Роздрібна торгівля: суть, функції, види і типи роздрібних підприємств

Автор: Пользователь скрыл имя, 17 Марта 2013 в 14:33, курсовая работа

Описание работы

Мета роботи — оцінити можливості й перспективи розвитку торговельної інфраструктури як сукупності матеріальних факторів розвитку роздрібної торгівлі, розробка принципів і методології формування і розвитку роздрібної торговельної мережі в умовах трансформації економіки, а також формування системи інструментів, що забезпечують ефективність створення і розміщення торговельних підприємств.

Содержание

Вступ 3
1. Роздрібна торгівля: суть, функції, види і типи роздрібних
підприємств 5
1.1. Сутність та фактори розвитку роздрібної торгівлі 5
1.2. Сучасний стан розвитку роздрібної торгівлі в Україні 9
1.3. Механізм функціонування роздрібної торгівлі 11
2. Основні тенденції розвитку роздрібної торгівлі в Україні 16
2.1. Прогнозування попиту на товари 16
2.2. Організація роздрібних закупівель у зарубіжних країнах 21
3. Напрямки вдосконалення функціонування роздрібної торгівлі в
Україні…………………………………………………………………..24
Висновки та пропозиції 36
Додатки………………………………………………………………….38
Список використаної літератури 40

Работа содержит 1 файл

Основні тенденції та перспективи розвитку роздрібної торгівлі.doc

— 230.50 Кб (Скачать)

Методи  прогнозування, як і всі методи, використовувані  при проведенні маркетингових досліджень, можна класифікувати на евристичні, при застосуванні яких переважають суб'єктивні початки і на економіко-математичні методи, при застосуванні яких переважають об'єктивні початки, до числа яких відносяться статистичні методи.

Евристичні  методи припускають, що підходи, використовувані для формування прогнозу, не викладені в явній формі і невіддільні від імені, що робить прогноз, при розробці якого домінують інтуїція, колишній досвід, творчість і уява. До даної категорії методів відносяться методи соціологічних досліджень і експертні методи. Причому опитувані, даючи свої оцінки, можуть засновувати свої судження, як на голій інтуїції, так і використовуючи визначені причинно-наслідкові зв'язки, дані статистики і розрахунків. 

Так при  прогнозуванні попиту вивчаються переваги споживачів; як  експертів можна  розглядати торговий персонал, що обслуговує визначені території, дилери, дистриб'ютори, консультанти по маркетингу і т.д.

При використанні економіко-математичних методів підходи  до прогнозування чітко сформульовані  і можуть бути відтворені іншими особами, що неминуче прийдуть до одержання  такого ж прогнозу.

Якщо при  застосуванні експертних методів структура  причинно-наслідкових зв'язків, використовувана різними експертами, може бути різної, то при використанні економіко-математичних методів структура моделей встановлюється і перевіряється експериментально, в умовах, що піддаються об'єктивному спостереженню і виміру [10, c. 10-12]. 

Визначення  системи факторів і причинно-наслідкової (казуальної) структури досліджуваного явища - вихідна точка економіко-математичного  моделювання.

Насправді  всі ці методи є взаємодоповнюючими. Ефективна прогнозна система  повинна забезпечити можливість використання кожного з цих методів. 

Прикладом складної задачі прогнозування, що не зважується за допомогою якогось  одного методу, є прогнозування обсягу продажів нового товару. При проведенні маркетингових досліджень оцінюються обсяги продажів нового товару протягом  перших років (скажемо трьох) після випуску. Для цієї мети можуть бути застосовані експертні методи, методи опитувань, проведення продажів на контрольному ринку.

Експертні оцінки, сформульовані фахівцями з маркетингу, базуються на зведеннях, зібраних на стадії попереднього аналізу і враховуючих дані про продажі конкурентів, розмірі потенційного ринку, загальному попиті, частках продуктів різних марок на ринку, приступності збутових мереж і ін.

Відсутня  інформація збирається шляхом прямих опитувань потенційних користувачів, торговців, постачальників і, якщо це можливо, конкурентів.

Перевірка ринку, чи контрольних продаж, у ході якої спостерігається реальне ринкове  поводження покупців, дозволяє оцінити  рівень спробних і повторних закупівель і обсяг потенційних продажів нового товару. Можна також провести спробні продажі за місцем проживання чи експерименти в спеціальних лабораторіях-магазинах. 

Дані методи за звичай застосовуються спільно. Ясно, що в умовах сильно мінливого зовнішнього середовища інтуїція й уява здатні стати важливими інструментами сприйняття реальності, доповнюючи кількісні підходи, що, по визначенню, спираються тільки на  фактори, що спостерігаються. З іншого боку, зрозуміло, що чисто якісному методу також присутні значні погрішності і що інтуїція повинна в можливо більшому ступені перевірятися за допомогою доступних фактів і знань. Таким чином, варто забезпечити спільне використання цих двох підходів. 

Що стосується прогнозування попиту, то в методологічно  правильній постановці - це мистецтво оцінки майбутнього попиту при припущенні про визначене поводження покупців у заданих умовах. Прогнозування попиту в даному випадку повинне здійснюється в три етапи. Спочатку розробляється прогноз зовнішнього середовища, потім - прогноз розвитку даної галузі, нарешті, розробляється прогноз величини попиту на товари конкретної компанії. Такі комплексні, тим більше аналітичні моделі, розробити і реалізувати надзвичайно складно, тому на практиці набули застосування більш прості статистичні моделі [12, c. 92-94]. 

Усі прогнози обсягу продажів будуються на використанні трьох видів інформації, отриманих  на основі вивчення: що люди говорять, що люди роблять і що люди зробили. Одержання першого виду інформації ґрунтується на вивченні думки споживачів і покупців, торгових агентів і посередників. Тут використовуються методи соціологічних досліджень і експертні методи. Вивчення того, що люди роблять припускає проведення тестування ринку. Вивчення того, що люди зробили, припускає аналіз статистичних даних по зроблених ними покупках.

Звичайно  в даному випадку мова йде про  прогнозування на основі статистичних даних по обсязі продажів для конкретної  компанії чи конкретного ринку величини поточного ринкового попиту на визначений товар. У літературі, де приводяться результати використання тих чи інших статистичних моделей, дуже часто не робиться розходження між різними видами попиту, і його прямим образом ототожнюють з обсягом продажів.

2.2. Організація роздрібних  закупівель у зарубіжних країнах

Роздрібна торгівля (рітейл) - галузь в економіці, яка розвивається найбільш швидко. Поява нових торгівельних мереж і, як наслідок, збільшення конкуренції в сфері роздрібної торгівлі ставлять нові завдання перед підприємствами. Форми організації роздрібної торгівлі можуть бути різноманітні.

Магазини  роздрібної торгівлі класифікують за наступними ознаками:

Широта  і насиченість товарного асортименту: спеціалізовані магазини пропонують вузький  асортимент великою насиченості; універмаги пропонують багато асортиментних груп, кожною асортиментною групою займається спеціальний відділ, що має власних закупівельними; універсами - це великі підприємства самообслуговування з низьким рівнем витрат і великим обсягом продажу; супермаркети — доволі великі підприємства самообслуговування з низьким рівнем витрат і низькими націнками, великим обсягом продажу; магазин товарів повсякденного попиту - невеличкі магазини у житлових районах з найнеобхіднішими товарами вузького асортименту; торгівельні комплекси, які займають значні площі. Крім універмагів і універсамів, спеціалізованих магазинів, на території комплексів розміщують автомобільні стоянки, розважальні підприємства, філії банків тощо. Форма власності: незалежний роздрібний торгівець; торгівельна мережа; роздрібний франчайзинг; орендований відділ. Цінова політика: магазини з високим рівнем цін; магазини з середнім рівнем цін; магазини з низьким рівнем цін; магазини знижених цін.

Рівень обслуговування: самообслуговування характерне для магазинів типу "універсам", у яких продають товари повсякденного  попиту; обмежене обслуговування характерне для магазинів, де продають товари ретельного вибору і споживачам потрібна докладніша інформація і допомога продавця. Такі магазини надають додаткові послуги у вигляді надання кредиту, доставки товарів тощо; повне обслуговування - такі магазини надають усі можливі види послуг - від демонстрації моделей одягу до використання різних форм кредитування [20, c, 165-166].

Роздрібні торгівці виконують низку  функцій, які збільшують цінність надаваних  ними товарів і послуг. Зазвичай це такі функції: забезпечення певного  асортименту товарів і послуг; подрібнення партій товару, що надходять  у роздрібну торгівельну мережу; зберігання запасів; забезпечення; збільшення цінності товарів і послуг.

Щодо виконуваних функцій у  роздрібній торгівлі нині існує дві  протилежні тенденції. Перша - зростання  роздрібних мереж спеціалізованих  магазинів з вузьким товарним асортиментом, жорстким керівництвом і орієнтацією на певний вид товару. Ці мережі належать до категорії потужних роздрібних торгівців, яких ще називають підприємствами "тісного контакту", оскільки вони задовольняють індивідуальні вимоги з обслуговування, що пред'являються кожним покупцем.

Друга тенденція - зростання числа  великих магазинів з погляду  зайнятої ними площі, які використовують складські технології і принцип  самообслуговування, пропонуючи велику кількість товарів.

Оскільки закупівельникам доводиться вибирати товари з багатьох конкуруючих між собою торгових марок, кожна з яких має індивідуальні властивості, проблему, з якою стикаються закупівельним!, можна визначити як проблему вибору торгових марок з урахуванням властивих їм характеристик.

Оцінка окремих торгових марок і джерел їх постачання передбачає розгляд альтернативних джерел з урахуванням усіх або деяких з наведених нижче характеристик товарів: фактичний рівень споживчого попиту або передбачуваний рівень попиту щодо нового товару; передбачуваний обсяг валового прибутку; запланований обсяг продажу; терміни придатності товару; ціни й умови постачання; передбачуваний рівень обслуговування; репутація виробника; імідж торгової марки; сприяння постачальника просуванню торгової марки. Під час вибору товарів використовують кілька стратегій. Так, закупівельник може використовувати лінійно-адитивну стратегію вибору, за якою він присвоює кожній з наведених характеристик товару індивідуальні вагові коефіцієнти, що відображають важливість кожного показника для закупівельника.

Іноді використовують кон'юнктивну стратегію  вибору, згідно з якою закупівельник  встановлює мінімальні граничні показники  для кожної характеристики, а потім  порівнює з цими значеннями показники  конкуруючих торгових марок. Якщо значення якоїсь характеристики однієї з торгових марок виявиться меншим граничного мінімального значення, ця марка буде виключена з розгляду як можливий варіант для включення в асортимент тоюгівельного пілпшіємства. Стратегії, які використовують закупівельниками для вибору торгових марок, мають важливе значення для маркетингової програми постачальників, оскільки надають інформацію щодо критеріїв оцінки і вибору закуповуваних товарів[8, c. 123-125].

 

3. Напрямки вдосконалення функціонування роздрібної торгівлі в Україні

Протягом останніх десяти років в Україні спостерігається поступове зростання обсягів роздрібного товарообороту. В 2007 році обсяг роздрібного товарообороту по Україні на 20% перевищив аналогічний показник минулого року та становив 31 532 млн. грн..

Активний розвиток торгівлі в Україні спричиняють наступні фактори: перевищення темпів росту роздрібного товарообігу над темпами росту реального ВВП України; стабільне зростання доходів та витрат населення, темпи якого оцінюються на рівні 7 - 12% для міського населення України; підвищення купівельної спроможності; переорієнтація споживачів із цінового на якісні параметри при здійсненні купівлі товарів; покращення культури споживання в результаті зростання потреб як до якості та асортименту товарів, так і до якості обслуговування; порівняно низький рівень конкуренції загалом та особливо низький - в деяких регіонах; низький рівень забезпеченості населення торговими площами; розвиток ринкової інфраструктури (транспортні мережі та засоби, енерго- та водопостачання тощо); високий рівень прибутків галузі й зацікавленість у внутрішніх інвестиціях та/або диверсифікації українських підприємств, де роздрібна торгівля стає одним з пріоритетних напрямків диверсифікації; набування досвіду і навиків роботи торгівлі та розвиток торгових форматів та мереж тощо.

Нині роздрібна торгівля концентрує свої зусилля на середньому класі, який за приблизними підрахунками становить 25% населення України. Проте помітною є нестача якісних магазинів, цільовою групою яких є саме цей  тип споживачів. Нові оператори роздрібного ринку намагаються організовувати діяльність у сучасних торгових центрах. Таким чином, у 2007 р. сегмент торгової нерухомості продовжує стрімко розвиватися. Сплеск активності на ринку роздрібної торгової нерухомості переважно приписують розвитку торгівельних центрів у Києві та великих регіональних центрах України.

Почали з'являтись перші професійні проекти закладів роздрібної торгівлі, які мають на меті надання споживачам широкого вибору товарів і якісних  торговельних послуг. Разом з тим особливої важливості починають набувати питання професійного вибору місця забудови і правильного розвитку концепції.

Нові роздрібні магазини, які  лише виходять на вітчизняний ринок, допомагають торговцям розширити  бізнес, зміцнити позиції своїх брендів та завоювати лояльність клієнтів. Поява роздрібних торгових мереж українських операторів починає складати гідну конкуренцію своїм іноземним колегам. Такі роздрібні оператори стають все активнішими учасниками на ринку нерухомості України, оскільки для них потреба в якісних і додаткових торговельних площах сьогодні актуальна як ніколи [5, c. 341-342].

Міжнародні роздрібні торговці також не залишають поза увагою український  ринок. Ключовими факторами, які  приваблюють нових операторів, можна  вважати, по-перше, великі споживчі ринки та потребу в них, що постійно зростає. Другою причиною, яка приваблює іноземні компанії в Україну, є те, що конкурентна боротьба тут не така напружена, як у Західній чи навіть Центральній Європі. По-третє, більшість міжнародних операторів визнають, що поява професійно розроблених торгівельних центрів, які мають високі якісні показники, є сигналом до організації нових роздрібних магазинів. Результатом цієї тенденції у 2003 р. стало те, що почала зростати кількість міжнародних торгових марок, які організовували свої перші магазини в Києві. Для прикладу назвемо такі відомі бренди, як «Tommy Hilfiger», «Esprit», «Hirsch», «Eugen Klein», «Timberland», американський ресторан «TGIF» і продавець морозива «Baskin Robbins» (і це найвідоміші). Минулого року запустила в дію свій перший торговий комплекс відома німецька компанія «Metro Cash & Carry GmbH», яка є відділенням третьої у світі за величиною роздрібної торгової групи «Metro AG», і в перспективі збирається довести кількість своїх відділень у Києві до трьох.

Сьогодні Київ як найбільше за чисельністю  населення місто України є  великим ринком для роздрібної торгівлі. За умов збереження поточних темпів економічного розвитку і політичної стабільності буде збільшуватись обсяг внутрішньої  торгівлі, що сприятиме розширенню ринку торгової нерухомості. Варто зазначити, що доки оператори роздрібного ринку усвідомлюватимуть необхідність розширення, і конкурентна боротьба між ними посилюватиметься, попит на якісні місця для продажу зростатиме.

Информация о работе Роздрібна торгівля: суть, функції, види і типи роздрібних підприємств