Реформування пенсійного забезпечення в Україні: проблеми і перспективи

    Оскільки  в Україні другого рівня накопичувальної системи пенсійного забезпечення не запроваджено, а третій (НПФ) функціонує лише п’ять років, активи накопичувальної складової системи є дуже малими як щодо ВВП (0,8%), так і в розрахунку на одну особу – $2,4 у 2009-му. Для порівняння: останній показник, наприклад, у США становить $32 909, Великій Британії – $32 821.  

    2.1. Реформування солідарної системи

    Реформа солідарної системи передбачає:

• Охоплення системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування усіх працюючих громадян (у тому числі і тих, що забезпечують себе роботою самостійно, а також найманих працівників у приватному секторі економіки).
• Запровадження нової формули нарахування пенсій, що передбачає розширення періоду врахування заробітку при визначенні розмірів пенсій (на підставі даних системи персоніфікованого обліку внесків), зарахування до страхового стажу періодів, за які сплачено страхові внески та ставить майбутній розмір пенсії у залежність від величини заробітку, з якого сплачувались пенсійні внески, та страхового стажу, протягом якого вони сплачувались. Причому, пенсіонерам, пенсії яким були призначені за раніше діючим законодавством, надано право на перерахунок призначеної їм пенсії за умовами нового Закону.
• Збереження права виходу на пенсію в 55 і 60 років, з одночасним наданням можливості більш пізнього виходу на пенсію з підвищенням розмірів пенсій від 3 відсотків за один рік відстрочки виходу на пенсію до 85,32 відсотків за десять років більш пізнього виходу на пенсію. Крім того, у разі відстрочки часу виходу на пенсію, збільшиться період, протягом якого особа сплачуватиме внески до Пенсійного фонду, а значить і розмір її пенсії буде вищим. Таке вирішення питання буде особистою справою кожного громадянина і залежатиме виключно від його готовності "працювати на самого себе". Отже у законі закладено економічно стимулюючий підхід до більш пізнього виходу на пенсію.
• Розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами. На першому етапі - розмежування джерел фінансування з Державним бюджетом, а на другому - поступове переведення фінансування дострокових пенсій (за списками №1 і №2) інших категорій підвищених пенсій у систему недержавних пенсійних фондів з обов'язковим відрахуванням до них пенсійних внесків з боку відповідних роботодавців.
• Економічне стимулювання громадян до виходу на пенсію у більш пізньому віці без законодавчого підвищення діючого пенсійного віку.
• Фінансування з Державного бюджету дефіциту коштів в рамках солідарної системи, у разі його виникнення.
• Поступове запровадження системи управління Пенсійним фондом на основі паритетного представництва сторін соціального партнерства (представників держави, роботодавців та працівників).

    Таким чином Перший рівень є системою пенсійних  виплат, внески до якої сплачуються усіма працюючими громадянами країни та їх роботодавцями. За рахунок цих коштів і виплачуються страхові пенсії та встановлюється мінімальний рівень пенсійних виплат пенсіонерам. Особам, які мають малий страховий стаж та/ або розмір заробітку, з якого сплачувались страхові внески, а отже низькі розміри пенсій, передбачається надання цільової соціальної допомоги, що дозволить забезпечити їм доходи на рівні мінімальних соціальних стандартів в Україні, які встановлюються, виходячи з реальних фінансових можливостей Державного бюджету та Пенсійного фонду. У реформованій солідарній системі розмір пенсії залежить від розміру заробітної платні, з якої сплачувались страхові внески та страхового стажу, протягом якого вони сплачувались що досягається шляхом звільнення Пенсійного фонду від здійснення невластивих йому виплат (розмежування джерел фінансування виплати пенсій, призначених за різними пенсійними програмами) та впровадження системи персоніфікованого обліку відомостей про заробіток та сплату страхових внесків, на основі даних якої призначаються і виплачуються пенсії. Ведення та обслуговування такої системи здійснює Пенсійний фонд України.

    2.2. Запровадження обов’язкової накопичувальної системи

    Створення Другого рівня пенсійної системи  означатиме запровадження в нашій країні системи загальнообов'язкового накопичувального пенсійного страхування. 

    Суть  такої системи полягатиме у тому, що частина обов'язкових внесків  до пенсійної системи (загальний  рівень пенсійних відрахувань залишиться незмінним) накопичуватиметься у єдиному Накопичувальному фонді і обліковуватиметься на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян які (та на користь яких) сплачуватимуть такі внески. Ці кошти інвестуватимуться в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу і захисту їх від інфляційних процесів. Управління пенсійними коштами здійснюватимуть компанії з управління активами (для яких ця діяльність є професійною і буде ліцензуватись), обраними на конкурсній (тендерній основі). Безпосереднє зберігання пенсійних активів буде здійснювати банківська установа - зберігач, яка буде нести відповідальність за цільове використання цих активів. Кошти, що обліковуватимуться на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян будуть власністю цих громадян, і вони зможуть скористатись ними при досягненні пенсійного віку (або, у випадках передбачених законом, раніше цього терміну, наприклад у випадку інвалідності). Виплати з Накопичувального фонду будуть здійснюватись додатково до виплат із солідарної системи.

    Введення Другого рівня пенсійного страхування дозволить:

• збільшити загальний розмір пенсійних виплат завдяки отриманню інвестиційного доходу (сукупний середній розмір пенсійних виплат із солідарної та обов'язкової накопичувальної системи очікується на рівні 55-60 відсотків середньої заробітної плати в Україні, а зараз такі виплати складають близько 35 відсотків);
• посилити залежність розміру пенсії від трудового вкладу особи, а отже посилити зацікавленість громадян та їх роботодавців у сплаті пенсійних внесків;
• зменшити "податковий тиск" на фонд оплати праці роботодавців за рахунок перерахування частини обов'язкових пенсійних внесків до Накопичувального фонду, що здійснюватиметься із заробітку працівника;
• успадковувати кошти, обліковані на персональному пенсійному накопичувальному рахунку, родичам застрахованої особи;
• створити потужне джерело інвестиційних ресурсів для зростання національної економіки;
• розподілити ризики виплати низьких розмірів пенсій між першим та другим рівнем пенсійної системи, і таким чином застрахувати майбутніх пенсіонерів від негативних демографічних тенденцій та коливань у економічному розвитку держави;
• підвищити ефективність управління системою пенсійного забезпечення за рахунок передачі недержавним компаніям функції управління пенсійними активами.

    Впроваджуватись другий рівень буде лише після формування необхідних економічних передумов  та створення відлагодженої і  ефективної системи державного нагляду  та регулювання у цій сфері, а  також необхідної інфраструктури.

    Законопроектами, також передбачається, що, починаючи з 2018 року, громадянам буде надано право, у разі їх бажання, перевести їх обов'язкові пенсійні заощадження з Накопичувального фонду до обраного ними недержавного пенсійного фонду (тобто на третій рівень). Це дозволить застрахованим особам самостійно вирішувати, яка інвестиційна політика є найбільш прийнятною для інвестування їх пенсійних заощаджень, а отже - в більшій мірі впливати на розмір своєї майбутньої пенсії.

    2.3. Запровадження добровільної недержавної накопичувальної системи пенсійних заощаджень

    Система недержавного пенсійного забезпечення (третій рівень пенсійної системи) створена для формування додаткових пенсійних  накопичень за рахунок добровільних внесків фізичних осіб і роботодавців. Недержавне пенсійне забезпечення, як передбачено законодавством, здійснюється:

• недержавними пенсійними фондами (НПФ) шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів;
• страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду;
• банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

    Недержавний пенсійний фонд – це фінансова  установа, призначена для накопичення  коштів на додаткову недержавну пенсію та здійснення пенсійних виплат учасникам фонду. Учасники НПФ – це люди, на користь яких сплачуються пенсійні внески до НПФ, а вкладники – це особи, які здійснюють такі внески (самі учасники, їх роботодавці, професійне об'єднання або члени сім'ї).

    НПФ створюється, провадить діяльність і ліквідується згідно з Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення". НПФ має статус неприбуткової установи, тобто не має на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками фонду. Весь отриманий фондом інвестиційний дохід розподіляється тільки між його учасниками.

    Питання щодо участі в НПФ як для громадян, так і для роботодавців є справою  добровільною. З часом, після прийняття  відповідного закону, для роботодавців буде запроваджено обов'язкову сплату пенсійних внесків до НПФ на користь тих працівників, які працюють у шкідливих та важких умовах праці. Такі обов'язкові пенсійні відрахування сплачуватимуться до професійних та корпоративних фондів.

    Додаткову недержавну пенсію можна одержувати поряд з державною. Розмір пенсійних  виплат з НПФ визначається, виходячи з суми накопичених коштів учасника, яка залежить від розміру пенсійних внесків, терміну їх накопичення та розподіленого інвестиційного доходу.

    Вітчизняна  система недержавного пенсійного забезпечення представлена ринком послуг НПФ, що почали діяти у 2005 році. Разом із НПФ на цьому ринку працюють компанії, що надають фондам послуги адміністратора, управління активами та їх зберігання (банки). На початок 2010-го в Україні було зареєстровано 108 НПФ, зокрема 86 відкритих (їхнім учасником чи вкладником може стати будь-яка юридична чи фізична особа), 14 корпоративних (створених юридичною особою для забезпечення додатковою пенсією своїх працівників), вісім професійних (створених профспілками чи їхніми об’єднаннями для своїх членів).

    Активи  НПФ щороку зростають: протягом 2008-го їхній обсяг збільшився на 331 млн  грн – майже вдвічі, а наприкінці 2009-го становив 858 млн грн, а на 1 квітня 2010 року – 939 млн грн. Кошти було інвестовано  в акції вітчизняних емітентів, державні, муніципальні та корпоративні облігації, банківські метали, нерухомість тощо. Торік система НПФ показала хороші результати як за динамікою (активи зросли на 40%), так і за дохідністю активів, що становила 26,6% річних у гривні й була вдвічі вищою за інфляцію.

    Кількість учасників НПФ (громадян, які уклали пенсійні контракти з фондами) від початку їхньої діяльності неухильно зростає: на кінець 2006 року – 193 тис. осіб, 2007-го – 279 тис., 2008-го – 483 тис., на кінець 2009-го – близько 500 тис. Від часу запровадження системи недержавного пенсійного забезпечення НПФ отримали інвестиційний дохід у сумі 228 млн грн, який розподілили між своїми учасниками пропорційно коштам, накопичених на їхніх пенсійних рахунках. Обсяг пенсійних виплат, які здійснюють сьогодні НПФ, через недовгий період існування фондів є ще невеликим. Однак у 2008–2010 роках він істотно збільшився. При цьому НПФ у повному обсязі та вчасно виконували свої зобов’язання з виплати пенсій, навіть в умовах кризи, на відміну від досвідченіших фінустанов країни.  

    2.4. 0собливості переходу до багаторівневої пенсійної системи

    У процесі переходу до багаторівневої пенсійної системи тривалий час (за оцінками експертів, 25 - 30 років) потрібно буде виконувати подвійні зобов'язання: виплачувати пенсії тим, хто отримує їх лише з солідарної системи, і водночас спрямовувати частину коштів на формування обов'язкових індивідуальних пенсійних заощаджень. За таких умов не виключена поява дефіциту коштів у солідарній пенсійній системі, що спонукатиме до пошуку джерел їх компенсації.

    Потреба у додаткових коштах для виконання  подвійних зобов'язань буде максимальною на перших порах реформування пенсійної  системи і надалі поступово зменшуватиметься за рахунок скорочення чисельності  осіб, які отримують пенсію виключно з солідарної системи. За прогнозами, у 2002 - 2006 роках в Україні складається найбільш сприятлива демографічна ситуація для запровадження обов'язкової накопичувальної системи з найменшими фінансовими витратами. Нею треба оптимально скористатися, оскільки після зазначеного періоду утримання однорівневої солідарної системи і запровадження накопичувальної буде обходитися значно дорожче.

    Важливою  і необхідною умовою запровадження  багаторівневої системи є перехід  на паритетну систему сплати пенсійних  внесків - порівну роботодавцями та найманими працівниками.