Ринок вина

              За результатами табл. 2.5 спостерігається експорт  виноградних  вин  з

України в 2010 році вартістю у 11,8 млн.USD, тобто порівняно із  2009  роком

він зменшився на 1,5 млн.USD. Експорт продукції в країни  СНД  в  2010  році

збільшилисm на  1,1 млн.USD, а в країни дальнього  зарубіжжя  скоротився  на

2,5млн.USD ( в тому числі експорт в Німеччину – на 1,5 млн.USD).

              Експорт виноградних вин із  України  за  шість  місяців  2010  року  в порівнянні з 2009 роком збільшився майже на  2,3  млн.USD  і  становить  5,8 млн.USD. Експорт в Росію зріс в 2,5 раз у порівнянні  із  2009  роком  і  за шість місяців 2010 року склав 4,8 млн.USD [6].

              Однією з причин активізації експортерів – загострення  конкуренції  на

внутрішньому ринку та пошук нових або добре забутих ринків збуту.

              Об”єми імпорту  виноградних  вин  в  Україну  зростають. Традиційними країнами-імпортерами вина залишаються Молдова і Грузія [3], свідченням  чого являються дані, наведені в табл.2.5.

Експорт виноградних вин з України характеризується досить нестабільним обсягом поставок, хоча в 2009-2010 роках спостерігалася певна тенденція до збільшення поставок за кордон. З одного боку, збільшенню поставок сприяє збільшення обсягів виробництва вина в Україні, виробництво конкурентноздатної продукції з конкурентноздатними цінами, а також підвищення добробуту населення в основних країнах-імпортерах даного товару. З іншого боку, основними країнами-імпортерами української продукції виступають країни СНД, на які припадає до 99,5% експорту українського вина. Основними й постійними його імпортерами в даному регіоні виступають Росія й Білорусь.[11]

              Основними факторами, що сприяють експорту продукції в дані країни, є налагодженість торговельних відносин з даними країнами, конкурентноздатні ціни на українську продукцію, високий попит населення даних країн на український товар. У той же час ці країни є найбільшими імпортерами молдавських вин, що, безсумнівно, сприяє скороченню частки українських вин на ринках даних країн. Із країн Європи більш-менш постійними покупцями виступають Німеччина й Польща. Також здійснюються поставки українського вина в Ізраїль.

3 Прогнози розвитку ринку вина

Виноградарство та виноробство в Україні завжди були важливою галуззю агропромислового комплексу. Займаючи незначну питому вагу в площі сільськогосподарських угідь (від 0,9% в Миколаївській і Херсонській областях, до 4,4% - в АР Крим), ця галузь суттєво впливає на рівень соціально-економічного розвитку регіонів. 

Продукція виноградарства та виноробства має виняткове значення для підвищення якості життя населення  України. До того ж, галузі виноградарства і виноробства були і є важливими бюджетоутворюючими складовими агропромислового комплексу України.

В умовах зниження платоспроможності населення споживання в розрахунку на одну людину у 2010 році (порівняно з 2008 роком): вина - зменшилося  на  62,4 %,  ігристих  вин  та   коньяку збільшилось  на  12,9 %  і 90,5 % відповідно; порівняно з 2009 р. - споживання вина та коньяку зросло вдвічі, ігристих   вин   -   на   12,9 %    і   склало   (у  цифровому   вираженні):   вина  - 2,03 л/люд/рік, ігристих вин – 0,79 л/люд/рік, коньяку - 0,40 л/люд/рік. Виробництво столового винограду скоротилося до 0,9 кг, при науково-обгрунтованій нормі споживання –  8 кг/люд/рік.

Сучасний стан виноградарства та виноробства характеризується скороченням загальних площ насаджень виноградників, зменшенням їхньої урожайності. Спостерігається загальне падіння економічної ефективності виробництва винограду та виноробної  продукції.

Площа виноградних насаджень у сільськогосподарських підприємствах України у 2009 р. скоротилася майже вдвічі порівняно з 2000 роком, проте, завдяки державній підтримці за рахунок 1% збору на розвиток садівництва, виноградарства та хмелярства, збільшилася на 2,1 % порівняно з 2000 роком і склала 93,3 тис.га (всі категорії господарств). З 2008 року в господарствах з товарним виробництвом винограду  розкорчовано виноградників більше (43,5 тис. га), ніж посаджено (26,9 тис.га).  Урожайність порівняно з потенційно можливою майже вдвічі нижча та значно коливається в окремі  роки,  але й у  найліпші за  кліматичними  умовам  роки не перевищує 55 ц/га. На низький рівень урожайності виноградників впливає висока зрідженість (22 % від загальної площі), недосконале розміщення та їхнє старіння. Враховуючи нормативний рівень витрат, на сьогодні виробництво винограду ефективне при урожайності не менш, ніж 50 ц/га.

Виробництво вина в Україні у 2010 р. порівняно з 2008 роком скоротилося на 37,2 %, а ігристих вин та коньяку, навпаки збільшилося – на  41,5 % і 151,6 % відповідно. Починаючи з 2000 р. спостерігається збільшення виробництва: вина на 81,5 %, ігристих вин – 51,5 %, коньяку – 76,1 %, що у кількісному  вираженні  складає:  вина  –  17097 тис.  дал,  ігристого  вина – 5177 тис. дал, коньяку – 2763 тис. дал. Виробничі потужності використовуються неповністю: лінії переробки  винограду – на  42,6 %; ємкості  одночасного  зберігання  вина – 63,7 %, а  післякупажного відпочинку  коньяку – 93,1 %; лінії розливу вина – 60,7 %, коньяку – 50 %.  Зростання цін на виноград випереджає ріст цін на винопродукцію.  За період 2005-2010 рр. зростання  цін на виноград становило 290,4 %, тоді як на вино лише 189,3 %, шампанське – 159,8 %, коньяк – 198,4 %.

Виникло протиріччя між потребою виноробного виробництва в сировині і можливостями сировинної бази, що проявляється:

      у дефіциті сировини, який поповнюється за рахунок імпорту виноматеріалів, наливом вин;

      у відносно високій ціні на вітчизняну сировину порівняно з цінами на імпортну;

      у невідповідному сортовому складі виноградних насаджень: недостатньо сортів шампанського напряму (Шардоне, групи Піно), червоних та аборигенних сортів.

Сьогоднішній стан виноградарства не сприяє розвитку вітчизняного  виноробства.

В умовах глобалізації ринку вина та вступу України до СОТ конкуренція загострюється, що потребує перебудови  галузі таким чином, щоб її продукція відповідала високим вимогам ринку.

Таким чином, актуальність розробки та прийняття цієї Програми зумовлені потребою невідкладного вжиття заходів для забезпечення розвитку виноградарства відповідно до обсягів та джерел фінансування, які наведено у паспорті Програми.

Проблеми галузі:

1. Невідповідність обсягів виробництва: столового винограду потребам населення; винограду технічних сортів потребам виноробства, яке орієнтовано на попит на внутрішньому та зовнішньому ринках.

2. Закладення насаджень садивним матеріалом низьких селекційних категорій.

3. Невідповідність сортового складу виноградних насаджень вимогам виноробства.

4. Низька ефективність виробництва винограду, яка зумовлена високою долею старих та зріджених виноградних насаджень, що підвищує собівартість і  знижує конкурентноздатність столового винограду та  вітчизняної виноробної продукції. 

Негативна тенденція, яка склалася у виноградарстві зумовлена:

1)          економічною кризою України;

2)          низькою  ефективністю виноградарства порівняно з  пшеницею;

3)          недосконалістю чинного законодавства з питань власності на землю;

4)          низьким рівнем доходу працюючих у виноградарстві;

5)          невизнанням при формуванні бюджетної політики об’єктивної нерівності умов відтворення сільськогосподарського виробництва порівняно з іншими галузями і сферами діяльності, що спричинено сезонністю виробництва, залежністю від природно-кліматичних умов, тривалістю виробничих циклів і, відповідно, уповільненим оборотом капіталу;

6)          недостатнім рівнем державної фінансової підтримки виноградарства та наукових досліджень в галузі;

7)          недостатнім стимулюванням впровадження інноваційних технологій та інвестицій в агропромислове виробництво;

8)          відсутністю паритетних економічних відносин між аграрним сектором та іншими галузями економіки;

9)          відсутністю паритетних економічних відносин між суб'єктами інтеграційної структури: «виробник винограду – виробник вина»;

10)      недостатнім рівнем розвитку інфраструктури аграрного ринку,  тінізацією та монополізацією каналів реалізації продукції;

11)      відсутністю інформаційного забезпечення з питань господарювання в ринкових умовах [1].        

Ситуація, що склалася в галузі на сьогодні, не дає можливості подолати зазначені негативні явища. Невідкладне вжиття заходів для подолання цих явищ потребує розробки і прийняття  Програми  розвитку виноградарства та виноробства на період до 2025 року.

Метою Програми розвитку виноградарства та виноробства до 2025 року є реалізація державної політики України щодо регулювання розвитку цієї галузі економіки, концентрації фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, виробничого і науково-технічного потенціалу для розв’язання головних проблем галузі.

Шляхи і способи розв’язання проблем

Оптимальним  є комбіноване вирішення проблеми: поступове зниження імпорту виноматеріалів і наливом вина з одночасним розвитком вітчизняної сировинної бази на основі впровадження інноваційно-інтенсивних технологій виробництва винограду, які забезпечують його ефективність за рахунок зростання врожайності виноградних насаджень та підвищення якості продукції.

Розвиток виноградно-виноробної галузі забезпечується шляхом:

1)          визначення пріоритетів розвитку виноградарства з урахуванням зональних та регіональних особливостей;

2)          подовження терміну дії Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» до 2025 р.;

3)          удосконалення механізму надання державної підтримки виноградарству та забезпечення розвитку виноробства з урахуванням вимог СОТ, у тому числі переведення заходів підтримки галузі виноградарства з «жовтої скриньки» у «зелену скриньку»;

4)          розробки  Виноградного кадастру в рамках загального земельного кадастру;

5)          створення організаційно-правових умов для розвитку паритетних відносин між аграрним сектором та іншими галузями економіки;

6)          урегулювання земельних відносин та раціоналізації землекористування, розробка юридичного та технічного оформлення права оренди землі під виноградниками, формування ринку земель сільськогосподарського призначення;

7)          здійснення заходів щодо забезпечення розвитку інфраструктури  ринку виноробної продукції, диверсифікації каналів реалізації та забезпечення якості продукції, регулювання попиту і пропозиції, захисту ринку від імпортної винопродукції та сировини низької якості;

8)          здійснення заходів щодо збільшення ємності ринку винограду та    продуктів його переробки з урахуванням потреб населення, його купівельної спроможності та максимальних можливостей експорту;

9)          інноваційно-інвестиційного зміцнення матеріально-технічної бази виноградно-виноробної галузі, впровадження екологічно безпечних, ресурсо- та енергозберігаючих технологій;

10)      удосконалення страхової та податкової політики у сфері виноградно-виноробного виробництва;

11)      підвищення ролі  науки й освіти, розвитку дорадництва;

12)      збереження трудових ресурсів, формування ефективної системи забезпечення галузі кадрами шляхом підготовки фахівців за цільовим направленням та залучення молодих фахівців для роботи у виноградарстві й виноробстві;

13)      удосконалення системи управління  у виноградно-виноробній галузі;

14)      розроблення галузевої нормативної і технологічної документації, яка відповідає положенням та вимогам Європейського Співтовариства за рахунок коштів, передбачених на наукові дослідження.

Основними завданнями Програми є підтримка конкурентоспроможності виноградарства та виноробства в умовах інтеграції України до світового економічного простору за наступними напрямами:

1) сортова структурна перебудова виноградарства, яка передбачає закладення виноградників:

           сортами столового напряму до 16 % від загальної площі;

           технічними  сортами шампанського напрямку (Шардоне, група Піно) до 12 % від загальної площі;

           червоними  сортами   столового  та  технічного   напрямку   використання до 30 %  від загальної площі;

           аборигенними сортами до 5 % від загальної площі;

           сортами з груповою стійкістю до 5 % від загальної площі для виробництва соків;

2) вікова структурна перебудова виноградарства – передбачає оновлення виноградних насаджень на 80 %;

3) оптимізація розміщення виноградників з урахуванням:

           морозостійкості сортів;

           зонального розміщення;

           придатності підщеп до ґрунтових властивостей;

           поліпшення стану навколишнього середовища;

           виробництва екологічно  чистої продукції;

4) ліквідація зрідженості  виноградних насаджень:

           перезакладення  виноградників, які мають зрідженість понад 60 %;