Проблеми стабілізації економічного розвитку України

                                              ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СТАБІЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

1.1 Необхідність стабілізації економіки України…………………………….

1.2 Зарубіжний досвід стабілізації економіки………………………………..

РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМИ СТАБІЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

2.1 Стабілізація бюджетної системи України………………………………..

2.2 Роль податку як регулятора економіки…………………………...............

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ СТАБІЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

3.1 Напрями удосконалення державного регулювання економіки в Україні……………………………………………………………………………

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕТУРИ

                                                   ВСТУП

В умовах переходу України до ринкової системи дуже важливо налагодити в першу чергу економічну систему країни.

Загальновідомо, що кожна держава для забезпечення виконання своїх функцій зобов’язана мати відповідні кошти, які концентруються в бюджеті. Через прибутки та видатки Центрального уряду і місцевої влади, тобто через бюджетну систему здійснюється пряме державне регулювання економіки. Важливість питання побудови ефективної бюджетної системи полягає у тому, що через бюджетну систему, зокрема, через її ланки перерозподіляється частина національного доходу, що обумовлено необхідністю створення централізованого фонду грошових коштів для забезпечення суспільних потреб та повного виконання державою своїх функцій.

Актуальність теми посилюється тим, що бюджетна система нашої країни на сьогоднішній день є фактичною копією бюджетної системи колишнього СРСР. На пострадянському і постсоціалістичному європейському просторі вже усі держави, крім України та Білорусії, реформували або розпочали реформувати свої бюджетні системи. І це стало дієвим фактором суттєвих економічних зрушень в цих державах, виходу із стадії соціально-економічної кризи.

Як відомо, сучасне суспільство прагне до постійного поліпшення рівня й умов життя, які може забезпечити тільки стійкий економічний ріст. Однак спостереження показують, що довгостроковий економічний ріст не є рівномірним, а постійно переривається періодами економічної нестабільності. Підйоми і спади рівнів економічної активності, що ідуть один за одним прийнято називати діловим чи економічним циклом. Термін “цикл” вживається в біології й інших науках для позначення таких подій, що постійно повторюються, але не обов'язково в однаковому ступені. Тому є всі підстави думати, що рух ділового життя суспільства протікає у формі циклів, сутність яких полягає в наявності повторюваної послідовності змін. Діловий цикл припускає рух трьох величин: обсягу зайнятості, обсягу продукції і рівня цін.

              В умовах переходу до ринкових відносин в економіці України велике значення грає реформація відносин власності, роздержавлення і поява нових видів власності, що буде сприяти розвитку ринкових відносин, нових видів господарювання, завдяки чому з'явиться можливість перебороти найтяжку економічну кризу, у якій знаходиться Україна.

              Економічні перетворення в Україні повинні бути націленими на вирішення найважливішого завдання - це радикальні зміни в системі управління економікою як на макрорівні, так і на мікрорівні (рівні підприємств і об'єднань). Зміни на мікрорівні полягають в перебудові організаційної структури управління діяльність підприємств, створенні промислово-фінансових груп, холдингових компаній. Необхідність створення і розвитку нових в Україні форм підприємництва об'єктивно обумовлена потребою підприємств у більш гнучких структурних формах, здатних адаптуватися до швидких змін зовнішнього середовища.

              Кризові явища в галузях економіки України спричинені недостатнім і несвоєчасним урахуванням змінних умов виробництва, можливостями інтенсифікації, змінами у методах господарювання та іншими причинами. Темпи виробництва почали різко сповільнюватися. А намагання стримати спад виробництва екстенсивними методами не призвело до відповідних результатів, спричинило зменшення фондовіддачі.

Відносно високий рівень розвитку економіки України може забезпечити їй економічну незалежність, але за умови конверсії оборотного потенціалу й незалежної економічної оцінки матеріально-сировинної бази.

                                        РОЗДІЛ 1

                  СТАБІЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

              1.1 Необхідність стабілізації економіки України

              Оцінивши основні тенденції економічного розвитку України у 2009 році маємо підстави для висновку щодо того, що, Україна має негативні економічні зрушення порівняно з попередніми роками. Причиною цього є збереження фактично старої парадигми монетарної політики, яка орієнтується на утримання грошової стабілізації на мінімальному рівноважному рівні. Відтак, протягом року спостерігалося поступове вичерпання властивих Україні у 2000 році чинників економічного зростання (поліпшення зовнішньоекономічної кон'юнктури, “детінізація” економіки, імпортозаміщуюче виробництво), в той час як темпи зростання внутрішнього споживчого та інвестиційного попиту були досить повільними.                                           Таке становище призвело в другій половині року до погіршення низки системних макроекономічних параметрів: зменшення величини реальних доходів населення, зменшення надходжень до державного бюджету, підвищення реальних процентних ставок по кредитах, ревальвації гривні тощо. Зміна ситуації на краще потребує здійснення заходів стратегічного характеру, спрямованих на докорінні зміни основ української економіки. Починаючи з 2010 року, уряд планує посилити стимулювання пріоритетних секторів економіки, в структурі Державної програми економічного та соціального розвитку України на 2010 рік діятиме бюджет розвитку. Частину коштів від приватизації уряд також планує спрямувати на інноваційну та інвестиційну діяльність.                                                                                                                               Між тим, попри те, що відповідні програми та проекти нормативних актів були підготовлені чи готуються урядом, їх реалізація в рамках існуючої фіскально-монетарної політики видається проблематичною. Збереження значної ролі експорту як чинника економічної динаміки (що робить значну частину чинників економічного зростання фактично непідконтрольною уряду), розвиток об'єктивних макроекономічних процесів, пов'язаних із функціонуванням демонетизованої економіки, взяття Україною на себе зобов'язань перед міжнародними організаціями, ведуть до об'єктивного зниження дієздатності українського уряду та його спроможності впливати на економічну динаміку. Фактично, необхідність стимулювання економічного зростання та надання йому стійкого характеру входить у суперечність з вимогами “ринкової чистоти” урядової політики.                                                         Проектом програми соціально-економічного розвитку України на 2010 рік передбачено збільшення ВВП у наступному році на 6 %, інфляцію на рівні 9,8 %. При цьому темпи зростання грошової маси плануються на рівні
18-20 %.                                                                                                                                                           Загалом, динаміка приросту забезпеченості економіки засобами обігу залишається недостатньою. Навіть за наявних темпів збільшення монетизації (на 1,5 процентних пункти щорічно), “нормативного” рівня монетизації 60 % вдасться досягнути не раніше ніж за 27 років [10,c.95].

              1.2 Зарубіжний досвід стабілізації економіки

              (З досвіду Угорщини). В Угорщині перші та дуже важливі кроки були зроблені ще в 1992 році. Міжнародна робоча група, очолювана паном Збігнєвом Бочняжем з Університету Міннесота (США), підготувала проект під назвою “Довкілля та розвиток в Угорщині”. Основною метою цього проекту було допомогти Угорщині просуватися якомога швидше шляхом сталого розвитку. Така мета пояснювалася суспільною, економічною та екологічною кризою в Угорщині.

              Були визначені такі чотири критерії сталого розвитку під час перехідного періоду:

    * Стале використання природних ресурсів

    * Реабілітація та підтримання цілісності екологічного процесу та екосистем

    * Захист генетичної розмаїтості та збереження природи в цілому, а також

    * Захист і підвищення рівня здоров’я, безпеки та добробуту людини

              Згідно з цим проектом, у сфері економіки необхідно здійснити такі чотири кроки:

    * За умов застосування системи ринкових цін, на одиницю продукції повинно використовуватися якомога менше енергії

    * Природні ресурси, потрібні для виробництва сировини й товарів, видобуваються й використовуються якомога ефективніше

    * Токсичні за сутністю або небезпечні компоненти повинні вилучатися, зводитися до мінімуму та/або замінюватися на менш шкідливі матеріали

    * Кінцеві продукти повинні бути (поки що - по можливості) придатні до повторного використання, утилізації, пререробки, або до відновлення ресурсу в екологічно нешкідливий спосіб.

              З загальної точки зору сталий розвиток має три виміри:

      Економічний

      соціальний

      екологічний

Основна задача керування процесом сталого розвитку – шукати та                  знаходити баланс між цими трьома вимірами.

Економічний вимір

              Наприкінці 80-х першочерговим завданням для Угорщини було здійснення переходу до нових умов господарювання. Між 1998 та 1990 роками було прийнято три законодавчі акти: Закон про компанії, Закон про іноземні інвестиції та Закон про трансформацію підприємств. Заснування нових компаній заохочувалося податковими пільгами починаючи з 1988 року. Всім новим фірмам на три роки були надані пільги з податку на прибуток, які протягом цього періоду поступово зменшувалися. Спільні підприємства, в яких іноземна частка капіталу перевищувала 30 відсотків, отримали 60-відсоткову податкову знижку на перші п’ять та 40-відсоткову на наступні п’ять років.

              У процесі приватизації державних підприємців іноземні інвестори мали дедалі більшу перевагу перед вітчизняними, оскільки Державне приватизаційне агентство у процесі продажу державної власності віддає перевагу грошам перед кредитами (вітчизняні інвестори можуть купувати головним чином у кредит), і оскільки іноземні інвестори фінансово сильніші, вони можуть дозволити собі залишати свої щорічні прибутки у компаніях, тоді як вітчизняні власники не в змозі цього робити. Тому структура власності компаній змінилася на користь іноземних інвесторів.

              До кінця 1999 року в Угорщину було вкладено близько 20 мільярдів доларів прямих іноземних інвестицій. Характер економічної реструктуризації в Угорщині великою мірою визначався іноземними інвесторами. До кінця 1999 року в країні було засновано більше ніж 30 тисяч спільних підприємств - частково шляхом придбання частини акцій існуючих компаній, частково шляхом інвестицій у нові підприємства. Лише декілька компаній були засновані виключно іноземними інвесторами, і сьогодні кількість підприємств, якими ексклюзивно володіють іноземні інвестори, не перевищує кількасот. Присутність іноземного капіталу спостерігається в усіх галузях національної економіки: енергетиці, важкій промисловості, машинобудуванні, електронній, хімічній промисловості, виробництві пакувальних матеріалів, харчовій промисловості, виробництві безалкогольних напоїв, торгівлі, банківській справі тощо [9,c.57].

              Наше дослідження показало, що іноземні інвестори набагато розумніше ставляться до довкілля, ніж інші. Ми не мали досвіду, коли іноземні інвестори імпортували б до Угорщини так звані «брудні» технології. Але загальновідомим досвідом в Угорщині було те, що іноземні інвестори не ліквідували успадкованої ними шкоди довкіллю, хоч і взяли на себе такі зобов’язання за контрактом.

              Перехід до нових економічних умов в Угорщині супроводжувався значним зниженням виробництва і доходів, зростанням інфляції, фінансовою розбалансованістю, поширенням безробіття та погіршенням демографічних показників.

              У процесі трансформації підприємств державні ферми та інші державні підприємства були перетворені на акціонерні компанії, і їхні акції були запропоновані до продажу. Кооперативні ферми мали пройти реструктуризацію шляхом перетворення або в акціонерні товариства, або в кооперативи - згідно з новим законом про кооперативи, за яким їх члени мали право в короткий термін за бажанням вилучити своє майно. (Втім більшість членів навіть не знала про таку можливість). В Угорщині в результаті приватизації сільського господарства стали розвиватися як міні-, так і дуже великі ферми, а середніх за розміром було дуже мало. Досягнення стабільності в питаннях власності на землю, сприяння з одного боку зростанню малих підприємств, а з іншого боку децентралізації великих та розвиток передових нових форм господарювання є суттєвою передумовою розвитку сільського господарства [9,c.76].

              Зверніть ще раз увагу на показники росту безробіття. Вони занадто високі і знижуються дуже повільно. Ще більшою проблемою є те, що це - показники зростання лише так званого зареєстрованого безробіття. Ці цифри не охоплюють усіх безробітних. За нашим підрахунком в Угорщині рівень так званого прихованого безробіття вище зареєстрованого. В нашій країні більшість осіб, які відносяться до категорії “прихованого безробіття”, це селяни. Якщо врахувати приховане безробіття, то офіційна цифра повинна бути принаймні вдвічі більшою. Це означає, що внаслідок переходу до нових економічних умов принаймні кожен четвертий втратив роботу і не зміг знайти нової. Ці люди знаходяться в безпорадному стані, не мають майбутнього – і не тільки вони, але й їхні діти. Як наслідок цієї соціальної проблеми в Угорщині рівень народжуваності різко знижується, а смертність зростає. Це серйозне соціальне лихо, яке є важливим виміром сталого розвитку і про яке ми часто забуваємо.

              Важливим завданням є якомога точніше визначення основних проблем та пріоритетів. Для різних країн вони будуть різними, в залежності від переважаючих у цих країнах соціальних інститутів, норм і практики забезпечення зайнятості. Багато завдань потребують вирішення в галузі характеру, ефективності та недоліків освіти, ринку праці та соціальної політики. У сфері освіти виявлено позитивний взаємозв’язок між інвестуванням у підвищення кваліфікації працівників та показниками економічного росту і соціальної рівноваги. Нижчий рівень безробіття, вища продуктивність праці, міцніше здоров’я, відповідальніше ставлення населення до довкілля, нижчий рівень злочинності та вищий рівень соціальної участі: усе це пов’язане з підвищенням рівня освіти та навчання.

                                         РОЗДІЛ 2

        ПРОБЛЕМИ СТАБІЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

              2.1 Стабілізація бюджетної системи  України

              Бюджетною системою України є – сукупніcть окремих її ланок, юридично пов’язаних між собою, яка базується на загальноприйнятих принципах, що відповідають міжнародним стандартам.

Складовими елементами бюджетної системи є:

• структура;

• принципи побудови;

• організація функціонування.