Регіональні особливості розвитку і розміщення внутрішньої торгівлі АР Крим

Основні проблеми розвитку і розміщення внутрішньої торгівлі:

- розлад економічної і політичної системи із здобуттям Україною незалежності, що  відіграли проблеми «талонної» і дефіцитної форм торгівлі;

- інвестиційна криза;

- незахищеність вітчизняного товаровиробника;

- відсутність сталих ринків сировини та продукції;

- процес накопичення взаємного «невдоволення» між суб'єктами, які здійснюють торгову діяльність, і державними органами;

- неспроможність податкової адміністрації знайти реальних засобів для забезпечення податкової дисципліни, оскільки багато продавців взагалі не сплачують податків або сплачують не в повному обсязі, приховуючи дійсний товарообіг;

- вимога щодо підвищення рівня освіти продавців, яка, безумовно, мала б сприяти підвищенню загальної культури в сфері торгівлі, підвищенню якості обслуговування, що має позитивно впливати на результати торгової діяльності продавців та інтереси покупців;

- необхідність обґрунтування та визначення загальних напрямів кодифікації законодавства, що регулює правовідносини в сфері торгівлі;

- створення законопроектів здійснюється тільки науковцями, без участі провідних фахівців, які на практиці стикаються з проблемами внутрішньої торгівлі.

Основні напрями удосконалення  інформаційного забезпечення процесу управління внутрішньою торгівлею АР Крим полягають:

1. У розробці, удосконаленні чинної законодавчої, нормативно-правової та методичної бази. Першочерговою повинна стати розробка таких регламентуючих документів: Індикативного плану розвитку та розміщення оптових підприємств міжрегіонального рівня, Положення про поставку товарів споживчого призначення та Особливих умов поставки деяких товарів, Інструкції про приймання товарів за кількістю та якістю, Порядку патентування та Положення про сертифікацію послуг оптової торгівлі, Стандартів комерційної діяльності, Порядку створення й використання резервних (інтервенційних) фондів соціально значущих товарів та проведення стабілізаційних операцій, Заходів щодо впорядкування оптової торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, спрямованих на захист оптових підприємств від недобросовісної конкуренції збоку фірм, які ухиляються від сплати податків, використовують для зберігання та реалізації продукції приміщення, що не пристосовані для цього та не відповідають санітарним вимогам.

2. У налагодженні електронної системи обміну даними між партнерами по бізнесу та впровадженні ефективного контролю за товарними запасами. В розвинутих країнах він здійснюється за допомогою таких методів: швидкого реагування, завдяки якому роздрібний торговець скорочує 
розмір запасів за рахунок більш частих замовлень меншої кількості 
товару; електронного обміну даними, який в широкому плані може бути визначений як обмін інформацією між діловими партнерами з використанням стандартизованих інформаційних технологій; спільного планування, прогнозування і поповнення запасів. Створення комп'ютеризованої інформаційної системи потребує поетапного вирішення проблем, у тому числі пов'язаних з поширенням штрихового кодування товарів (у перспективі впровадженням радіочастотної ідентифікації товарів), підготовкою персоналу, розробкою та вибором інформаційних систем, прийнятних для конкретних умов функціонування, зокрема всі складські інформаційні системи поділяють на два класи;

3. У постійному проведенні маркетингових досліджень споживчого ринку, вивчення мотивів, поведінки та попиту споживачів.

5. У створенні галузевих, міжгалузевих науково-дослідних інститутів та науково-дослідних підрозділів при вузах, які б займалися розробкою:

• методології та конкретних методик маркетингових досліджень оптового ринку, оцінки кон'юнктури та визначення його ємності, визначення потреби в складах та місць їх розміщення;

• стандартів обслуговування оптових покупців;
• уніфікації термінів та понять.

[5, с.67]

З метою здійснення докорінних перетворень у народному господарстві республіки, раціонального використання природно-кліматичного і ресурсного потенціалу, особливостей і спеціалізації регіону, його місця в суспільному поділі праці й нових підходів до реструктуризації господарського комплексу розроблена комплексна довгострокова програма  соціально-економічного розвитку і структурної перебудови економіки на період до 2010 року. Цією програмою визначені такі довгострокові пріоритети:

• розвиток курортно-рекреаційного комплексу,  формування його як основної галузі народного господарств;
• розвиток паливно-енергетичного і водогосподарського комплексів до рівня, який дозволить стабільно забезпечити потреби населення і весь народногосподарський комплекс;
• реформування і розвиток агропромислового комплексу з метою задоволення потреб населення, тих, хто приїздить на відпочинок і лікування, продуктами харчування, а переробної галузі промисловості — сировиною,  яка забезпечить збільшення експорту традиційних для Криму видів продукції; подальший розвиток усіх видів транспорту, в тому числі порти, розширення транспортно-розподільчих функцій;
• створення високотехнологічного конкурентоспроможного промислового комплексу, адаптованого до ринкових умов, здатного задовольняти потреби регіону,  а також брати участь у господарських зв'язках України та інших країн;
• прийом і влаштування депортованих народів, які повертаються до Криму на постійне проживання.

До заходів, які  стосуються усіх сфер діяльності, відносяться вимоги щодо екологізації виробництва, зменшення техногенних навантажень на природу, здійснення переходу до збалансованого використання і відновлення рекреаційних та інших природно-ресурсних чинників життєзабезпечення.

Серед пріоритетних напрямів інноваційного розвитку кримської  промисловості з метою пом'якшення  ситуації, що склалася у паливно-енергетичному комплексі, планується використання нафтових родовищ із важкодобувними та виснаженими запасами використання модульних міні-заводів для переробки близько 60-70 тис. т. газового конденсату за рік (у районі Глібовського ПХГ), малодебітних родовищ нафти й газу на суші, отримання моторного палива, встановлення компактних дизель-турбоелектростанцій.

Значна увага  приділяється також проблемі більш  повного використання потенціалу прогнозних запасів вуглеводної сировини на морському шельфі. Так, відкрите в 1998 р. в Азовському морі північніше селища Щолкіне Північноказантипське родовище, містить, за прогнозами, понад 20 млрд. м³ газу. Нове родовище газу між Маріуполем та Бердянськом, за перспективними розрахунками, дозволить повністю забезпечити потреби Криму. Прогнозні ресурси українського сектора Азово-Чорноморського басейну, що нині використовується лише на 4%, становлять близько 1,5 млрд. т. умовного палива, що може задовольнити 30% потреб України у вуглеводній сировині. [13, с.637]

Для сталого еколого-соціального-економічного розвитку в АРК основну увагу в сфері охорони земельних ресурсів необхідно сконцентрувати на реалізації таких заходів:

• запобігання втратам і виснаженню сільськогосподарських угідь, обмеження відділення високопродуктивних цінних земель для несільськогосподарських цілей;
• своєчасне запобігання і невідкладне усунення причин, які зумовлюють деградацію, забруднення земельних ресурсів небезпечними відходами;
• заборона виробничої, гірничодобувної, аграрної та інших видів діяльності, які призводять до руйнування ґрунтового покриву;
• раціональне використання і зберігання земельних ресурсів в усіх галузях економіки, екологічне і економічне обґрунтування освоєння і меліорації непридатних для господарського використання земель;
• збереження цінних природних територій та об'єктів, генофонду рослинного і тваринного світу, розширення площі та поліпшення умов функціонування земель природоохоронного, курортно-рекреаційного призначення і природно-заповідного фонду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Зростання добробуту  населення, забезпечення соціальної стабільності, нарощення обсягів внутрішнього споживчого ринку значною мірою залежать від ефективного функціонування торговельної діяльності в країні. Торгівля виконує роль економічного рушія для всіх інших виді економічної діяльності в країнах, здійснює ринкове узгодження споживчого попиту та пропозиції, забезпечує ефективні міжрегіональні зв'язки, підгримує вітчизняних товаровиробників.

У перспективі слід очікувати  збільшення прямих іноземних інвестицій у великі торговельні об’єкти  – супермаркети, гіпермаркети, які розташовуватимуться, головним чином, у передмісті. За даними різних дослідників, такий тип підприємств приведе до значної концентрації торгівлі.

Отже, узагальнюючи вищевикладені  проблеми, тенденції, пріоритети можна  зробити такі прогнозні оцінки:

1. Внутрішня торгівля в АР Крим суттєво розшириться, реалізовуватиме не менше 70-80% доходів населення, залучить до 18% трудових ресурсів.

Функції торгівлі ускладнюватимуться, посилиться вплив і диктат торгівлі на виробництво, суттєво зростатиме роль і значення торгівлі в економічній  системі і соціальній політиці, а  також у сфері міжнародного товарного  обміну.

2. У процесі структурної перебудови сформується нова модель торгівлі, побудована на функціональних засадах аналогічних моделей розвинених країн ринкової орієнтації.
3. Поступово відновиться оптова торгівля, її інфраструктура, різко зросте роль торговельних посередників на оптовому ринку, особливо під впливом розширення торгівлі засобами виробництва, сировиною, активізації аграрного ринку. З’являться принципово нові організаційні форми – оптові продовольчі ринки.
4. Суттєво розшириться роздрібна торгівля за рахунок експансії імпорту. Збільшиться частка імпортних товарів у торгівлі продтоварами, а в сегменті непродтоварів вона переважатиме.
5. Зростатиме конкуренція, в процесі диверсифікації торговельної діяльності з’являться нові форми і методи торгівлі (франчайзинг, лізинг, електронна комерція та ін.), підвищиться рівень культури торгівлі та якості торговельного обслуговування.
6. Розвиток торгівлі буде спрямовано в скероване русло на базі системи вертикального управління, активізуватиметься державна політика у сфері торгівлі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

           Список використаної літератури

 

1. ДСТУ 4303-2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять"
2. В.В. Апопій, І.П. Міщук, В.М. Ребицький, С.І.Рудницький, Ю. М. Хом’як. Організація торгівлі: підручник – Київ: ЦУЛ, 2005. – 616 с.
3. Вісник Львівської комерційної академії, Вип. 19 2005 р.
4. Внутрішня торгівля в Україні: економічні умови ефективного розвитку: Монографія / за заг. ред. А.А. Мазаракі – Київ: КНТЕУ, 2006. – 194 с.
5. Голошубова Н.О. Організація торгівлі: Підручник для студентів ВНЗ – Київ: Книга, 2004. – 560 с.
6. В.О. Радченко. Стратегічні напрями розвитку аграрного сектору економіки Криму// Економіка АПК, 2005, № З
7. Голошубова Н.О. Торопков В.М. Оптова торгівля: організація та технологія: Навчальний посібник – Київ: КНТЕУ, 2005 – 256 с.
8. Гончарук Я.А., Апопій В.В. Внутрішня торгівля: актуальні проблеми розвитку// Економіка і прогнозування. - 2002. - №3
9. Жук М.В., Круль В.П. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України: підручник. – Київ: Кондор, 2004. – 296 с.
10. Захист прав споживачів. Збірник документів. (З можливістю копіювання). – К.: СПЛАЙН, 2000. – 80 с
11. Інфраструктура товарного ринку: продовольчі товари: Підручник/ за ред.. О.О.Шубіна. – Київ: Знання, 2009. – 564 с.
12. Іщук С.І. Промислові комплекси України. Наукові основи територіальної організації: Навчальний посібник для студентів економічних та географічних спец. вищ. навч. закладів. – Київ: Паливода А.В., 2003. – 248 с.
13. Л.Г.Чернюк, Д.В. Клиновий Економіка та розвиток регіонів (областей) України. Навчальний посібник. – Київ: ЦУЛ, 2002. - 644 с.
14. Розміщення продуктивних сил України: Підручник / за ред.. проф.. Є.П. Качана – Київ: ВД «Юридична книга», 2001. – 552 с.
15. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіонал істика: Навчальний посібник. – Київ: Вікар, 2002. – 374 с.
16. Тенденції розвитку торгівлі в трансформаційній економіці України. Корольков І.// Журнал Європейської економіки – Київ, 2004.Том 3 с.173-184
17. www.dkrp.gov.ua
18. http://invest-crimea.gov.ua
19. http://mintop.crimea-portal.gov.
20. www.minek.crimea-portal.gov.ua
21. www.ukrstat.gov.ua

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

Додаток А

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Б

Таблиця Б.1

Виробництво товарів народного  споживання по регіонах у 2008 р  (в діючих цінах; тис. грн.)[20]     Товари народного  споживання у тому числі товари Продовольчі Непродовольчі З них товари легкої промисловості  Автономна Республіка Крим 854477,0 398364,2 188298,3 9576,9 Алушта  4241,8 3720,0 521,8 - Армянськ 1498,8 1493,4 5,4 - Джанкой 10388,0 9412,1 78,9 - Євпаторія 30670,0 24258,3 631,7 3,7 Керч  42405,0 24094,5 18310,5 1457,6 Красноперекопськ  12408,3 10776,7 1597,6 49,6 Саки  17004,8 16997,5 7,3 - Сімферополь 272475,3 96622,4 134841,7 7797,9 Судак 16683,8 2550,0 11,0 - Феодосія  45865,9 11969,7 17714,5 47,0 Ялта  69212,8 29476,0 173,3 -   Бахчисарайський 40668,8 15350,7 6279,3 56,1 Білогорський 12178,6 8760,2 465,0 - Джанкойський 12105,2 11411,7 23,0 - Кировський 4189,7 4095,4 7,0 - Червоногвардійський 32359,4 28783,8 260,7 - Красноперекопський  6587,0 6565,0 22,0 10,0 Ленінський  11635,0 10150,1 256,1 24,0 Нижньогорський 16530,3 15042,7 1056,9 - Першотравневий  4061,3 4042,3 19,0 - Раздольненський 16148,7 16017,7 131,0 6,0 Сакський 9641,7 6201,3 1444,1 - Сімферопольський  150030,9 26240,7 4342,5 125,0 Радянський  11191,4 10129,5 6,0 - Чорноморський 4294,5 4202,5 92,0 -