Регіональні особливості розвитку й розміщення продуктивних сил України

     Україна – п’ята за чисельністю населення  держава в Європі. Станом на 1 лютого 2010 року його чисельність становить 45,9 млн. мешканців, з них 31,5 млн. — міське населення й 14,4 млн. — сільське. В Україні є представники 127 етносів. Найчисельніша національність це українці, потім ідуть росіяни. [20]

     Статево-вікова структура населення також має великий вплив на розміщення продуктивних сил. Україна є ”старіючою ” країною, тобто середній вік громадян збільшується. Жінки живуть довше за чоловіків - в середньому кількість жінок перевищує кількість чоловіків після 25 років. Сьогодні середня тривалість життя в Україні становить 70-71 рік і поступово зменшується. За цим показником, Україна посідає 52 місце серед країн світу.

     Трудові ресурси – це наявне працездатне  населення, а також працюючі підлітки і пенсіонери. Загальна кількість працездатного населення України в 2009 р. перевищила 36 млн. чоловік. У сфері матеріального виробництва на 2009 р. було зайнято 75 % усіх працівників. Понад 29 % населення країни працювало в промисловості, більш як 20 – у сільському господарстві, понад 11 % – в освіті, галузях культури і науки. Значна частка припадала на будівництво (7.4 %), торгівлю, громадське харчування (7.1 %), транспорт і зв’язок (6.7 %). Урбанізація стала великою проблемою для держави як у екологічному аспекті, так і з погляду на розвиток сільського господарства. В Україні все більше проблем виникає з раціональним використанням трудових ресурсів. Невиправдано велика кількість працездатного населення або нестача робочих місць призводить до такого явища як безробіття. Нинішній етап соціально-економічного розвитку України не забезпечує повного і ефективного використання трудових ресурсів. В Україні кількість зареєстрованих безробітних у березні 2010 р. становила 505,2 тис. осіб, за даними Держкомстату. Цей показник складає 1,8% до загальної кількості населення працездатного віку. Проте в країні поширене приховане безробіття, особливо в містах з незначним вибором місць роботи. 

     Коефіцієнт  змінності більшості промислових  підприємств України невисокий. Раніше він становив 1.2 – 1.4, нині ще більше знизився.

     Нерівномірне  розміщення трудових ресурсів в областях, зниження абсолютних розмірів їх природного приросту в більшості адміністративних районів, низький рівень ефективності використання робочої сили в галузях  народного господарства зумовлюють потребу наукових досліджень і практичних заходів щодо раціонального використання ресурсів живої праці не тільки в галузях, а й в окремих районах України. Густоту населення України представлено в додатку А.

     Аналіз  приросту та особливостей зайнятості населення України свідчить про те, що в межах її території є певні надлишки працездатного населення, насамперед у малих містах. Розв’язання цієї проблеми можливе завдяки підвищенню продуктивності праці на основі максимального використання досягнень науково-технічного прогресу.

     Отже, задля економічного росту держави  необхідно покращувати умови  життя працівників.

           Екологічні  передумови. Сучасні зміни в природних умовах пов'язані з територіальною організацією виробництва та розвитком урбанізації. Особливо проблеми збереження належних природних умов загострюються у високо урбанізованих регіонах (Донбас, Придніпров'я та ін.). Україна належить до країн, що мають високі показники забруднення навколишнього середовища. Основними центрами зосередження екологічних проблем є високо урбанізовані райони, міські агломерації та крупні промислові центри. Так, питома вага забруднених стічних вод у загальному їх обсязі становить в цілому по Україні 28%, в т. ч. у Харківській та Луганській областях — більш ніж 70%, у Чернівецькій, Одеській, Донецькій областях — більше половини. Нині в Україні майже четверта частина шкідливих викидів промислових підприємств не уловлюється і потрапляє в атмосферу без будь-якого очищення. Найбільші викиди цих шкідливих речовин в атмосферу характерні для високо урбанізованих областей. Так, на частку Донецької області припадає майже третина всіх викидів по Україні в цілому, до 30% — на Дніпропетровську і майже 15% — на Луганську область. Звичайно, основні обсяги скидів у воду та викидів у повітря локалізовані у містах та міських агломераціях. Найбільші викиди речовин в атмосферу спостерігаються в Кривому Розі, Маріуполі, Запоріжжі, Дніпропетровську, Єнакієвому, Донецьку, Дебальцевому, Макіївці та ін.

     Важливим  напрямом поліпшення екологічної ситуації у високо урбанізованих регіонах є обмеження надмірного зростання  промисловості та чисельності населення  великих міст. Так, не контрольований належним чином промисловий розвиток таких великих міст Донбасу, як Донецьк, Луганськ, Макіївка, Горлівка призвів до ряду складних екологічних, економічних та соціальних проблем. В складних екологічних умовах заслуговує на увагу концепція розвитку малих і середніх міст, у яких природне середовище значно краще, ніж у великих. До того ж ряд областей України взагалі не має великих чи середніх міст, крім обласного центру (Вінницька, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька). Особливо актуальним є подальший розвиток малих міст, в яких розміщені одне—два підприємства. В нових економічних умовах банкрутство таких підприємств може призвести до руйнації економічного базису розвитку цього міста. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Сучасна галузева структура  і рівень розвитку продуктивних сил  країни

     Україна  має відносно високий  рівень освоєння території. Досить розвинені невиробничі галузі та галузі матеріального виробництва. Народногосподарський комплекс  України охоплює всі ланки суспільного виробництва, розподілу та обміну на своїй території. Він має складну, досить диференційовану й диверсифіковану структуру. Для нього характерні:

• переважання важкої індустрії;
• недостатній розвиток галузей і виробництва товарів народного споживання;
• наявність галузей і виробництв, що забезпечують науково-технічний прогрес і розширення та поглиблення внутрішньо- і міжгалузевих виробничих зв'язків. [13, c.125]

     Економіка України  виділяється складовою, досить диференційованою і диверсифікованою структурою. Для неї характерні: переважання важкої індустрії, недостатній розвиток галузей і виробництва товарів народного споживання, наявність галузей і виробництва, що  забезпечують науково-технічний прогрес і розширення й поглиблення внутрішньогалузевих та міжгалузевих  виробничих зв’язків.

     На  галузеву структуру економіки України мають вплив різні економічні та природні фактори, в тому числі наявний рівень розвитку продуктивних сил, темпи зростання або занепаду виробництва, рівень забезпечення сировинними та паливно-енергетичними ресурсами, інтенсивність реалізації досягнень науки і техніки, міжнародний поділ праці, економічна інтеграція.

     Економіка України розвивалася  за міжреспубліканським поділом праці, дво- і  багатосторонніми економічними угодами. У процесі розвитку докорінно змінилася її структура. Провідну роль почала відігравати важка промисловість, на яку в 1989 р. припадало 69,5% продукції промисловості.

     З 1990 р. структура господарства України  значно змінилася. Так, обсяг промислового виробництва в 2009 році скоротився на 21,9%, частка сільського господарства в загальній частині ВВП держави склала близько 7-8%,  реальний ВВП впав на 20,3%, обсяги інвестицій - на 48,7%, приватне споживання - на 11,6%. Реальний експорт впав на 15,9%, імпорт скоротився на 36,6%. Протягом шести місяців скорочення виробництва становило близько 31%. Водночас, фактичне рефінансування зовнішнього боргу банків та корпорацій є кращим, ніж очікувалося. Сальдо платіжного балансу досягло позитивного значення. Тіньова економіка, за оцінками спеціалістів, становить 36%.

     Валовий внутрішній продукт. Реальний валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2009р. порівняно з 2008р. склав 84,1%. Номінальний ВВП, за орієнтовною оцінкою, становив 250614 млн. грн.

     Промисловість – найважливіша структурна ланка господарського комплексу України. У грудні 2009р. порівняно з попереднім місяцем та груднем 2008р. промислове виробництво зросло відповідно на 2,6% та 7,4%. Протягом ІІ–ІV кварталів 2009р. спостерігалась позитивна динаміка виробництва продукції проти попереднього кварталу – приріст становив відповідно 4,3%, 7,8% і 5,5%. У ІV кварталі 2009р. вперше отримано приріст виробництва порівняно з відповідним кварталом попереднього року (2,9%). У цілому за підсумками 2009р. відбулось відставання від обсягів виробництва 2008р. на 21,9%.[21]

     У галузевій структурі економіки України виділяється машинобудування на яке припадає 38,7% вартості продукції деяких галузей, з них харчової – 15,3%  і легкої промисловості – 12,0%.

     Структура засобів виробництва складається  із співвідношення видобувних і обробних галузей. До видобувних належать: видобуток  мінерального палива, виробництво електроенергії на гідроелектростанціях, видобуток чорних та кольорових металів, гірничо-хімічної і мінерально-будівельної сировини,  лісозаготівля, вилов риби і морських продуктів.

     Паливно-енергетичний комплекс України складається з паливної промисловості (вугільна, нафтова і газова, торфова) та електроенергетика. У розвитку продуктивних сил України він відіграє всезростаючу роль, що пов’язана з одного боку,  із загальносвітовими тенденціями, а з іншого – з енергомісткістю народного господарства та обмеженими енергоресурсами держави. На території України добувають природний горючий газ, нафту, сірку, титанові руди, калійну та кухонну сіль, каолінові глини, цементну сировину, флюсові вапняки, доломіти.

       Металургійний комплекс забезпечує  металом машинобудування та інші  галузі народного господарства  країни. Він складається з чорної і кольорової металургії, що в свою чергу об’єднують основні і допоміжні виробництва – від добування сировини і палива та одержання допоміжних матеріалів до випуску прокату й металевих виробів. Основним виробництвом металургійного комплексу є випуск готового металу, допоміжним – виробництво сплавів. Для розвитку металургійного комплексу Україна має декілька сприятливих чинників:

     1) близькість розміщення родовищ  коксівного вугілля, залізної  і марганцевої руд, вапняків, формувальних пісків і вогнетривких глин, а в останні роки ще й великі запаси різноманітних руд кольорових металів;

     2) густа мережа шляхів сполучень  між родовищами;

     3) велике і надійне джерело водопостачання, яким є  Дніпро з його  водосховищами;

     4) розвиток металомісткого машинобудування;

     5) велика місткість металобрухту;

     6) висококваліфіковані кадри.

     Машинобудування – важлива галузь промисловості  розвинутих країнах світу. Велике значення машинобудування в народногосподарському комплексі визначається тим, що воно виробляє знаряддя праці як для галузей, що виготовляють засоби виробництва, так і для галузей , які виробляють предмети споживання, а також самі предмети споживання.

     Агропромисловий комплекс України - складна виробничо-економічна система, яка становить групу технологічно й економічно взаємопов'язаних галузей сільського господарства, промисловості та інфраструктури. В АПК є три основні сфери:

     1) забезпечує сільське господарство  різним устаткуванням і засобами  виробництва; 

     2) власне сільське господарство;

     3) заготівля, зберігання і переробка  сільськогосподарської продукції. [13, c. 128]

     Сільське  господарство. За попередніми даними, у 2009р. загальне виробництво продукції сільського господарства порівняно з 2008р. зросло на 0,1%, у т.ч. в аграрних підприємствах – скоротилося на 0,6%, у господарствах населення – зросло на 0,6%. Обсяг продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств у фактичних цінах, за розрахунками, становив 153,8 млрд. грн.

     Будівельна  галузь є однією з найважливіших галузей національної економіки, від якої залежить ефективність функціонування всієї системи господарювання в країні. Важливість цієї галузі для економіки будь-якої країни можна пояснити наступним чином: капітальне будівництво, напевне, як ніяка інша галузь економіки, створює велику кількість робочих місць і споживає продукцію багатьох галузей народного господарства. Економічний ефект від розвитку цієї галузі полягає у мультиплікаційному ефекті коштів, вкладених у будівництво за 2009р. виконано будівельних робіт на суму 37,9 млрд. грн., що у порівнянних цінах складає 51,8% до обсягів будівництва попереднього року.