Регіональні особливості розвитку й розміщення продуктивних сил України

     Транспорт. За 2009р. підприємствами транспорту перевезено 695,7 млн. т вантажів, або 78,1% від обсягу перевезень вантажів за 2008р. Вантажооборот становив 380,0 млрд. км, що склало 77,5% від обсягу 2008р. За 2009р. послугами пасажирського транспорту скористалися 7,3 млрд. пасажирів, виконано пасажирську роботу в обсязі 130,1 млрд. пас. км, що становить відповідно 87,3% та 88,5% від обсягів 2008р. [21]

     Сфера послуг – це діяльність суб’єктів, яка не набуває матеріально-речової форми і задовольняє певні потреби замовників – особисті, колективні. Послуги є результатом різнорідної діяльності, що здійснюється виробником на замовлення будь-яких споживачів (окремих громадян підприємств, організацій, підприємців), і, як правило, веде до зміни стану одиниць, які споживають ці послуги. Специфіка послуг як продукції полягає в тому, що послуги не накопичуються, не транспортуються, не існують окремо від виробників, тобто вони споживаються, в основному, в момент їх надання. [16, c. 319]. Щодо 2010 року, то обсяг реалізації підприємствами сфери послуг України в січні 2010 року склав 14 млрд. гривень, що в порівняних цінах на 6,2% менше січня 2009 року. У структурі обсягу реалізованих послуг за видами економічної діяльності значних змін у порівнянні з січнем 2009 року не відбулося. Як і раніше, найбільша питома вага в загальному обсязі реалізованих послуг припала на послуги різних видів транспорту, пошти і зв'язку (57,4%). Більше чверті загального обсягу реалізованих послуг (25,7%) складали послуги проведення операцій з нерухомим майном, орендою та наданням послуг підприємцям. Частка послуг, реалізованих підприємствами Києва, Одеської та Донецької областей склала більше половини (52,2%) загального обсягу реалізованих послуг. [20]

     Зовнішня  торгівля товарами. Обсяг експорту товарів України за січень – листопад 2009р. становив 35602,9 млн. дол. США і по відношенню до 11 місяців 2008р. склав 56,6%, імпорту – відповідно 40417,9 млн. дол. та 50,1%. Від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами – 4815 млн. дол. (за відповідний період 2008р. – також від’ємне 17857 млн. дол.).

     Оптова  торгівля. Оборот підприємств оптової торгівлі за січень - грудень 2009р. становив 811,9 млрд. грн. Фізичний обсяг оптового товарообороту склав 80,7% до відповідного періоду 2008р.

     Роздрібна торгівля. Оборот роздрібної торгівлі (включаючи роздрібний товарооборот підприємств роздрібної торгівлі, розрахункові дані щодо обсягів продажу товарів на ринках і фізичними особами-підприємцями) за січень – грудень 2009р. становив 442,8 млрд. грн., або 83,4% від обсягу січня – грудня 2008р. У структурі обороту роздрібної торгівлі на організовані та неформальні ринки припадало 31,3%.

     Ринок праці. Кількість зареєстрованих безробітних на 1 січня 2010р. порівняно з 1 грудня 2009р. збільшилась на 3,8% і становила 531,6 тис. осіб, що на 37,1% менше порівняно з відповідною датою 2009р.

     Рівень  зареєстрованого безробіття в цілому по країні за грудень 2009р. зріс і на 1 січня 2010р. становив 1,9% населення працездатного віку.

4. Особливості розміщення і територіальна структура провідних галузей України

     Промисловість – провідна й найважливіша галузь виробничої сфери і всього народногосподарського  комплексу України. В ній створюється близько 67 % валового суспільного продукту держави (Додатки Б, В).

     Одним з найважливіших шляхів підвищення ефективності виробництва в країні є розумна територіальна організація  промислового виробництва. Нині серед  областей з високих рівнем розвитку промисловості – Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Запорізька та інші., з низьким рівнем – Тернопільська, Рівненська,Чернівецька тощо. В Україні розвинені майже всі відомі галузі промисловості за часткою продукції серед усіх галузей перше місце посідає машинобудування. Потім – харчова і легкова промисловість, чорна металургія, паливна та хімічна і нафтохімічна галузі. Найважливішими галузевими промисловими комплексами є: паливно-енергетичний, металургійний  машинобудівний, лісовиробничий.

      Вугільна  промисловість -  це найбільш розвинута галузь паливної промисловості нашої держави (Додаток Г). Особливостями її розвитку і розміщення є переважна концентрація в Донбасі видобування вугілля здебільшого підземним способом, а також те, що кам’яного вугілля добувається більше ніж бурого. У структурі видобутку палива за його видами у перерахунку на умовне паливо на вугілля в Україні припадає близько 65,7 %. У Донбасі переважає енергетичне вугілля 56%. Основні його запаси зосереджені в Луганській області. Коксівне вугілля становить 44% від загальних запасів і залягає переважно в Донецькій області. У Дніпропетровському буровугільному басейні, де вуглевидобуток ведеться переважно відкритим способом, зосереджено близько 200 родовищ. Основними центрами буровугільної промисловості є Ватутіне на Черкащині та Олександрія в Кіровоградській області. На нафту в структурі видобутку палива у перерахунку на умовне паливо припадає 7,2 %, на природний газ 26,1 %. Хоча видобуток нафти і газу в наші державі зменшується. Нафту і природний газ в Україні видобувають у Передкарпатті, на Лівобережжі та в причорноморському нафтогазоносному регіоні. Найбільші родовища газу зосереджені в Харківській області, серед яких особливо відоме Шебелинське. Доволі значні родовища природного газу на півдні країни і передусім у Криму. В  останні роки зростає видобуток газу з дна Чорного моря. Електроенергетика – одна з найдавніших галузей господарства України. Електроенергію в Україні виробляють теплові (ТЕС), гідравлічні (ГЕС), гідроакумулятивні (ГАЕС) та атомні (АЕС) станції. У перспективі набуде поширення екологічно чистої енергії Сонця і вітру. Потужність електростанцій України – 54,0 млн. кВт. (Додаток Д)

     Металургійний комплекс. В Україні основну частку залізної руди дає Криворізький басейн (близько 90%). Видобуток ведеться переважно відкритим способом, але багаті руди добувають і в шахтах з великої глибини. Залізорудні басейни є і в інших районах – Керченський у Криму, Кременчуцький у Полтавській області, Білозерське родовище в Запорізькій. Відкриті родовища залізної руди в Харківській області та поблизу Маріуполя в Донецькій. Марганцеворудна база чорної металургії зосереджена в Придніпровському басейні, який складається з Нікопольського, Інгулецько-Дніпровського і Токмацького районів.  Коксівне вугілля видобувають переважно в Донецькій області, а коксохімія зосереджена в Донбасі і Придніпров’ї. Флюсові вапняки і доломіти знаходяться в родовищі Донецької та Дніпропетровської областей. Каолін і доломіти видобувають у Донбасі, Придніпров’ї та Криму. Титанові руди є в Житомирській. Дніпропетровській, Київській і Харківській (Краснокутськ) областях. Ртутні руди розробляються в Донецькій і Закарпатській областях. Нікелеві руди знайдено в Кіровоградській і Дніпропетровській областях. Алюмінієві руди: боксити (Черкаська і Херсонська області), нефелінові сієніти (Приазов’я і Хмельницька область), алуніти (Закарпаття). Мідні руди – Харківська, Волинська, Рівненська області. Магнієві руди є в оз. Сиваш, Запорізькій області і в Калуші (Івано-Франківська область). Хромітові руди виявлено в долині р. Південний Буг. Олов’яні і цинкові руди – на півночі Житомирської області. Поліметалічні руди (Закарпаття, Луганська і Львівська області). Із 2031  підприємств машинобудування і металообробки України найбільша їх кількість концентрується у Донецькій (207), Дніпропетровській (159), Луганській (149) і Запорізькій (126) областях. Багато підприємств розміщено в Київській (74), Харківській (188), Львівській (155), Одеській (108) областях, а також у м. Києві (173), де добре розвинута науково-дослідна база і є достатня чисельність кваліфікованих кадрів.

     Важке машинобудування включає виробництва металургійного, гірничо-шахтного, підйомно-транспортного та енергетичного устаткування. Переважна більшість підприємств важкого машинобудування  розміщується  в Донецькому та Придніпровському  економічних районах. Найбільші підприємства підйомно-транспортного машинобудування розташовані  у Львові (завод “Автонавантажувач), а також у Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Нікополі, Прилуках, Золотоноші(Черкаська обл.), Ківерцях (Волинська обл.), Слов’янську. Найбільшим центром енергетичного машинобудування є Харків. Автозаводи України випускають великовантажні (Кременчук), малолітражні легкові (Запоріжжя) автомобілі.  В Луцьку налагоджено виробництво легкових автомобілів для сільської місцевості.  Автомобільна промисловість кооперується із заводами, які випускають двигуни, окремі вузли і агрегати автомобілів (Мелітополь, Полтава, Херсон, Чернігів, Синельникове, Кременчук), електрообладнань (Херсон,Сутиска Вінницької обл.), запасні частини (Чернігів). 

     До  складу агропромислового комплексу входять сільське господарство і галузі харчової промисловості, які переробляють його продукцію. До агропромислового комплексу належать також підприємства і організації, що забезпечують зберігання, перевезення і реалізацію продукції, і ті, що виробляють машини та обладнання, виконують дослідницьку роботу, готують кадри. Основу рослинництва країни становлять такі культури, як пшениця, жито, кукурудза, рис, ячмінь, овес, просо, гречка, зернобобові (Додаток Е). [21]

     Тваринництво  – це друга після рослинництва важлива галузь сільського господарства. Вона забезпечує населення цінними  продуктами харчування – молоком, маслом, яйцями, а харчову промисловість  – сировиною.

     Транспорт – одна з найважливіших інфраструктурних галузей матеріального виробництва, яка забезпечує виробничі й не виробничі потреби народного господарства і населення в усіх видах перевезень (Додаток Є). Виділяються такі види транспорту: наземний (залізничний, автомобільний, гужовий, в’ючний), водний ( морський, річковий, озерний), повітряний та трубопровідний.  Довжина залізничних колій загального користування 22,8 тис. кілометрів. Їх щільність складає 38 кілометрів на 1тис. квадратних кілометрів території. Найгустіша мережа залізничних магістралей характерна для Донбасу, Придніпров’я, правобережного Лісостепу на західних територій України. Серед внутрішньодержавних залізниць найбільше значення мають лінії Донбасу-Кривий Ріг, Київ-Львів, Київ-Одеса, Харків-Севастополь. Найважливішими міжнародними залізничними магістралями є: Донбас-Москва, Одеса-Київ-Москва, Бахмач-Гомель, Мінськ, Ковель-Хелм, Львів-Перемишль, Київ-Чоп-Прага, Чернівці-Сучава тощо. Залізничні магістралі різного напрямку, перетинаючись, утворюють залізничні вузли. Найбільші – Харків, Київ, Дніпропетровськ, Львів, Кривий Ріг тощо. Довжина автомобільних шляхів загального користування понад 172,6 тис. км., з них із твердим покриттям – 163,9 тис. км., щільність –понад 271км. на 1 тис. квадратних км. території.  У цілому найкраще забезпечені автомобільними шляхами Донбас, Закарпаття, Поділля, Автономна Республіка Крим, Київська область. Найгірше – Полісся. Основні автомагістралі всередині країни – Київ – Львів, Київ – Харків, Донецьк – Дніпропетровськ – Кіровоград та ін. Важливими автомагістралями, що сполучають Україну з сусідніми державами, є Київ – Брест, Київ – Москва, Харків – Москва, Одеса –Кишинів та інші. Україна добре інтегрована в європейську мережу автомобільних доріг з виходом в Ужгороді в Словаччину і Чехію, в Чопі – в Угорщину та Австрію, в  Порубному – в Румунію – в Польщу. Морський транспорт відіграє важливу роль у міжнародних зв’язках нашої країни. На нього припадає чверть її вантажообороту. За середніми відстанями перевезень вантажів ( близько 6000 тис. км.) морський транспорт посідає перше місце серед інших видів транспорту. Найбільші морський порт України – Одеса. Серед інших – Миколаїв, Херсон, Ізмаїл. Пасажирські перевезення здійснюють  в Україні 17 морських портів. Найбільший обсяг пасажиропотоків припадає на порти Чорного моря: Севастополь, Ялта, Одеса. Діють міжнародні поромні переправи з Одеси в Хайфу (Ізмаїл) і Поті (Грузія). Загальна довжина судноплавних шляхів в Україні до 4 тис. км.  По Дніпру та найбільших притоках – Прип’яті та Десні – здійснюється понад 90 % усіх перевезень річкового транспорту в країні. Найбільші порти на Дніпрі – Київ, Дніпропетровськ і Запоріжжя. Судноплавні шляхи проходять також по Дністру, Південному Бузі, Стирі та Горині. Основною річковою магістраллю міждержавних перевезень є Дунай. На ньому діють порти Вилкове, Кілія, Ізмаїл та Рені. Літаками перевозять переважно пасажирів. За середньою відстанню перевезення 1 пасажира повітряний транспорт в Україні посідає перше місце і перевищує залізничний транспорт більш, як у 10 разів. Найбільші міста України мають по 2 аеропорти: в Києві – це “Бориспіль” і “Київ (Жуляни)”, в Одесі – “Центральний” і “Застава”, в Сімферополі – “Сімферопільський” і “Заводський”.  Трубопровідний транспорт призначений для транспортування нафти, газу та інших рідких, газоподібних і сипучих речовин.  Довжина газопроводів у межах нашої країни близько 35 тис. км., нафтопроводів – 2,5 тис. км, нафто продуктопроводів – близько 3 тис. км. Найбільший нафтопровід “Дружба” є транс’європейською магістраллю і в межах України має протяжність 680 км. У межах України нафтопроводи тягнуться до родовища Гнідиці до Кременчука та від родовищ нафти до переробних заводів у Передкарпатті.

     У зростанні життєвого рівня населення  велика роль належить сфері послуг:житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт і зв’язок, система побутового обслуговування, освіта, культура і мистецтво, охорона здоров’я, фізична культура і спорт. На сучасному етапі розвитку суспільства загальною закономірністю є зростання соціально-економічного  значення споживання різного роду послуг і галузей, які надають ці послуги.  Основне значення сфери послуг полягає втому, що весь комплекс її галузей забезпечує зростання рівня споживання та вдосконалення його структури. Розширення асортименту життєвих благ, які входять до фонду споживання і задовольняють зростаючі потреби людини – учасника суспільного виробництва, - забезпечує саме розвиток  соціально орієнтованих галузей народно господарського комплексу.  

5. Участь  України в міжнародному поділі праці

     Під міжнародним територіальним поділом  праці розуміється процес концентрації в окремих країнах виробництва  товарів та надання послуг понад  необхідні внутрішні потреби  у розрахунку на їхній обмін або  продаж іншим каїнам.

     В  сучасних  умовах економічного розвитку  України  зовнішньоекономічні відносини – одна з найважливіших сфер її діяльності. Створення і розвиток цих відносин з усіма  країнами світу, і особливо з найбільш розвинутими, сприятиме інтернаціоналізації виробництва, підвищенню рівня технології та якості продукції. Тільки цим шляхом  Україна  зможе інтегруватися в Європейський і світовий ринок. В той же час структура та обсяги експорту не відповідають стану України у світогосподарських зв’язках. Для України на сучасному  перехідному етапі розвитку її економіки особливо важливим є повне і ефективне  використання зовнішніх економічних зв’язків для вирішення  нагальних науково-технічних і господарських проблем. Розвиток ефективних зовнішньоекономічних  зв’язків дасть змогу Україні швидше подолати глибоку економічну кризу, сприятиме стабільному і швидкому розвитку продуктивних сил і зростанню на цій основі життєвого рівня населення.

     Україна як молода суверенна держава не має  достатнього досвіду налагодження економічних зв’язків з іншими країнами світу. Тому вона робить перші кроки на шляху до входження у світове господарство. Об’єктивними причинами, що перешкоджають нині входженню України як повноправного партнера у світове господарства, є низька конкурентоспроможність її продукції на світових ринках. З вітчизняних промислових товарів на ринках далекого зарубіжжя може конкурувати не більше 1%. Крім того, навіть ті товари, на які є попит на зовнішніх ринках, не відповідають міжнародним стандартам. На розвиток міжнародного поділу праці впливають географічні фактори, нерівномірність поділу природних ресурсів на земній кулі, в тому числі рослинного і тваринного світу, а також відмінності у кліматі та умовах для розвитку сільського господарства тощо. В Україні високий освітній рівень. Варто сказати, що вчені країни зробили третину відкриттів, запатентованих у колишньому Союзі.  Україна підтримує тісні контакти з ученими світу, бере активну участь у різноманітних програмах ООН, у підготовці  національних кадрів.