Регіональні особливості розвитку і розміщення внутрішньої торгівлі АР Крим

 

 

 

 

 

Рис.3 Класифікація об’єктів традиційної роздрібної торговельної мережі за ступенем сталості місцезнаходження [7, с.9]

 

Позамагазинний продаж товарів населенню здійснюється також через посилкові підприємства, з допомогою пошти, на підприємствах, де працюють потенційні покупці, вдома у них, у поїзді, літаку, на пароплаві, в перукарні, майстернях з ремонту взуття, безпосередньо зі складів товаровиробників, в ательє з пошиву одягу та ін. За останні роки, особливо в розвинутих країнах, інтенсивно почала розвиватися ще одна форма позамагазинного продажу товарів — так звана дистанційна електронна торгівля, яка базується на комп'ютерній та телекомунікаційній техніці.

Кожен вид об'єктів роздрібного  продажу товарів має свої особливості, а отже і різновиди. [7, с.9]

Отже, ядро системи торгівлі становлять організаційні елементи у вигляді підприємств торгівлі, організацій та їх об'єднань, товарно-матеріальні, трудові ресурси і грошові засоби. Усі ці складові торгівлі тісно взаємозв'язані, а їхні дії підпорядковані виконанню соціально-економічних функцій торгівлі.

Як бачимо, внутрішня торгівля, виконуючи специфічні  відіграє важливу роль у розвитку і розміщенні продуктивних сил АР Крим.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Передумови розвитку та розміщення внутрішньої торгівлі АР Крим

 

На територіальну  організацію та розміщення продуктивних сил АР Крим впливають: географічне положення, що дає вихід до басейнів Чорного та Азовського морів, сприятливі для проживання кліматичні та інші природні умови, унікальні рекреаційні ресурси, наявність значних земельних ресурсів у степовій частині, що дозволяє вести сільськогосподарське виробництво, територіальна структура розселення, яка склалася історично.

До передумов розвитку і розміщення внутрішньої торгівлі відносять спосіб виробництва, технологічні особливості виробничого процесу, зумовлені науково-технічним прогресом, рівнем територіального поділу суспільної праці. Їх можна поділити на чотири великі блоки: історичні, природні, демографічні, економічні.

Одними з передумов  розміщення внутрішньої торгівлі є  історичні передумови. Розвиток та виникнення внутрішньої торгівлі на території АР Крим сягає найдавніших часів. Історичне минуле Криму свідчить, що уже з давнини він був центром становлення і розвитку різних племен, народів і культур. На кримській землі у торгівлі взаємодіяли населення античної Греції і Риму, стародавньої Русі та Візантії, Хазарії і Балканських країн. Історично склалось, що саме Крим був основним постачальником такого продукту як сіль, за яким їхали з усіх куточків Української землі.

Розглянемо далі природні передумови розвитку внутрішньої торгівлі.

Автономна Республіка Крим займає 27 тис. км² території Кримського півострова, розташованого на півдні України, або 4,5% загальної території України. На півночі півострів приєднується до материка вузьким (7-23 км) Перекопським перешийком і межує з Херсонською областю, на заході та півдні омивається Чорним морем, з північного-сходу — водами Азовського моря та його затоки Сиваша. Адміністративний центр — м. Сімферополь.

Автономна Республіка Крим знаходиться на крайньому півдні України. Територія її включає дві різні за площею та особливостями природних умов частини — рівнинну, що належить до степової зони, та гірську — до фізико-географічної країни Кримських гір. [13, с.609]

Гірський і  передгірський Крим, маючи невелику (близько 750 тис. га) площу, відіграє суттєву роль в економіці країни як оздоровниця державного рівня, район вирощування високоякісних фруктів, винограду, тютюну, ефіроолійних та інших технічних культур. До нього відносяться райони: Бахчисарайський, Алуштинський, Ялтинський (Велика Ялта), Сімферопольський, Судацький, Білогірський, М.Севастополя, Старокримський, частина Феодосійського. [13, с.611]

У Криму близько 100 джерел мінеральних вод. З розвіданих ділянок використовуються близько 2% від загального об’єму експлуатованих запасів мінеральних вод.

На території  Криму оцінено 12 родовищ лікувальних  грязей, з яких використовуються для  курортно-санаторного лікування  тільки 3 (Чокракське, Сакське, Узунларське).

До основних джерел водозабезпечення може бути віднесена частина місцевого річкового стоку, яка зрегульована в ставках і водосховищах, а також використання морської води.[18]

Що стосується демографічних передумов розвитку, то головними тенденціями в розвитку людського потенціалу є такі, що характерні і для України в цілому. Порівняно з 1990 роком кількість населення скоротилася на 60,7 тисяч. Питома вага міського населення в АРК становить 1681,5 тис. (67,5%), щільність населення — 80 осіб на 1 км², в Севастополі, включаючи Інкерман, смт. Кача і сільські ради, підпорядковані міській раді — 432 особи на 1 км².[13, с.614]

Трудові ресурси  АРК у 2000 р. без зайнятих в особистому підсобному господарстві осіб пенсійного віку складали 1508,8 тисяч. Чисельність зайнятих в усіх сферах економічної діяльності,включаючи м. Севастополь, без зайнятих в особистому підсобному господарстві становить 933,7 тисяч, у тому числі в галузях економіки зайнято 758,8, в інших сферах економічної діяльності — 188,4, в особистому підсобному господарстві — 13,5 тисяч осіб .[13, с.615]

Економічні передумови. Виробничий потенціал Автономної Республіки Крим спроможний забезпечити ефективний розвиток всього господарського комплексу регіону. В структурі основних фондів за призначенням 58,4% складають виробничі і 42,6% — невиробничі (в м. Севастополь — відповідно 4,9 і 5,1%).

Структура основних фондів характеризується таким співвідношенням галузей: в Автономній Республіці Крим — сільське господарство, мисливство та лісове господарство (включаючи худобу) — 16,2%, рибне господарство — 1,3; промисловість — 26,0; будівництво — 2,6, оптова і роздрібна торгівля — 2,3, транспорт і зв'язок — 10,0; операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам — 12,8; освіта — 4,3; охорона здоров’я та соціальна допомога — 6,7%. [13, с.617]

В Криму сформувалося п'ять багатогалузевих промислових вузлів: Сімферопольський — машинобудування, харчова, легка, промисловість будівельних матеріалів; Севастопольський — суднобудування, приладобудування, рибна, виноробна, промисловість будівельних матеріалів; Керченський — гірничо-металургійна, рибна, суднобудування, промисловість будівельних матеріалів; Краснопереконський — виробництва основної хімії та Джанкойський — машинобудування і харчова промисловість.[13, с.628]

На території  Криму виділяють вісім спеціалізованих  господарських підрайонів: Центральний промислово-аграрний — промисловий центр м. Сімферополь; Південно-Західний промислово-аграрний — територія підпорядкована Севастопольській міській раді; Південнобережний підрайон — рекреаційний, промислово-аграрний. Промислові центри — м. Ялта і Алушта; Пів-денно-Східний промислово-аграрний, рекреаційний — промисловий центр м. Феодосія; Західний рекреаційний, аграрно-промисловий — промисловий центр м. Євпаторія; Північно-Західний промислово-аграрний — промисловий центр м. Красноперекопськ; Північний аграрно-промисловий — північна і центральна частина північного Криму, промисловий центр — Джанкой; Східний про-мислово-аграрний підрайон — промисловий центр м. Керч.

Кількість населення  за станом на 1. 01. 2001 р. складала 2489,1 тис. осіб або 5,0% від населення України. Важливою особливістю АРК є поліетнічність населення півострова. Зараз його населяють представники більше, ніж вісімдесяти національностей. [13, с.607]

Населення Автономної Республіки Крим розміщене на території півострова нерівномірно. При середній щільності 81,2особи/км², щільність в рівнинній частині Криму перевищує 30, в горах — біля 10, в передгір'ї — біля 150, а на узбережжі — більше 300 осіб/км². На узбережжі Криму проживає 50% населення республіки.

Нерівномірно  розподілено населення Криму  і за типами населених пунктів: у 2001 р. в містах проживало 62,6, у сільській місцевості — 37,4% населення. У містах з кількістю населення більше 50 тисяч жителів проживає 45% населення. До них відносяться: Сімферополь (337 тис. осіб), Севастополь 347, Керч (160 тис), Ялта (84 тис.) Євпаторія (112 тис), Феодосія (77 тис. осіб).

Для Криму характерне збільшення кількості міст, а також селищ міського типу та відносна стабільність сільських поселень. За рахунок розширення мережі рекреаційних закладів кількість поселень міського типу на узбережжі збільшилось з 1960 р. більше, ніж у 2 рази.

Сільські населені пункти розміщуються в Криму нерівномірно. При загальній кількості 986 сільських поселень і середній щільності 4 поселення на 100 км² у Сімферопольському районі щільність їх складає 6, а в Чорноморському — 2,2 поселення на 100 км².

Соціальну сферу  республіки формують дві функціонально взаємопов'язані підсистеми сфери послуг: матеріально-побутові (житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, внутрішня торгівля) та соціально-культурні галузі (охорона здоров'я, освіта, культура та мистецтво).[13, с.629]

Автономна Республіка Крим характеризується особливо великими масштабами розвитку комплексу соціальної інфраструктури. В соціальній сфері в 1999 р. створено 14,7% загальної валової доданої вартості. Проте, як і в інших галузях суспільно-господарського комплексу, в соціально-культурній сфері півострова спостерігаються тенденції негативного характеру. Це пояснюється перш за все зменшенням можливостей бюджету щодо фінансування освіти, охорони здоров'я, культури, житлового будівництва. Рівень розвитку соціальної сфери на півострові має суттєві регіональні відмінності. Так, більш потужним соціальним комплексом відрізняються Південний берег та центральна частина півострова. В районах Північного Криму та степовій частині ця галузь розвинена значно слабше.

Проведені розрахунки показують, що в 2009р. порівняно з 1990 р. рівень забезпечення населення торговою площею скоротився на 35,9%, підприємствами ресторанного господарства — на 37, обсяг наданих платних послуг — на 76,1% (табл. 2).                                                                                          

                                                                                             Таблиця 2.

Основні показники  розвитку торгівлі і послуг  (разом з м. Севастополь) [19]

Показник	1990	2000	2009	2009. % до
				1990	2000
1	2	3	4	5	6
Роздрібний товарооборот у цінах 1999 р., мли. грн.	4199	1288	957	22,8	74,3
Роздрібний товарооборот на душу населення, грн.	1390	491.4	383.4	27,6	78.0
Підприємства роздрібної торгівлі, тисяч	7,1	5,4	5,4	76.0	100
Торгова площа магазинів, тис. м	524	454	336	64,1	74,0
Підприємства ресторанного господарства, тисяч	2,7	1.5	1.7	63,0	113.3
Кількість місць на підприємствах  ресторанного господарства, тисяч	203	113	95	46.7	84.1
Платні послуги. у цінах. млн. грн.	4170	1659	996	23,9	60.0
Платні послуги на душу населення, грн.	1651	591	365	22,1	61,8
Побутові послуги, у цінах. млн. грн.	663	54	44	6.6	81.4
Побутові послуги на душу населення, грн.	262	30.7	14,6	5.6	47.5

Велике значення для курортно-туристичної сфери  в Криму має досить розвинута мережа підприємств готельного господарства. У 2009 р. тут функціонувало 98 готелів проти 113 в 2000 р. За цей же час зменшилась одноразова місткість готелів з 14491 до 12608. Проте коефіцієнт використання місткості готелів у 2009 р. зріс порівняно з 2000 р. з 0,27 до 0,28. У 2009 р. збільшилась кількість обслужених приїжджих у готелях до 252090 осіб.

Транспорт —  специфічна галузь матеріального виробництва і сфери обслуговування. Транспортний процес є обов'язковим продовженням будь-якого виробничого процесу і виступає одним з головних факторів, що впливають на розміщення продуктивних сил. Як частина процесу виробництва, він забезпечує ефективність використання виробничих ресурсів.

Територію Автономної Республіки Крим обслуговують залізничний, автомобільний, повітряний, морський і трубопровідний транспорт. Довжина автомобільних доріг загального користування становить 6,6 тис. км, щільність автодоріг загального користування з твердим покриттям — 243 км на 1000 км² території. Питома вага останніх у загальній довжині автомобільних доріг складає 99,9%. Вантажооборот автотранспортних підприємств регіону в 2000 р. сягав 139,8 мільйонів тонно-кілометрів.

Експлуатаційна  довжина залізничних колій загального користування становить 644 км або 2,9% в Україні. Щільність залізничних колій загального користування — 24 км на 1000 км² території. Головні залізниці проходять по напрямках: Джанкой — Сімферополь — Севастополь з відгалуженням до Євпаторії; Армянськ — Красноперекопськ — Джанкой —Феодосія — Керч.

Помітною стає тенденція збільшення вантажообороту морського транспорту в АРК, обсяги якого в 2000 році склали 156,2 мільйонів тонно-кілометрів проти 6,0 в 1995 р. В структурі перевезення вантажів морським транспортом в 2000 р. на АРК припадало 9,7%. В Криму розташовані порти: Феодосія, Севастополь, Ялта, Євпаторія, Керч і портові пункти: Інкерман, Массандра, Донузлав, Чорноморське. [13, с.627]

Авіаційний транспорт  розвивається з урахуванням специфіки Криму як курорту міжнародного значення. Найголовніші аеропорти розміщені в Сімферополі і Керчі. На сьогодні вітчизняні авіакомпанії намагаються збільшити обсяги пасажироперевезень шляхом зниження тарифів та залучення більшої кількості пасажирів. [13, с.628]

Як бачимо, існує низка  передумов для формування, розміщення та розвитку внутрішньої торгівлі на території певного регіону. Специфічні природні умови АР Крим зумовили диференціацію  розвитку одних галузей у порівнянні з іншими. Переважають ті товари та послуги, які супроводжують санаторно-курортні комплекси.