Проблеми зайнятості та відтворення робочої сили в Україні

Вступ

      Важливою  умовою зростання економіки України  є підвищення рівня зайнятості та відтворення робочої сили. Відтворення трудових ресурсів передбачає перш за все підтримку життя, відновлення поколінь працюючих, ріст трудових ресурсів в кількісному І якісному відношенні. ї якщо перше тісно пов'язане з демографічними процесами, з відтворенням населення взагалі, з відтворенням працездатного населення, то друге - зі структурними і кваліфікованими змінами в їх складі. Трудові ресурси, що вибувають з суспільного виробництва внаслідок старіння і втрати працездатності. повинні постійно поновлюватися в умовах простого відтворення - як мінімум такою ж кількістю, а при розширеному відтворені - більшою кількістю трудових ресурсів. Зайнятість населення є невід'ємною складовою економічного устрою будь-якої країни, основою економічних процесів й економіки загалом. Завдяки трудовій діяльності людини створюється національне багатство та добробут країни.

      Актуальність  даної курсової роботи полягає в  тому, що на сучасному етапі ринкової трансформації економіки України важливим фактором її стабілізації і розвитку є науково-практичне обґрунтування питань відтворення робочої сили з урахуванням регіональних і галузевих особливостей розвитку ринку праці України. У зв’язку з цим актуальність теми дослідження визначається широким спектром досі невирішених науково-практичних проблем щодо категорії "відтворення робочої сили" та адекватного визначення та формування повного обсягу витрат, які повинна нести держава, місцева влада або підприємство на відтворення робочої сили. Ринкові перетворення в Україні супроводжуються негативними соціально-економічними наслідками, зокрема безробіттям і неповною зайнятістю населення. Нині особливої актуальності набуває проблема формування ефективної системи регулювання зайнятості населення, адекватної сучасним умовам, що є запорукою створення соціально орієнтованої ринкової економіки, динамічного розвитку продуктивних сил України та її регіонів.

     Слід  зазначити, що нинішні проблеми зайнятості зумовлені також тим, що в Україні недовикористовується внутрішній потенціал розвитку - особливо потенціал людських ресурсів, що є ознакою зниження якості зайнятості населення

     Метою даної курсової роботи є аналіз зайнятості населення та проблеми відтворення робочої сили, які існують в Україні в умовах реформування економіки.

      Об'єктом  дослідження є зайнятість населення  та його відтворення в України, а предметом - рівень безробіття, як один з показників рівня зайнятості і практичні рекомендації щодо регулювання зайнятості населення в умовах ринкової економіки.

      Зайнятість  населення, відповідно до законодавства  України «Про зайнятість» -це діяльність пов'язана з задоволенням особистих і суспільних потреб. Зайнятістю визначається діяльність не тільки на державних підприємствах, але і в особистому, фермерському та іншому господарстві, садівництві; індивідуальна трудова діяльність, яка базується на праві вільного володіння своєю здатністю до праці і праві власності на засоби виробництва для виконання цих робіт

      Серед зарубіжних вчених, які займалися категорією зайнятості населення та досліджували її економічну природу, слід виділити таких науковців, як М,Вебер, Д.Кейнс, А.Маршалл, Д. Мак-Грегор, К.Маркс, А.Маслоу, М.Мескон, Е.Мейо, Л.Портер, Д.Рікардо, П.Самуельсон, А.Сміт, Ф.Тейлор.

     Суттєвий  доробок у дослідженні даної  проблематики внесли такі вітчизняні вчені, як Н.Бердяєв, В.Вернадський, О.Гришнова, М.Долішній, Т.Заяць, Е.Капустін, В.Онікієнко, О.Рудченко, М.Туган-Барановський, АЛухно, І.Боднар, Ю.Краснов та інші, У своїх роботах вони приділяють увагу проблемам розширення зайнятості населення, зниження безробіття та державного регулювання цих важливих процесів в умовах інноваційного розвитку економіки.

      Методологічною  основою курсової роботи стали фундаментальні дослідження вітчизняних і зарубіжних економістів, Кодекс законів про працю України, Державні програми й Укази Президента України з питань регулювання зайнятості та відтворення населення.

      Основними методами дослідження, використаними  в роботі, є: системний - для виявлення соціальної й економічної сторони у відносинах зайнятості; діалектичний метод пізнання - для встановлення причин та наслідків процесу соціалізації ринкової економіки; єдність історичного і логічного підходів - для розкриття причини виникнення безробіття й етапів розвитку наукових досліджень з проблеми його подолання; аналізу і синтезу - для деталізації об'єкта дослідження внаслідок розчленування його на окремі складові частини; статистичні - для вивчення, порівняння й оцінки показників функціонування ринку праці; абстрактно-логічний - для теоретичного узагальнення і формування висновків; графічний - для наочного зображення викладених положень.

     Забезпечення  ефективної політики використання трудових ресурсів є одним з основних питань, які необхідно розглядати в проблематиці соціально-економічного розвитку держави, окремого регіону. Сучасний етап соціально-економічного розвитку в Україні супроводжується такими негативними рисами, як перевищення пропозиції робочої сили над попитом; низька ефективність використання трудового потенціалу країни; низька пристосованість робочої сили до нових умов господарювання; зростаючі соціальні ризики; низький рівень, нестабільність і коливання доходів тощо, що й призводить до збідніння переважної частини населення. Основною причиною такого стану є те, що основні структурні параметри економічного потенціалу країни не в повній мірі відповідають національним інтересам. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Теоретичні  аспекти дослідження  проблеми зайнятості та відтворення робочої  сили.

     Важливим  фактором, що визначає рівень розвитку економічного потенціалу держави, є ресурси живої праці, запас яких формує трудовий потенціал. Трудові ресурси – основа продуктивних сил суспільства, оскільки вони є виробниками матеріальних благ. Трудові ресурси необхідно розглядати як самостійну економічну категорію , в зміст якої відбивається розвиток і функціонування суспільно-економічні формації. Трудові відносини виступають носієм відносин, які складаються в процесі їх формування, розподілу та використання. Це примушує розглядати трудові ресурси і як соціально-економічну категорію, і як планово-обліковий показник.

     Відтворення населення – це процес постійного відновлення поколінь людей унаслідок  взаємодії народжуваності і смертності

     Формування  трудових ресурсів відбувається під  впливом відтворення населення. Зміст відтворення населення становить демографічний процес – «масовий випадковий процес відтворення індивідів». Він передбачає не лише створення нового життя, але і є процесом збереження окремих, вже існуючих життів. Відтворення населення зв’язано з таким суспільним явищем, як праця, побут і сім’я із всією сукупністю матеріальних і духовних умов життя.

     Існує 3 види руху населення: природний, просторовий  і соціальний

       Природний рух – це безперервний  процес оновлення населення за  рахунок появи одних життів та зникнення інших.

     Отже  об’єктом дослідження природного руху є чисельність народжуваних, померлих, число зареєстрованих шлюбів, а також  чисельність всього населення.

     Просторовий рух (міграція) – це переміщення  населення і він зумовлений такими причинами: політична, економічна, релігійна

       Соціальний рух населення - виявляється у зміні освітньої, професійної, національної та інших структур населення. Кожне нове покоління людей відрізняється від попереднього статевовіковим складом, рівнем освіти та культури, професійно-кваліфікаційною структурою, структурою зайнятості та іншими характеристиками.

     У природному русі населення розрізняють  типи його відтворення: традиційний (екстенсивний) та сучасний (інтенсивний).

        Традиційний тип відтворення  характеризується високою нерегульованою народжуваністю і високою смертністю, що пов’язано з нерозвиненістю медицини, низьким рівнем життя, війнами, епідеміями. Сучасний тип відтворення обумовлений соціально-економічним розвитком, зростанням рівня життя, емансипацією та залученням в економічну діяльність жінок, збільшенням середньої тривалості життя та іншими причинами.

        Основним джерелом поповнення  ресурсів для праці є молодь, яка вступає в працездатний  вік. Чисельність цієї категорії  залежить від режиму відтворення (розширене — перевищення кількості народжень над числом смертей на 1000 осіб населення; просте відтворення — відсутність приросту чисельності населення, тобто кількість народжених дорівнює числу смертей на 1000 осіб населення; звужене відтворення — не тільки відсутній природний приріст, а й відбувається його абсолютне зменшення — депопуляція), що пов'язано зі зниженням рівня шлюбності і народжуваності в країні, а також із зростанням дитячої смертності.

        Використання робочої сили в  процесі праці передбачає її відтворення, яке перебуває у взаємозв'язку із відтворенням суспільного продукту. Процес відтворення робочої сили поділяється на окремі фази. Це фаза формування, фаза розподілу й перерозподілу і фаза використання.

        Фаза формування характеризується:

     - природним відтворенням, тобто народженням  людей та досягненням ними  згодом  працездатного віку;

     - відновленням здатності до праці  в працівників. Для цього їм  необхідні продукти харчування, одяг, житло, а також вся інфраструктура  сучасного існування людини (транспорт, зв'язок, тощо);

     - одержанням людьми освіти, спеціальності  й певної трудової кваліфікації.

        Фаза розподілу й перерозподілу  робочої сили характеризується  розподілом її за видами робіт,  родом діяльності, а також в  організаціях, підприємствах, районах, регіонах країни. У системі ринкової економіки ця фаза забезпечується функціонуванням ринку праці. Перерозподіл робочої сили здійснюється у вигляді її руху відповідно до попиту і пропозиції на ринку праці.

        Фаза використання полягає у  використанні економічно активного населення на підприємствах, в організаціях і в економіці загалом. На цій фазі основна проблема полягає в забезпеченні зайнятості населення і в ефективному використанні працівників.

        Усі фази органічно пов'язані  між собою.

        Розрізняють екстенсивний та  інтенсивний типи відтворення  робочої сили. Екстенсивне відтворення  означає збільшення чисельності  трудових ресурсів в окремих  регіонах та в країні загалом  без зміни їхніх якісних характеристик.

        Інтенсивне відтворення трудових ресурсів пов'язане зі зміною їхньої якості. Це — зростання освітнього рівня працівників, їхньої кваліфікації, фізичних та розумових здібностей тощо. Екстенсивний та інтенсивний типи відтворення взаємно доповнюють один одного.

     Важливим  аспектом  у проблемі відтворення населення і трудових ресурсів є формування робочої, без якого функціонування виробництва неможливе.

     Витрати, пов’язані з відтворенням робочої  сили, поділяються на витрати для  відновлення працездатності працюючого, на утримання його сім’ї, освіту і більш повний розвиток фізичних та духовних здібностей.

     Відтворення трудових ресурсів передбачає перш за все підтримку життя, відновлення  поколінь працюючих, ріст трудових ресурсів в кількісному і якісному відношенні. І якщо перше тісно пов’язане  з демографічними процесами, з відтворенням населення взагалі, з відтворенням працездатного населення, то друге – зі структурними і кваліфікованими змінами в їх складі. Трудові ресурси, що вибувають з суспільного виробництва внаслідок старіння і втрати працездатності, повинні постійно поновлюватися в умовах простого відтворення – як мінімум такою ж кількістю, а при розширеному відтворені – більшою кількістю трудових ресурсів.(17)

     Всі трудові ресурси, тобто частина  працездатного населення, яка має  фізичний розвиток, розумові здібності, знання, які необхідні для роботи, можна поділити на:

1. Економічно активне населення (зайняті, безробітні)
2. Економічно неактивне населення ( непрацюючі пенсіонери і інваліди)

     Економічно  активне населення – це частина  населення, яка пропонує свою працю для виробництва товарів і надання різноманітних послуг. Кількісно ця група населення складається із чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних, які на цей момент не мають роботи, але бажають її одержати.

     Економічно неактивне населення за методикою МОП — це особи у віці 15-70 років, які не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні, тобто – це та частина населення, яка не входить до складу ресурсів праці. До них належать:

     - учні, студенти, курсанти, які навчаються в денних навчальних закладах;

     - особи, які одержують пенсію  за віком або на пільгових  умовах;