Проблеми зайнятості та відтворення робочої сили в Україні

     - особи, які одержують пенсію  у зв'язку з інвалідністю;

     - особи, зайняті веденням домашнього  господарства, доглядом за дітьми, хворими родичами;

     - особи, які не можуть знайти роботу, припинили її пошук, вичерпавши всі можливості, проте вони можуть і готові працювати;

     - інші особи, яким немає необхідності  працювати незалежно від джерела  доходу.

     На  ринку праці, як і на інших ринках, мають місце попит, пропозиція та ціна у вигляді заробітної плати. Попит на робочу силу визначається потребою підприємців у кількості та якості робочої сили. Пропозиція визначається рівнями освіти, податкової системи, заробітної плати. Ринкова ціна на ринку праці визначається співвідношенням між попитом та пропозицією робочої сили. Відміна ринку праці від інших ринків полягає у тому, що роботодавець і найманий працівник виступають як юридично рівноправні особи. Обсяг ринку праці визначається попитом на робочу силу, який прямо залежить від фази економічного циклу в країні. Якщо економіка перебуває у стані пожвавлення, попит на робочу силу зростає і ринок праці розширюється. Якщо економіка у фазі спаду, то попит на робочу силу зменшується, а ринок праці звужується.

     За  класичною теорією ринку праці точка перетину попиту та пропозиції показує рівновагу на ринку праці, за якої встановлюється рівноважна заробітна плата We при рівноважній кількості робочої сили Le. Зростання пропозиції робочої сили при незмінному попиті викличе зниження заробітної плати. Збільшення попиту на робочу силу при незмінній пропозиції зумовить зростання заробітної плати. За класичною теорією проблеми безробіття та встановлення рівноваги досягаються через механізми ринкового саморегулювання. Держава у цей процес не втручається.

     

     Рис.1.1  Класична теорія ринку праці

     За  кейнсіанською теорією ринку  праці зростання зайнятості здійснюється зменшенням заробітної плати. За Кейнсом у ринковій економіці відсутні механізми, які гарантують повну зайнятість населення.

     Для досягнення рівноваги на ринку праці потрібно, щоб держава систематично втручалась в економіку. Держава повинна підвищувати сукупний попит, збільшуючи державні витрати або зменшуючи податки. Кейнсіанське трактування рівноваги на ринку праці характеризує тільки короткостроковий період. Дослідження та економічна практика свідчать, що втручання держави у ринок праці призводить до інфляції.

     

     Рис.1.2 Кейнсіанська теорія ринку праці

     Зайнятість  населення, відповідно до законодавства  України «Про зайнятість» - це діяльність пов’язана з задоволенням особистих і суспільних потреб. Зайнятістю визначається діяльність не тільки на державних підприємствах, але і в особистому, фермерському та іншому господарстві, садівництві; індивідуальна трудова діяльність, яка базується на праві вільного володіння своєю здатністю до праці і праві власності на засоби виробництва для виконання цих робіт. (1)

     Зайнятість  – це економічна категорія, яку розглядають  з двох боків:

1. Зайнятість як економічна категорія – це сукупність економічних, правових, соціальних, національних відносин, пов’язаних із забезпеченням працездатного населення робочими місцями та його участю у суспільно корисній діяльності, що приносить дохід.
2. Зайнятість як економічна проблема – співвідношення між кількістю працездатного населення і кількістю зайнятих, яке характеризує рівень використання трудових ресурсів суспільства та ситуацію на ринку робочої сили.

     Зайнятість  – це стан людини, який починається  в той момент, коли її робоча сила взаємодіє із засобами виробництва, але це ще не обов’язково праця. Це та ситуація на ринку праці, коли розподіл трудових ресурсів по робочих місцях уже відбувся, а праця може ще не початися. Це той момент, коли роботодавець і робітник досягли згоди при укладанні трудового договору. Замкнувся ланцюжок «робітник – посередник - роботодавець». З цього часу людина вважається зайнятою, а не з моменту початку роботи. (17)

     Отже, зайнятість – це дозволена законом  трудова діяльність людей, що приносить  доход і задовольняє їхні потреби.

     Основні принципи зайнятості:

• вільний (добровільний) характер праці;
• державні гарантії права на працю, захист від безробіття і матеріальну підтримку по безробіттю, підтримку підприємництва.(1)

      Види  зайнятості – це розподіл активної частини трудових резервів за сферами  і галузями народного господарства.

      Існують такі види зайнятості:

      Зайнятість  неповний робочий час— це робота неповну  робочу зміну у зв'язку з неможливістю забезпечити працівника роботою  на повну норму робочого часу, або  за бажанням працівника відповідно до його соціальних потреб, а також у зв'язку з модернізацією або реконструкцією виробництва.

      Тимчасова зайнятість — це робота за тимчасовими  контрактами. До категорії тимчасових належать працівники, які наймаються за контрактами на певний строк.

      Сезонна зайнятість — це зайнятість, яка пов'язана з сезонною специфікою виробництва. Робота надається на певний період на умовах повного робочого часу й оформляється відповідним контрактом.

      В умовах перехідної економіки в Україні  досить поширена не регламентована форма  зайнятості, яка функціонує і як первинна, і як вторинна зайнятість громадян.

      Нерегламентована  зайнятість — це діяльність працездатного  населення працездатного віку, яка  виключена зі сфери соціально-трудових норм та відносин і не враховується державною статистикою.

      Розширення  нерегламентованої зайнятості супроводжується  подальшим знецінюванням робочої  сили, зниженням мотивації до праці, насамперед у державному секторі, зростанням інфляції та цін. Доходи від такої  діяльності не оподатковуються, тому держава  зазнає певних збитків. Водночас через вищі заробітки та зовнішню привабливість нерегламентованої діяльності у людей формується ставлення до неї як до престижної. (15)

      У рамках кожного виду зайнятості праця  людини організується за допомогою  різноманітних організаційно-правових форм, що розрізняються за нормами трудового регулювання, тривалістю і режимом робочого дня (повний, неповний робочий день, гнучкі режими праці і відпочинку), регулярність трудової діяльності (постійна, тимчасова, сезонна, епізодична робота), місцем виконання роботи (на підприємстві, удома), статусом діяльності (основна, додаткова, вторинна) і т.д. (9)

     Розрізняють такі форми зайнятості: повну, неповну, часткову, первинну та вторинну зайнятість. (12) (Додаток А)

     Повна зайнятість — це діяльність протягом повного робочого дня (тижня, сезону, року), яка забезпечує дохід у нормальних для даного регіону розмірах.

     Неповна зайнятість характеризує зайнятість конкретної особи або протягом неповного  робочого часу або з неповною оплатою  чи недостатньою ефективністю. Неповна зайнятість може бути явною або прихованою.

     Явна  неповна зайнятість зумовлена соціальними  причинами, зокрема необхідністю здобути  освіту, професію, підвищити кваліфікацію тощо. Неповну зайнятість можна виміряти безпосередньо, використовуючи дані про заробіток, відпрацьований час, або ж за допомогою спеціальних відбіркових обстежень.

     Прихована неповна зайнятість відбиває порушення  рівноваги між робочою силою  та іншими виробничими факторами. Вона пов'язана, зокрема, зі зменшенням обсягів виробництва, реконструкцією підприємства і виявляється в низьких доходах населення, неповному використанні професійної компетенції або в низькій продуктивності праці. (15)

     Оберненою категорією до зайнятості є безробіття. Безробіття вважається однією з головних соціальних бід ринкової економіки. Жодна інша проблема не збуджує більшої полеміки серед економістів, як причини безробіття в ринковій економіці.

     Безробіття  – це незайнятість у виробництві  працездатного населення, яке бажає  мати роботу.

     Безробіття  проявляється у двох формах: абсолютне і відносне.

     До  абсолютного належить:

        - фрикцiйне безробiття, яке пов’язане з перемiщенням осiб з однiєї роботи на iншу, з однiєї мiсцевостi — до iншої. Отже, це своєрiдна соцiальна, суперечнiсть, яку розумiють як проблему пошуку відповідної роботи;

       - структурне безробiття, яке виникає в результатi структурних зрушень в економiцi, що впливають на структуру сукупного политу на робочу силу: на однi професiї попит пiдвищується, на iншi — падає;

       - циклічне безробiття, яке виявляється в умовах спаду як фази економічного циклу.

        Відносне безробіття включає  в себе:

        - добровільне безробіття виникає тоді, коли працівник звільняється за власним бажанням, оскільки він не задоволений рівнем оплати праці, умовами роботи, психологічним кліматом в колективі;

        - вимушене безробіття виникає тоді, коли працівник не бажає звільнятися, а адміністрація проводить скорочення персоналу;

       - конверсiйне безробiття спричиняється скороченням чисельностi армії i перепрофiлюванням пiдприємств вiйськово-промислового комплексу на випуск цивiльної продукції;

         - технологічне — пов’язане з переходом до нової техніки і технології, механізацією та автоматизацією виробництва, що супроводжується вивільненням робочої сили і наймом працівників принципово нових спеціальностей та кваліфікацій;

        - сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер і в яких протягом року відбуваються різні коливання попиту на працю (сільське господарство, будівництво);

       - інституційне – це безробіття, яке зумовлене правовими нормами, що впливають на попит і пропозицію праці. Воно може бути, наприклад, спричинене введенням гарантованої мінімальної заробітної плати, недосконалою податковою системою (надмірні соціальні виплати знижують пропозицію праці. Високі ставки оподаткування, скорочуючи доходи, роблять їх порівнянними із сумами виплат за соціальними програмами. Це також знижує пропозицію робочої сили.);

        - застійне безробіття є особливо небезпечним, якщо триває достатньо довгий час. За результатами досліджень американських соціологів після річної вимушеної перерви в роботі людина практично не може адаптуватися до нормальної трудової діяльності, навіть якщо вдається знайти робоче місце. Відповідно, міжнародна статистика звертає увагу на загальний рівень безробіття понад 12 місяців, так зване тривале застійне безробіття;

     Одним із головних економічних наслідків  безробіття є не випущена продукція. Економісти визначають цю продукцію  як відставання обсягу ВВП. Американський  вчений А. Оукен математично відобразив співвідношення між рівнем безробіття і відставанням обсягу ВВП. Це співвідношення показує: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на один відсоток, то відставання обсягу ВВП складає 2,5%.

     "Класична" теорія пояснює безробіття елементом високої заробітної плати. Економісти-класики розглядають ринок праці поряд з іншими ринками. Якщо ціни на товари вище цін рівноваги, то виникає перевищення пропозиції над попитом. Безробіття розглядається як підвищення пропозиції робочої сили, яке в свою чергу тягне за собою зміни рівня заробітної плати. Звідси засобом проти безробіття буде зниження заробітної плати до рівня рівноваги.

     Економісти-класики  не бачили в безробітті серйозної  соціально-економічної проблеми. Якщо безробіття залежить від дуже високої заробітної плати, то тривале і велике безробіття є вибором самих робітників, результатом діяльності профспілкових комітетів.

     Однак економічна криза 30-х років, яка викликала  масове безробіття, спростувала цю теорію. Стало безглуздо твердити, що безробіття - це тимчасове явище, яке наймані робітники обирають добровільно. На зміну класичному підходу прийшла теорія Дж. М. Кейнса.

              Кейнс не заперечував, що зниження заробітної плати призводить до зниження безробіття. Він скептично відносився до цієї міри як ефективного засобу боротьби з безробіттям.