясних продуктів і гастрономії. Це, безумовно, залучає додаткових покупців, які належать до матеріально забезпеченого контингенту. Разом з тим, є проблеми з дис-триб'юцією за деякими товарними групами, оскільки товар отримують не з розподільчих центрів, як передбачається за класичним варіантом, а від різних незалежних постачальників, яких налічується близько 300. Більшу частку обороту становить місцева промисловість.

Магазини "Billa" мають зручні безкоштовні  паркінги, візки для покупців встановлено у спеціальні накопичувачі на території паркінги. Отже проблем з доставкою покупок безпосередньо до автомобіля немає. Офіс "Billa " розміщується в Австрії. Підприємства "добре відчувають себе" у Києві. Саме цей формат призначено для освоєння ринків, подібних київському.

Магазин вітчизняного оператора під  торговою маркою "Велика кишеня" найбільше відповідає вимогам класичного супермаркету. Асортимент налічується близько 12 тис. найменувань. Працює цілодобово, причому у нічний час передбачаються спеціальні знижки. Власник забезпечив нормальні умови для стоянки автомобілів, що важливо для залучення заможних мешканців Печерського району Києва. Практикується спеціальна дисконтна програма, мета якої — створення постійної споживчої аудиторії, однак вступити до неї можна лише здійснивши покупку на суму 50 дол. [8, c. 121-122]

2. Основні тенденції розвитку роздрібної торгівлі в Україні

2.1. Прогнозування попиту на товари

Здійснення успішної комерційної  діяльності на зовнішньому ринку  так само як і на внутрішньому вимагає в першу чергу задоволення потреб покупця. Щоб досягти цієї мети та отримати бажаний прибуток підприємству необхідно по можливості максимально точно спрогнозувати величину попиту в часовій перспективі на товар чи послугу, яку воно пропонує для продажу.

В основі процесу вибору цільових ринків лежить вивчення такого базового показника як ринковий попит. Ринковий попит - це загальний обсяг продажів на визначеному ринку (приватному чи сукупному) визначеної марки товару чи сукупності марок товару за визначений період часу.

На величину попиту впливають як неконтрольовані фактори зовнішнього  середовища, так і маркетингові фактори, що представляють собою сукупність маркетингових зусиль, прикладених  на ринку конкуруючими фірмами.

У залежності від рівня маркетингових зусиль розрізняють первинний попит, ринковий потенціал і поточний ринковий попит.

Первинний чи нестимульований попит - сумарний попит на всі марки  даного продукту, реалізовані без  використання маркетингу.

Це попит, що "жевріє" на ринку  навіть при відсутності маркетингової діяльності. З погляду впливу маркетингової діяльності на величину попиту виділяють два крайніх типи ринку: ринок, що розширюється, і ринок, що не розширюється; перший - реагує на застосування інструментів маркетингу, другий - не реагує.

Ринковий  потенціал - це межа, до якої прагне ринковий попит при наближенні витрат на маркетинг  у галузі до такої величини, що їхнє подальше збільшення вже не приводить  до росту попиту за певних умов зовнішнього  середовища. C визначеними допущеннями як ринковий потенціал можна розглядати попит, що відповідає його максимальному значенню на кривій життєвого циклу якогось продукту для стабільного ринку. У цьому випадку передбачається, що конкуруючі фірми для підтримки попиту додають максимально можливі маркетингові зусилля. Фактори зовнішнього середовища впливають на ринковий потенціал. Наприклад, ринковий потенціал легкових автомобілів у період спаду економіки набагато менше, ніж у період її процвітання.

Крім того, виділяють абсолютний потенціал ринку, який варто розуміти як межа ринкового потенціалу при нульовій ціні. Корисність цього поняття в тім, що воно дозволяє оцінити порядок величини економічних можливостей, що відкриває даний ринок. Так абсолютний потенціал ринку легкових автомобілів може визначатися загальною чисельністю населення, починаючи з віку одержання прав водія. Очевидно, що існує великий розрив між абсолютним потенціалом ринку і ринковим потенціалом. Еволюція абсолютного ринкового потенціалу обумовлена такими зовнішніми факторами, як рівень доходів і цін, звички споживачів, культурні цінності, державне регулювання і т.п. Дані фактори, на які підприємство не має реального впливу, можуть уплинути на розвиток ринку. Іноді підприємства можуть уплинути на ці зовнішні фактори (наприклад, шляхом лобіювання зниження віку одержання прав водія), але ці можливості обмежені. Тому основні зусилля підприємств спрямовані на передбачення зміни зовнішнього середовища [11, c. 150-152].

Далі виділяють  поточний ринковий попит, що характеризує обсяг продажів за визначений період часу у визначених умовах зовнішнього середовища при визначеному рівні використання інструментів маркетингу підприємствами галузі.

Під селективним  попитом розуміється попит на визначену марку якого-небудь товару; виникнення і розвиток цього попиту стимулюється шляхом концентрації маркетингових зусиль у досить вузькому напрямку.

Іншим важливим показником, величину якого необхідно  визначати і прогнозувати, є показник ринкової частки. Ринкова частка - це відношення обсягу продажів визначеного товару даної організації до сумарного обсягу продажів даного товару, здійсненому всіма організаціями, що діють на даному ринку. Цей показник є ключовим при оцінці конкурентної позиції організації. Дане положення випливає з наступного: якщо в організації вище показник ринкової частки, то вона більше реалізує продукту на даному ринку, отже, вона більше виробляє даного продукту, оскільки обсяг випуску повинний відповідати величині потенційної реалізації. Якщо організація випускає більше продукту, то собівартість одиниці продукту в цій організації, унаслідок дії масштабного економічного фактора, відповідно до якого, чим вище обсяг випуску, тим нижче величина собівартості, буде нижче в порівнянні з іншими конкурентами. Отже, позиції даної організації в конкурентній боротьбі будуть більш кращими.

Показники попиту на ряд товарів, ринки яких характеризуються обмеженим числом постачальників (у першу чергу  олігополістичні ринки), піддається статистичному аналізу, оскільки збирається і публікується інформація про обсяги проданої продукції і наданих послуг у всіляких аспектах: для міжнародних ринків, ринків окремих країн і регіонів, у розрізі окремих галузей і підприємств. Однак для багатьох видів товарів детальна, надійна статистична інформація відсутня.