Проблеми економiчнiх криз у ринковiй економiцi: минуле i сучасне

НАЦІОНАЛЬНИЙ  БАНК УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ  СПРАВИ (м.Київ)

ЛЬВІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

 

 

Кафедра економічної теорії

Факультет фінансово-економічний

 

 

КУРСОВА РОБОТА

ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНИХ  КРИЗ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ :МИНУЛЕ І  СУЧАСНЕ

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:

Студентка групи 106-ФК

Левко Анастасія Андріївна

Науковий керівник : Стеблій  Г.Я.

 

 

 

 

Львів

2012

Зміст

Вступ…………………………………………………………………….…с.3-4

1. Циклічність розвитку економіки. Причини циклічних коливань…с.5-10
2. Суть і фази економічного циклу. Види економічних циклів………с..11-20
3. Економічні кризи :причини і наслідки………………………………..с.21-29

Висновки………………………………………………………………….с.30-32

Список використаної літератури…………………………………………..с.33

Додатки……………………………………………………………………….с.34

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Економіка розвивається дуже непостійно,нерівномірно та хвилеподібно. Це  можна пояснити законом спадної  граничної продуктивності всіх факторів виробництва. Наприклад,щоб земля  приносила кращі доходи з 1 гектара ,необхідно щоб відбулись значні зміни в технологічному базисі. Саме тоді  є сенс нових капіталовкладень для покращення ефективності. В межах  існуючої технології, зростання ефективності інвестицій завжди має певну межу, подолання якої зумовлюється НТП  і вищою кваліфікацією робітників. Застосування нових досягнень НТП  потребує нагромадження капіталу. Запровадження  їх у виробництво спочатку зумовлює швидке зростання граничної корисності факторів виробництва потім це зростання  повільнішає і, досягнувши певного  рівня, починає спадати. Саме так  відбуваються піднесення та спади і  економіці. Таким чином,підґрунтя  циклічного розвитку закладені в  технологічному базисі виробництва. Але  це не є єдиною причиною економічних  коливань.

Циклічні коливання в  економіці були відомі давно, але  до початку XIX ст. вони мали здебільшого сезонний характер. А починаючи з 1825 p., циклічні коливання в економіці стали відбуватися постійно, через певний інтервал. Лише в XX ст. у розвинутих країнах заходу мали місце 12 циклічних криз.[8,с.7-9].

З часу першої такої кризи  в економічній теорії виникло  близько 200 концепцій причин її появи по суті. Але ця проблема залишається нерозв'язаною і сьогодні, хоч стає все більш актуальною, оскільки нещодавно економічна криза  вразила і народне господарство України.

Звідси випливає і основна  мета курсової роботи  — розкрити причини і типи циклічних коливань в економіці, визначити що ж собою  являє економічна криза,чим вона характеризується та які її особливості.

При написанні цієї курсової  роботи мною була використана економічна література вітчизняних і зарубіжних авторів, періодичні і статистичні  видання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1.Циклічність розвитку економіки. Причини циклічних коливань.

Ринкова економіка розвивається циклічно. Економічне зростання змінюється спадом виробництва, розквіт — кризою і депресією. Багаторічні

спостереження засвідчують, що циклічні коливання мають синхронний

характер. Вони відбуваються зі сталою послідовністю і, як правило, у

чітко визначених часових  межах. Це дає підстави розглядати циклічність

як загальну закономірність економічного розвитку.

Неприпустимим є спрощений  підхід до розвитку аналізу економічного циклу. Циклічність — це специфічна форма ринкової економіки. У зв'язку з цим економічна криза несе на собі як руйнівну, так і конструктивну функцію.

Криза є необхідною ланкою економічного оновлення, інструментом

формування нової, вищої (порівняно з попереднім розвитком) системи

структурних зв'язків, однією з найважливіших умов самоудосконалення

господарського механізму.

У теорії економічного циклу  важливе місце займає проблема економічної рівноваги.

Рівновага й економічна криза  — діалектичне взаємопов'язані

протилежності, які не існують  відокремлено одна від одної. [4,с.22-27].

Будь-який розвиток, у тому числі економічний, завжди виступає як

органічна єдність перервного і безперервного. Відповідно до цього  й

економічна рівновага  є невід'ємним атрибутом циклічності, тим, без чого

; циклічний розвиток, як  і розвиток взагалі, неможливий.

За своїм змістом поняття  “економічна рівновага” є досить простим. Воно відображає такий стан економіки, за якого досягаються стійке

врівноваження взаємодіючих структур, що протистоять одна одній, їхнє

взаємне збалансування. Важливо  підкреслити, що йдеться про врівноваження економічної системи з допомогою саморегуляторів ринкового механізму. Рівновага відбиває внутрішній стан  самовпорядковуваної ринкової системи. За визначенням американського вченого П. Самуельсона, рівновага — це такий стан економіки, який зберігає здатність до саморегулювання. Мається на увазі, що будь-які відхилення економічної системи від збалансованого стану, які виникають під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників, автоматично викликають до дії сили, що прагнуть відновити порушені структурні зв'язки. [8,с.10].

Автоматичним механізмом самоналагодження економічних зв'язків  є механізм  досконалої (не обтяженої монополізмом) конкуренції. В цьому розумінні економічна рівновага розглядається як конкурентноринкова економічна рівновага. Умовами її формування є такі:

по-перше, функціонування на ринку економічно самостійних суб'єктів;

по-друге, можливість еластичного  використання чинників виробництва  і

вільне ціноутворення;

по-третє, відсутність монополії  та адміністративного втручання  держави в

систему підприємницької  діяльності;

по-четверте, наявність розвиненої ринкової інфраструктури. [7,с.12].

Система економічної рівноваги  багаторівнева за своїм змістом. В

економічній теорії розрізняють  рівновагу обміну, виробництва, розподілу

і споживання. В своїй  сукупності ці підструктури формують загальну

систему економічної рівноваги  пронесу відтворення, головною умовою

формування якого є  досягнення збалансованості між  матеріально

уречевленими ланками  виробництва - виробництвом засобів  виробництва і ..

предметів споживання, сферою послуг та інформатики, з одного боку, і

вартісними частками одержаного продукту — вартістю використаних у

виробничому процесі засобів  виробництва, оплати праці та отриманого

прибутку — з іншого.

Слід звернути увагу на необхідність визначення умов економічної

рівноваги з позицій функціонування світового ринку.

Стійкість економічної рівноваги  визначається широтою ринку. У зв'язку з цим слід ураховувати процеси інтенсивного поглиблення міжнародного поділу праці та інтернаціоналізації відтворювального циклу, що нині активно розвиваються як на світовому, так і на регіональному рівнях. Вони передбачають відповідну рівновагу не тільки міжгалузевої структури товарного обміну, а й взаємну збалансованість економічних ресурсів — основних чинників виробництва. Стан економічної рівноваги не є

статичним. Його структурні зв'язки динамічні, вони постійно наповнюються

новим змістом, розвиваються. Крім того, ринкова рівновага є  завжди

відносною, перервною.

Отже, економічний розвиток може бути поданий як циклічний рух  від

рівноваги, що склалася, до її порушення і далі до формування нової

рівноваги на більш високому рівні - рівноваги більш високого порядку.

У теорії циклічності рівновага  розглядається як вихідний стан

економічної динаміки. При  цьому враховується, що у тих випадках, коли

структурні порушення  відтворювальних зв'язків досягають  критичної

величини, стан рівноваги  відновлюється стрибкоподібне —  через економічні

кризи. Вони виконують функцію  специфічного інструментарію насильницького подолання диспропорцій, що виникли, і відновлення порушеної рівноваги.

Це, однак, не дає підстав  стверджувати, що циклічність економічного

розвитку неминуче містить  кризи як невід'ємний структурний  елемент.

Порушена рівновага процесу  відтворення може відновлюватися й  еволюційно — без яскраво виражених кризових спадів. Рівноваги можна досягти і за допомогою активного застосування засобів антициклічної політики. Водночас можливість вирівнювання на інституціональній основі трендової  кривої економічного зростання не свідчить про повне усунення чинників циклічності. Одним з найпринциповіших положень теорії циклічного розвитку є розуміння того, що дія цих чинників об'єктивна і що вони обов'язково мають враховуватись в економічній політиці. Інакше кажучи, об'єктивна зумовленість циклічності ринкової економіки визначає

неминучість наповнення здійснюваної як на мікро-, так і на макрорівнях

управління економічної  політики антициклічним змістом. З  урахуванням

цього слід подолати існуючі  спрощені уявлення про те, що циклічність  —

властивість лише пройденого етапу розвитку економіки. Розвиток

економічних процесів завжди і на всіх рівнях є дискретним (перервним).

Він органічно поєднує  відмираючи старі виробничі структури  і нові

тенденції статики і динаміки, тиску та експансії, депресії та

піднесення, що зароджуються. [4,с.15-16].

Причини циклічних коливань економічного розвитку економісти різних часів пояснювали з різних позицій. Розглянемо деякі з теорій циклів.

Монетарна теорія (Н. Хоутрі та ін.) пояснює цикли розширенням (експансією) і згортанням банківського кредиту. Збільшення пропозиції грошей і прискорення швидкості їхнього обороту стимулює сукупний попит, а він, у свою чергу, зумовлює розвиток обсягів національного виробництва, обсягів реалізації та зростання цін, і навпаки, згортання кредиту (пропозиції грошей) спричиняє протилежну тенденцію — зменшення обсягів виробництва тощо.

Інноваційна теорія (Й. Шумпетер, Е. Хансен та ін.) пояснює цикли використанням  у виробництві важливих нововведень, таких як залізниці, авіаційні лінії, сучасні си­стеми супутникового  зв'язку тощо.

Вона акцентує увагу на величезному значенні технологічних  змін, нововведень та відкриттів.

Теорія недоспоживання вбачає причину криз у надмірному заощаджуванні  доходів. Якщо заощадження не перетворяться  на інвестиції, то збільшення їх спричинятиме скорочення споживання. Частина споживчих  товарів не буде реалізована, зменшення  доходів тих, хто виробляє предмети споживання, призведе до скорочення попиту на засоби виробництва для виготовлення предметів споживання і, відповідно, доходів тих, хто ці засоби виробництва  виробляє. Останні зменшать попит  на засоби виробництва, що використовуються для виготовлення засобів виробництва  задля створення предметів споживання. Прихильники цієї теорії вважають, що спокій на ринку споживчих товарів  є запорукою безкризового розвитку.

 

Теорії перенагромадження (Ф. Хайєк, Л. Мізес та ін.) вважають причиною криз надмірне, а не недостатнє інвестування.

Психологічні теорії (А. Пігу, Дж. М. Кейнс та ін.) виходять з того, що песимістичні й оптимістичні очікування впливають на ділову активність не меншою мірою, ніж відсоткова ставка і грошовий потік. Ці теорії не мають самостійного значення, оскільки психологічні чинники впливають на цикл опосередковано через економічну поведінку. Схильність до заощаджень, споживання та інвестування справді має дуже важливе значення для стану економічної системи. Люди оптимістично налаштовані в період розширення кредиту і песимістично — у періоди його згортання.

Таке розмаїття теорій (а їх понад 200) пояснюється тим, що економічні коливання суттєво відрізняються  в різних країнах, у різні історичні  періоди та в межах одного історичного  періоду за тривалістю, періодичністю  і причинами, що їх породжують.

Серед численних спроб  розкрити причини цих явищ можна  виділити поверхневі та наукові.

У першому випадку циклічні коливання пояснювали появою плям на сонці, ритмом рухів Венери, психологічною  поведінкою людей тощо. Науковий підхід до з'ясування причин коливань в економіці  застосовували представники класичної  школи економічної теорії: Д. Рікардо, Ж. Б. Сей, Т. Мальтус, С. Сісмонді та ін.

Системний науковий аналіз теорії економічних коливань зробив К. Маркс. Досліджуючи економічні кризи  ХІХ ст., він дійшов висновку, що головною причиною циклічних коливань капіталістичної (ринкової) економіки є основна  суперечність капіталізму - це по-перше. По-друге, періодичність циклічних  коливань К. Маркс пов'язував із матеріальною основою криз - періодичністю оновлення  основного капіталу. По-третє, в працях Маркса постійно домінує думка, що хвилеподібні коливання в економіці відбуваються не хаотично, а у формі економічних  циклів.

 

Більшість сучасних економістів  вивчають причини циклічності через  аналіз внутрішніх і зовнішніх факторів, які впливають на характер циклу, його тривалість, специфіку проявів  окремих фаз.

До зовнішніх факторів можуть бути віднесені об'єктивні  та суб'єктивні обставини, які викликають періодичну повторюваність економічних  явищ і які знаходяться поза економічною  системою:

• війни, революції, та інші політичні потрясіння;
• відкриття крупних родовищ золота, урану, нафти та інших цінних ресурсів;
• освоєння нових територій і пов'язана з цим міграція населення, коливання чисельності населення планети;
• потужні прориви в технології,  винаходи та  інновації,  які дозволяють    радикально    змінити    структуру    суспільного виробництва.