Ринковий економічний механізм: сутність, структура та функціонування

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

на тему: «Ринковий економічний механізм: сутність, структура та функціонування»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2009

 

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………4

Розділ 1. Ринок  як економічна категорія………………………………………..6

1. Умови виникнення ринку…………………………………………...6
2. Сутність ринку………………………………………………………9
3. Типи ринків…………………………………………………………12

Розділ 2. Ринковий механізм……………………………………………………15

1. Попит та його фактори…………………………………………….15
2. Пропозиція та її фактори…………………………………………..21
3. Ринкова ціна……………………………………………………….24

Розділ 3. Державне регулювання ринку………………………………………..27

Висновки та пропозиції………………………………………………………….35

Додаток А………………………………………………………………………...37

Додаток Б…………………………………………………………………………38

Додаток В………………………………………………………………………...39

Додаток Г…………………………………………………………………………40

Список використаної літератури………………………………………………..41

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

На сьогоднішній день Україна має статус „країни з ринковою економікою”, проте, питання переходу до ринкової економіки все ще гостро стоїть перед нашою державою, оскільки Україна в не повній мірі відповідає всім тим „європейським стандартам”, які мають бути наявні у країни з таким статусом. Отже, формування ринкової економіки, що відбувається за рахунок функціонуванням ринкового механізму, взаємодію попиту і пропозиції, є для нас особливо актуальним питанням.

Згідно з визначенням, ринковий економічний механізм – це механізм регулювання економіки,  що ґрунтується на приватній (корпоративній) власності і приватному підприємництві. В основі ринкового механізму лежать об'єктивні закони попиту і пропозиції,  у взаємодії яких лежить ринкова ціна,  яка і є регулятором обсягів виробництва і споживання суспільного продукту.

Мета моєї курсової роботи складається з характеристики ринку, як економічної категорії, із з’ясування дії механізму ринку та визначення об’єктивних причин необхідності державного регулювання ринку. В цій роботі я спробувала з’ясувати декілька питань: як виник ринок, зрозуміти його сутність, розглянути дію ринкового механізму на основі взаємодії попиту та пропозиції та визначити функції, завдання та цілі державного регулювання ринку.

Згідно поставленої мети завданням першого розділу є  розглянути ринок як економічну категорію. Щоб зрозуміти процес утворення сучасного ринку, необхідно розглянути процес його первісного формування, визначити його структуру та сутність, розглянути ринок як сферу обміну товарів і послуг між виробниками та споживачами.

У другому розділі буде розглянуто ринковий механізм як залежність попиту і пропозиції, їх взаємодію, процес формування ринкової ціни як основного чинника для досягнення ринкової рівноваги. Буде викладено визначення попиту і пропозиції, процес їх формування під дією цінових та нецінових факторів. Розглядатимуться закони попиту і пропозиції, що ілюструють зміну попиту і пропозицію на зміну ціни.

У третьому розділі буде розглянуто сутність і значення державного регулювання ринку. Наведено обґрунтування необхідності державного впливу на економіку, встановлено основні функції державного регулювання ринку. Також у третьому розділі подано аналіз економічної ситуації в Україні та практика державного регулювання у країнах з розвинутою економікою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Ринок як економічна категорія.

1.1 Умови виникнення ринку.

З давніх часів ринок визначали як місце (ринкова площа), де здійснюється купівля або продаж товарів. Ось чому у багатьох слово “ринок” асоціюється саме з місцем обміну вироблених благ. Це вірно лише частково. Ринок – поняття більш широке і містке. Це і магазини, універмаги, торгівельні комплекси де купуються продукти харчування, одяг, взуття, товари щоденного вжитку. Є ринки, на яких продаються і купуються цінні папери (акції, облігації) – фондові біржі. На товарних біржах, де пропонуються товари (зерно, цукор, цемент) за стандартними якісними показниками, покупці та продавці вступають у конкретні відносини. Два учасники або більше беруть на себе юридичні зобов’язання, якими визначаються їхні дії та відповідальність. Ці та інші відносини між продавцями і покупцями з приводу існуючих та потенційних товарів утворюють ринки.

Як явище господарського життя ринок з’явився багато сотень років назад як наслідок природно-історичного  розвитку виробництва і обміну, що породили товарне ведення господарства. Відбувалося це через розвиток суспільного  поділу праці, через появу економічно-самостійних та юридично незалежних господарюючих суб’єктів і перехід від натурального виробництва до прямого продуктообміну, а потім і до товарного обміну та ринку. В сучасному розвиненому суспільстві, де, з одного боку, неухильно зростає кількість товарів, покупців і продавців, а з іншого розвивається засоби зв’язку, акти купівлі-продажу можуть здійснюватися за допомогою телефону, глобальної мережі Інтернет, поштою тощо. Для цього не потрібний безпосередній контакт суб’єктів ринкових відносин, а отже, місце для їхньої зустрічі. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що ринок – це обмін, який ведеться за законами виробництва і обігу.

Ринок – це найкращий спосіб господарювання з усіх відомих історії, але і  він має свої недоліки. Наприклад, ринок не може забезпечити високої  ефективності, якщо справа стосується колективних товарів та зовнішніх ефектів, і тут повинна втручатися держава. Він не забезпечує також повної соціальної справедливості, й чисто ринкове регулювання супроводжується значною і нічим не виправданою диференціацією доходів, які не завжди залежать тільки від вкладених праці і капіталу, таланту та підприємливості виробника, а й від везіння, збігу обставин та господарської кон‘юнктури.

Сучасний ринок, як високо розвинутий продукт цивілізації істотно відрізняється від ринку епохи вільної конкуренції насамперед тим, що передбачає в значній мірі гарантований збут товарів, а також фінансово-кредитну і грошову політику держави, наявність певної системи соціального захисту малозабезпечених верств населення. Інакше кажучи, мова йде про змішану економіку.  

Ринок, виводячи господарську діяльність з-під контролю політичної влади, одночасно  знищує джерело примусу. Він надає  можливість економічним факторам обмежувати політичну владу, а не зміцнювати її. Державі та уряду відводиться  роль охоронця свободи, інструмента, завдяки  якому людина може цією свободою користуватися.

Існування вільного ринку, звичайно, не усуває необхідності в уряді, але  він різко обмежує коло питань, які вирішуються політичними  засобами, зводить до мінімуму безпосереднє його втручання.

Вільний ринок – ринок, на якому відбувається торгівля товарами і послугами багатьох незалежних товаровиробників, жоден з яких не виробляє більшу частину продукції й неспроможний внаслідок цього впливати на рівень цін, а процес ціноутворення здійснюється через механізм вільної конкуренції, взаємодію нерегульованого попиту і пропозиції. Частки виготовленої кожним товаровиробником продукції є такою, що навіть об'єднання трьох-п'яти товаровиробників не дає їм змоги зосередити у своїх руках переважну частину товарів і послуг певного виду. Певною мірою він існує і нині у немонополізованому секторі економіки, зокрема у сфері сільського господарства, роздрібної торгівлі, сфері послуг.

Проте, коли мова йде  про ринок як сферу обміну, слід мати на увазі, що це не просто сфера  обміну (він може відбуватися і  у неринковій формі – наприклад, бартеру), а така сфера, в якій обмін  товарів здійснюється за суспільною оцінкою (вподобанням), що знаходить своє відбиття у ціні. Інакше кажучи, збалансування актів купівлі-продажу має досягатися за допомогою цін. Це положення має надзвичайно важливе значення, тому що лише ринок виконує роль механізму, через який досягається рівновага попиту і пропозиції. Будь-які намагання замінити ринок якимось центром, який би встановлював обсяги виробництва, споживання та навіть ціну, не дали позитивного ефекту. Інтереси суб’єктів виробництва не реалізуються, виробництво розвивається повільними темпами, спотворюється його структура, порушується економічна і соціальна рівновага в суспільстві.

Сучасна економіка  вийшла на такі параметри розвитку, що централізоване управління, в тому числі встановлення цін на всі  вироблені товари стало гальмом  науково-технічного і виробничого  розвитку. Досить сказати, що номенклатура виробництва досягла більше 20 млн. найменувань, десята частина яких щорічно оновлюється. В цих умовах зіставляти витрати і результати може лише ринок. Це більш потужний і досконалий механізм, ніж будь-яка найдосконаліша техніка і технологія.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Сутність ринку

Ринок, як економічна одиниця забезпечує зв’язок між виробництвом і споживанням, пропорційність процесу відтворення, його цілісність. Ринок виступає як сукупність форм і організації співробітництва людей один з одним, призначених для того, щоб звести разом з комерційною метою продавців та покупців, а також надати можливість першим – продати, другим – купити товар. Тут відбувається суспільне визнання створеного продукту, суспільного характеру праці, що втілюється в нього. Будь-яка споживна вартість починає служити людям лише після її реалізації, а праця, витрачена на виробництво товару, стає суспільно необхідною. Відбувається це завдяки досягненню рівноваги між попитом і пропозицією. На ринку кількість товарів, яку хочуть продати продавці. В такому випадку ціни встановлюються на рівні попиту і пропозиції, що й веде до рівноваги. Отже, ціна рівноваги – це ціна, за якої пропозиція відповідає попиту.

Рівновага ринкових цін  забезпечує збалансованість між  різними галузями виробництва, виробничою і невиробничою сферами, між сумою  вартостей і цін товарів, між  платоспроможним попитом і пропозицією.

Якщо ж рівноваги  між попитом і пропозицією  немає, то ринок через такий його інструмент, як ціна, впливає і на виробництво. Недостатня кількість  якихось споживних вартостей  на ринку призводить до підвищення на них цін і навпаки.

Сутність ринкових зв’язків невіддільна від свободи  підприємництва і конкуренції. Головним інтересом підприємця є збільшення прибутку. А це означає, що в ринкових умовах відбувається протидія інтересів  як різних підприємців між собою, так і підприємців і працівників, зайнятих виробничою діяльністю. Як розв’язати суперечність, досягти балансу інтересів  перелічених суб’єктів?

Добровільний обмін  між виробниками, покупцями, робітниками  і власниками інших факторів виробництва  на основі цін відображає сутність ринкової економіки.

З цілковитою упевненістю  можна стверджувати, що свідомо регульовані  зв’язки в економіці розвинених країн будуть зміцнюватися у зв’язку  з подальшим усуспільненням виробництва, досягненнями науково-технічного прогресу, створенням могутніх інформаційних  служб, служб прогнозу тощо.

Ринкові відносини  динамічні, вони несуть в собі не тільки генетичну пам’ять економічних  перетворень, здійснених людством, а  й особливості історичних, економічних, природничих, соціально-політичних, національних, культурних та інших умов розвитку різних країн. Реальний стан цих умов визначає ступінь розвитку ринкових відносин. У зв’язку з цим характер ринку і ринковий механізм: мотивація  праці, критерії ефективності, ступінь  розвитку банківсько-кредитної системи, організація та методи регулювання  – у різних країнах мають значні відмінності.

Сучасний ринок  як високорозвинений продукт цивілізації  докорінно відрізняється від  ринку епохи вільної конкуренції. Для нього характерні гарантований збут значної кількості товарів, соціальний захист непрацездатного  і малозабезпеченого населення, регулювання фінансової, грошової, кредитної та цінової політики з  боку держави, високі організованість  та виконавча дисципліна.

Для того, щоб у  нашій країні була побудована ринкова  економіка, функціонував реальний ринок, який виконував би притаманні йому функції, мають бути відтворені передумови, випробувані світовою практикою. До них належать:

По-перше, наявність  суб’єктів ринкових відносин, які, будучи економічно та юридично незалежними, можуть вступати у рівноправні партнерські  відносини з приводу купівлі-продажу. Досягти цього можна трансформацією існуючих відносин власності у різноманітні форми – індивідуальну, приватну, акціонерну, державну, кооперативну, змішану.

По-друге, еквівалентний  обмін товарів. Ринок за своєю  природою економічної допомоги, пільг тощо не визнає.

По-третє, конкуренція, яка надає усім суб’єктам господарювання можливість вільної підприємницької  діяльності: свободи вибору покупців, постачальників, будь-яких контрагентів, примушує підприємців застосовувати найпередовішу техніку і технологію, сприяючи цим зменшенню витрат виробництва, підвищенню ефективності економіки.

По-четверте, вільне ціноутворення, що як елемент конкуренції та головний механізм  контрольно-регулюючої функції  ринку сприяє поєднанню інтересів  суб’єктів економічного життя, стимулюючи їх раціонально використовувати елементи виробництва.

По-п’яте, реальна  інформація про ринок у його суб’єктів.

Якщо подібних умов не створено, то те, що називають ринком, є псевдо ринком, де гроші не виконують  своїх функцій.

Законами, декретами, указами будь-якої владної структури  ввести ринок нікому і ніколи не вдавалося. Він є об’єктивною  категорією. Проте суспільство, в  тому числі держава, можуть створити сприятливі умови для його відтворення. Єдність економічних і юридичних  передумов є середовищем, в якому  відтворюються ринкові відносини.