Ринок праці. Двостороння монополія на ринку праці

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет економіки, менеджменту  і права

Кафедра економіки

 

 

 

 

 

Курсова робота

з дисципліни: « Мікроекономіка »

на тему:

« Ринок праці. Двостороння монополія на ринку праці»

 

 

 

 

 

 

                                                                                      Виконав:

                                                                                      студент гр. ТМ-ІІ-1

                                                                                     Чернишенко Я.В.

                                                                                      Перевірив:

                                                                                    ас. Левіщенко О.С.

 

 

 

Київ 2011

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ ……………………………………………………………………3

1. Теоретичні поняття «ринку праці»……….……………….5

1.1. Характеристика ринку праці……………………………………….5

1.2. Ринок праці в економічній системі країни………………………12

1.3. Теоретичні основи  аналізу ринку праці ………………………….13

2. Мікроекономічний  аналіз ринку праці як одного  з видів ринку ресурсів ……………………………………………………17

2.1. Підходи до диференціації  ринку праці …………………………..17

2.2. Види ринку праці  та двостороння монополія на  ринку праці …22

2.3. Аналіз ринку праці в Україні на сучасному етапі……………….27

3. Удосконалення  управління та регулювання ринку  праці в Україні …………………………………………………………….31

3.1. Вибір моделі ринку  праці в соціально орієнтованій  економіці України ………………………………………………………………………….31

3.2. Єдина технологія обслуговування незайнятого населення - ноу-хау в соціальній сфері ………………………………………………………………32

Висновки ………………………………………………………………39

Список  використаної літератури ……………………………41

ДОДАТКИ…………………………………………………………………42

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми дослідження. Ринок праці є одним з основних елементів ринкової економіки. Він являє собою систему організації найманої праці на засадах закону попиту і пропозиції. Включає в себе: працедавців (пред’явників попиту на працю), робочу силу, що пропонує на ринку свою здатність до праці, а також механізми й інститути узгодження всіх інтересів найманих працівників і працедавців.

Усе розмаїття моделей  ринку можна умовно звести до двох типів: зовнішнього і внутрішнього ринків праці. Зовнішній ринок праці  – це ця частина сукупного ринку праці, яка охоплює сферу обігу робочої сили між підприємствами, і його функціонування передбачає мобільність робочої сили між ними. Внутрішній ринок праці заснований на русі кадрів у середині підприємства.

Як органічно пов’язаний з ринковою економікою, ринок праці своїм розвитком залежить від наявності і розвитку всіх її елементів (ринків капіталу, фінансів, житла і т.д.), що визначають міру свободи руху робочих місць (їх створення і ліквідації) і перетіку (вивільнення, перерозподілу) робочої сили між сферами зайнятості, галузями господарства і територіями. Формування пропозиції робочої сили в основному пов’язане з трудовою активністю населення. На сучасному етапі розвитку українського ринку праці характерним є висока і стабільна пропозиція робочої сили, яка ще довго збережеться.

Формування ринку праці  як складової ринкових відносин у  нашій країні знаходиться на початковій фазі розвитку. Поки що, він є механічною сумою множини регіональних і  локальних ринків, нерозвинута його інфраструктура, слабо діють механізми саморегулювання. Разом із тим різко зросла відповідальність кожного працівника за міру своєї праці і споживання, сформувався діяльний мотиваційний механізм кваліфікованої професійної праці, зросла ініціатива більшості працюючого населення України. Об'єктом дослідження обрано ринок праці України. Отримання незалежності стимулювало нашу державу до активних дій щодо забезпечення безробітного населення робочими місцями.

Мета і завдання дослідження. Метою курсової роботи є аналіз теоретичних і практичних аспектів особливостей двосторонньої монополії на ринку праці.

Для досягнення мети роботи автор поставив перед собою наступні завдання:

- визначити місце ринку праці в економічній системі країни;

- дати характеристику ринку праці;

- визначити торетичні основи аналізу ринку праці;

- розглянути підходи до диференціації ринку праці;

- описати види ринку праці та двостороння монополія на ринку праці;

- провести аналіз ринку  праці в Україні на сучасному  етапі;

- дослідити вибір моделі  ринку праці в соціально орієнтованій економіці України;

- проаналізувати єдину технологію обслуговування незайнятого населення - ноу-хау в соціальній сфері.

Об’єкт дослідження – ринок праці.

Предметом дослідження виступають особливі відносини, які виникають за рахунок двосторонньої монополії на ринку праці.

Методи дослідження. При написанні курсової роботи використовувались загальнонаукові методи дослідження, такі як методи кількісного і якісного аналізу, порівняння, моделювання, статистичні методи.

Інформаційною базою роботи є праці вітчизняних і зарубіжних вчених, публікації ЗМІ, матеріали Державного комітету статистики України.

 

 

 

1. Теоретико-методологічні  основи вивчення поняття «ринку  праці»

 

1.1. Характеристика ринку праці

 

Для виникнення, формування й функціонування ринку праці необхідні певні умови. Насамперед мають бути забезпечені правові умови функціонування цього ринку, зокрема можливість вільного пересування на ньому громадян, вільного вибору роботи, тобто юридична свобода працівника, можливість самостійно розпоряджатися своєю здатністю працювати. Проте цього недостатньо, оскільки, з економічного погляду, власник робочої сили змушений продавати її тоді, коли у нього немає всього необхідного для ведення свого господарства як джерела для одержання засобів існування, або коли дохід з інших джерел є недостатнім.

Покупцем товару “робоча  сила” на ринку виступає підприємець, який має все необхідне для  ведення власного господарства. Крім своєї праці, підприємець залучає  інших працівників за певну грошову  винагороду. Відбувається обмін індивідуальної здатності до праці на засоби існування, необхідні для відтворення робочої сили, а також здійснюється розміщення працівників у системі суспільного поділу праці країни.

 Важливою умовою  формування й функціонування  ринку праці є відповідність працівника вимогам робочого місця, а запропонованого місця — інтересам працівника.

 Ринок робочих місць  як складова ринку праці, що  відбиває потребу у робочій  силі, передусім характеризується  кількістю вакансій на підприємствах  і в організаціях. При цьому беруть до уваги вакансії як тих підприємств і організацій, які вже функціонують, так і тих, що тільки вводяться в дію. Крім того, враховуються і ті робочі місця, на яких працівники не задовольняють роботодавця, і тому він шукає їм заміну.

 Необхідними умовами функціонування ринку праці є також організація єдиної, замкненої по території країни й ефективно діючої системи бірж праці; широкомасштабна система професійної орієнтації, професійного навчання, підвищення кваліфікації і перепідготовки; наявність у територіальних органів виконавчої влади необхідних фінансових і матеріальних коштів, достатніх для організації ефективної роботи системи працевлаштування, організації громадських робіт, стимулювання зайнятості; соціальна підтримка громадян, включаючи безробітних і членів сімей, які перебувають на їхньому утриманні, та ін[5].

 Елементами ринку  праці є: товар, який він  пропонує, попит, пропозиція та  ціна. У сучасній економічній  літературі відсутня однозначна  відповідь на запитання, що  вважати товаром на ринку праці:робочу силу, працю чи послуги праці? Проте більшість авторів схильні до думки, що товаром на ринку праці є індивідуальна робоча сила.

Індивідуальна робоча сила являє собою сукупність фізичних та духовних якостей людини, які  використовуються у процесі виробництва товарів і послуг[3].

 Робоча сила, як  зазначалося, є об'єктом купівлі-продажу.  Купівля товару “робоча сила”  називається найманням на роботу. При цьому робоча сила називається  найманою робочою силою, а працівник  — найманим працівником. Працівник продає свою робочу силу підприємцю на певний період, залишаючись власником цього товару.

 Найманий працівник  і підприємець юридичне рівноправні  і користуються правами людини  й громадянина однаковою мірою.  Відносини між найманим працівником  та роботодавцем оформлюються трудовим договором (контрактом). У цьому документі вказуються взаємні права й обов'язки обох сторін щодо виконання умов купівлі-продажу робочої сили. Згідно з трудовим договором найманий працівник повинен працювати в організації підприємця за певною професією, кваліфікацією, мати певне робоче місце й дотримуватися режиму праці цієї організації. Підприємець зобов'язаний виплачувати найманому працівникові заробітну плату відповідно до його кваліфікації і виконаної роботи, забезпечувати умови праці, які передбачені законодавством про працю та зайнятість, колективним договором і трудовим договором (контрактом).

 Елементами ринку  праці є також попит на робочу  силу та ЇЇ пропозиція. Попит  може бути індивідуальним і  сукупним.

 Сукупний попит на робочу силу — це ринковий попит з боку всіх фірм, організацій, представлених на ринку.

 Індивідуальний попит  на робочу силу— це попит  окремого роботодавця (підприємця, фірми). тим менша кількість їх  за допомогою фонду зарплати  буде найнята.

 Регулювання попиту на робочу силу потребує аналізу факторів, які впливають на нього. Збільшення попиту можна досягти шляхом його стимулювання через створення нових постійних або тимчасових робочих місць, розвиток нестандартних форм зайнятості, прямих інвестицій у створення і реконструкцію робочих місць. Зростанню попиту сприяє також: упровадження пільгового оподаткування й кредитування для тих галузей і регіонів, в яких доцільно збільшити кількість робочих місць; застосування прямих виплат підприємствам за кожного найнятого працівника, відшкодування підприємству витрат, пов'язаних із пошуком, навчанням та найманням на роботу працівників.

 Водночас мають  бути установлені певні юридичні  обмеження щодо зростання зайнятості, зокрема через надання можливості  індивідуального регулювання робочого часу, зняття обмежень щодо скорочення кількості працівників, можливості звільнення їх у разі зменшення обсягу робіт.

 Держава повинна  економічно заінтересовувати підприємства  брати участь у забезпеченні  зайнятості менш конкурентоспроможних верств населення, таких як молодь, інваліди, жінки з малими дітьми. Для цього доцільно встановлювати пільги за плату до бюджету за використання робочої сили цих груп населення, дотації для створення спеціалізованих робочих місць, організації профнавчання тощо.

 У разі скорочення  попиту на робочу силу доцільна  жорсткіша кредитна політика, встановлення  додаткового податку за використання  праці трудівників, зменшення  інвестицій тощо.

 Формування попиту  на робочу силу здійснюється  під впливом таких факторів: приросту величини трудових ресурсів, співвідношення зайнятого і Незайнятого населення, використання мало конкурентних груп населення, особливостей пенсійного законодавства, а також кадрової політики на кожному підприємстві.

 Пропозиція робочої  сили характеризує чисельність працездатних людей з урахуванням їх статі, віку, освіти, професії, кваліфікації та ін.

Співвідношення між  попитом на робочу силу та її пропозицією  в Україні свідчить про загострення  ситуації на ринку праці. Триває стійка тенденція до зростання пропозиції робочої сили та скорочення попиту на неї [4].

 Кон'юнктура ринку  — це співвідношення попиту  і пропозиції праці на даний  період, яке визначає ставки заробітної  плати на конкретні види праці  та рівень зайнятості населення.

 Виділяють три типи кон'юнктури:

 • трудодефіцитна, коли на ринку праці спостерігається  нестача пропозиції праці;

 • трудонадлишкова,  коли існує велика кількість  безробітних і відповідно надлишок  пропозиції праці;

 • рівноважна, коли  попит на працю відповідає  її пропозиції.

 Кожен тип ринкової  кон'юнктури властивий тому чи  іншому регіонові або сфері  прикладання праці, утворюючи  в сукупності загальний ринок  праці в країні[8].

 Співвідношення попиту  на робочу силу та її пропозиції  складається під впливом конкретної  економічної та соціально-політичної ситуації, зміни ціни робочої сили (оплати праці), рівня реальних доходів населення. Залежність цих величин графічно зображено на рис. 1.1.