Регіональні особливості розвитку й розміщення продуктивних сил Італії

Лігурія. В області розвинена металургія, суднобудування, машинобудування, нафтопереробка, електротехнічна, хімічна, легка, харчова промисловість. Бідна родючими грунтами, але має прекрасний клімат Лігурія спеціалізується у вирощуванні квітів, декоративних рослин, овочів і фруктів (головним чином винограду). Обсяги вилову риби в даний час скорочуються внаслідок зменшення рибних ресурсів Лігурійського моря і забруднення води.

Економіка Лігурії заснована  на туризмі, виробництві оливкової  олії, рибальстві і різних індустріальних секторах (будівництво та обслуговування яхт, військові верфі, кераміка, вилучення  та виробництво сланців, заводи з  очищення нафти, авіація), головним чином сконцентрованих в Генуї і на захід від неї.

ВВП Лігурії становить 2,8%. Це становить 004,5 млн євро 41. ВВП  на душу населення - 25 484,5 євро. Лігурійське  узбережжя з судноверфями в містах, таких як Генуя, Ріва-Трігозо, Спеція, Ліворно, Марина-ді-Каррара - найстаріший район італійської суднобудівної промисловості. Серед зайнятого населення промисловістю займаєтся – 65 % населення, сільским господарством займаєтся – 31 %, а сфера туризма складає лише 4%.

Ломбардія. Це самий високорозвинений регіон Італії. Чверть італійців, зайнятих у промисловому виробництві, працюють саме на підприємствах Ломбардії. Основними галузями є машинобудування, металургійна, нафтопереробна, хімічна, меблева, поліграфічна, легка, харчова промисловість, виробництво будівельних матеріалів.

Сільське господарство в Ломбардії одне з найбільш розвинених. Протягом останніх століть воно акумулювало  капітали, які дали потужний поштовх  зростанню промисловості. 2 / 3 сільськогосподарських  земель в Ломбардії обробляється приватними фермерами, що залишилася третина - великими компаніями. Основними культурами, що вирощуються в регіоні, є пшениця, рис, кукурудза, овочі. У районах Альтелліна, Ольтрепо Павезі, Франча Корта розвинене виноградарство і виробництво високоякісних вин, особливо ігристих. Ломбардія є одним з трьох найбагатших регіонів Європи з рівнем ВВП на душу населення на 30% вище, ніж в інших частинах Італії. У багатьох міжнародних та італійських компаній є штаб-квартири в Мілані.

ВВП Ломбардії становить загальноіталійський 20,7%. Це 305 550 400 000 євро. Тому треба казати, що Ломбардія є одним із найразвиненіших та найбагатших районів Італії. В промисловості зайнято 41 % населення, в сільскому господарстві – 35%, та на туризм залишаются останні 24%.

Марке. Недолік родючих земель і переважання в регіоні дрібної земельної власності зумовили повільний розвиток сільського господарства. У регіоні вирощуються зернові культури, соняшник, цукровий буряк. Велике значення в економіці області має рибальство (10% національного продукту). Значна частина населення області (до 54%) зайнята в торгівлі та сфері обслуговування.

ВВП Марке становить 2,6%. На Адріатичному морі найважливіші центри суднобудування - Монфальконе, де знаходяться  найбільші в країні верфі, Трієст, Венеція з передмістям Порто-Маргера і Анкона (Марке).

Тому населення найбільш зайнято в туризмі – 52%, сільске  господарство займає – 24 %, а промисловість  також 24 %.

Молізе. Бедность экономических ресурсов способствует оттоку населения из региона, главным образом молодежи. Необходимо также заметить, что на протяжении многих лет на территории Молизе проживают небольшие этнические группы славянского (Монтемитро) и албанского (Портоканноне, Урури) происхождения.

Молізе - одна з найменш  промислово розвинених областей Італії. Виняток становить зона Термолі, де розташована невелика фабрика фірми "ФІАТ".

В даний час в провінції  Ізернія створюється новий індустріальний центр. Невеликі приватні фабрики спеціалізуються  у виробництві будматеріалів, одягу  і продуктів. У старовинному містечку Аньоне з незапам'ятних часів виготовляють церковні дзвони.[14;217]

Сільське господарство - один з найважливіших ресурсів регіону. Велика частина працездатного населення Молізе зайнята у торгівлі та сфері обслуговування. В промисловому секторі зайнято лише 7 % населення, в сільскому господарстві – 48%, в туризмі – 45%.

П'ємонт. П'ємонт - одна з найбільш розвинених областей Італії. У регіоні розвинуте автобудування (заводи концерну "ФІАТ"), авіабудування, виробництво залізничного та електротехнічного обладнання, приладобудування; електрометалургійний, радіоелектронна, хімічна, фармацевтична, поліграфічна, легка, харчова промисловість.

Основними сільськогосподарськими культурами, що вирощуються в П'ємонті, є рис і виноград. З місцевих сортів винограду виробляють знамениті на весь світ вина. Досить успішним є розведення великої рогатої худоби та виробництво сирів. Населення зайняте в промисловості становить 68 %, в сільскому господарстві – 26%, в туризмі – 6%.

Сардінія. Найважливішою галуззю промисловості Сардинії є нафтохімічна, підприємства якої розташовані в Порто-Торрес та поблизу Кальярі. Розвинене також виробництво алюмінію, цементу, будівельних матеріалів, паперу, видобуток корисних копалин.[2;56]

Серед основних занять жителів  острова виділяється розведення овець (третина від загального обсягу Італії). Вівчарство є основою для виробництва вовни, м'яса, молока і знаменитих сортів сиру (пекоріно). Значна частина населення острова зайнята у торгівлі та обслуговуванні туристів.

Одним з найважливіших джерел доходу області є туризм.Туризм займає 68 % всієї зайнятості населення, у сільскому господарстві – 24%, а у промисловості – 8%.

Сіцилія. Промисловість відіграє важливу роль в економіці області і представлена в двох секторах: сучасна, в провінціях Сіракузи, Кальтаніссетта, Агрідженто, Мессіна і Катанія, і традиційна - поширена на всій території острова. Серед сучасних галузей промисловості, розвинених на острові, виділяються нафтохімічна, нафтопереробна, машинобудівна, металообробна, хімічна, електронна. До традиційних галузей відноситься, насамперед, харчова промисловість - виробництво оливкової олії, овочевих консервів, макаронних виробів.

Необхідно відзначити, що на Сицилії розвинена видобуток  корисних копалин: калійної і кухонної солі, сірки, природного газу, нафти.

М'який клімат і родючі грунти прибережних рівнин створили умови для успішного розвитку сільського господарства на Сицилії. В  Сіцилії 42% зайняті в сфері промисловості, 38% у сільскому господарстві, і 20% у туризмі.

Тоскана. Велика промисловість в Тоскані не дуже розвинена. Всі існуючі сьогодні галузі промисловості представлені дрібними і середніми підприємствами.

Найбільш розвиненою галуззю є гірничодобувна і металургійна - район Пьомбіно і Ліворно. На території  Тоскани розташований рудний район Монте-Аміата (Монте Amiata), який об'єднує понад ртутних родовищ 40. Загальні запаси ртуті в районі - близько тис 70. тонн.

В області також розвинена  машинобудівна (сталеві труби, підшипники, текстильні верстати і мотоцикли), хімічна (сірчана і борна кислоти, барвники, добрива, фармацевтичні препарати), деревообробна, скляна, взуттєва, текстильна, харчова промисловість.

Умови для розвитку сільського господарства в Тоскані в цілому сприятливі. Важливі галузі економіки - Сільське господарство (каштан, гриби (трюфелі), вина), тваринництво (корови, коні), харчова, хімічна, металургійна, текстильна, нафтохімічна. 64 % населення зайнято у сільскому господарстві, 32% у промисловості, а 4% у сфері туризму.

Трентіно-Альто-Адідже. Найбільш важливою галуззю промисловості регіону є виробництво електроенергії, яка експортується в інші області Італії. Іншим продуктом регіональної індустрії є алюміній (Больцано, Тренто). В області також розвинена машинобудівна, хімічна, деревообробна, цементна, легка промисловість. Розвинута сфера туризму сприяє бурхливому зростанню будівництва. Також дуже розвиненим є сільске господарство, туризм не є розвиненою галуззю економіки.[3;48]

Умбрія. Умбрія вважається одним з найбільш благополучних в екологічному відношенні регіонів Італії. Це пов'язано не тільки з тим, що тут збережені великі ділянки дикої природи, але також і з відсутністю на території області великих промислових підприємств. Винятком є місто Терні, де розвинена металургія, машинобудування, хімічна промисловість. У Перуджі також працює ряд невеликих підприємств харчової, текстильної, швейної, керамічної промисловості.

В цілому можна сказати, що сільське господарство відіграє досить скромну роль в економіці регіону. В області вирощуються зернові  культури, овочі, цукрові буряки, тютюн, оливки і виноград. У гірських лісах поблизу Сполето виростає унікальний гриб - чорний трюфель. Ось цікава статистика: у промисловості зайнятий працездатного населення області 31%, в аграрному секторі - 7%, 62% інші зайняті торгівлею та обслуговуванням туристів. Найбільш розвиненим в області є туризм оскільки район є екологічно чистим.

Фріулі-Венеція-Джулія. У регіоні розвинуте машинобудування (у тому числі суднобудування), а також нафтопереробна, хімічна, деревообробна, цементна, текстильна і харчова промисловість. Промислові підприємства розташовані головним чином в районі Трієсту, містах Муджа, Монфальконе і Удіне.

Сільське господарство займає досить скромне становище  в економіці області, в ньому  зайнято всього населення на 5%. Вирощують кукурудзу, тютюн, фрукти, в передгір'ях розвинене виноградарство. Виноробство представлено такими відомими марками вин, як "Токай", "Мерло" а також різними сортами виноградної горілки - граппи.

Туриз займає теж не дуже значну частину в екноміці області.

Емілія  – Романья. Це багатий регіон, він займає третє місце після Ломбардії і Валле-д'Аоста по доходу на душу населення. У рейтингу найбагатших міст Італії Болонья займає почесне перше місце, Парма - п'яте, Равенна - восьме, Модена - дев'яте.

Емілія Романья, - це єдиний регіон Італії, який планує свій розвиток на основі моделі, орієнтованої на дрібний і середній бізнес. Організація сільського господарства в Емілії-Романьї - одна з найбільш прогресивних в Італії. Вона орієнтована на невелике число робочих рук і високий рівень механізації.

На основі всього цього  можна зробити висновок у вигляді  ряда діаграм. Ці діаграми додаются у додатку № 1 та з них можна зробити висновок про те, що більш к півдню господарський комплекс більш належить до турістичного бізнесу, тобто до обслуговування великої кількості туристів, які приїзжають до Італії. Північніше же господарський комплекс більш тяготіє до промисловості, це зумовлено тим, що саме на півночі засереджена найбільша кількість корисних копалин італії. Що стосуєтся сільского господарства то цей вид економіки разосереджений по всіх областях Італії, десь менше десь більше і залежить від климатичних умов країни.

5. Участь Італії у внутрідержавному теріторіальному поділі праці та економічних зв язках

Що стосуєтся внутрідержавного поділу праці в Італії, то як вже казалось ввще на це впливає ряд факторів, тому що плотніть населення в певній області Італії напряму залежить від скопичення в ній умов для розвитку в ній той чи іншої галузі економіки. Якщо це промисловість, то необхідно велике скопичення корисних копалин, якщо сільске господарство, то кліматичні умови його ведення, для турізму необхідні такі умови як наявність історичних пам яток а також вихід до моря.[17;183]

Це ж мі можемо сказати  виходячи із поняття теріторіального поділу праці. Територіальний поділ праці - об'єктивний незворотний і закономірний процес виробничої спеціалізації, відокремлення районів і регіонів у випуску (виробництві) певного специфічного набору товарів і послуг, виходячи з поєднання специфічного набору природних, соціально-економічних і технологічних факторів.

Якщо розглядати теріторію  Італії за цими ознаками, то можна сказати, що на півночі, де сконцентрована основна  кількість корисних копалин країни, розвиненою є промислова галузь і  основна маса населеняя працює саме в ній. На півдні, де немає такої кількость корисних копалин, але є кліматичні умови для розвитку туристичної сфери основна маса населення працює в сфері обслуговування туристів. Але щоб якось стабілізувати таку систему в країні, Італія створила низку державних проєктів для того, щоб промисловість на півдні зростала і це дало значні результати в деяких південних областях.

Щодо економічних зв язків Італії то тут поперще повинно  казатись про вступ Італії до Европейського  Союзу. Оскіль в Европейський Союз є поперше економічним альянсом, то всі міжнародні зв язки Італії поперше зосереджені його рамках.

У імпорті Італії переважають  паливо (нафта, вугілля, кокс) і промислова сировина (металолом, бавовна); вона ввозить  також машини і продовольство. У експорті головну роль грають готові вироби (машини, обладнання, тканини) і фрукти (апельсини, лимони). Найбільш великий товарооборот з країнами "Спільного ринку" Швейцарією і США.[15;143]

Досвід Італії особливо цікавий з кількох причин. Компанії цієї країни лише в рідкісних випадках мають конкурентні переваги в декількох галузях. Країна більше відома хаосом в уряді, низькою якістю телефонного зв'язку та інших суспільних послуг, неефективними державними підприємствами та постійними субсидіями. Італія - одна з країн, якої в спадщину дісталася дуже мало вигідних факторів виробництва. Їй доводиться імпортувати значну частину енергоресурсів і сировини, вона навіть є чистим імпортером продовольства.

Для закріплення економічних  зв язків в Італії існує Інститут зовнішньої торгівлі. Провідне місце у зовнішній торгівлі Італії займають готові промислові вироби, їх частка в імпорті становить стійко 67%, а в експорті - 97%. При цьому як у промисловому імпорті, так і в промисловому експорті Італії близько 1 / 3 припадає на товари з високим ступенем переробки. Тому втрата італійськими виробниками своїх позицій на світовому ринку високотехнологічної продукції є загалом негативним фактом. Частка такої продукції в експорті Італії становить всього близько 20%. У Італії спостерігається великий дефіцит в торгівлі електронним обладнанням, верстатами і т. п. Оплата "нафтових рахунків" поглинає ресурси, рівні ВВП на 8%. Все це дає незбалансованість зовнішньої торгівлі.[6;58]