Внутрішні фактори притаманні
самій економічній системі, і
вони можуть викликати як підйоми, так
і спади економічної активності
через певні проміжки часу. Серед
них виділяють:
- фізичний строк служби основного капіталу (рухомого та нерухомого);
- особисте споживання, скорочення або зростання якого впливає на обсяг виробництва та зайнятості;
- інвестування, тобто вкладення коштів у розширення виробництва, його модернізацію, створення нових робочих місць;
- економічну політику держави щодо виробництва, попиту та споживання.
Пояснити циклічність
руху економіки дією тільки зовнішніх
або внутрішніх факторів
неможливо, тому що
економічний цикл прискорює
і гальмуг економічну систему, використовуючи
їх разом.
Щоб зрозуміти на чому ґрунтується
циклічність розвитку економіки, які
чинники породжують цей процес,
слід розібратися у найзагальніших
рисах
класифікації економічних
циклів.
Розділ 2.Суть і фази економічного
циклу.Види економічних циклів.
Економічні цикли (цикли
ділової активності,кон’юктурні
цикли) означають коливання економічної
активності, рух виробництва від початку
попереднього до початку чергового кризового
спаду.
Економічний цикл являє собою
чергування піднесення і спаду рівня
ринкової активності протягом кількох
років. Економічні цикли можуть відрізнятися
один від одного за тривалістю й
інтенсивністю, але всі вони мають
одні й ті самі фази.
Економічні цикли поділяються:
- на функціональні цикли (у процесі яких економіка змінює свої параметри, не виходячи на іншу траєкторію розвитку);
- цикли розвитку (у процесі руху яких відбувається глибока якісна зміна структури і функціонування економіки, перехід на нову траєкторію розвитку);
- цикл вільної конкуренції, чистої монополії, монополістичної конкуренції,
За тривалістю перебігу
розрізняють такі основні види
економічних циклів:
- Річні або сезонні коливання ділової активності. Вони в основному пов'язані з сільськогосподарським виробничим циклом, але, безумовно, не обмежуються лише сферою сільського господарства, оскільки попит на сільськогосподарську техніку, збут сировини для промисловості, зрештою, і споживацький попит мають досить виражений сезонний характер;
- Короткі цикли (тривалість 3-5 років) називають циклами Джозефа Кітчіна (він присвятив цій проблемі свою роботу в 1923 році). Вони зумовлюються динамікою величини запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємствах,активізацією на фінансових ринках. Інші економісти (У. Мітчелл) пояснювали причину малих циклів змінами у сфері грошового обігу, а також коливанням запасів золота в скарбниці держави. Іншими словами, короткі цикли пов'язані з порушенням і встановленням рівноваги на споживчому ринку. Вони характеризуються особливою гостротою та інтенсивністю - або накладаються на промислові кризи, або мають самостійний розвиток.
- Середні (торгово-промислові) цикли (тривалість 7-11 років) отримали назву циклів Жугляр .Вони пов'язані з фізичним оновленням основних засобів виробництва (основного капіталу). До середніх циклів відносять і так звані будівельні цикли С. Кузнеца (15-20 років), рушійними силами яких називають зрушення у відтворювальній структурі виробництва. Коваль вважав, що коливальні процеси пов'язані з періодичним оновленням жител і певних типів виробничих споруд. Економісти середні цикли називають промисловими (економічними) циклами. Їх пов’язують із структурними зрушеннями в економіці та суттєвими міжгалузевими переливами капіталу.
Причинами цих циклів є
так звані імпульси(шоки), що порушують
економічну рівновагу і що викликають
у відповідь коливання.
Виділяють декілька типів імпульсів:
- шоки пропозиції, що впливають на виробництво.
- шоки, пов'язані з рішеннями державних органів влади на макрорівні і впливаючи явним чином на попит. Це фіскальна і грошова політика, коливання обмінного курсу, ставки позикового відсотка;
- шоки в попиті приватного сектора, такі як зміни в інвестиційних і споживацьких витратах цього сектора економіки
• Довгі хвилі (великі
цикли) (40-60 років) пов'язані зі зміною
базових технологій, джерел енергії та
об'єктів інфраструктури. Великі цикли
можна розглядати як порушення і відновлення
економічної рівноваги тривалого періоду. На думку Кондратьєва,
в основі теорії "довгих хвиль" лежить
ідея існування трьох видів економічної
рівноваги.
Рівновага 1-го порядку - рівновага між звичайним попитом
та пропозицією. Її порушення породжують
короткочасні коливання.
Рівновага 2-го порядку пов'язана з інвестиціями в
основний капітал. Порушення цієї рівноваги
викликає середні циклічні коливання.
Рівновага 3-го порядку пов'язана із співвідношенням
між технічними нововведеннями у виробництво
і рештою факторів виробництва, які визначають
даний технологічний спосіб виробництва.
Головною причиною довгохвильових
коливань є наявність у складі сукупного
капіталу особливих частин, що мають тривалий
термін дії: великих засобів виробництва,
споруд, устаткування, а також кадрів кваліфікованої
робочої сили
Була проведена періодизація "великих
циклів". Кожний з них має п'ять фаз:
1) депресія, 2) пожвавлення, 3) під'йом, 4)
процвітання і 5) стабільність. Кожна фаза
має тривалість від 8 до 12 років. У зв'язку
з цим були уточнені тимчасові відрізки
протікання довгих хвиль:
1-а хвиля: від депресії
1772-1783 рр. до нестабільності 1812-1825 гг.;
2-а хвиля: від депресії
1825-1838 рр. до нестабільності 1866-1873 гг.;
3-а хвиля: від депресії
1873-1885 рр. до нестабільності 1913-1929 гг.;
4-а хвиля: від депресії
1929-1938 рр. до нестабільності 1966-1974 гг.;
5-а хвиля: від депресії
1974-1982 років
• вікові логістичні
цикли, що охоплюють період від 150 до
350 років.
У класичному економічному
циклі досить чітко виділяються
чотири альтернативних фази, які послідовно
повторюються одна за одною: криза, депресія
(застій), пожвавлення та піднесення.(див.
Рис1 «Схема 141»).
Рис.1. «економічний цикл та
його фази» [6.-498c.]
Криза - головна фаза циклу. Її функція
полягає у встановленні порушеної рівноваги
між основними пропорціями економіки.
Криза завершує попередній цикл і є початком
наступного. Негативні процеси, які відбуваються
на цій фазі - це реакція об'єктивного ринкового
механізму на порушення між попитом та
пропозицією, виробництвом та споживанням,
інвестиціями та заощадженнями тощо, тобто
на порушення макроекономічних пропорцій.Основними
ознаками кризи є:
- Різке падіння цін внаслідок перевищення пропозиції товарів над попитом на них;
- Різке скорочення обсягів виробництва. Рушійним мотивом підприємництва є прибуток. Але під час кризи, коли ціни на товари падають, відбувається значне зниження норми прибутку. Звичайно, за таких умов підприємці не розширюють, а скорочують виробництво.
- Масові банкрутства підприємств. Під час кризи, як було показано, товари не реалізуються або реалізуються за низькими цінами; тому певна частина підприємців (особливо дрібних) виявляється неспроможною сплачувати свої боргові зобов'язання й банкрутує.
- Значне зростання безробіття й зниження заробітної плати;
- Потрясіння кредитної системи. Промислова криза породжує грошово-кредитну кризу, що проявляється в різкому скороченні комерційного й банківського кредиту, масовому вилученні вкладів і банкрутстві банків, падінні курсу акцій та облігацій, підвищенні норми процента і т.д.;
- Банківські рахунки та цінні папери перестають вважатися надійним розміщенням капіталу. Зростає попит на готівку. Масове вилучення банківських вкладів веде до краху банків. Масова пропозиція акцій та інших цінних паперів веде до різкого падіння цін на них;
- Порушення макроекономічної рівноваги, розбалансування взаємодіючих структур;
- Наростання системи взаємних неплатежів;
- Нестача грошової маси, високі темпи інфляції;
- Масові знецінення капіталу, завмирання інвестиційних процесів;
- Падіння курсу акцій, біржева паніка;
- Зростання соціальної напруженості у суспільстві ;
- Під час кризи збільшуються запаси нерозпроданою продукції, скорочуються замовлення на нове виробництво та будівництво.
- Поступове скорочення ділової активності, (рідше укладаються торговельні угоди,зменшується обсяг ділових операцій, що здійснюються як у кредит, так і заготівковий розрахунок).
Коли кризове падіння припиняється,
економіка входить у фазу депресії.
Депресія(тупцювання
на місці), - фаза циклу, яка проявляється
у стагнації виробництва. Депресія являє
собою фазу (більш-менш тривалу - від шести
місяців до 3 років) пристосування господарського
життядо нових умов і потреб, фазу набуття
нової рівноваги. На рівні мікроекономіки
депресія представляється картиною невпевненості,
безладних дій. Особливо страждають торговельні
посередники, біржові агенти, яким загальна
обстановка здається гіршою , ніж вонає
насправді. Проте вже на цій фазі поступово
зростає сукупний попит і готуються умови
для пожвавлення ділової активності суб'єктів
підприємницької діяльності.Характерними
ознаками депресії є :
- Рух капіталу в'ялий і нечіткий, він ніби набирається сил перед новим штурмом. Цьому сприяють поступове відновлення перерваних кризою зв'язків, переливання капіталу у більш перспективні сфери застосування, а головне - масове оновлення основного капіталу досягає таких розмірів, що виникає його надлишок або така його кількість, для якої зниження норми прибутку не врівноважується зростанням її маси. У цьому випадку додаткові інвестиції не приносять додаткового прибутку;
- Реальний ВВП починає зменшуватися;
- Одночасно зменшується попит на робочу силу;
- Відбуваєься призупинення різкого падіння цін. Під час депресії, особливо на початку, ціни ще продовжують знижуватися, але вже не так різко, як під час кризи, а в подальшому їх падіння припиняється;
- Припинення спаду виробництва. Під час депресії обсяги виробництва дещо збільшуються, але ще не досягають до кризового рівня;
- Падіння позичкового процента. Маса грошових капіталів, що не знаходить застосування в промисловості й торгівлі, стікається до банків, в результаті чого пропозиція капіталів зростає, що веде до зниження норми процента;
- Пропозиція грошей перевищує попит на них;
- Призупинення інфляційних процесів,збереження високого рівня безробіття;
- Починають відновлюватися господарські зв'язки;
- Зниження рівня життя населення;
- У цей період відбувається пристосування господарювання до нових умов і потреб економіки;
- У народному господарстві з'являються "точки зростання" і відбувається перехід до наступної фази-пожвавлення.
Пожвавлення розпочинається з невеликого
зростання обсягів виробництва, заміни
старої техніки і технології на нові більш
прогресивні. Це створює передумови для
наростання сукупного попиту на нові інвестиції,
тому на цій фазі відбувається масове
оновлення основного капіталу, що дає
поштовх до зростання виробництва до рівня
докризового періоду. Пожвавлення охоплює
насамперед галузі, що поставляють засоби
виробництва. Заохочувані успіхом інших,
створюються нові підприємства.
Умовно кажучи, пожвавлення
завершується досягненням передкризового
рівня за макроекономічними показниками.
Потім починається чисте зростання.
Характерні ознаки:
У ході пожвавлення
відновлюється докризовий рівень
економічного розвитку і готується
майбутнє піднесення;
- Розширення обсягів виробництва до маштабів докризового рівня;
- Зростання цін;
- Зростання зайнятості;
- Пожвавлення торгівлі;
- Посилення оптимістичних очікувань (сподівань).
- Відбувається зростання ВВП і прибутків,
- Оновлюється основний капітал;
- Починається модернізації виробництва;
- Зростають заробітна плата, позиковий відсоток;
- Підвищення споживчого попиту;
- Починаються капіталовкладення підприємств в устаткування і будівлі;
- Поступово починають підвищуватися ціни на товари і послуги;
- Починають рости ціни на акції;
- Кругообіг індивідуальних капіталів протікає безперешкодно, знижується гострота конкурентної боротьби;
- Відтворювання протікає на переважно екстенсивній основі.
Після пожвавленя настає остання
фаза – піднесення.
Піднесення - фаза циклу, коли виробництво
перевищує рівень попереднього циклу
і зростає високими темпами. Розпочинається
справжній економічний бум, що готує підґрунття
для наступної кризи. Підйом (бум) - фаза, при якій «рись
переходить у галоп », відбувається прискорення
економічного розвитку,яке виявляється
в хвилях нововведень, виникнення маси
нових товарів і нових підприємств,в стрімкому
зростанні капіталовкладень, курсів акцій
та інших цінних паперів,процентних ставок,
цін і зарплати. Всі виробляють і торгують
з прибутком. Ця фаза характеризується:
Зростанням виробництва,обсяги
виробництва перевершують докризовий
рівень;
- Значним підвищенням товарних цін.. Скороченням розмірів безробіття;
- Підвищенням заробітної плати ;
- Кредитною експансією, тобто розширенням розмірів кредиту, що надається банками. Під час промислового піднесення попит на позичковий капітал починає обганяти пропозицію, що викликає зростання норми процента;
- Особливо великих розмірів досягають кредитно-фінансові операції, а також спекулятивні операції на біржах;
- Штучним стимулюванням сукупного попиту, зумовленим очікуваннями торговців на зростання цін та їхнім бажанням купити більше товарів за нижчими цінами;
- Поліпшенням всіх показників ринкової кон'юнктури, передусім збільшується платоспроможність попиту.
- Але саме у цей, найбільш сприятливий для економіки період, в її надрах зріють передумови майбутнього падіння. До певного часу розвиток цих передумов приховується багатоланковою та розгалуженою торговельною мережею, розвинутою кредитною системою, створенням штучних дефіцитів у результаті спекуляцій на зростанні цін. І лише у період кризового падіння виявляється дійсний стан речей, справжні масштаби нерівноваги ринкової економіки.