Регіональні особливості розвитку й розміщення продуктивних сил Італії

Головною невиробничою сферою Італії є туризм. Туризм в  Італії - дохідна сфера економіки  Італії, заснована на використанні рекреаційних ресурсів. Італія - п'ята  країна в світі по відвідуваності і четверта по прибутку з туризму. Приблизний річний дохід від туризму становить 10 млрд доларів США. Частка у ВВП - 12%

Щорічно Італію відвідують понад 50 млн. іноземних туристів, за показником відвідуваності країна займає 4-й рядок у таблиці найбільш відвідуваних країн. Як і 100 років тому, туристичний сектор Італії традиційно експлуатує рекреаційні ресурси. Як і раніше, до Італії спрямовуються потоки охочих побачити визначні зразки архітектури і мистецтва, якими так багаті італійські міста. Саме пізнавальний туризм найбільш популярний в Італії.

На 2-му місці - пляжний  відпочинок. Чималу частину в туристичному секторі економіки займає гірськолижний  туризм, а також агротуризм - відносно новий вид відпочинку.[16;280]

Туризм в Італії в  міру можливостей згладжує історично  сформовані економічні суперечності між заможним Північчю країни і відверто бідним Півднем. Так, туризм допомагає послабити проблему безробіття в південних регіонах Італії.

Експорт становить головну  частину економіки Італії. Експорт  Італії по галузям можна представити  в вигляді таблиці.

 

Таблиця 2.

Експорт Італії по галузям (2010 рік).

 

№	Галузь	Доля %
1.	Сельськогосподарська  продукція	1,5
2.	Сировина та мінерали	3,5
3.	Харчова продукція	5,5
4.	Текстиль та одяг	10,6
5.	Шкіра та взуття	5,2
6.	Вироби з паперу	2,3
7.	Хімічна промисловість	10,3
8.	Пластмаси та гуми	3,7
9.	Моторна техника	19,6
10.	Електронне обладнення	9,1
11.	Транспорт	11,5
12.	Інші товари	6,2
13.	Метал і продукти з  металу	8,0

 

У висновку до третього розділу  можна вказати на те, що основні  ресурси в Італію надходять з за кордону але і сама караїна має запаси на яких і будуєтся ЇЇ промисловість. Основними сферами господарського комплексу країни виступає промисловість, сільске господарство та туризм, які розміщуются відповідно до розміщення природних та екологічних ресурсів. Тому можна поглянути на розмежування півдня та півночі в сфері господарювання. Основною метою Італії є експорт.

 

 

 

 

 

4. Територіальна структура господарського комплексу Італії

 

Щоб розглядати теріторіальную структуру господарського комплексу Італії необхідно враховувать три основних фактора, таких як населення, місцезнахлдження корисних копалин в певному районі та місцезнаходження основних промислових груп на певній теріторії.

Вдругому розділі курсової работи було охарактеризовані корисні копалини країни та їх кількість, але треба розглянути знаходження корисних копалин відносно певних регіонів Італії. У додатку 1 даєтся карта корисних копалин Італії, що дозволяє нам розглянути основне місцезнаходження тієї чи іншої сировини, та місцезосредження того чи іншого виробництва.

Щодо адміністративно  терріторіального поділу то це представлине у додатку № 2.

Щодо населення Італії то можна представити його численність  в вигляді таблиці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 3.

Кількість населення  Італії в окремих адміністративно-теріторіальних одиницях

 

Адміністративно-теріторіальна  одиниця	Кількість населення
Сіцилія	5 міліонів
Тоскана	3 516 296 осіб.
Пьемонт	4,245 млн осіб.
Лігурія	118,886 осіб.
Умбрія	815 тысяч осіб.
Лацио	5,257 млн осіб.
Кампанія	5,729 млн осіб.
Базіліката	591 тыс. осіб.
Калабрія	1,997 млн осіб.
Апулія	4,016 млн осіб.
Молізе	322 тыс. осіб.
Абруцо	1,287 млн. осіб.
Марке	1,487 млн осіб.
Емілія-Романья	4,05 млн осіб.
Венето	4,61 млн. осіб.
Фріулі-Венеція-Джулія	1,188 млн. осіб
Трентіно-Альто-Адідже	952 тыс. осіб.
Ломбардія	9,186 млн. осіб.
Вале-д'Аоста	121 тыс. осіб
Сардінія	1,656 млн. осіб.

 

Маючи всі ці данні треба дати характеристику господарського комплексу Італії.

 

Абруцо. Якщо характеризувати Абруцо з точки зору концентрації в цьому регіоні певних підприємств, то можна сказати що крупних промислових підприємств в Абруцо немає, але є багато середніх та маленьких підприємств. Це можна обумовити тим, що в регіоні велика концентрація корисних копалин, але цей регіон не є дуже великим, хоча концентрація населення в ньому не поступаєтся великим регіонам. Хоча головною діяльністю в Абруцо є газовидобувна промисловість, а також дуже розвинене машинобудівництво, деревообробна, хімічна, легка, харчова, швейна, меблева, текстильна, харчова промисловість, виробництво будматеріалів, видобуток корисних копалин.[21]

Абруцо характеризуєтся поганою  інфраструктурою, саме завдяки цьому  в регіоні упадок великої промисловості. У цілому в промисловості регіону  зайнято працездатного населення області 32%, в сільському господарстві - 8%. Інші 60% зайняті в сфері торгівлі та обслуговування туристів.

Апулія. Цей регіон характеризуется дуже великою концентрацією населення та наяівністю певних корисних копалин. Щодо промисловості, то вона розвинулась нещодавно в цьому регіоні, але відразу набуло оборотів та були досягнені певні результати. Оскільки цей регіон знаходиться на не дуже развитої частини країни, то досягнення цих результатах в рамках державної програми є дуже важливим для Італії. В Апулії є два промислових района. Основними галузями в цих регіонах є чорна металургія, нафтопереробка і нафтохімія, машинобудування, авіабудування, суднобудування, харчова, паперова, швейна, деревообробна промисловість. Тому можна сказати про те, що в Апулії развитими є яка важка так і легка промисловість, що істотно впливає на економіку країни.

У цілому в промисловості регіону  зайнято працездатного населення  області 40 %, в сільському господарстві – 20 %., у туризмі зайнято також 40%.

Базіліката. Цей регіон не є густозаселеним відповідно до своєї теріторіі. Основним напрямком економіки в цьому регіоні є сільске господарство, однак в цьому регионі ресурси є неблагопріятними для ведення сільского господарства. У Базілікате вирощуються такі сільськогосподарські культури, як пшениця, овес, ячмінь, кукурудза, картопля, цитрусові, цукровий буряк, тютюн, виноград, інші овочі та фрукти. Розвинене квітникарство. У гірських районах тримають кіз і овець.

Турізм в Базилікаті навідміну  від суміжних регіонів не розвинут. Щодо промисловості, то вона слабо розвинена. Діє кілька невеликих підприємств нафтохімічної, деревообробної, харчової промисловості, налагоджено виробництво будматеріалів. Численні ремісники виробляють вироби з кераміки та дерева. Відсутність промислових підприємств протягом багатьох років призводило до того, що і так нечисленне населення області активно емігрувало в інші регіони Італії та за кордон. Зараз завдяки тій же программі підтримки регіонів півдня Базіліката розвиває свій господарський комплекс.

У цілому в промисловості  регіону зайнято працездатного  населення області 18 %, в сільському господарстві – 70 %., у туризмі зайнято також 12%.

Вале-д'Аоста. Це є найменшим регіоном Італії за теріторією, та кількістю жителів. Основною галуззю промисловості Вале-д'Аоста є електроенергетика. Численні і потужні гідроелектростанції забезпечують електроенергією всю Північну Італію. Значна частина населення працює також на підприємствах хімічної та електрометалургійної промисловості. Область багата на корисні копалини: залізом, міддю, мармуром.

Завдяки розвиненій промисловості, сільському господарству і туристичному бізнесу Валле-д'Аоста має найменший  в Італії рівень безробіття. Тому треба  сказати про те, що відсоток промисловості  становить 50%, туризму – 27%, сільского господарства – 23 %.

Венето. Є достатньо крупним регіоном Італії та містить достатньо велике населення. У районах Маргера (Marghera) і Местре (Mestre) є промисловими передмістями Венеції, виросли великі підприємства металургійної, хімічної, машинобудівної промисловості. В інших частинах області також з'явився цілий ряд малих і середніх підприємств електротехнічної, поліграфічної, скляної, текстильної, харчової промисловості. Розвинені традиційні художні ремесла: вироби з венеціанського скла (острів Мурано), мережива (острів Бурано), мозаїка, ювелірне виробництво (Венеція).[24]

Сільське господарство протягом останніх десятиліть домігся  значного прогресу.

Судячи з результатів, досягнутих в різних секторах виробництва, з розвитку підприємств та за обсягами експорту Венето є однією з найбільш сильно і динамічно розвиваються економічних зон в Європі. За останні роки ВВП області постійно збільшувався і досяг млрд.євро 121, 10,6% що становить ВВП Італії.

Сьогодні Венето поставляє 50% світового обсягу оправ для окулярів, спортивного взуття в Італії 70%, 83% національного обсягу виробництва ювелірних виробів, світового обсягу мармуру 30%, 24% обсягу виробництва одягу в Італії. Сільське господарство - ще один сильний сектор. Частка Венето в сільському господарстві Італії складає 10%, 20% при цьому діючих підприємств області представлені сільськогосподарськими фермами. В економічній системі області сфера послуг має найбільшу вагу: додана вартість, створювана цим сектором, в якому працює тис 230. підприємств (50,2%) становить млрд 75,3. євро (63,2% обласної ДС).

Венето займає перше  місце в Італії з туризму. Тому можна сказати про те що в прмисловості зайнято 38 % населення, в сільскому господарстві – 20 % населення, у туризмі 42% населення.

Калабрія. Не є достатьньо промислово развитим регіоном в силу географічних особливостей. Промисловість в Калабрії розвинена слабо внаслідок окраїнного географічного положення регіону і відсутність гарної системи комунікацій. В області розвинена хімічна, металообробна, деревообробна, керамічна, харчова промисловість, виробництво будматеріалів, кольорова металургія.

В Калабрії не дуже є развітою інфроструктура, тому основним прибутковим  бізнесом є туризм, що зумовлене  розтошуванням регіону, а також  прямим виходом до двох морів. Тому більша зайнятість населення в туризмі – 76%, сільске господарство займає – 8%, а промисловість – 16 %.

Кампанія. Це також південна частина Італії, та вона займає відносно невилику площу всієі теріторії Італії. Кампанія займає друге місце після Ломбардії за чисельністю населення, а за щільністю населення - перше місце в країні. В містах регіону розвинене також виробництво сільськогосподарських машин, будматеріалів, хімічна, фармацевтична, текстильна, шкіряна, швейна промисловість. Неаполь - центр нафтопереробної і нафтохімічної промисловості, металургії, машинобудування, приладобудування, суднобудування, легкої та харчової промисловості. Про харчової промисловості - ключовий для Кампанії - слід сказати окремо. Область славиться невеликими фабриками з переробки сільськогосподарської продукції. Ця продукція відома у всій Італії та за її межами. На них виготовляються тютюнові вироби, сири, томатні консерви, ковбаси, джеми. Однак головне місце у харчовій промисловості регіону займають макаронні фабрики, що випускають величезну кількість найрізноманітніших видів макаронних виробів.

У багатьох містах розвинені  народні промисли, ремісниче виробництво, продукція якого затребувана  численними туристами, які відвідують Кампанію.

Більша частина території  вкрита горами і бідна прісною водою. З цієї причини придатними для землеробства є лише прибережні райони.

Найбільш развитим тут  є туризм. Тому треба казати про  те, що турізм серед зайнятого населення займає – 73%, сільске господарство – 16 % промисловість – 11%.

Лаціо. Більшість великих і середніх підприємств зосереджено в околицях Риму. Основні галузі регіону - це машинобудівна, хімічна, фармацевтична, легка, харчова і тютюнова промисловість. Великим промисловим центром є місто Латина, побудований у двадцятому столітті на місці осушених Понтийских болотах. Тут розвинуте машинобудування, харчова, хімічна, текстильна, скляна промисловість. Місто Сівітавеккіа є аванпортом Риму на березі Тірренського моря. У місті працюють підприємства нафтопереробної промисловості та з виробництва будматеріалів. В околицях міста Фраскаті знаходиться ядерний центр. В даний час в Лаціо активно розвиваються підприємства, пов'язані з виробництвом інформаційної, телекомунікаційної, аерокосмічної техніки.[18;152]

В області Лаціо вирощують  зернові культури, передусім пшеницю і овес, а також овочі і фрукти, в південній частині регіону - цитрусові, на горбистих територіях - оливки і виноград. Тому можна казати про те, що Лаціо є найбільш промислово та сільскогосподарсько розвиненою областью Італії. В промисловості зайнято – 60 % населення, в сільскому господарстві – 32 %, а в туризмі лише – 8% всього населення Італії.