Рбанізація як всесвітній процес: поняття, суть, риси та тенденції

ІІ група — високоурбанізовані регіони. До цієї групи можна віднести

Харківську область, яка  характеризується наявністю великого промислового, адміністративного та культурного центру (м. Харків), в  якому зосереджено понад 60% міського населення області, значною часткою  міського населення в загальній  чисельності населення області, а також великою кількістю  міст.

ІІІ група — регіони, наближені до високоурбанізованих До них належать

Запорізька, Львівська та Київська області. Характерними рисами цих областей є велика кількість  малих міст, у яких зосереджена  значна питома вага населення. В цих  регіонах розташовані великі центри розселення, довкола яких формується мережа майбутніх високоурбанізованих районів (міста Київ, Запоріжжя, Львів).

IV група — регіони з середнім рівнем урбанізації. Нині такими регіонами є

більшість областей України.

V група — регіони з найменшим рівнем урбанізації, до якої відносяться

Закарпатська, Чернівецька  та Херсонська області. Особливостями  даної групи регіонів є найменша концентрація міст, які в переважній більшості належать до категорії  малих та середніх та виконують функції  районних центрів. Кількість та густота  розміщення міст в даних областях є найменшою в Україні.

Тож, як показало дослідження, для території України характерна нерівномірна урбанізованість. Найбільш урбанізованими є Східний та частина Центрального регіону країни, які завжди характеризувалися найвищим рівнем виробничого освоєння території, найбільшою часткою промислового виробництва, високою густотою населення тощо. Найменш урбанізованими є частина Західного та Південного регіонів України, де розташовані в основному малі та середні міста, характерним є агропромисловий тип виробництва. [4]

Проблеми і  перспективи розвитку урбанізації

Сучасні процеси росту, склад  і розміщення населення викликають багато складних проблем, деякі з  яких носять всесвітній характер, а  деякі специфічні для країн різних типів. Найбільш важливі з них  – триваючий швидкий ріст населення  світу, міжнаціональні відносини, урбанізація.

Майже всі проблеми світового  народонаселення, як ніколи колись, найтіснішим  образом переплітаються в процесі  світової урбанізації. У найбільш концентрованій формі вони виявляються в містах.

Урбанізацію слід об’єктивно вважати одним з найважливіших  соціально-економічних процесів сучасності. Зростання кількості міського населення, відтік жителів сільських районів  у міста є причиною не лише до розширення площі міських поселень, ще є також причиною цілого ряду економічних, соціальних та екологічних  проблем. Так, стрімкі темпи забудови міста все більше віддаляють природу  від його населення. Розвиваючись, міста  приваблюють велику кількість людей  різного статку та соціального рівня, що згодом призводить до виникнення маргінальної частки населення, зниження якості міського середовища. У великих за розмірами  містах активніше використовується транспорт, внаслідок чого споживається більше енергії і сильніше забруднюється  повітря. Так само збільшуються витрати  води і водночас зростає ризик  зменшення зелених зон. Негативним результатом урбанізації є також "ефект міського теплового острова" - підвищення на 2-6 градуси С температури повітря в містах порівняно з їхніми околицями, що спричинює теплове забруднення і виникнення в людей теплового стресу. [7]

 Вирішення цих та  багатьох інших проблем урбанізації  потребує детального вивчення  процесів, які відбуваються в  сучасних містах, дослідження кількісних  та якісних тенденцій розвитку  міської території. Детальний  та об’єктивний аналіз процесу  урбанізації з урахуванням його  регіональних особливостей дозволить  завчасно виявляти негативні  тенденції в розвитку міських  територій та знаходити оптимальні  рішення щодо їх подолання.  Проблеми, що виникають або посилюються внаслідок урбанізації, спричинили подекуди явище субурбанізації.

Об'єктивний процес постійного укрупнення великих міських структур у XX столітті, що особливо підсилилося  в останні десятиліття, став переконливим аргументом у багаторічній дискусії про перспективи світової урбанізації.

На користь великих  міст свідчить негативний досвід авторитарних режимів по забороні (Індонезія) або  обмеженню міграції сільського населення  у великі міста, виселенню мільйонів  городян у сільську місцевість (Китай, Куба). Таким чином, і об'єктивні  процеси саморозвитку населення, і  досвід науки і практики говорять про те, що перспективи розселення необхідно зв'язати з подальшим  розвитком урбанізації і великих  урбаністичних структур.

Існують два відмінні види на перспективи  урбанізації як глобального процесу:

1. процес урбанізації близький до заходу, настає період деконцентрації, а

ним і деурбанізації;

Деконцентрація - зменшення чисельності людей, що проживають в центральних його районах і зміна місця проживання на приміські райони.

Деурбанізація - скорочення чисельності населення великих міст та їх відносного виробничого потенціалу.

2. урбанізація розвиватиметься і надалі, але її зміст, форми і просторові

структури помітно міняються у  міру еволюції самого процесу в країнах  різного типу.

З позицій антропокультурного підходу до урбанізації як феномену культури і цивілізації її історичні рамки значно розширюються і в ретроспективі, і в перспективі. Урбанізації не може бути "надто багато", як не можна цього сказати про культуру або прогрес. Але межі концентрації населення, звичайно, існують, і мова, отже, потрібно вести про його розумну просторову організацію на різних етапах урбанізації в тій або іншій країні.

Зниження концентрації населення  в міській агломерації розвинених країн - закономірне явище. Адже крива  концентрації не може підніматися безмежно. Це зовсім не означає занепаду великої  міської агломерації. Навпаки, число  їх зростає, бо збільшується кількість  населених пунктів, що притягають населення. Таким чином, міська агломерація  залишається основною формою просторової  організації розселення, свого роду опорним каркасом території розвинених країн.

Новий етап урбанізації дав основу деяким ученим на заході, у тому числі  і таким авторитетним, говорити про  крутий перелом в характері урбанізації, зміні тенденцій, початку нового періоду деурбанізації . Такі погляди стали дуже поширеними в США і Західній Європі. Проте ще раз підкреслимо, що, на наш погляд, йдеться все-таки не про дезурбанізацію, а про подальше поглиблення і територіальне розширення процесу урбанізації, який на новому етапі просторової еволюції приймає нові форми і все активніше залучає до своєї орбіти малі міста і сільську глибинку. Але це зовсім не контрурбанізація, а наступна закономірна стадія урбанізації, обумовлена рядом чинників, - демографічних, екологічних, соціальних, економічних, просторових. Контрурбанізація - теоретичні концепції та практичні заходи, направлені на обмеження урбанізаційних процесів.

Цієї ж точки зору дотримуються і демографи ООН. У своїх прогнозах, дуже високопрофесійних, вони дають  подальше помітне збільшення чисельності  городян у світі для першої чверті XXI ст. - на 73,1%. Звичайно, це збільшення істотно поступається динаміці міського населення світу в XIX і XX ст., але приріст городян залишиться досить вагомим. Правда, значна частина цього приросту доводитиметься на країни, що розвиваються, але і в розвинених країнах міське населення, згідно з прогнозами, зросте на 15% в першій чверті XXI століття. [7]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

 Урбанізація – складний  різноманітний процес, що торкається  всіх сторін світового життя.  Урбанізація як і раніше продовжується  швидкими темпами в різних  формах у країнах різного рівня  розвитку, у неоднакових умовах  кожної країни, і вширину, і всередину, з тією або іншою швидкістю. Темпи щорічного приросту городян майже удвічі вищі, ніж приріст населення світу в цілому.

Життя в місті має свої недоліки і, через бажання людей  уникнути їх, вони переселяються в  приміські зони, тим самим, породжуючи таке поняття як субурбанізація.

Через не пристосування до життя в місті вихідців з села з’являється таке явище як, псевдо урбанізація. Вирішення її полягає не тому, щоб усіма способами стримувати приплив сільської бідноти у великі міста, а в тому, що потрібно зосередити зусилля на тим, щоб зробити ці міста більш придатними для життя. Великі міста і міські агломерації – це наше майбутнє, і ми повинні бути готові прийняти його як природний наслідок сучасного розвитку. І настільки ж природне бажання людей жити в них.

Для сучасної урбанізації  характерна гіперурбанізація, концентрація населення у великих містах з людністю понад 1 млн осіб., так звані, міста-мільйонери. Найбільше міст-мільйонерів у Китаї – 50.

Внаслідок злиття агломерацій  між собою утворюються  мегаполіси або мегалополіси — суцільні смуги міського розселення. Рекордсменом за кількістю населення став мегалополіс Європейський — близько 100 млн осіб, або майже 1/4 населення Європи (без країн СНД).

Однією з особливостей урбанізації в Україні є її хаотичний та неконтрольований розвиток. В нашій країні не все міське населення  веде міський спосіб життя, який визначається характером зайнятості, рівнем обслуговування та благоустрою житла тощо. Найбільш урбанізованими є Східний та частина Центрального регіону країни, які завжди характеризувалися найвищим рівнем виробничого освоєння території, найбільшою часткою промислового виробництва, високою густотою населення тощо. Найменш урбанізованими є частина Західного та Південного регіонів України, де розташовані в основному малі та середні міста, характерним є агропромисловий тип виробництва.

Урбанізація неоднозначно діє  на людське суспільство: з одного боку, місто надає людині ряд суспільно-економічних, соціально-побутових і культурних переваг, що позитивно позначається на його інтелектуальному розвитку, дає  можливість для кращої реалізації професійних  і творчих здібностей, а з іншого - людина віддаляється від природи  і попадає в середовище зі шкідливими впливами - забрудненим повітрям, шумом  і вібрацією, обмеженою житлоплощею, ускладненою системою постачання, залежністю від транспорту, постійним змушеним спілкуванням з безліччю незнайомих людей - усе це несприятливо позначається на його фізичному і психічному здоров'ї.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Савченко В.Ф. Регіональна економіка: Навчальний посібник/ с.126: Кондор,2012 -339с.
2. Микулин Юрій, "Урбанізація як всесвітній процес. Найбільші мегалополіси світу", 2010 р.
3. Заставецький Т.Б. Фрагмент монографії «Система міських поселень агропромислового регіону в умовах трансформації суспільства». — Тернопіль, 2005. — www.ukr-tur.narod.ru/geourban/urbani
4. Д. Ломоносов «Оцінка ступеню урбанізації в регіонах України», вид. «Регіональний Аспект» - Херсон, 2011 р.
5. Копылов В. А. География населения: учебное пособие — М., 2005.
6. Заставецький Т.Б. Основні риси сучасних урбанізаційних процесів у агропромислових регіонах України // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Географія.— № 2, 2001.
7. Перцик Е.Н. Города мира: география мировой урбанизации: Учебное пособие для геогр. специальностей вузов /Предисловие Г.М. Лаппо. — М.: Междунар. отношения, 2009.
8. Романова В. Украина урбанистическая // «Диалог_UA» — независимый информационно_аналитический ресурс. Проект Украина. — www.dialogs.org.ua /project_ua.
9. www.krugosvet.ru — Кругосвет: онлайн энциклопедия.
10. www.uk.wikipedia.org — Вікіпедія. Вільна енциклопедія.
11. www.ukrstat.gov.ua — Державний комітет статистики України.
12. http://www.ukrreferat.com/
13. http://uchebnik-besplatno.com/
14. http://uk.wikipedia.org/
15. http://ukr-tur.narod.ru/
16. http://ukrmap.su/

 

Додатки