Рейтингова оцінка діяльності комерційніх банків

1) Розмір власного  капіталу банку - найбільш стійка  і відносно стала частина його  пасивів, яка найменше зазнає  впливу зовнішніх факторів.

2) Власний капітал  відіграє роль страхового фонду, що гарантує збереження інших коштів.

3) Завдяки своїй стійкості  власний капітал є джерелом  ризикових операцій, які приносять найбільший прибуток банку.

Іноді можна почути, що застосовувати вагові коригувальні коефіцієнти для рейтингової  оцінки недоцільно.

 

2.1.3 Методика рейтингової оцінки Ширинської

Заслуговує на увагу методика рейтингової оцінки Ширинської [14, с.18]. Вона розроблена на базі методики В. Кромонова і містить певні конструктивні зміни, тому фактично є її вдосконаленням. Так званим "рейтингом Ширинської" передбачається використання в системі рейтингових показників також коефіцієнтів рентабельності (RОА, RОЕ). А для відсікання суб'єктів оцінки його автор, окрім інших показників, запропонувала застосовувати частку прострочених позик у кредитному портфелі банку, що є суттєвим нововведенням. Зауважимо, що саме відсутність показників прибутковості та якості кредитного портфеля є найбільшим недоліком методики В. Кромонова.

Система рейтингової оцінки за методикою Ширинської характеризується дворазовим збільшенням кількості застосовуваних коефіцієнтів і ранжуванням їх в окремі групи. Новаторством цієї рейтингової методики є присвоєння коригувальних ваг не лише коефіцієнтам, а й групам, до яких вони віднесені. Після присвоєння коригувальних ваг для кожної групи обчислюють узагальнювальні коефіцієнти шляхом перемножування наведених вище коефіцієнтів на встановлені для них емпіричні ваги та подальшого підсумовування добутків. Ширинська запропонувала використовувати для відсікання суб'єктів оцінки єдиний коефіцієнт - показник якості кредитного портфеля, який вказує на питому ваги прострочених позик у кредитному портфелі банку. Банк, у кредитному портфелі якого частка простроченої заборгованості перевищує 3%, вилучається з рейтингу.

Принципово новий підхід до рейтингової оцінки банків запропонувала група вітчизняних банківських експертів. Оскільки ця методика ще не має власної назви, умовно називатимемо її вітчизняною. Згідно з нею рейтинг банку визначається з урахуванням таких показників: рівень проблемних кредитів (К⁷), коефіцієнт миттєвої ліквідності (К⁸), рівень лівериджу (К⁹), коефіцієнт відкритої валютної позиції (К¹⁰)⁴. До складу рейтингової оцінки українськими фахівцями введено ще низку параметрів: проблемні кредити, загальні активи, відкриту валютну позицію банку. Але загальну кількість показників у методиці зведено до мінімуму. За результатами емпіричних досліджень для них встановлені ваги кожного параметра. За цією методикою найважливішим показником визнано рівень проблемних кредитів. До проблемних кредитів автори методики пропонують відносити 100% прострочених й 45,8% пролонгованих кредитів. Найменшого значення в методиці приділено коефіцієнту відкритої валютної позиції у зв'язку з пильним контролем за нею з боку НБУ.

Аналіз ґрунтується на порівнянні показників кожного банку із середніми значеннями досліджуваної сукупності, що ставить таку методику на якісно новий рівень у системі рейтингової оцінки банків. Після нормування й перемножування отриманих значень на відповідну питому ваги добутки підсумовуються в інтегральний рейтинговий індекс (L). Автори методики надають важливого значення оптимальності показника миттєвої ліквідності (розрахованого як різниця між його середнім значенням та середньолінійним відхиленням цього показника за щомісячними даними банку), адже його надмірне зростання призводить до істотного зниження рівня прибутковості банку. Підсумкова формула рейтингового індексу має такий вигляд:

 

 

Унікальність підходу полягає у розв'язанні відомої суперечності банківської діяльності: "прибутковість-надійність". На завершальному етапі рейтингової оцінки банки індикативної групи розміщують на площині "надійність-рентабельність" для подальшого ранжування в групи. Площина надійності поділяє сукупність банків на дві групи (з рівнями надійності вищим і нижчим від середньої). Ці групи, у свою чергу, поділяються ще на дві групи, зважаючи на рівень рентабельності активів. У результаті банки відносять до таких груп:

• група лідерів (надійність вища за середню, рентабельність перевищує середню);
• група надійних банків (надійність вища за середню, рентабельність - нижча від середньої);
• група прибутково орієнтованих банків (надійність нижча від середньої, рентабельність - перевищує середню);
• група ризику (надійність і рентабельність - нижчі від середніх значень).

Очевидною перевагою вітчизняної методики є механізм розрахунку показника миттєвої ліквідності, врахування не лише амплітуди коливань. Позитивне рішення в методиці полягає в нормуванні коефіцієнтів шляхом розрахунку їх середніх значень й їх середньоквадратичних відхилень. Алі до складу індикативної групи не було долучено деяких великих банків, що не дає змоги авторам зробити розрахунки достовірних оптимальних величин. На наш погляд, індикативна група повинна охоплювати різні за розміром активів банки: великі, середні та малі.

 

2.1.4 Методика рейтингової  оцінки за системою CAMEL

Нагляд за діяльністю банків, що ґрунтується на оцінках  ризиків діяльності банків за рейтинговою системою CAMELS, полягає у визначенні загального стану банку на підставі єдиних критеріїв, які охоплюють діяльність банку за всіма напрямами. Метою оцінки діяльності банків за рейтинговою системою є визначення банків, у яких незадовільний фінансовий стан, операції або менеджмент мають недоліки, що можуть призвести до банкрутства банку та вимагають посиленого контролю з боку служби банківського нагляду Національного банку України та вжиття відповідних заходів для виправлення цих недоліків у діяльності банку та стабілізації його фінансового стану.

Основою рейтингової системи є оцінка ризиків та визначення рейтингових оцінок за такими основними компонентами:

1) достатність капіталу (С);

2) якість активів (А);

3) менеджмент (М);

4) надходження (Е);

5) ліквідність (L);

6) чутливість до ринкового ризику (S).

Рейтинг банку, визначений за системою CAMELS, є власністю Національного банку і конфіденційною інформацією, призначеною тільки для внутрішнього використання та не підлягає опублікуванню у засобах масової інформації. Більш детальніше о системі CAMELS приведено у дотатку Б.

За рейтинговою системою передбачається визначити кожному банку цифровий рейтинг за всіма шістьома компонентами, а комплексна рейтингова оцінка визначається на підставі рейтингових оцінок за кожним із цих компонентів. Кожен компонент рейтингової системи оцінюється за п'ятибальною шкалою, де оцінка "1" є найвищою, а оцінка "5" — найнижчою, комплексна рейтингова оцінка також визначається за п'ятибальною шкалою.

Визначення комплексної  рейтингової оцінки є суб'єктивним процесом, він має бути добре обґрунтованим  і спиратися на переконливі аргументи. Комплексна рейтингова оцінка не може визначатися як середнє арифметичне  рейтингових оцінок за компонентами рейтингової системи; має бути цілим числом та враховувати всі основні фактори, що відображені при визначенні рейтингових оцінок за всіма компонентами. Також підраховують, скільки компонентів рейтингової системи мають однакову рейтингову оцінку; аналізують, які саме компоненти мають однакову рейтингову оцінку; як правило, комплексну рейтингову оцінку виставляють за рейтинговою оцінкою, що трапляється найчастіше.

Для визначення комплексної рейтингової  оцінки банків, які мають відокремлені структурні підрозділи (філії), використовують матеріали інспектування цих підрозділів (у тому числі розташованих в інших областях), якщо їх інспектування проведено одночасно (строки і дата, за станом на яку проводиться інспекційна перевірка банку — юридичної особи, збігаються із відповідними строками і датою інспектування філії) з інспекційною перевіркою банку.

Комплексна рейтингова оцінка та рейтингові оцінки компонентів рейтингової системи визначаються для банку як єдиної установи і не можуть використовуватися для оцінки стану філій банку.

Банки, що отримали комплексну рейтингову оцінку "1" або "2", є надійними за всіма показниками, здатними протистояти більшості економічних спадів (крім надзвичайних), вважаються стабільними і такими, що мають кваліфіковане керівництво.

Банки, що отримали комплексну рейтингову оцінку "3", мають суттєві  недоліки. Якщо ці недоліки не будуть виправлені за обґрунтовано визначений для цього час, то вони призведуть до значних проблем, пов'язаних із платоспроможністю та ліквідністю. У такій ситуації служба банківського нагляду має надати чіткі вказівки керівництву банку щодо подолання існуючих проблем.

Банки, які отримали комплексну рейтингову оцінку "4" або "5", мають серйозні проблеми, що вимагають  ретельного нагляду та спеціальних  оздоровчих заходів. Такі комплексні рейтингові оцінки вказують на те, що загальна платоспроможність банку під загрозою, потрібні негайні конкретні дії служби банківського нагляду.

 

2.1.5 Недоліки рейтингових оцінок

Слід зазначити, що загальним  у розглянутих методиках є  те, що вони припускають сполучення дистанційного й інспекторського  аналізу, дуже велике місце в них приділяється експертним оцінкам, і ніколи в результаті обробки інформації банки не вибудовуються "у потилицю" - ранжирування їх іде по групах: "сильний" банк, "задовільний", "посередній", "критичний" й "незадовільний" (CAMEL).

Оскільки показники залежать від позиції експертів, то вони є досить суб'єктивними. При нормуванні по інших принципах теж не вдається усунути елемент суб'єктивності. Від позиції експертів залежить і визначення ваг, що відображають вплив того або іншого коефіцієнта на результат. Проблема, зокрема, може бути вирішена шляхом обробки результатів систематичних опитувань широкої аудиторії банківських фахівців і виявленні загальних тенденцій. Але, широко використовуючи експертні оцінки необхідно грамотно побудувати саму процедуру експертизи й потім обробити її результати, мінімізуючи фактор суб'єктивізму. Судячи з оцінок аналітиків, подібна робота не ведеться в жоднім рейтинговому агентстві, не говорячи вже про банки.

Існують і більш складні  математичні методи обробки вектора  кількісних показників. Один з них - Методика Аналізу Подібності й Розходження Балансів. Однак, вони не знімають проблему суб'єктивності, тому що формально сформований по балансі вектор економічних показників однаково зажадає експертного коректування.

Крім того, рейтингова оцінка дозволяє зробити висновок тільки про поточний фінансовий стан банку, не з огляду на динаміку показників. Тому вона не дозволяє зробити прогноз відносно майбутнього стану.

Таким чином, кожна з аналізованих методик має певні переваги й недоліки, що дає підстави говорити про необхідність і можливість створення уніфікованої моделі рейтингової оцінки банків в Україні. Водночас слід враховувати, що необхідною передумовою формування такої рейтингової моделі є розроблення національних стандартів показників банківської діяльності, яка б враховувала й міжнародні вимоги, щоб мати можливість правильно інтерпретувати інтегральний рейтинг.

 

2.2 Використання середньозваженого  показника для рейтингової оцінки комерційних банків

Для здійснення рейтингової оцінки банків необхідно мати економіко-математичний апарат, що дозволив би зробити їх ранжування. Слід зазначити, що кожний банк має набор певних факторів, які характеризують його фінансову діяльність.

Загальновідомі труднощі ранжирування об'єктів, які характеризуються векторним показником. У зв'язку з цим на практиці використовують різноманітні способи скаляризації векторного критерію, найбільш  розповсюдженими являються наступні:

• розрахунок середньозваженого показника;
• розрахунок відстані від оцінюваного об'єкта до деякого об'єкта – ідеалу.

Для реалізації цих підходів необхідно вирішити наступні підзадачи: ранжирувати показники по ступені  їх привабливості тієї чи іншої альтернативи і розрахувати вагові коефіцієнти, що враховують важливість показників.

Для рішення задачі ранжирування показників використовуються результати обробки даних, одержуваних при експертному оцінюванні рівня значимості окремих  показників і ступеня їхнього впливу на привабливість тієї чи іншої альтернативи. Однак часто експерту легше встановити попарний взаємозв'язок між показниками, чим оцінити вектор вагових оцінок показників. Метод аналізу ієрархій (метод Сааті)  на підставі попарних оцінок важливості показників дозволяє одержати вектор вагових коефіцієнтів.

Цей метод полягає  в наступному. Нехай мається n об'єктів М₁, М₂,…,М_n і m параметрів F_1, F₂,…...F_m, що характеризують ці об'єкти. Завдання полягає у відшуканні вектора вагових коефіцієнтів с негативними речовинними компонентами α_i, такими, що

 

Основним об'єктом  у даному методі є матриця попарних порівнянь важливості факторів (F₁,F₂,…,F_m), яка має наступний вид:

Далі, необхідно знайти суму елементів i-й рядка:

,                          (2.1)

потім, необхідно знайти величину

           (2.2)

Тоді елементи вектора  визначаються по формулі:

            (2.3)

Однак використовувати  цей підхід для визначення вектора  вагових коефіцієнтів можна застосовувати тільки в тому випадку, якщо елементи матриці А попарних порівнянь важливості факторів (F1, F2,...,Fm) є погодженими. Однак це не завжди відповідає істині. У цьому випадку необхідно використовувати спеціальну процедуру, що дозволить з матриці А одержати нову матрицю А", елементи якої будуть погодженими.