Реформування відносин власності

 Виняткове значення  відносин власності та їх розвиток  вимагають постійної уваги до  аналізу змін, які відбуваються  в процесі реалізації цих відносин. Це обумовлює необхідність вивчення  цієї важливої категорії. А  оскільки вона є багатогранною,  то в її вивченні можна виділити  принаймні три таких важливих  аспекти:

• соціальний аспект, який акцентує увагу на ролі відносин власності в соціальному розвитку суспільства й у формуванні його структури, яка може складатись з різноманітних елементів, прямо пов'язаних з власністю. Прикладом може бути поділ населення на заможних, незаможних, а також на класи, верстви, страти і т.ін.
• морально-етичний аспект, який передбачає вивчення процесу формування в людей певними соціальними інститутами відношення до об'єктів власності. Найбільш виразним показником цього може бути, наприклад, така могутня інституція, як церква. В ідеалі вона є прихильником аскетизму й обмежує об'єкти власності (знов-таки, в ідеалі) тільки тим, що необхідно для фізичного існування людини та ії служіння богові;
• економічний аспект. Він є визначальним, бо розкриває суть цієї категорії, що реалізується у взаємовідносинах між людьми з приводу привласнення матеріальних благ, а саме без цього неможливе суспільне виробництво, неможливий обмін речовин між людиною і природою, отже, неможливим є саме життя.

 Вивчаючи процес розвитку  відносин власності в усіх  аспектах і, перш за все,  в економічному, фахівці не тільки  збагачують науку про економіку,  але й формують основні теоретичні  засади для розробки і реалізації  економічної політики держави.

Висновки

Таким чином, було розглянуто реформування відносин власності в  Україні.

Необхідність існування  різних форм власності в сучасній економіці України зумовлена  в першу чергу багатоукладністю її перехідного періоду. Необхідність існування різних форм власності  в сучасних умовах зумовлюється ще й тим, що по - перше, сьогодні рівень розвитку продуктивних сил і усуспільнення  виробництва в різних секторах народного  господарства неоднаковий. Ще зберігаються стійкі й значні розриви в технічному рівні на окремих підприємствах  у різних галузях, регіонах, умовах праці тощо.

По-друге, в міру розвитку НТП відбуваються два взаємопов'язаних процеси концентрація й спеціалізація. Перший процес зумовлює укрупнення, усуспільнення  виробництва. Другий - його диференціацію. Остання відкриває можливості для  дрібного виробництва й індивідуальної трудової діяльності.

Роздержавлення власності - головна мета економічної політики на сучасному етапі, оскільки: а)забезпечує рівність усіх форм власності; б)створює  необхідні передумови для розвитку ринкових відносин; в)через персоніфікацію власності посилює трудову й  підприємницьку мотивацію зростання  ефективності виробництва. У той  же час повна ліквідація державної  власності на засоби виробництва  й передання її у приватні руки (індивідуальні, колективні) може породити нові негативні тенденції: неможливість або послаблення державного регулювання  економіки й створення приватних  монополій тощо. Основні підходи  до вирішення проблем роздержавлення і приватизації – це передача державних  підприємств у власність трудових колективів, розподіл державної власності  між усіма членами суспільства, а також продаж державної власності.

Основними рисами структури власності в країнах з розвиненою ринковою економікою є, по-перше, домінуючі позиції корпоративної форми власності; по-друге, все ширше залучення до акціонування працівників підприємств; по-третє, розвиток індивідуально-трудової форми власності; по-четверте, зміни у державній формі власності.

Для країн з перехідною економікою нагальним є формування багатоманітності форм власності та господарювання як основи реформування адміністративно-командної системи на шляху до соціально-орієнтованого ринкового господарства. Особлива роль при цьому належить процесам реформування, якісної трансформації монопольно-державної власності

Оцінюючи приватизаційні процеси в Україні, слід зазначити  наступне. Масова і зокрема сертифікатна приватизація від самісінького початку повинна була стати і фактично стала потужним прискорювачем модернізації суспільства за рахунок формування сил, зацікавлених у ній, насамперед прошарку середніх і великих приватних власників. Негативні риси масової приватизації — частина загальної картини перехідного періоду, об’єктивно зумовленої історичними обставинами. Масова приватизація, прискорюючи модернізацію, посилила конфлікти перехідного періоду, збільшила масштаби соціальних патологій, однак не була їхньою причиною.

Авангардна роль масової приватизації сприяла тому, що громадська думка  «призначила» її головною причиною системної  кризи перехідного періоду. Але  приватизація — лише одне із дзеркал, у якому суспільство, змушуване  глобальною історією, але не готове до фундаментальних змін, із невдоволенням  впізнає себе в нових ролях. Не усвідомлюючи цього, суспільство фокусує  своє невдоволення на владі, яку воно поки що не навчилося контролювати.

Серед нагальних завдань  у реформуванні відносин власності в Україні - перехід до системної приватизації у стратегічно важливих галузях економіки, які критично впливають на структурні та макроекономічні процеси в масштабах країни. Завдання полягає в тому, щоб до кінця 2005 р. здійснити продаж усіх пакетів акцій розміром не менше 50% плюс одна акція, а до 2008 р. завершити процес приватизації як широкомасштабного соціально-економічного процесу перехідного етапу розвитку української економіки. Йдеться про зменшення питомої ваги державного сектору до 8-10%, що сприятиме інтенсивнішому припливу капіталу в економіку України та її зростанню.

Реалізація визначених завдань  приватизаційного процесу потребує створення єдиної державної системи  реєстрації прав на нерухоме майно, яка  б об'єднувала реєстрацію прав на земельні ділянки та інші об'єкти нерухомого майна. Нагальним є формування ефективного  правового поля щодо реформування відносин власності, прийняття законів України "Про внесення змін до Закону України "Про заставу", "Про акціонерні товариства", "Про управління об'єктами державної власності", "Про  холдингові компанії", "Про визначення суб'єктів права власності на розташоване на території України  майно загальносоюзних громадських  об'єднань (організацій) колишнього Союзу  РСР" та "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно".

Завдання полягає у  тому, щоб забезпечити глибоке  реформування чинної системи корпоративного управління, створити механізми ефективного  захисту прав та законних інтересів  акціонерів, особливо дрібних, якнайшвидше  усунути існуючі недоліки. Здійснення системної реформи корпоративного управління, його глибока реструктуризація має розглядатися як одне з визначальних завдань уряду в реалізації євроінтеграційного курсу України. Загалом потрібні більш цілеспрямовані та ефективні  зусилля держави у справі захисту  та реалізації майнових прав громадян, забезпеченні недоторканності їхньої власності на житло, земельні ділянки, акції та банківські вклади.

  Список джерел

1. Закон України ‘Про приватизацію державного майна’ від 19.02.1997р. (№ 89/97 - ВР).
2. Закон України ‘Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)’ від 06.03.1992р. (№2171-ХІІ)
3. Закон України про власність: За станом на 25 квітня 2003 р. / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К. : Парламентське вид-во, 2003. — 23с.
4. Закон України «Про власність» від 27.04.2007 N 997-V ( 997-16 )
5. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.М. Політична економія. Підручник для студентів вузів. – К.: Ніка-Центр Ельга, 2000. – 527 с.
6. Власність та особливості її розвитку: Матеріали студ. наук.-теор. конф. Буковинського держ. фінансово-екон. ін-ту, 22 грудня 1999 р. / Буковинський держ. фінансово-економічний ін-т / П.П. Борщевський (ред.). — Чернівці, 2000. — 109с
7. Домашенко М.В., Рубаник В.Є. Власність і право власності: Нариси з історії, філософії, теорії і практики регулювання відносин власності в Україні. — Х. : Факт, 2002. — 550с
8. Концепція державної програми приватизації на 2003 – 2008 рр. http://www.privatisation.kiev.ua/Priv_Ukr/roundu/XX/Concept.htm
9. Мельник Л.Ю., Корецький М.Х., Огаренко В.М. Економіка, власність і підприємництво / Л.Ю.Мельник (заг.ред.). — Д. : Січ, 2001. — 612с.
10. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Серія «Вища освіта ХХІ століття». Відп.ред. Г.Н. Климко. – К.:Знання-Прес, 2002. – 615 с.
11. Покритан А., Гринчук В.Деякі питання аналізу і реформування відносин власності //Економіка України, 2003. - № 11. – с. 40 -46
12. Послання Президента України по Верховної Ради „Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році” 17 березня 2004 р. http://www.prezident.gov.ua/officdocuments/officmessages/243782148.html
13. Право власності в Україні: Навч.посіб /О.В. Джера, Н.С. Кузнєцова, О.А. Підіпригора та ін.; за заг.ред.О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К., Юрінком Інтер, 2000. – 816 с.
14. Статистичні таблиці. Iнституцiональнi перетворення та розвиток пiдприємництва. Додаток до Послання Президента України „Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році” 17 березня 2004 року” http://www.prezident.gov.ua/files/zvit2004/006.htm
15. Чечетов М. Управління державною власністю у контексті економічної стратегії держави //Дзеркало тижня, 2003. - № 17(442)
16. Наказ ФДМУ від 10 липня 2006 року №1067 «Про форми звітності №1- приватизація, додатка до форми звітності №1 - приватизація та Інструкції щодо їх заповнення» 
17. Хохлов М. Про економічний зміст категорії власності в транзитивній економіці //Економіка України, 2002. - № 1. – с. 36 – 43