Регіональні особливості розвитку й розміщення продуктивних сил Італії

                    Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

             Київський національний торговельно-економічний університет

 

                               Кафедра міжнародної економіки

 

 

 

                                   Курсова робота

                      

                             з курсу «Регіональної економіки»

                                                                       на тему:

                             «Регіональні особливості розвитку  й розміщення

                                                    продуктивних сил Італії»

 

 

 

                                                                                                    Студентки І курсу ФРГТБ

                                                                                                    І групи денної форми навчання

                                                                                                    Терської Ангеліни Сергіївни

                                                  

                                                                                         Науковий консультант

                                                                                         Дудчак Олександр Василійович  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                       Київ 2011

                                           Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………...3

1. Роль та значення господарського комплексу у розвитку економіки Італії…………………………………………………………………...5
2. Передумови розвитку та розміщення господарського комплексу Італії: історичні, природні, демографічні, економічні…………………………9
3. Сучасна галузева структура і рівень розвитку господарського комплексу Італії………………………………………………………………….12
4. Теріторіальна структура господарського комплексу Італії……..17
5. Участь Італії у внутрідержавному теріторіальному поділі праці та економічних зв язках……………………………………………………………29
6. Проблеми та перспективи розвитку та розміщення господарського комплексу Італії……………………………………………….31

Висновки…………………………………………………………………..34

Список використанної літератури……………………………………….37

Додатки…………………………………………………………………….39

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність  дослідження. Ця тема є достатньо актуальною оскільки зараз в економічній системі Італії настала криза, на це вплинули ряд факторів, але один з них це участь країни в Європейському Союзі.

Італія - індустріально  розвинена країна, член ОЕСР, ЄС, "великої  сімки" активно бере участь у світогосподарських зв'язках.

Розвиток економіки  Італії тісно пов'язано із зовнішнім  фактором. Брак природних ресурсів стала вирішальним фактором вибору шляху економічних перетворень: експортувати, щоб вижити. Це визначило місце Італії в міжнародному поділі праці.

Ще з давнього часу господарський комплекс Італії був  поділений теріторіально. Більш  розвинена північ та більш слабкий в індустріальному плані південь. Розглядаючи данне питання перш за все треба розглянути історичні умови цього поділу та фактори які сприяли і сприяють цьому розділенню.

Основною  метою цього дослідження є розглянення питань щодо регіональних особливостях розміщення господарського комплексу Італії.

До основних завдань, виходячи з мети курсової роботи, можна віднести такі:

• розглянути роль та значення господарського комплексу в розвитку економіки Італії;
• виділити передумови розвитку та розміщення господарського комплексу Італії;
• охарактеризувати сучасну галузеву структуру і рівень розвитку господарського комплексу Італії;
• розглянути теріторіальну структуру господарського комплексу Італії;
• охарактеризувати участь Італії у внутрідержавному теріторіальному поділі праці та економічних зв язках;
• розглянути проблеми та перспективи розвитку та розміщення господарського комплексу Італії;

Предметом курсової работи виступає господарський комплекс Італії.

Об  єктом виступає відповідна теоретична економічна література я також низка данніх, яка характеризує як сам господарський комплекс так і фактори, які на нього впливають.

Методологічну основу складає сукупність таких методів, як порівняльно-історичний, формально-логічний та інші методи, які дозволяють всебічне вивчити це питання.

Теоретичну  основу склали нормативно-провові акти з цієї сфері та роботи таких вчених, як Базилевича В.Д., Гальчинського А.С., Мочерного С.В., Смірнова Е.Н., Федоренка В.Г. та інших.

Структурно курсова работа складаєтся з вступу, шестьох розділів, висновків, списку літератури та додатків. Загальний об єм складає 42 сторінки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Роль та значення господарського комплексу у розвитку економіки Італії

 

Для того щоб проаналізувати роль господарського комплексу в  економіці Італії для початку треба розглянути загальні положення економіки Італії. Італія – високорозвинута країна постіндустріального типу. За рівнем економічного розвитку в цілому посідає десяте місце в світі; за деякими економічними параметрами вона вже випереджає Вели-ку Британію і Францію. Порівняно з іншими розвинутими країнами Італія вирізняється дещо вищими темпами післявоєнного розвитку економіки, запізнілою індустріалізацією, більш високою часткою легкої промисловості і сільського господарства, виключною роллю туризму. Особливою, відмітною рисою Італії є значно більша, ніж в інших країнах розвинутої групи, її участь у регулюванні економіки. На державний сектор припадає 20% доданої вартості, 24% інвестицій і 15% зайнятих. Рівень безробіття в Італії вищий, ніж у більшості країн ЄС. Своєрідністю економіки Італії є суттєва частка “тіньової економіки”, що також не типово для західноєвропейських країн. Ще однією особливістю є бурхливий розвиток малого і середнього бізнесу наприкінці ХХ ст.

Італія є членом ОЕСР, Європейського Союзу і НАТО.

На світових ринках Італія відома як виробник чорних металів (друге  місце в ЄС), залізничного рухомого складу (друге місце в сві-ті), шляхо-будівельної техніки, текстильного устаткування (третє місце в світі), автомобілів (особливо гоночними машинами фірми «Феррарі»), конторського обладнання, персональних комп’ютерів (фірма «Оліветті»), холодильників, пральних машин, швейних виробів, взуття, меблів (друге місце в світі), будівельних матеріалів, а також цитрусових, вина, оливок і оливкової олії.

Економічна структура сучасної Італії є наслідком специфічних передумов, про які говорилося вище. Для неї притаманне органічне співіснування трьох секторів: великих корпорацій, державних підприємств і кооперативного сектора. Крім того, значне поширення має “тіньовий сектор” економіки.

На «верхньому поверсі» італійської економіки знаходяться потужні корпорації, здебільшого «сімейного» типу. В одноосібному во-лодінні мажоритарним пакетом акцій перебуває близько 60% вартості цінних паперів; у власності п’яти провідних акціонерів (для кожної фірми) – близько 90%, тоді як на дрібних володарів припадає лише 2% акцій1. Фінансово-промислові групи Італії мають холдингову структуру. Вони об’єднують під своїм контролем одну третину всіх італійських фірм з половиною усіх зайнятих. Італійські фірми широко використовують практику взаємних домовлень, взаємної участі в капіталі (така взаємоучасть охоплює 85% усіх компаній країни).[8;126].

Державний сектор, незважаючи на заходи по денаціоналізації, що були здійснені в 90-х роках, зберігає досить міцні позиції. На нього припадає 19% доданої вартості, 24% інвестицій і 15% зайнятих (без урахування сільського господарства). Керівництво державною власністю, здійснює ІРІ. Особливістю регулювання діяльності під-приємств, що підпорядковані ІРІ, є покриття збитків одних за рахунок перерозподілу прибутків інших підприємств.[12;187]

Кооперативний сектор є  важливою складовою економічної  системи Італії. В країні нараховується  близько 90 тис. кооперативів з 8 млн  пайовиків. До цього сектора входять 107 «народних банків», 715 сільських і ремісничих ощадних кас, на які припадає відповідно 12 і 14% активів національної банківської системи.

Держава підтримує дрібне й середнє підприємництво, стимулюючи, зокрема, своєчасну закупівлю новітнього обладнання. Але головна причина успіху цього сектора полягає в гнучкості підприємців, їхньому вмінню пристосовуватися до умов ринку, наданні належної уваги дизайну у виробництві продукції. Наслідком активізації кооперативного сектора є досить велика частка дрібних і середніх підприємств у зовнішній торгівлі: 40% експорту припадає на підприємства з числом зайнятих менше ніж 300 чол., тоді як частка великих корпорацій становить лише 20%. Інтереси кооператорів відстоює Конфедерація промисловиків (Конфіндустрія).

Відповидно до економічної сітуації в Італії на теперішній момент можна віділити слабкі та сильні сторони господарського комплексу Італії.

До переваг можна  віднести: конкурентоспроможний і досить креативний середній клас. Задає моду в усьому світі в галузі дизайну виробництва та продукції, одягу та побутової техніки. До провідним фірмам належать Fiat (автопром), Montedison (виробництво пластмас), Olivetti (комунікації), Benetton (одяг). Високопродуктивне сільське господарство та виробництво продукції для туристів, відомі будинки мод.[4; 5]

Відносно прогалин в  економіці можна віднести: державний  дефіцит і зростання боргу  все ще великі. Малий приріст економіки, неефективна сфера послуг, яка  інтенсивно приватизується. Нерівний розподіл добробуту між багатою  Північчю і бідним Півднем, де безробіття в 3 рази вище. Недостатня податкова дисципліна, поліпшується в останній час. Відносно малі, орієнтовані на міжнародну конкуренцію підприємства. Сильна залежність від імпорту енергоресурсів.[1;176]

Після вступу до єврозони уряд країни різко ослабив фінансову дисципліну, в результаті первинний профіцит бюджету (до обслуговування боргів) скоротився майже в 17 разів. Якби в Італії була ліра, вона б давно знецінилася. Уряду довелися б більше засобів витрачати на виплату боргу, що швидко привело б до кризи. І тоді уряду не залишалося б нічого іншого, як проводити реформи. Але коли дефолт Італії не загрожує, влада може уникати політично непопулярних реформ.

 

 

 

 

Таблиця 1.

Рівень ВВП  в провідних країнах світу  на 2010 рік.

 

Місце	Країна	Розмір ВВП
1.	США	14,256,300
2.	Японія	5,067,526
3.	Кітай	4,984,731
4.	Германія	3,346,702
5.	Франція	2,649,390
6.	Велікобрітанія	2,174,530
7.	Італія	2,112,780
8.	Бразілія	1,571,979
9.	Іспанія	1,460,250
10.	Канада	1,336,067
11.	Індія	1,310,171
12.	Російська Федерація	1,230,726
13.	Австралія	924,843
14.	Мексіка	874,902
15.	Республіка Корея	832,512
16.	Нідерланди	792,128
17.	Турція	617,099
18.	Індонезія	540,277
19.	Швейцарія	500,260
20.	Бельгія	468,552

 

Тому в висновку до першого розділу можна сказати про те, що господарський комплекс країни хоча і є досить развитим і економіка Італії посідає не останне місце в економічної системі Європи, хоча після вступу Італіїї до Европейського Союзу в економіци країни розпочались певні проблеми. На сучасному етапі економіка Італії знаходиться в не дуже гарному стані, це обумовлено рядом факторів в тому числі і в тому що Італія входить до Европейського Союзу.