Ринок як форма організації суспільного виробництва

    Якщо узагальнити  істричний досвід формування  ринку в західних країнах, можна  зробити такі висновки.

    Формування  ринкових відносин становить  тривалий процес, у ході якого  постійно відбуваються зміни в усіх основних сферах суспільного життя і створюються національні ринки, які відзначаються великою різноманітністю.

Це стосується насамперед системи мотивацій, критеріїв, ефективності, виробничих і управлінських структур, господарських пропорцій та ін.. До того ж, як свідчить світовий досвід, формування ринкової структури не може бути рівномірним  у всіх країнах і всіх сферах господарства. Це залежить від економічних факторів розвитку, а також від істричних, соціальних, політичних тощо.

     У західних країнах вже давно зрозуміли, що ринок зосереджує в собі величезну енергію ( як творчу, так і руйнівну), яка, якшо її не тримати в певних рамках, здатна зруйнувати життєво важливі сферу та економічну систему в цілому. Не випадково фінансування  фундаментальної науки, культури, освіти там здійснюється спеціальними фондами й асоціаціями, які не мають на меті одержання прибутку. Економічна діяльність держави є важливим засобом подолання стихійних сил ринку й одним з елементів сучасного господарства. Держава навчилася регулювати попит і пропозицію, цю основу ринку, і, не порушуючи самої природи і механізмів на мікрорівні (підприємство), створила механізм регулювання ринку на макрорівні. Ринок став регульованим, що дає право за сучасних умов визначити моделі ринкових відносин у розвинутих країнах як "соціальне ринкове господарство". Ринок як самодостатній, автоматично діючий, саморегульований механізм — це абстракція, що якоюсь мірою відображає реалії в економіці деяких країн наприкінці минулого століття. 

1.4.Сучасний стан ринку.

      Ринок - досягнення всього людства на всіх етапах його розвитку до найвищих форм суспільного прогресу. Ринкове господарство є середовищем, "атмосферою", в рамках і з допомогою яких відтворюються і панують відносини і зв'язки товарного виробництва. Саме вони і є тим "робочим одягом", в якому діють економічні закони суспільного виробництва, тобто утверджується природний хід господарського життя суспільства.

     Характерні ознаки сучасного ринку

     По-перше,  сучасний ринок є ринком покупців. Це такий стан ринку, при якому пропозиція товарів перевищує попит на них при фіксованій ціні. Такий стан ринку визначає пріоритет покупців по відношенню до продавців. Можна сказати "диктат споживачів" на відміну від "диктату продавців", характерного для нашої сучасної економіки. В такій ситуації підприємець може досягти збільшення своїх доходів лише тоді, коли він поставить на ринок продукцію високої якості за доступними цінами. Тому ринок покупців виступає як стимул для постійного відтворення ділових, а не спекулятивних відносин, Тобто, він примушує підприємців шукати джерела своїх прибутків у першу чергу у сфері виробництва, а не у сфері кулівлі-продажу.

     Другою обов'язковою ознакою сучасного ринку є його конкурентний характер. Це означає, що в системі підприємства кожний суб'єкт виступає як конкуруюча сторона по відношенню до всіх інших суб'єктів. Можливість конкуренції між учасниками ділових відносин на ринку закладена в їх економічній самостійності (суверенітеті), базою якої є право розпоряджатися об'єктами ринкових відносин. Таке право в минулому базувалося на приватній власності підприємця. В сучасних умовах це може бути і приватна, і колективна, і державна власність. Неминучість конкуренції між підприємцями на сучасному ринку породжується пріоритетом покупців над продавцями. Як це розуміти? Намагаючись задовольнити запити споживачів, підприємці можуть реалізувати власний економічний суверенітет, лише вступаючи у взаємне суперництво за увагу споживачів. Зовсім інша картина складається на ринку продавців, ринку, характерному для нашої сучасної дефіцитної економіки. Тут конкурують між собою покупці за увагу продавців. Конкуренція охоплює також відносини між підприємцями й споживачами. Це конкуренція за ціни, якість товарів. Перемога тієї чи іншої сторони залежить від рівня розвитку економіки в цілому, а також від ступеня розвинутості ринкових відносин.

       Третя ознака сучасного ринку - стабілізація відносин між суб'єктами ринку на основі інтеграції. Сучасний ринок - це арена суперництва підприємців та інших суверенних суб'єктів економіки (наприклад, покупців), кожному з яких повинен бути гарантований його суверенітет і збереження його конкурентної потенції. А це можливо лише при умові протидії монополізації економіки й широкої інтеграції конкуруючих суб'єктів ринкових відносин. Тобто, мова йде про те, що ринок розвивається й функціонує ефективно лише тоді, коли суб'єкти ділових відносин, зберігаючи взаємне суперництво, в той же час зберігають і взаємну зацікавленість у протидії монополізації. Це досить складні процеси, і, як показує історичний досвід, тенденція до монополізації економіки все ж таки перемагає. Тому функцію координації суб'єктів ринкових відносин у цьому напрямку мусить брати на себе держава, проводячи певну антимонопольну політику. Основні ознаки сучасного ринку зображені на рисунку 1.1

 

    

 

 

Рисунок 1.2 - Характерні ознаки сучасного ринку

       Сучасний же ринок — один з елементів іншої значно складнішої системи господарювання, елементами якої є:

— власне ринкові відносини, що грунтуються на конкуренції економічно відокремлених виробників, вільних цінах, попиті і пропозиції і охоплюють ринок товарів та послуг, ринок праці, ринок капіталу, фінансово-кредитний ринок та ін.;

— численні регулюючі  інститути, в першу чергу державні, головною метою яких є підтримка збалансованості попиту і пропозиції, споживання і нагромадження товарної і грошової мас;

— система досконально  відпрацьованого законодавства, що встановлює "правила гри" на ринку, перетворює ринок з "дикого" на цивілізований; це антимонопольне (антитрестове) законодавство, законодавство про власність, про угоди, договори і зобов'язання, про захист споживача, про труд і соціальну захищеність;

— стан масової свідомості (культура, ідеологія, правосвідомість);

— високоякісна інформаційно-аналітична база, тобто ринкова інфраструктура (товарні біржі, біржі цінних паперів, служби зайнятості, інформаційні центри, рекламні агентства, служби безготівкових  розрахунків тощо).

   Основні риси сучасної ринкової економіки зображені на рисунку 1.2

 

 

Рисунок 1.3 – Основні риси сучасної ринкової економіки

       До переваг ринку відноситься: 

•  ефективний розподіл ресурсів: ринок направляє ресурси на виробництво товарів, на які пред'являється попит; 

•  гнучкість, високу адаптивність до умов, що змінюються. Так, коли в 70-і рр. різько підвищилися ціни на  енергоносії, ринок відповів на  це  розробкою альтернативних  джерел  енергії,  впровадженням  ресурсозберігаючих технологій,  введенням режиму жорсткої економії енергоресурсів;

• оптимальне використання результатів  НТР. Прагнучи отримати  максимально високий прибуток, товаровиробники йдуть на ризик,  розробляють нові  товари,  вводять новітні технології, що дозволяє їм мати тимчасові переваги перед конкурентами; 

•  свободу вибору  і дій споживачів  і підприємців: останні незалежні  в ухваленні своїх рішень,  висновку  різних  операцій, при наймі робочої сили;

•  здібність до задоволення  всіляких потреб, підвищення якості товарів і послуг.   

Ринок має недоліки, які  проявляються в тому, що він:

•  не сприяє збереженню невідтворних ресурсів; 

•  не забезпечує захист довкілля; лише законодавчі акти можуть  змусити підприємців вкладати засоби в створення різного роду екологічно - чистих виробництв;

•  не може регулювати використання ресурсів, що належать всьомулюдству; 

•  не забезпечує фундаментальних  досліджень в науці; 

•  схильний до нестабільного  розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.ЗАКОН ВАРТОСТІ, ЙОГО МЕХАНІЗМ ТА ФУНКЦІЇ.

    Завдання 2.

    Тривалість  робочої зміни становить 8 год.  Суспільно необхідний час виготовлення  товару складає Т год., що в  грошовому еквіваленті становить  Г грн., індивідуальні витрати праці товаровиробника Т год. За годину робітник створює вартість В грн., витрачаючи при цьому засобів виробництва на 3В грн. Денна вартість робочої сили визначається необхідними до існування засобами і становить Х грн.

    Визначити:

1. Як зміниться денний виробіток і виручка товаровиробника, якщо індивідуальні витрати часу зростуть (знизяться) до суспільних;
2. Що спонукає товаровиробників до удосконалення виробництва і скорочення витрат праці;
3. Яким є механізм дії закону вартості як стимулятора розвитку продуктивних сил суспільства;
4. Визначити вартість денного продукту праці робітника і додаткову вартість яку він створює;
5. Які виробничі відносини виражає додаткова вартість.

    Вихідні дані  до виконання завдання наведено  в таблиці 2.1.

   Таблиця 2.1 – Вихідні дані до виконання завдання 2

Показники	Номер варіанту
	№22
Т, год.	8
Г,грн.	64
Т ,год.	8
Х,грн.	46
В,грн.	7
ЗВ,грн.	85

 

 

1. Денний виробіток  за суспільно необхідним часом:

8 год. / Т  = 8год./8год.=1 од.

За індивідуальним часом:

8 год. / Т

= 8год./8год.=1 од.

Виручка товаровиробника:

1од.- 1од.=0;

грн..

2. Товаровиробників спонукає до удосконалення виробництва і скорочення витрат праці, те щоб виробляти кращу та якісну продукцію з отриманням максимального прибутку і меншими затратами на виробництво.

3. Закон вартості — це закон, який передбачає, що виробництво й обмін товарів мають здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів.

     Закон вартості стимулює розвиток продуктивних сил. Кожний товаровиробник в умовах конкуренції і загрози розорення прагне здобути найбільший прибуток. Цього можна досягти, якщо індивідуальна вартість його товару буде нижчою, ніж суспільна, ринкова вартість, а це можливо за умови зменшення індивідуальних затрат праці на виробництво товару на основі впровадження нової, продуктивнішої техніки, поліпшення організації виробництва тощо. Але оскільки до цього постійно прагнуть усі товаровиробники, це зумовлює загальний технічний прогрес, зростання продуктивних сил суспільства. Таким чином, закон вартості виступає рушійною силою розвитку продуктивних сил.

     Механізм дії закону вартості як стихійного рушія розвитку продуктивних сил проявляється таким чином. Ціни за якими товаровиробники реалізують свою продукцію на ринку, відповідають суспільно необхідним затратам праці. Товаровиробники, які здійснюють виробництво більш досконалими засобами виробництва, затрачають на виробництво продукції менше часу, ніж суспільно необхідний час. Тому при реалізації продукції вони збагачуються. Це штовхає інших товаровиробників підвищувати продуктивність праці шляхом удосконалення техніки і технології виробництва, організації праці тощо.

4.Розрахуємо денну  вартість праці:

Створює за зміну ( 8год.) , вартість (7 грн.)

За умовою витрачає засобів  праці на 85 грн.

Додаткова вартість:

(85+56)-46-85=10 грн.

6. Додаткова вартість характеризує виробничі відносини між власниками засобів виробництва і робітниками, тобто відносини, в яких капіталісти експлуатують найманих робітників.

     Отже, закон вартості через ринковий механізм цін забезпечує визначення кордонів, які відділяють економічно доцільне виробництво від недоцільного, і саме тим регулює пропорції суспільного виробництва. Додаткова вартість складає 10 грн.

     РОЗДІЛ3. КАПІТАЛ ТА ЙОГГО СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ

     Завдання 3.

     Будівництво  та організація діяльності на  новому підприємстві з виробництва  кондитерських виробів обійшлись  власнику в КВ млн..грн. щорічні поточні витрати на сировину та допоміжні матеріали - тис. грн., на робочу силу у формі заробітної плати – З тис. грн.. за рік, обсяг реалізації становить – Q тис. од., середня ринкова ціна – Р грн.