2.5. Пенсійна реформа від Партії регіонів.

    Прем’єр-міністр  Микола Азаров заявив, що уряд найближчим часом почне пенсійну реформу. На цьому наполягає Міжнародний  валютний фонд, який однією з умов видачі Україні 15-мільярдного кредиту називає внесення змін до пенсійного законодавства для вирішення фінансових проблем Пенсійного фонду. Про те, як влада збирається реформувати пенсійну систему, йдеться в президентській Програмі економічних реформ на 2010–2014 роки. Утім, є великі сумніви, що до кінця 2012-го буде реалізовано хоча б 50% задекларованого, оскільки більшість пропозицій може негативно сприйняти основний електорат (пенсіонери і люди передпенсійного віку) напередодні парламентських виборів-2012 із відповідними наслідками для правлячої партії.    

    Влада задекларувала здійснення пенсійної  реформи у три етапи.

    І етап – до кінця 2010 р.

    • запровадження фіксованого розміру  пенсійного внеску для суб’єктів  підприємницької діяльності, які  працюють за спрощеною системою оподаткування;

    • обмеження максимальних пенсій.

    ІІ  етап – до кінця 2012 р.

    • стимулювання пізнішого виходу на пенсію (шляхом підвищення нормативної тривалості стажу з 20/25 років до 30/35 років  із одночасним збільшенням коефіцієнта  обліку наднормативного стажу або відстрочення виходу на пенсію) й збільшення мінімальної тривалості страхового стажу для отримання пенсії за віком (з 5 до 15 років);

    • скасування необґрунтованих пільг  щодо дострокового виходу на пенсію та зі сплати внесків;

    • початок поступового вирівнювання пенсійного віку жінок і чоловіків (жінки зможуть виходити на пенсію по досягненні 60 років; пенсійний вік для учасників другого рівня пенсійної системи планують наблизити до європейських стандартів – 65 років);

    • запровадження єдиного соціального внеску та поступовий перерозподіл ставки внеску на пенсійне страхування від роботодавця до працівника (відповідний законопроект прийнято в першому читанні. У нинішній редакції він лише ускладнить життя бізнесу – див. статтю «Антисоціальний внесок» на порталі Тижня ut.net.ua);

    • запровадження накопичувальної  системи загальнообов’язкового  державного пенсійного страхування.

    ІІІ етап – до кінця 2014 р.

    • диверсифікація схем приватного пенсійного страхування, запровадження програм  спільного інвестування тощо. 

 

    

    3. Пенсійні системи інших країн

    Коротко охарактеризуємо пенсійні системи  таких економічно розвинених країн, як Німеччина, США та Японія.

    Німеччина. Державна система забезпечує близько 85% усіх пенсій. Існує 6 видів пенсій по старості і 13 – за іншими категоріями. Мінімальний стаж для отримання пенсії складає 4 роки.

    Пенсійний вік однаковий і для чоловіків, і для жінок – 65 років. Працівники, які мають стаж 35 років, отримують  право виходу на пенсію в 63 роки. Число  осіб, які пішли на пенсію раніше 65 років, – 20% від загальної кількості пенсіонерів. Скорочення пенсійного віку приводить до зменшення розміру пенсії.

    За  умови середнього трудового доходу застрахованої особи страховий  стаж вимірюється 45 роками; при цьому  пенсія складає близько 70% від останнього рівня доходів за відрахуванням податків.

    Пенсійна  система складається з 3 рівнів: 1) державне пенсійне страхування; 2) виробниче  пенсійне страхування; 3) приватне пенсійне страхування.

    Держава фінансує виплати колишнім співвітчизникам, які проживають у 89 країнах світу. Відсутні поняття «максимальний» і «мінімальний» рівень пенсії. При заробітній платі навіть 1 євро здійснюються муніципальні доплати до прожиткового мінімуму.

    Виробниче страхування (забезпечення) полягає  в тому, що підприємство довіряє  банку, страховій компанії або недержавному пенсійному фонду (НПФ) накопичувати внески, які перераховуються роботодавцями в розмірі обговореної з працівником частини заробітної плати.

    Приватне  забезпечення старості допускає внесення приватною особою коштів на формування своєї майбутньої пенсії.

    Реформу пенсійного забезпечення було проведено  у 1992 році.

    У зв'язку зі старінням населення, збільшено  пенсійний вік жінок з 60 до 65 років; збільшено страховий внесок з 17,5% до 19,5%. З цих внесків 50% сплачує  роботодавець, іншу половину – найманий працівник.

    Пенсії  регулярно збільшуються відповідно до зростання рівня заробітної плати.

    Спільні внески підприємців і найманих працівників  до 2020 р. зростуть до 22,8% сукупного фонду  заробітної плати.

    Як  і в більшості інших країн, у Німеччині стає більше громадян пенсійного віку і все менше платників внесків.

    США. Наявні тільки 1-й (система державного соціального забезпечення) та 3-й (система добровільних приватних пенсійних фондів) рівні пенсійної системи і немає 2-го рівня обов'язкових пенсійних фондів.

    Для 2/3 американців, які досягли 65 років, виплати за лінією Загальної федеральної  програми складають щонайменше 40% сукупних доходів пенсіонерів.

    Фінансові можливості існуючої пенсійної системи  вичерпуються, незважаючи на збільшення за півстоліття ставки пенсійного податку у 6,2 рази до рівня 12,4%.

    Кожен громадянин США може самостійно вирішувати, коли йому виходити на пенсію з урахуванням  установлених 3 категорій пенсійного віку: 62 роки (ранній пенсійний вік), 65-67 років (нормальний пенсійний вік), 70 років (пізній пенсійний вік).

    Вік виходу на пенсію – 62 роки як для чоловіків, так і для жінок, які мають  трудовий стаж не менше 8 років і  платили внески в фонди державного соціального страхування. При виході на пенсію не в 62, а в 65 років, пенсія збільшується на 25% (розмір пенсії коливається в межах 50-80% передпенсійного доходу).

    Непрацююча  дружина пенсіонера та його неповнолітні діти мають право на одержання  додаткової допомоги в розмірі до половини його пенсії кожному утриманцю. Розлучена жінка, яка прожила з чоловіком понад 10 років і не вийшла більше заміж, отримує пенсію (по старості чи як вдова) на правах дружини.

    Американці  можуть забезпечити собі 3 види пенсій: 1) державну; 2) недержавну за місцем роботи; 3) недержавну індивідуальну через самостійне відкриття пенсійних рахунків.

    У НПФ вкладено в 3 рази більше грошей, ніж на депозити. Внески в них, як правило, фінансуються підприємцями та найманими працівниками в рівних частинах.

    Японія. Має 2 основні системи суспільних пенсій:

    1) систему національних пенсій (пенсій  добробуту). Створена у 1941 р. Внески  складають 11,3-13,6% від заробітку.  Половину вносять страхувальники, половину – роботодавці. Держава  доплачує 20-25% суми пенсій. Національну  пенсію виплачують з 65 років;

    2) пенсійні системи товариств взаємної  допомоги. Розмір страхового внеску  – близько 10,2-16,3% від заробітку,  складається з рівних внесків  страхувальників і роботодавців. Держава доплачує 16-18% суми пенсії. Розмір пенсії в цих обсягах  вищий, ніж у системі пенсій добробуту. Пенсію виплачують з 60 років.

    У Японії впроваджуються індивідуальні  накопичувальні рахунки з фіксованими  внесками.

    Що  стосується наших найближчих сусідів, то в Угорщині законодавство про 3-рівневу пенсійну систему було введено у дію з січня 1998 р.; у Польщі трирівнева система впроваджена з січня 1999 р. 

Рис. 1. Трирівнева пенсійна система. Відсоткове порівняння України з високорозвиненими країнами.

    Україна. Українській пенсійній системі притаманні не тільки проблеми, пов'язані із старінням населення (з 2020 року очікується стрімке збільшення видатків, пов'язаних зі глобальним процесом старіння населення; у 2050 році частка населення віком понад 65 років складатиме близько 25%), а й:

    1) невелика можливість зібрати  відповідні страхові платежі через невисокий рівень доходів населення. Заробітна плата в Україні приблизно у 20 разів менша, ніж у середньостатистичній європейській країні;

    2) збереження у складі пенсійних  систем численних пільгових категорій;

    3) низькі вимоги, додержання яких  було достатнім для отримання  права на пенсію;

    4) слабий зв'язок між здійсненими  внесками та отриманими пенсіями;

    5) величезна частка тіньової економіки;  за різними даними, обсяги тіньової  зарплати в Україні – щонайменше 50% від офіційної;

    6) високий рівень пенсійних видатків  по відношенню до ВВП (17-18%);

    7) невисокий рівень мінімальної  зарплати;

    8) високий рівень інфляції.

    Середній  розмір пенсії із солідарної системи  в Україні у березні–квітні 2010-го становив 1033 грн на місяць, у червні – 1097 грн. Водночас 55% пенсій сьогодні не перевищують 800 грн, лише 12% пенсіонерів отримують понад 1500 грн і тільки 0,023% (3,2 тис.) мають справді високі доходи – понад 10 тис. грн. Середня пенсія в Україні з накопичувальної системи (в умовах недоведеної до логічного завершення реформи) 2009 року становила лише... 4,06 грн на рік, або 0,34 грн на місяць.

    Середня пенсія українця майже в 14 разів  менша від середньої пенсії фіна, в 10,4 рази – ізраїльтянина, у 9 разів  – американця, у 8,6 рази – німця. Якщо ж порівнювати з країнами, які ще недавно входили до радянського блоку, то й тут ми суттєво програємо: полякам – учетверо, угорцям – утричі, литовцям – у 2,3 рази, росіянам – у 2,2 рази.

    І хоча пенсії українців зовсім невеликі, потреби держави на їх виплату порівняно з іншими витратами величезні. Частка пенсійних видатків у ВВП України постійно зростає: у 2001-му було лише 9,1% ВВП, у 2004–2007 роках – 12–14% ВВП, у 2008-му – 15,8%, у 2009-му – 18,1% ВВП. Для порівняння: торік цей показник у Польщі становив 13,9%, Німеччині – 11,4%, Швеції – 10,6%, Чехії – 8,5%, у Великій Британії – 6,6%.

    Видатки ПФ за 2009 рік сягнули 165,7 млрд грн  – у 2,5 раза більше, ніж 2005-го, а потреба  на виплату пенсії у травні цього  року сягнула понад 16,8 млрд грн (для порівняння: Міністерство охорони здоров’я на весь 2010 рік на всі свої програми отримало лише 6,7 млрд грн). По-суті, в країні утворився фонд обсягом із ще один державний бюджет. 

    Успішне реформування пенсійної системі  вимагає створення економічних  передумов, а саме:

    • зростання виробництва, зміцнення  фінансового стану підприємств  і відповідне нарощування фінансових можливостей пенсійної системи;

    • розширення продуктивної зайнятості населення, мінімізація прихованого безробіття, тіньової зайнятості, захист трудових і соціальних інтересів громадян України на іноземних ринках праці;

    • погашення заборгованості із заробітної плати, підвищення її розміру і збільшення питомої ваги у валовому внутрішньому продукті;

    • розширення бази сплати пенсійних внесків за рахунок охоплення пенсійним страхуванням усіх категорій юридичних і фізичних  осіб;

    • припинення практики списання та реструктуризації заборгованості перед Пенсійним  фондом;

    • скасування пільг у сплаті пенсійних  внесків і заборону запровадження  нових пільг у виплаті пенсій без визначення джерел їх фінансування;

• переведення  фінансування виплат пенсій сільським  пенсіонерам і пільговим категоріям їх одержувачів з Пенсійного фонду  на Державний бюджет, корпоративні та професійні пенсійні фонди.