Ринковий економічний механізм: сутність, структура та функціонування

Платоспроможність споживачів і зростання їх доходів — важливі  чинники зростання величини попиту. Зменшення доходів (бюджету) споживачів приведе до зворотного результату: скорочення величини попиту на ті або  інші товари.

 4) Ціни на споріднені товари – четвертий фактор. Збільшить чи зменшить попит на певний продукт зміна ціни на споріднений товар, залежить від того, чи цей споріднений товар замінює продукт, чи є доповненням до нього.

Взаємозамінні товари — це такі пари товарів, для яких збільшення ціни одного товару приводить до збільшення величини попиту на інший товар. Замінник  можна використовувати замість іншого товару. Так, підвищення ціни на пепсі-колу приведе до збільшення попиту на мінеральну воду. Попит на мінеральну воду зміниться без зміни ціни на цей товар. Отже, згідно з ефектом заміщення споживач купуватиме більше тієї продукції, ціна якої знижена, і замінить нею інші товари, які при цьому відносно дорожчають. Коли обидва продукти взаємозамінні, то між ціною одного товару і попитом на інший є пряма залежність.

5) Ефект очікування також впливає на зміну величини попиту. Якщо споживач очікує скорочення обсягів виробництва товару або зростання його ціни, то він збільшує обсяги купівлі цього товару, що викликає зростання попиту на цей товар раніше, ніж відбудуться зміни в його обсягах виробництва або в ціні. Сподівання збільшення доходів можуть підштовхнути до меншого обмеження поточних доходів. Навпаки, сподівання падіння цін і зниження доходів зменшить поточний попит на товари. Наприклад, якщо несприятливі погодні умови знищили більшу частину врожаю цукрового буряка, споживачі сподіваються, що ціни на цукор у майбутньому зростуть. Тому вони збільшують поточний попит на цукор.

Отже, обмеження платоспроможного попиту або величини попиту існують  у вигляді цінових або нецінових чинників. Дія цінових чинників виявляється через коливання цін і тарифів на товари та послуги, що викликає певні зміни величини попиту на основі дії закону попиту. Дія нецінових чинників виявляється через ефект заміщення товарів, ефект доходу споживача, ефект взаємного доповнення і ефект очікування.

 

 

 

 

2.2 Пропозиція та її фактори

В основі пропозиції лежить виробництво товарів, створення  послуг зусиллями виробників. Тому крім споживача важливим суб'єктом  ринку є створювач благ і послуг – виробник. Виробниками виступають усі юридичні особи, які мають статус підприємця незалежно від розміру підприємства, його форми власності, характеру організації праці і виробництва, результатів його творчої діяльності. Всі ці юридичні особи від найменшої майстерні з одним робітником до найбільших багатогалузевих національних і транснаціональних корпорацій з сотнями тисяч працюючих утворюють єдиний суб'єкт ринку – виробника.

Виробник, створюючи блага  і послуги, формує пропозицію товарів  на ринку. Пропозиція – це можливість і спроможність виробників (продавців) надавати товари для продажу на ринку. Виробники формують пропозицію товарів насамперед на основі попиту на них.  Виробники пропонують ті товари і послуги, на які є попит на ринку. Виробник як суб'єкт ринкової економіки ніколи не створюватиме товар, який не потрібен ринку і не має попиту, тому що це призведе до безповоротних витрат капіталу, праці і природних ресурсів. Виробник передбачає попит на товари і величину цього попиту через ціну, на основі ціни. Виробляючи блага і послуги, формуючи пропозицію товарів на ринку, виробник орієнтується на ціни товарів. Отже, пропозиція товарів і попит на них найтісніше пов'язані з цінами товарів і тарифами на послуги.

Зв'язок між ціною товару та його пропозицією пояснює закон пропозиції. Що вища ціна товару, то вища його пропозиція, бо виробникам вигідніше виробляти і продавати товари за високою ціною. Що нижча ціна товару, то меншою буде і його пропозиція, оскільки виробникам стає менш вигідно виробляти і продавати товар за низькою ціною. Отже, залежність між ціною товару і його пропозицією – пряма. У цій залежності і полягає дія закону пропозиції: по мірі підвищення ціни товару його пропозиція зростає, а по мірі зниження ціни – пропозиція скорочується, якщо існує сталий попит на цей товар.

Потрібно розрізняти пропозицію товарів і величину пропозиції. Пропозиція товарів – це фізичний обсяг вироблених товарів і послуг, це природна категорія, яка виражає виробничі можливості виробників. Величина пропозиції – це пропозиція, оплачена платоспроможним попитом, це сукупність благ і послуг, куплених на ринку споживачем. В основі величини пропозиції також лежать ціна товару і купівельна спроможність (бюджет) споживачів.

Залежність величини пропозиції від коливання ціни товару можна  зобразити графічно у вигляді кривої пропозиції (Додаток В). Для побудови кривої пропозиції вважатимемо, що всі змінні, крім ціни, не змінюються.

Крім цінових чинників на зміну пропозиції впливають і  нецінові чинники. Найважливіші з них  є:

• витрати виробництва, зміна цін на ресурси;
• мета фірми, від якої значною мірою залежатиме рівень цін (якщо фірма прагне завоювати нові ринки збуту, ціни можуть бути нижчими);
• наявність або відсутність конкурентів на ринку, зростання кількості яких зумовлює збільшення пропозиції незалежно від цін товарів, політики та ін.;
• рівень технології (досконаліша технологія здешевлює виробництво);
• рівень податків (їх підвищення зменшує можливість підприємств збільшувати виробництво);
• ціни на інші товари;
• ефект очікування.

1. Зміна технології виробництва. Виробники завжди шукають технології, що зменшують витрати виробництва. Зменшення витрат на виробництво певного товару робить вигідним збільшення його виробництва і збуту за існуючою ціною. Пропозиція збільшується без зміни ціни товару.

2. Зміна цін на ресурси. Зростання або зменшення цін на ресурси для виробництва певного товару (наприклад, зміна ціни нафти через події у Перській затоці) приведе до збільшення або зменшення витрат на виробництво товару (наприклад, бензину), викличе зміну величини пропозиції бензину ще до зміни його ціни.
3. Зміна цін на інші товари, тобто зміна цін на взаємозамінні або взаємодоповняльні товари. Так, зміна цін на дизельне паливо або скраплений газ викличе зміну обсягів продажу цих товарів і вплине на динаміку пропозиції бензину. Скорочення пропозиції скрапленого газу зумовить збільшення пропозиції бензину.
4. Ефект очікування. Наприклад, виробники бензину, передбачаючи можливість початку війни у Перській затоці, враховували можливість руйнування нафтових свердловин у Кувейті і скорочення постачань нафти на світовий ринок, отже, зменшили обсяг пропозиції бензину

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3 Ринкова ціна

Завдяки дії основних суб'єктів  ринку — споживачів і виробників формуються найважливіші категорії  ринку: попит і пропозиція. Категорії  попиту і пропозиції виражають ринкові  відносини між суб'єктами ринку, між споживачами (покупцями) і виробниками (продавцями). До цього криві попиту і пропозиції було зображено графічно  як різні і незалежні одне від  одного явища. Але якщо ці категорії  виражають відносини суб'єктів  ринку, споживачів і виробників, то попит і пропозиція існують лише у взаємозв'язку, в єдності. Єдність  і взаємозв'язок попиту та пропозиції і виражають сутність ринку як процесу.

Взаємодія попиту і пропозиції відбувається у конкурентній боротьбі. Таким чином, діалектична залежність попиту і пропозиції полягає, насамперед, утому, що пропозиція формує попит через  асортимент вироблених товарів і  запропонованих послуг і їхні ціни, а попит визначає обсяг і структуру  пропозиції, впливаючи при цьому  на виробництво.

Рівновага і співвідношення між попитом і пропозицією  — своєрідний індикатор збалансованого та пропорційного розвитку суспільного  виробництва, обміну та розподілу праці  у сфері матеріального та нематеріального  виробництва, безперервності процесу  суспільного відтворення матеріальних і духовних благ. Співвідношення між  попитом і пропозицією впливає  на відхилення ринкових цін від вартості товарів та послуг (при перевищенні  попитом пропозиції ціни відхиляються вгору від вартості, а за перевищення  пропозицією попиту — донизу).

На нижчій стадії розвитку капіталізму в механізмі дії  закону попиту і пропозиції домінували елементи стихійності. Урівноваження  попиту і пропозиції відбувалося  внаслідок вільної конкуренції, ціноутворення, стихійного переливання  капіталів всередині галузей  та між галузями, економічних криз тощо. На сучасному етапі в механізмі  дії закону попиту і пропозиції переважають  елементи свідомого регулювання, організованості  та планомірності, властиві кожному  суб'єктові підприємницької діяльності, будь-якій формі власності. Найважливіші суб'єкти підприємницької діяльності – великі компанії, транснаціональні корпорації, держава.

Рівновага (відносна) між  попитом і пропозицією на рівні  великих корпорацій досягається, насамперед, через маркетингову діяльність. Між  виробниками і споживачами встановлюються довготермінові коопераційні зв'язки, формуються торгівельно-промислові комплекси. Контрактна форма використовується при виконанні компаніями державних замовлень.

Ціна рівноваги – це ціна, за якої розмір попиту дорівнює розміру  пропонування. Ринкова ціна –  це ціна, що встановлюється на ринку. Розрізняють  ціни попиту, пропонування і рівноваги, платоспроможний попит, сукупний попит. Під ціною попиту розуміють граничну максимальну ціну, за яку покупці ще згодні брати товар, а під ціною пропозиції – граничну мінімальну ціну, за яку продавці ще готові пропонувати свій товар.

Платоспроможний попит – лише частина (хоч і найважливіша) потреб суспільства, оскільки значна частина населення може мати потребу в найнеобхідніших товарах і послугах, але не мати грошей, щоб придбати їх. Ціна пропозиції — ринкова ціна, коли попит перевищує пропозицію (або коли існує ринок продавця). Це зумовлює конкуренцію між покупцями за придбання певних товарів або послуг, з одного боку, і намагання продавців реалізувати товар за вищою ціною — з другого. Ціна попиту — ринкова ціна, коли пропозиція перевищує попит або коли існує ринок покупця. Це зумовлює конкуренцію між продавцями за ринок збуту товарів, з одного боку, і намагання покупців знизити ціну товарів — з другого.

Крива попиту має від'ємний  нахил, а крива пропозиції — позитивний, що зумовлює необхідність перетину цих кривих (Додаток Г). Така необхідність визначається і їх різною залежністю від ціни товару, яка впливає як на величину попиту, так і на величину пропозиції. Зниження ціни товару викликає збільшення величини попиту на нього і скорочення його пропозиції. Підвищення ціни товару викликає скорочення величини попиту і зростання величини пропозиції.

Отже, взаємозв'язок пропозиції та попиту з ціною характеризується такими умовами:

1. "Пропозиція — ціна" — залежність обернена;
2. "Ціна — пропозиція" — залежність пряма;
3. "Попит — ціна" — залежність пряма;
4. "Ціна — попит" — залежність обернена.

Результати впливу динаміки ціни на величину попиту і пропозиції товару протилежні, що також свідчить про неминучість перетину кривих попиту і пропозиції. Очевидно, величина цін координує співвідношення попиту і пропозиції та поведінку суб'єктів  ринку — споживачів і виробників. Отже, ціна виконує функції інформації (інформує виробників і споживачів про співвідношення попиту і пропозиції на ринку), стимулу (стимулює обсяг виробництва  та величину попиту) і координації (координує  попит і пропозицію, поведінку  суб'єктів ринку).

Зрівноважена ціна є водночас результатом і засобом взаємозв'язку та координації попиту і пропозиції. Результатом, оскільки формується в  процесі вільного і постійного коливання  співвідношення попиту та пропозиції, постійного вирівнювання цих величин  за кожною ціною. Також зрівноважена ціна є основним засобом координації  попиту та пропозиції, тим центром, навколо якого коливаються ринкові  ціни. Завдяки зрівноваженій ціні формується загальна вигода ринкової торгівлі.

Споживчий надлишок та надлишок виробника є стимулами активізації споживача та виробника як суб'єктів ринку, стимулом формування попиту і пропозиції товарів на ринку. Надлишок виробника і споживчий надлишок становлять загальну вигоду торгівлі. Це економічна основа всіх ринкових угод з купівлі-продажу товарів, взаємної вигоди покупців і продавців одночасно. Обидва суб'єкти угоди отримують свою вигоду у вигляді економії своїх реальних витрат порівняно з тими, на які вони були згодні.

 

 

Розділ 3. Державне регулювання ринку

Саморегулювання ринку як спосіб управління економікою було властиве для епохи вільної конкуренції. У Другій половині XIX ст. у зв'язку з появою монополій і посиленням процесу усуспільнення капіталістичного виробництва, а пізніше – на рубежі XX ст., коли прискорилися розвиток монополій, зрощування промислового і банківського капіталу, з'явилася об'єктивна необхідність у втручанні держави у економіку, яка була викликана потребами подолання економічних криз, обмеження зростання безробіття, розвитку конкуренції, пом'якшення соціальних наслідків стихії ринку.

Класична вільна ринкова  економіка вичерпала себе у період економічної кризи 30-х років, коли стало очевидним, що необхідно шукати шляхи пом'якшення результатів  економічної кризи 1929—1933 рр. Було визнано, що додаткові регулятори ринку необхідні  і функція регулювання має  бути закріплена за державою.

Найбільш глибоке і  всебічне обґрунтування необхідності державного впливу на економіку було зроблене англійським економістом  Д.Кейнсом у роботі "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей”(1936рік).