Проблеми стабілізації економічного розвитку України

Кошти місцевих бюджетів - основа фінансової бази органів місцевого самоврядування. Однак у більшості випадків вони не можуть забезпечити ефективного впливу цих органів на соціально-економічні процеси.

Однією з проблем у бюджетній сфері залишається питання державних видатків. Ще недостатньо зроблено змін щодо змісту, спрямування бюджетних видатків, методології їх планування і фінансування.

              2.2 Роль податку як регулятора економіки

              Податки являються необхідним ланцюгом економічних відносин у суспільстві з моменту виникнення держави. Розвиток та зміна форм державного устрою завжди супроводжувалася перетворенням податкової системи.

              У розвитку форм та методів стягнення податків можна виділити три етапи. Перший етап об’єднує період від стародавнього світу до початку середніх століть. У цей час держава не має фіскального апарату для визначення та стягнення податків. Вона визначає лише загальну суму коштів, яку бажає отримати, а стягнення податків доручає містам чи общинам. На другому етапі (16 – початок 19 ст.) в державі виникає мережа державних установ у тому числі і фінансових і держава бере частину функцій на себе: встановлює квоту оподаткування, контролює процес стягнення податків, визначає механізм його реалізації. Третій, сучасний етап – держава перекладає на себе всі функції встановлення та стягнення податків. Регіональні органи влади, місцеві спільноти виконують роль помічників держави, мають ту чи іншу ступінь самостійності.

              На сьогоднішній день існує безліч визначень податків. Кожне з них висвітлює ту чи іншу сторону оподаткування. Наведемо деякі з цих визначень.

              “ Податки – це фінансові відносини, які виникають у процесі розподілу ВВП з приводу вилучення державної частки ВВП та перерозподілу її з ціллю фінансування державних видатків. Ці відносини формуються між державою з одного боку, та господарюючими суб’єктами та населенням з іншого.”

              В цьому визначення дається, по – перше, економічне розуміння податків, по –друге, джерело виникнення податків, з якою ціллю стягуються податки, та визначено суб’єкти податкових відносин.

              Більша частина інших визначень стосується лише юридичної сторони:

              “Податки зображують собою обов’язкові збори, які вилучаються державою з юридичних та фізичних осіб. Виникли з розподілом суспільства на класи та появою держави. Використовуються для фінансування її видатків”;

              “Податки – обов’язкові платежі, які вилучаються державою у господарюючих суб’єктів та громадян по ставці, встановленій у законодавчому порядку” [8,c.148].

              Під податковим збором, іншим обов’язковим платежем до бюджетів і внесків до державних цільових фондів розуміється обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками і на умовах, що визначаються законодавчими актами України.

              На мою думку, найбільш вдалим є перше визначення податків, яке дає найбільш повне та чітке розуміння суті, призначення та функціонування податків.

              Джерелом податку виступає нова вартість – національний дохід, якій створюється в сфері матеріального виробництва та надання послуг, який включає вартість необхідного продукту, та вартість доданого продукту (додаткову вартість), які є абстрактними економічними категоріями, а в реальному житті отримують специфічні форми вираження: вартість необхідного продукту – форму вартості робочої сили чи заробітної плати, а вартість додаткового продукту – форму прибутку, ренти, процента, тобто виступають у вигляді конкретних грошових доходів, які належать основним членам суспільства – робітникам, власникам капіталу. Це первісне розподілення національного доходу, доповнюється вторинним розподілом та перерозподілом, де податкам належить важливе місце. Податками, як частка нової вартості, примусово мобілізується державою. В основі податків лежить частина як необхідного так і додаткового продукту.

              Держава привласнює частину додаткової та необхідної вартості не як власник засобів виробництва, не як учасник процесу виробництва, а як зовнішня сила. Привласнення відбувається не на основі дії об’єктивних економічних законів, а на основі юридичних норм. Сплата податків державі висловлює систематичне порушення обміну еквівалентів. Податкові відносини підтримуються всією системою політичного примусу. Використовуючи політичну владу держава претендує на певну частину перетвореної нової вартості: прибутку, процентів, ренти та трудових доходів, а також на частину ціни товару та послуг.

              Виходячи з прагнення рівномірного та справедливого розподілу податкового тягаря виникли різні ставки податків та системи оподаткування. Системи стягнення податків у залежності від розміру доходу платника податку можна класифікувати так: система пропорційного оподаткування, яка передбачає однакову долю податку у доходах (податковій базі), незалежно від їх розміру; система прогресивного оподаткування – чим вище дохід тим непропорційно більша частина стягується у вигляді податку; система регресивного оподаткування, при якій відбувається зменшення ставки податку зі збільшенням доходу. Сучасний період розвитку економіки характеризується збільшенням частини національного доходу, яка набуває самостійного руху. Вона показує роль держави, ступінь її втручання у процес розподілення нової вартості. Для того, щоб зрозуміти дію податків на весь процес виробництва, та обігу капіталу, необхідно показати місце податків не тільки у національному доході, і у ВВП зв’язати процес руху податків з розширеним виробництвом цього продукту.

              Вплив податків на економіку сучасного суспільства, можливо зрозуміти, тільки проаналізувавши зв’язок податків з усією системою виробничих відносин. Статистичні данні по країнам з розвинутою економікою показують, що на протязі тривалого історичного періоду темпи росту податків перевищують темпи росту ВВП (Див. Таблицю №2.1.). Спостерігається чітка тенденція збільшення долі податків у ВВП.

Динаміка часткової ваги податків та внесків на соціальне страхування у ВВП, %                                                                                                             Таблиця 2.1

              Стягнення у якості податків 1/3 чи більшої частини ВВП пов’язано перш за все зі сферою впливу держави на процес розширеного відтворення, яка розширюється. У свою чергу, розмір ВВП, який стягується у багатьох моментах визначає структуру та темпи росту суспільного виробництва.

              Рух податків, як частини вартості, яка акумулюється державою, щільно пов’язаний перш за все рухом суспільного капіталу. Як було вже відмічено, значна частина прибутку стягується державою у вигляді податків, тому у процесі обігу суспільного капіталу у його грошовій формі відбуваються зміни. На першому етапі кругообігу, грошовий капітал перетворюється в елементи продуктивного капіталу. Підприємець, має фактори виробництва: робочу силу, засоби виробництва. Робітник отримує свою частку національного доходу – заробітну плату та сплачує прямо чи опосередковано податки. Фінанси не приймають участь у другій стадії кругообігу капіталу, тобто у продуктивному споживанні факторів виробництва, та у перетворенні капіталу з продуктивної форми у товарну. На третій стадії кругообігу капітал переходить із товарної форми у грошову. Частина отриманих грошових коштів підприємцем витрачається на сплату податків. Таким чином, частина грошових коштів у вигляді податків постійно вимивається із капіталу та набуває самостійного руху. Маса грошового капіталу, яка вивільнюється у збільшеному обсязі, в наслідок отримання додаткової вартості, витрачається не тільки для цілей розширеного відтворення, тобто на купівлю засобів виробництва та найм робочої сили. Частина грошового капіталу виходить з кругообігу як сплата податків, заробітна плата також скорочується шляхом сплати податків. Грошові кошти у вигляді податків, пройшовши через структурні ланцюги фінансової системи, знов вливаються у фінансову систему вигляді державних коштів, які витрачаються на придбання товарів і послуг, сплату пенсій та різних видів допомоги, процентів по державному боргу тощо. Дві найбільш розповсюджені теорії оподаткування пропонують у вигляді основи:

      розмір державних пільг, які пропонуються платнику податку;

      здатність громадян сплачувати податки.

              Опора на платозданість передбачає рівність податкового тиску на платників. Проблема полягає у суб’єктивності оцінки платоздатності. Опора на розмір державних пільг передбачає розмір державних пільг передбачає рівність суми податку сумі наданих послуг. Якщо громадянин отримає більше користі від наданих послуг, то він сплачує більшу суму податку. Головна проблема – як визначити обсяг наданих послуг? Одним з засобів відповіді на це питання е орієнтація на розмір заробітної плати

              Податки справляють економічний вплив на всіх суб’єктів ринку: споживача, виробника, державний бюджет. Зниження податків на споживача (фізичні особи), дозволяє йому підвищити кількість товарів, які споживаються, чи збільшити свої капітальні вкладення. Перше відбувається при низькому рівні споживання, друге – при високому та стабільному рівні власного споживання.

              Вплив податків на підприємство проявляється через зміну: ціни товару, об’єму виробництва, виплати заробітної плати, коштів, які виділяються на розвиток. Економічна ситуація на підприємстві передбачає: напрямки використання коштів, які появляються при зниженні податкового тиску, Якщо підприємство відчуває спад виробництва, то зниження податків дозволяє підняти заробітну плату робітникам, чи знизити ціну товару. Останнє буде стимулювати попит на ринку. Державний бюджет при зниженні податкових надходжень зменшується і як наслідок зменшується підтримка підприємств бюджетної сфери, державні інвестиції. Свідоме регулювання державного оподаткування називається дискреційною фіскальною політикою. Її ціллю може бути зміна структури національного виробництва, рівня зайнятості, інфляції, економічного росту. Дискреційна фіскальна політика в період економічного спаду орієнтується на зниження податкового тиску, а при інфляції – на ріст податків [5,c.96].

              Зважаючи на динамічність економічних процесів і їх своєрідність в кожній певній країні застосування тих чи інших економічних теорій в практиці державного регулювання вимагає виваженого відношення. Виваженого підходу потребує використання таких теорій в Україні, обтяженій специфікою перехідного періоду. Особливо це стосується теорій, що включають в себе таку важливу складову як фіскальний елемент. Це пов'язане з особливостями економічної категорії «податки», в якій перетинаються економічні і фіскальні інтереси та яка виступає як важлива складова макроекономічної системи. Сьогодні Україна вже має більш виважену думку відносно цих напрямів розвитку, завдяки накопиченню певного власного досвіду щодо практичного використання названих моделей.

Саме тому з'явилося розуміння важливості посилення ролі держави в регулюванні економічних процесів, на відміну від переваг, що надавалися

саморегулюючим процесам, які мали місце на перших етапах становлення самостійності. Незаперечним є той факт, що зараз податки не можуть бути нейтральними до економічних процесів. Їх постійний розвиток безперечно викликатиме необхідність пошуку відповідних методів та форм податкових відносин. А завдання підвищення ефективності останніх завжди буде пов'язане з конкретними умовами функціонування економічної системи. Податки завжди були соціально-та історично обумовленою категорією і з розширенням функцій держави зростала їх роль як інструменту регулювання економіки. Але завжди еволюція податкового процесу відображала співвідношення інтересів держави і різних верств суспільства. Саме , від вірного визначення і задоволення цих інтересів багато в чому залежить політично-соціальна стабільність держави. Зарубіжний досвід свідчить, що сучасним податковим системам властива вагома частка податкових надходжень бюджетів у ВВП. На початку 90-х років вона становила: у США - 30%, Японії - 31%, Англії - 37%, Канаді - 37%, Німеччині - 38%, Італії - 40%, Нідерландах - 48%, Норвегії - 48,3%, Швеції -61%. Слід зазначити, що для більшості країн з розвинутою ринковою економікою, властиве помірне оподаткування, яке поєднує кілька цілей, зокрема створення сприятливого податкового клімату для господарської діяльності й ефективного розв'язання соціальних проблем. В цілому, податки можна характеризувати як законодавче оформлену, примусову форму одержання державою частки вартості ВВП, фінансовий гарант виконання державою її функцій та інструмент регулювання економічного розвитку. На наш погляд, це визначення більш узагальнено та повно, відображає ті суттєві риси, що характеризують податок. Крім того, підкреслюється єдина природа податків, що пояснює можливість взаємозаміни багатьох з них. В умовах перехідної економіки Україна реформує податкову систему, вдосконалює її структуру та формує механізм її функціонування в фінансовому просторі країни. На нашу думку при проведенні конкурентної податкової політики значення і місце податків у суспільному розвитку визначається не лише змістом та об'єктивністю самої економічної категорії «податки» та її функцій, але й суб'єктивністю дій держави. Ефективність податкової політики прямо залежить від того, наскільки повно і вміло буде використовувати та реалізувати держава функції податків [6,c.83].