Ринок цінних паперів

Як і акції, облігації можуть бути іменними та на пред’явника, знаходитися  у вільному обігові та з обмеженнями. Крім того, розрізняють процентні  та безпроцентні (цільові) облігації. Прибуток із процентних облігацій виплачується відповідно до умов їхнього випуску, якими передбачаються розміри та строки виплати процентів. Номінальна вартість облігації повертається власникові після її погашення. Прибуток з облігацій цільових позик (безпроцентних) не виплачується. Власнику такої облігації після настання обумовленого строку надається можливість придбати відповідні товари.

Державне казначейське зобов’язання - вид цінних паперів на пред’явника, що на добровільних засадах розповсюджуються серед населення, свідчать про внесення їхніми власниками коштів до бюджету і дають право на одержання фіксованого доходу. Казначейське зобов’язання випускаються на такі строки:

• до одного року (короткострокові);
• від 1 до 5 років (середньострокові);
• від 5 до 10 років (довгострокові).

Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування коштів, що надає його власнику право по закінченні обумовленого строку одержати депозит і відповідні проценти. Має місце випуск сертифікатів як іменних, так і на пред’явника. Проте в обіг на ринок можуть надходити тільки сертифікати на пред’явника, адже продаж (відчуження) іменних сертифікатів, за законодавством, є недійсним.

Вексель - цінний папір (документ), який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання певного строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

У всьому світі за питомою вагою  основу обігу цінних паперів складають  акції та облігації. 

Крім  акцій та облігацій, досить розповсюдженим об’єктом торгівлі на фондовому ринку є також депозитні  свідоцтва та варранти.

Депозитне свідоцтво - це цінний папір, який підтверджує, що особа володіє акціями однієї з іноземних корпорацій, котрі зберігаються в одному із банків, та має право на одержання дивідендів, а також на частину активів цієї корпорації у випадку її ліквідації. Депозитні свідоцтва надають можливість доступу  корпорацій на іноземні фондові ринки, а іноземні громадяни, замість купівлі акцій зарубіжних підприємств, мають змогу придбати їхні субстити у вигляді депозитних свідоцтв.

Варранти становлять специфічний вид цінних паперів, котрі випускаються разом з привілейованими акціями та облігаціями й дають власникові право на купівлю простих акцій за обумовленою ціною протягом встановленого періоду (як правило, кілька років).  Цей інструмент дозволяє акціонерному товариству знизити процент регулярних виплат по облігаціях чи привілейованих акціях, бо надає можливість інвесторам одержувати прибуток на різниці курсів простих акцій у випадку її зростання порівняно з обумовленою у варранті.

Спекулятивними об’єктами фондової торгівлі є також опціони і ф’ючерси.

Опціон - це угода (контракт) між партнерами, один із яких виписує і продає опціонний сертифікат, а інший - купує його, тобто отримує право до обумовленої дати за фіксовану ціну придбати певну кількість акцій у особи, яка виписала опціон (опціон на купівлю), або ж продати їх (опціон на продаж). Існують два різновиди опціонів «американський», який можна реалізувати протягом всього терміну контракту, і (європейський), котрий реалізовується на певну дату.

Проте в обох випадках головною особливістю опціону є те, що його власник одержує право купити чи продати акції за попередньо погодженими умовами, а продавець контракту бере на себе зобов’язання по його виконанню.

Ф’ючерс - також є контрактом, згідно з яким особа, що уклала його, бере на себе зобов’язання після закінчення певного строку продати клієнтові (або купити в нього) відповідну кількість фінансових інструментів за обумовленою ціною. Однак, на відміну від опціону, розрахунок після закінчення строку ф’ючерсного контракту є обов’язковим.

Ф’ючерсні операції на сьогодні є  основним видом товарних і валютних ринках світу. Важливо додати, що з  середини 70-х років у зв’язку  із зростанням амплітуди коливань процентних ставок на ринках інструментів позики об’єктами ф’ючерсних угод стали також різноманітні види боргових зобов’язань: вид казначейських векселів із найтривалішим строком погашення 12 місяців до довгострокових облігацій корпорацій.

Депозитні сертифікати, варранти, опціони, ф’ючерси широко розповсюджені на фондових ринках Заходу. Передбачається також, що фіктивний капітал другого порядку - інвестиційні сертифікати - скоро з’являться на фондового ринку України. Вони можуть бути як іменними, так і на пред’явника. Номінальна вартість одного сертифіката повинна дорівнювати номінальній вартості однієї акції, що належить засновникам. В умовах розвитку процесу приватизації в Україні інвестиційні сертифікати мають стати одними із найпопулярніших похідних цінних паперів.(7)

 

Розділ 2. Аналіз функціонування ринку цінних паперів в Україні.

1.2. Розвиток ринку цінних паперів  в Україні, особливості організованого  ринку.

 

У світовій практиці (включаючи  країни, що розвиваються, і країни з  перехідною економікою) фондові біржі  виступають центральною ланкою ринку  цінних паперів і відіграють важливу роль  в економічній системі. Динаміка курсових цін, фондових індексів, ринкової капіталізації та ринкової вартості компаній, розраховуваних за результатами біржових торгів, характеризує ділову активність як в окремих галузях, так і в економіці країни в цілому, інвестиційний клімат у ній, а також слугує надійним орієнтиром для інвесторів і визначає спрямованість інвестиційних потоків.

У ряді країн фондові  біржі є єдиним видом організаторів  торгівлі цінними паперами, зосереджуючи у себе значну і навіть більшу частину всього їх ринку. У багатьох країнах фондові біржі успішно конкурують з позабіржовими електронними торгово-інформаційними системами (ТІС), які іноді ще називають "електронними біржами". Організований ринок цінних паперів, представлений цими двома видами організаторів торгівлі ними, практично повсюдно займає домінуючі позиції, зосереджуючи у себе найбільш ліквідні цінні папери кращих інвестиційне привабливих емітентів.

В Україні склалася зовсім інша, унікальна, ситуація, що характеризується безпрецедентним у світовій практиці превалюванням неорганізованого ринку над організованим, вкрай недостатньою кількістю в обігу та низькою ліквідністю цінних паперів, привабливих для інвесторів. Поки що ринок обслуговує, головним чином, процеси переділу колишньої державної власності та різні фінансові схеми, але практично не орієнтований на процеси концентрації та руху капіталу.

Процес становлення  і розвитку ринку цінних паперів  в Україні досліджувався у працях В. І. Ляшенка, О. М. Мозгового, В. В. Оскольського, В. 1. Павлова та багатьох інших вітчизняних вчених і спеціалістів. Однак вкрай незадовільний стан, у якому вже протягом ряду років перебуває організований сегмент цього ринку, зумовлює необхідність більш детального аналізу саме його особливостей, а також розробки на цій основі заходів щодо подолання негативних явищ і розв'язання проблем, які перешкоджають його розвиткові.

На фоні динамічного  зростання торгового обороту  всього ринку цінних паперів в Україні, обсяг якого розширився за 1999-2003 рр. більш як у 12 разів (з 16,8 млрд. до 203 млрд. грн.²), відбувалось, як видно з рисунку 1 і таблиці 1, значне зниження обсягу організованого ринку та його і без того невеликої частки у загальному обсягу торгового обороту вітчизняного ринку цінних паперів. При цьому, як показує таблиця 2, побудована на основі опублікованих ДКЦПФР зведених даних звітності торговців за І-ІІІ квартали 2003 р., не тільки вторинний, але й первинний ринки майже цілком зосереджено саме на неорганізованому ринку цінних паперів. Частка у його обсягу зазначених двох сегментів організованого ринку становила за цей період, відповідно, 1,09% і 12,97%. Очевидно, що якщо такі пропорції зберігатимуться, то організований ринок цінних паперів в Україні може повністю втратити свою роль головної, ведучої ланки цього ринку.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. Динаміка показників організованого ринку цінних паперів 

в Україні  у 1999-2003рр. (за даними річних звітів ДКЦПФР)

Таблиця 1

Динаміка питомих показників організованого ринку цінних паперів в Україні

                                                                                                               (%)

Найменування показників			Роки
	1999	2000	2001	2002	2003
Частка організованого ринку  в загальному обсягу торгового обороту ринку цінних паперів	11,3	7,2	13,5	6,0	1,7
Частка біржового  ринку в загальному обсягу торгового  обороту організованого ринку цінних паперів	47,2	48,8	32,0	4,0	8,9

 

Таблиця 2*

Структура торгового  обороту ринку цінних паперів  в Україні

у І—III кварталах 2003 р. (обсяг угод, виконаних торговцями цінними паперами,

з фізичними  та юридичними особами)

                                                                                                                              (МЛН.ГРН)

Інша сторона договору	Неорганізований ринок		Організований ринок		Первинний організований ринок до первинного неорганізованого (%)	Вторинний організований ринок до вторинного неорганізованого (%)
	первинний	вторинний	первинний	вторинний
Юридичні  особи…..  фізичні особи……...  Усього……………...	1109,37 2,22 1111,59	48602,84 2603,33 51206,17	129,28 14,91 144,19	540,6 14,99 555,59	11,65 1,11 12,97	1,11  671,62 1,09

 

* Подібна інформація  ДКЦПФР раніше не публікувалася  (дані за IV квартал 2003 р. відсутні).

Основними інвесторами  в усіх секторах ринку цінних паперів  в Україні виступають юридичні особи. Частка фізичних осіб в обсягу первинного ринку становила 0,2% на неорганізованому і 10,3% - на організованому ринку цінних паперів. На вторинному ринку їх частка займала, відповідно, 5,1% і 2,7 %. Це означає, що населення в основній своїй масі не залучено до операцій з цінними паперами, а в цілому ринок цінних паперів не виконує одну з найважливіших функцію збереження і примноження національних заощаджень, притаманну зарубіжним розвинутим ринкам. Організований ринок цінних паперів відіграє в економіці країни незначну роль, про що свідчить наведена на діаграмі 2 динаміка показника, який являє собою відношення обсягу торгового обороту ринку цінних паперів і його окремих сегментів до ВВП України. Тоді як для всього ринку цінних паперів цей показник зріс за 1999-2003 рр. більш як у 3 рази, для організованого ринку він становив дуже неістотну величину, не досягши в 2003 р. навіть дуже низького значення 1999 р.

Для організованого ринку характерним є помітне (порівняно  з попередніми роками) звуження у його торговому обороті сегмента акцій ВАТ. Так, якщо в 2000 р. загальна сума угод з акціями становила 2,13 млрд. грн., то в 2003 р. - 0,84 млрд. грн., знизившись більш як у 2,5 раза. При цьому частка акцій у торговому обороті організованого ринку скоротилася з 75,5% у 2000 р. до 23,9% у 2003 р. Найбільше її зниження відбулося за цей період на первинному ринку - з 28,2% до 6,7% (або в 4,2 раза). Такий факт свідчить про істотне послаблення ролі організованого ринку цінних паперів у процесі приватизації колишньої державної власності і певною мірою - у прямому інвестуванні економіки.

  Дуже низьким залишається рівень ринкової капіталізації акцій ЗАТ, розраховуваний на основі їх котирувань на організованому ринку цінних паперів, в основному, у позабіржовій електронній ТІС ПФТС. Незважаючи на те, що, за даними рейтингового агентства "Standart & Рооr's", цей показник зріс з 1,85 млрд. дол. у 2000 р. До 7,44 млрд. дол. у 2004 р., Україна, як і раніше, поступається перед такими країнами у зоні "Frontier-Європа", як Словенія (капіталізація у 2004 р. - 8,9 млрд. дол.) і Хорватія (9 млрд. дол.). Ще більший розрив між Україною та цими державами споcтерігається по показнику відношення ринкової капіталізації акцій до ВВП, який становив для України 12,5%, для Словенії- 38% і для Хорватії-44,1%.

Рис. 2. Динаміка показника ролі ринку цінних паперів в Україні та його окремих сегментів у національній економіці

 

 

 

 

 

Якщо взяти  до уваги зареєстровані станом на 1 січня 2004 р. випуски акцій загальною вартістю 99,25 млрд. грн., то співвідношення з нею наведеного рівня їх ринкової капіталізації сягне близько 40%. Це свідчить, по-перше, про те, що на ринок потрапляє лише порівняно невелика кількість випущених акцій, а по-друге, про значну неадекватність статутного капіталу АТ їх ринковій вартості - переважно в бік її істотного заниження.