Прибуток: склад, механізм формування і розподілу

4) створення нових і  розвиток існуючих напрямків  діяльності для забезпечення подальшого розвитку;

5) виконання реальних  можливостей і концентрації потужностей,  з метою створення потенціалу розвитку;

6) розвиток підприємства  шляхом ефективного використання капіталу;

7) створення реальних  гарантій для подальшого розвитку;

8) створення стійкого  потенціалу розвитку за різних сценаріїв змін [15, 145].

З метою підвищення результативності діяльності підприємства та його стратегічного  розвитку у перспективі, виникає  потреба у розробці стратегії  управління підприємством спрямованої  на вдосконалення механізму формування та використання прибутку. Для максимізації прибутку підприємства необхідно, насамперед, виконати комплекс завдань щодо забезпечення зростання обсягів діяльності, ефективного  управління витратами, підвищення ефективності використання матеріально-технічної  бази, оптимізації складу та структури  обігових коштів, підвищення продуктивності праці та системи управління підприємства. Розподіл прибутку підприємства необхідно  здійснювати відповідно до спеціально розробленої політики, формування якої є складною економічною задачею. Ця політика повинна відображати  основні вимоги загальної стратегії  розвитку підприємства, забезпечувати  підвищення його ринкової ціни, формувати  необхідні обсяги інвестиційних  ресурсів, забезпечувати матеріальні  інтереси власників та працівників. При цьому у процесі формування політики розподілу прибутку необхідно  враховувати дві протилежні мотивації  власників підприємства – отримання  високих поточних доходів або  значне збільшення їх розмірів у перспективному періоді.

На зміну прибутку впливають  дві групи чинників: зовнішні і  внутрішні. До зовнішніх факторів відносяться  природні умови; транспортні умови; соціально-економічні умови, рівень розвитку зовнішньоекономічних зв'язків; ціни на виробничі ресурси та інші.

Внутрішніми факторами зміни  прибутку можуть бути основні фактори (обсяг продажу, собівартість продукції, структура продукції і витрат, ціна продукції); неосновні фактори, пов'язані з порушенням господарської  дисципліни (неправильне встановлення цін, порушення умов праці і якості продукції, що ведуть до штрафів і  економічних санкцій та ін.)

При виборі шляхів збільшення прибутку орієнтуються в основному  на внутрішні чинники, що впливають  на величину прибутку. Збільшення прибутку підприємства може бути досягнуто за рахунок:

- Збільшення випуску і  продажів продукції, товарів, робіт, послуг;

- Продажу зайвого устаткування  та іншого майна або здачі його в оренду;

- Зниження собівартості  продукції за рахунок більш  раціонального використання матеріальних  ресурсів, виробничих потужностей  і площ, робочої сили і робочого часу;

- Диверсифікації виробництва;

- Скорочення управлінських витрат;

- Зменшення комерційних  витрат;

- Припустимого (некритичного) підвищення цін реалізованих  товарів, продукції, робіт, послуг;

- Ефективних фінансових операцій;

- Скорочення інших витрат (зниження сум комісійної винагороди  посередницьким організаціям за  проведення та оформлення угод  з різними об'єктами майна;  сум штрафів, пені та неустойок,  сплачених організацією за порушення  господарських договорів; сум  уцінки матеріально-виробничих запасів;  сум дебіторської заборгованості  зі строком позовної давності  та ін.)[19, 234]

Збільшення обсягу реалізації продукції в натуральному вираженні  за інших рівних умов веде до зростання  прибутку. Зростаючі обсяги виробництва  продукції, що користується попитом, можуть досягатися за допомогою капітальних  вкладень, що вимагає направлення  прибутку на покупку більш продуктивного  устаткування, освоєння нових технологій, розширення виробництва. Цей шлях для  багатьох підприємств утруднений або  майже неможливий через інфляцію, зростання цін і недоступності  термінового кредиту. Підприємства, що володіють засобами і можливостями для проведення капітальних вкладень, реально збільшують свій прибуток, якщо забезпечують рентабельність інвестицій вище темпів інфляції. [21, 289]

Прибуток від реалізації продукції, робіт, послуг займає найбільшу  питому вагу в структурі балансового  прибутку підприємства. Її величина формується під впливом трьох основних чинників:

1. собівартості продукції; 

2. обсягу реалізації;

3. рівня діючих цін  на реалізовану продукцію.

Найважливішим із них є  собівартість. Кількісно в структурі  ціни вона займає значну питому вагу, тому зниження собівартості дуже помітно  позначається на зростанні прибутку за інших рівних умовах. Динаміка показника  собівартості продукції цікава і  з іншої точки зору. Зниження витрат у масштабі народного господарства країни свідчить про рівень господарювання в цілому і відображає позитивні процеси в економіці.

На багатьох підприємствах  існують підрозділи економічних  служб, які постатейно аналізують собівартість і вишукують шляхи її зниження. Але значною мірою ця робота знецінюється інфляцією і зростанням цін на вихідну сировину і паливно-енергетичні  ресурси. В умовах різкого зростання  цін і нестачу власних оборотних  коштів підприємств можливість приросту прибутку в результаті зниження собівартості виключена.

Також виручка може збільшуватися  і на виплачувані організації  додатково понад кошторис суми заохочувальних платежів, наприклад за скорочення термінів будівництва.

Існують також інші резерви  зростання прибутку: економія витрат живої праці досягається за рахунок  більш економного та раціонального  використання коштів на оплату праці  робітників і службовців. Основними  резервами зниження витрат коштів на оплату праці є:

• впровадження заходів науково-технічного прогресу і організаційних заходів, в результаті яких досягається зростання продуктивності праці і зниження трудомісткості;
• скорочення зайвої чисельності працівників;
• усунення і попередження непродуктивних виплат за понаднормовий час, цілоденні та внутрішньо змінні простої і інше.

Як заходи, які будуть сприяти поліпшенню становища підприємства, зростання його прибутку, пропонуються наступні:

а) Регулярно проводити  розгорнутий аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства;

б) Для зниження витрат виробництва і собівартості продукції:

- Провести аналіз енергоспоживання  в прив'язці до номенклатури  виготовлених виробів, розробити  заходи щодо скорочення енергоспоживання, шляхом впровадження енергозберігаючих технологій;

- Забезпечити виконання  плану виробничо-економічних показників;

в) Інші заходи:

- Провести оптимізацію  завантаження основних виробничих фондів;

- Придбання матеріалів  і комплектуючих здійснювати  у постачальників з мінімальною ціною;

- Виключити висновок бартерних контрактів;

- Проаналізувати використання  складських площ, активізувати роботу по здачі їх в оренду;

- Провести комплекс заходів  щодо оптимізації чисельності  працюючих, по скороченню управлінського персоналу;

- Оптимізувати витрати  на утримання службового транспорту  провести комплекс заходів щодо  скорочення норм витрати бензину  і на утримання транспорту (виробляти контроль).

- Скоротити витрати по  набору працівників, включаючи  витрати на послуги спеціалізованих  організацій з підбору персоналу;

- Скоротити витрати, пов'язані  з утриманням приміщень об'єктів  громадського харчування, які обслуговують  трудові колективи.[12, 228]

 

 

 

Висновок

Розвиток ринкових відносин в економіці України потребує нових підходів до управління формуванням  і розподілом прибутку. Тому й саме визначення прибутку зазнає певних змін. Не дивно, що в сучасних умовах серед вітчизняних та закордонних учених існують різні точки зору на це поняття.

 Прибуток є основним  фінансовим джерелом розвитку  підприємства, науково-технічного удосконалення  його матеріальної бази і продукції,  всіх форм інвестування. Прибуток  виконує дві найважливіші функції:  він характеризує кінцеві фінансові  результати діяльності підприємства, розмір його грошових нагромаджень, а також є головним джерелом  фінансування витрат на виробничий  і соціальний розвиток підприємства (податок на прибуток - найважливіший елемент доходів державного бюджету). Враховуючи значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні. Тому основний принцип діяльності підприємства складається в прагненні до максимізації прибутку.

 Прибуток є об’єктом  числення і сплати податків  по встановлених ставках, унаслідок  чого виникають фінансові відносини  підприємства з бюджетом і  установами. Господарчий суб’єкт  самостійно визначає напрямок  використання чистого прибутку, що залишився після сплати  всіх податків, якщо інше не  передбачено статутом.

 У системі планів, пов’язаних  із виробничою діяльністю підприємств,  головне місце посідає планування  прибутку. Це планування визначає  необхідний обсяг операційної  діяльності підприємства, забезпечує  стратегічний його розвиток необхідними  фінансовими ресурсами, формує  фінансові взаємовідносини підприємства  з бюджетом та позабюджетними  фондами.

Об’єктом планування є  елементи балансового прибутку.

 Ефективність формування  прибутку характеризується як  загальною його сумою, так і  рівнем, який визначається системою  коефіцієнтів рентабельності.

У ПСП «Україна» загальна сума чистого прибутку у 2009 році становила 159 тис. грн., у 2010 році – 994,6 тис. грн., у 2011 році – 1091,3 тис. грн. Також підприємство протягом аналізованого періоду має додатні показники рентабельності ( 2009 рік – 6,4 %; 2010 рік – 27,8 %; 2011 рік – 30,3 % ), тобто господарська діяльність даного підприємства є ефективною.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток А

Розрахунок прибутку від  реалізації продукції у ПСП «Україна»  за 2009-2011 роки

2009
Вид продукції	Кількість, ц	Ціна за 1 ц, грн.	Собівартість 1 ц, грн.	Виручка всього, тис. грн.	Собівартість всього, тис. грн.	Прибуток (+), збиток (-), тис. грн.
Продукція рослинництва: зернові та зернобобові  - всього	24276	65,75	71,33	1596,2	1731,5	-135,3
з них: пшениця озима	15925	65,63	69,8	1045,1	1111,1	-66
Жито	4120	60,9	60,24	251,0	248,2	2,8
ячмінь ярий	4215	70,86	87,9	298,7	370,5	-71,8
Просо	16	87,5	106,25	1,4	1,7	-0,3
Соняшник	4609	167,5	142,03	772,0	654,6	117,4
Разом				3964,4	4117,6	-153,2
Продукція тваринництва:   ВРХ	15	746,67	713,33	11,2	10,7	0,5
Молоко	152	93,42	98,03	14,2	14,9	-0,7
Разом				25,4	25,6	-0,2
2010
Продукція рослинництва: зернові та зернобобові  - всього	22371	96,75	88,15	2164,4	1972,0	192,4
з них: пшениця озима	9998	103,05	88,05	1030,3	880,3	150
Жито	807	63,44	88,35	51,2	71,3	-20,1
кукурудза на зерно	7070	88,63	77,2	626,6	545,8	80,8
ячмінь ярий	4159	102,07	106,08	424,5	441,2	-16,7
Просо	337	94,36	99,11	31,8	33,4	-1,6
Соняшник	5908	259,68	257,21	1534,2	1519,6	14,6
Разом				5863	5463,6	399,4
Продукція тваринництва:   ВРХ	20	760	905	15,2	18,1	-2,9
Молоко	164	173,17	159,76	28,4	26,2	2,2
Разом				43,6	44,3	-0,7
2011
Продукція рослинництва: зернові та зернобобові  - всього	24148	110,24	87,75	2662	2119	543
з них: пшениця озима	12639	113,62	84,66	1436	1070	366
Жито	1288	154,5	187,89	199	242	-43
кукурудза на зерно	7572	94,03	64,71	712,0	490	222
ячмінь ярий	2649	150,64	151,6	315	317	-2
Соняшник	2091	394,07	390,24	824	816	8
Разом				6148	5054	1094
Продукція тваринництва:   ВРХ	23	773,91	708,69	17,8	16,3	1,5
Молоко	167	174,25	169,46	29,1	28,3	0,8
Разом				46,9	44,6	2,3