Регіональні особливості розвитку й розміщення продуктивних сил України

Міністерство  освіти і науки  України

Київський національний торговельно-економічний  університет 

Кафедра міжнародної економіки 
 
 
 
 
 
 

Курсова робота 
 

з курсу  «Регіональної економіки» 

на тему 
 

«Регіональні  особливості розвитку й розміщення продуктивних сил України» 
 
 
 
 
 

Студентки  

Науковий  консультант  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ 2010

ЗМІСТ 
 

Вступ……………………………………………………………………………………….3

1. Роль та значення розвитку та розміщення продуктивних сил України………...5
2. Передумови розвитку та розміщення продуктивних сил України: історичні, природні, демографічні, екологічні……………………………………………...11
3. Сучасна галузева структура і рівень розвитку продуктивних сил країни…….18
4. Особливості розміщення і територіальна структура провідних галузей

України…………………………………………………………………………….23

5. Участь України в міжнародному поділі праці…………………………………..28
6. Проблеми та перспективи розвитку та розміщення продуктивних сил

України…………………………………………………………………………….31

Висновки………………………………………………………………………………….36

Використана література…………………………………………………………………38

Додатки…………………………………………………………………………………...41 
 
 

Вступ

     Актуальність. Україна не тільки має унікальне географічне та геополітичне положення, а ще й своєрідний природно-ресурсний потенціал.

     З одного боку, Україна – одна з найбільших держав світу за економічним потенціалом. Вона займає в Європі друге (після Росії) місце за територією й шосте за чисельністю населення. За такими видами сировини й виробництва, як залізна й марганцева руди, чорні метали, вугілля, електроенергія, металургійне та енергетичне устаткування, цукор, соняшникова олія тощо Україна посідала одне з перших місць у Європі. З іншого боку, продукування національного продукту на душу населення істотно відстає від багатьох розвинутих країн, падає природній приріст населення. Причини такого стану мають соціально-економічний характер, що, загалом беручи, виходить за межі курсу РПС. протягом останніх 10 років спостерігається різка диференціація у рівнях їх соціально-економічного розвитку. Тому основною метою державної регіональної політики є гарантування основних соціально-економічних стандартів добробуту громадян, забезпечення рівноцінних умов для всебічного розвитку областей, куди нині переміщується центр ваги щодо реформування економіки, вирішення соціальних, екологічних і політичних проблем продуктивних сил підвідомчої їм території. 

     Продуктивні сили України сьогодні являють собою цікавий об’єкт вивчення та дослідження. Досконале опрацювання даної теми дозволить знайти раціональне використання усіх наявних продуктивних сил області, що дозволить їй вийти на новий рівень економічного розвитку. Тому визначення регіональних особливостей розвитку і розміщення продуктивних сил України нині є доволі важливим для світової економіки.

     Метою дослідження є аналіз сучасного стану регіонального розвитку і розміщення продуктивних сил України.

     Об’єктом  дослідження є продуктивні сили України.

     Предметом дослідження є структура, територіальна диференціація, особливості розвитку та розміщення продуктивних сил, промислові зв‘язки, сучасний стан та перспективи розвитку країни.

     Завдання, що були поставлені для досягнення цієї мети:

• визначити роль та значення продуктивних сил України для розвитку господарського комплексу;
• дослідити передумови розвитку та розміщення продуктивних сил території: історичні, природні, демографічні, екологічні;
• розкрити сучасну галузеву структуру і рівень розвитку господарського комплексу країни;
• дослідити територіальну структуру господарства України;
• дослідити участь України у міжнародному поділі праці;
• визначити проблеми та перспективи розвитку та розміщення продуктивних сил країни.

     Методи  дослідження. У процесі дослідження використані абстрактно-логічний, статистико-економічний, розрахунково-конструктивний, економіко-математичний методи, метод аналізу і синтезу, порівнянь, співставлень та інші методи проведення економічних досліджень.

     Теоретичною та методологічною основою дослідження  є економічна теорія, наукові праці  вітчизняних і зарубіжних вчених з питань розміщення продуктивних сил, законодавчі та нормативні акти державних органів.

     Інформаційною основою дослідження є статистичні  збірники Державного комітету статистики України, наукові розробки вітчизняних  та закордонних вчених, матеріали  наукових конференцій, семінарів, симпозіумів, наукові публікації, Internet. 
 
 
 
 
 
 
 

     

1. Роль  та значення розвитку та розміщення

     продуктивних  сил України

     Удосконалення господарського механізму України  в період формування ринкової економіки  здійснюється на основі проведення економічних  досліджень, у тому числі в галузі розміщення продуктивних сил. Всебічний аналіз процесів, що відбуваються в економічній і соціальній сферах життя суспільства, глибокі наукові узагальнення сприяють розробці обґрунтованих рекомендацій, спрямованих на поліпшення територіальної організації виробництва. Пізнання законів розміщення продуктивних сил і комплексоутворення дозволяє розкрити додаткові джерела підвищення продуктивності праці, що має неабияке значення для прогнозування розвитку економіки України та її економічних регіонів.

     На  сучасному етапі суспільного розвитку, якому притаманне прискорення темпів науково-технічного прогресу, з одного боку, та загострення ресурсно-екологічної кризи – з іншого, суттєво посилюються світові інтеграційного співробітництва. Входження України в світовий економічний простір – це новий етап у розвитку її продуктивних сил, який передбачає структурну модернізацію економіки, формування нових територіально-виробничих комплексів, вдосконалення системи господарських зв’язків, зрушення в експортно-імпортній спеціалізації певних територій.

     Трансформаційні процеси в Україні супроводжуються  активізацією впливу територіальних відмінностей природного і виробничого потенціалів  на результати соціально-економічних  перетворень, причому цей процес набирає загальнонаціональної ваги. Ефективно використовуючи природно-ресурсний, трудовий та виробничий потенціал регіонів України, можна досягти значних успіхів в економічному зростанні в інтересах зміцнення могутності держави та добробуту її населення.

     Піднесення  економічного розвитку регіонів України, продуктивне функціонування усіх структурних складових їхніх господарських комплексів і зростання на цьому підґрунті життєвого рівня населення – основні орієнтири, на які спрямовуються усі зусилля щодо вдосконалення розміщення продуктивних сил при здійсненні державної регіональної економічної політики. Пріоритетність саме цих завдань зумовлена особливостями сучасного етапу розвитку продуктивних сил України та її регіонів, складністю й суперечливістю соціально-економічних процесів перехідної економіки.

     Розміщення  продуктивних сил – галузь економічної  науки, що вивчає специфічні просторові аспекти прояву дії економічних  законів. Територіальну модифікацію  економічних законів можна розглядати як закономірності розміщення продуктивних сил.

     Продуктивні сили в економічній науці повинні вивчатись у тісному зв’язку з виробничими відносинами. Розміщення продуктивних сил є складною категорією, зміст якої полягає в розподілі за територією трудових ресурсів і засобів виробництва, всіх основних компонентів суспільно-географічного комплексу та зв’язків між ними.

     Розміщення  продуктивних сил може розглядатись як форма організації діяльності людей і виробництва; як процес здійснених зрушень в розміщенні об’єктів виробничої та невиробничої сфер на певній території, або ж як один із напрямків економічної політики держави.

     З розміщенням продуктивних сил дуже тісно пов’язана територіальна  організація продуктивних сил –  “науково обґрунтоване розміщення взаємопов’язаних виробництв, підприємств, сфери обслуговування населення та інфраструктури, яке дає значний і соціальний ефект, внаслідок комплексування життєдіяльності людей і повного використання території ”. Якщо категорія “розміщення продуктивних сил ” акцентує увагу на процесах локалізації населених пунктів і різноманітних підприємств, то категорія “територіальна організація продуктивних сил ” – на територіальні їх поєднання і управління цими елементами територіальної структури. Територіальна структура – це динамічне розміщення продуктивних сил в економічних регіонах, функціонують в єдиній системі національної економіки.

     Україна є однією з найбільших держав Європи. За розмірами території - її площа  становить 603,7 тис км2. Чисельність  населення України близько 46,9 млн. осіб. Столиця – Київ. Україна  безпосередньо межує з сімома країнами світу. Протяжність кордону з Польщею на північному заході й заході, становить 543 км. На заході пролягає державний кордон з Словаччиною (98,5 км), Угорщиною (135,1 км), на південному заході – з Румунією (625,4 км) та Молдовою (1191 км). Східний і північно-східний кордон відділяє Україну від Росії, його протяжність 2063. На півночі – державний кордон з Білорусією(975 км). Загальна протяжність суходільних кордонів України – 6606 км. Чорноморський кордон має довжину 1550, Азовський – 400 км. Загальна протяжність усіх кордонів держави на морі й на суші – 7590 км. Україна має широкий – понад 2590 км – вихід до країн Центральної та Західної Європи. Україна має унікальне географічне положення на межі різних природних зон і взаємодії північних і південних, західних і східних народів і культур. Площа України складає 603 700 км ². За цим показником вона посідає друге місце серед країн Європи після Росії. Територія України витягнута з заходу на схід на 1316 км і з півночі на південь на 893 км, за чисельністю населення вона посідає п’яте місце серед інших країн Європи. [5, c.58]

     Україна – індустріально-аграрна країна із значними економічними ресурсами. Її частка у світовому виробництві  промислової і сільськогосподарської  продукції перевищує 1%. Водночас кількість її населення становить менше 1% від населення планети. Україна посідає перше місце в світі за збором цукрових буряків і соняшнику, за абсолютними розмірами видобутку сировини і виробництва деяких видів продукції Україна входить до десятки найбільших виробників. [13]

     Формування  основ ринкової економіки в Україні  відбувається з урахуванням таких  класичних, загальновизнаних закономірностей: відповідності розміщення виробництва  характеру і рівню розвитку продуктивних сил, території поділу суспільної праці, економії затрат праці на подолання просторового розриву між елементами виробництва, територіальної концентрації і комплексності виробництва, формування агломерацій населених пунктів. Закономірність територіального поділу суспільної праці об’єктивно відображає принципові відмінності між територіями за природними, соціально-економічними та національно-історичними особливостями, максимально повне врахування яких в господарській діяльності зумовлює певну спеціалізацію територій. Закономірність концентрації та комплексного розміщення продуктивних сил є результатом прояву територіального поділу праці.

     Основними якісними ознаками комплексного розміщення продуктивних сил виступають: економічно обґрунтований, раціональний режим  використання природних ресурсів, максимально повне залучення до суспільно корисної трудової діяльності наявного трудового потенціалу регіону, збалансованість галузевої структури економіки регіону за природними, трудовими і виробничими параметрами; тісний взаємозв’язок (на основі комбінування кооперації та спільного використання інфраструктури) між основними ланками господарства регіону.

     Крім  зазначених, до закономірностей розміщення продуктивних сил - в контексті нових  методологічних основ їх формування – відносять: соціальну спрямованість та усталеність розвитку продуктивних сил, відповідність їх розміщення вимогам національної економії безпеки, а також забезпечення планомірності, керованості процесів РПС, їх орієнтації на досягнення високої економічної ефективності господарської діяльності та конкурентоспроможності виготовленої продукції. Соціальна спрямованість розвитку і розміщення продуктивних сил логічно випливає з необхідності загальної соціалізації економічної системи, оскільки саме всебічний розвиток людини та задоволення її потреб є метою економічного прогресу. Доцільність соціальної спрямованості розміщення і розвитку продуктивних сил країни вимагає: інтенсивного розвитку соціальної інфраструктури, особливо в сільській місцевості, збереження здоров’я населення через зниження екологічного навантаження на певні території, формування раціональної системи розселення, збільшення місткості регіонального ринку праці через створення додаткових робочих місць на діючих та нововведених підприємствах.