Порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку СМП-юридичною особою

293.1. Ставки  єдиного  податку   встановлюються  у  відсотках  (фіксовані ставки)   до   розміру  мінімальної  заробітної  плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року  (далі у цій главі -  мінімальна  заробітна плата),  та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

293.2. Фіксовані  ставки   єдиного   податку   встановлюються  
сільськими,  селищними  та  міськими  радами  для  фізичних осіб -  
підприємців,  які здійснюють господарську діяльність,  залежно від  
виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

1) для першої групи платників  єдиного податку - у межах від  1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;

     2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

293.3.  Відсоткова  ставка  єдиного   податку встановлюється у  
розмірі:

293.3.1.  Для  третьої  і   четвертої  груп  платників  єдиного  
податку:

1)  3  відсотки  доходу  -  у  разі  сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;

2)  5  відсотків  доходу - у  разі включення податку на  додану  
вартість до складу єдиного податку.

293.3.2.  Для п’ятої і шостої  груп платників єдиного податку: 

1)  5  відсотків  доходу  -  у  разі сплати податку на додану  
вартість згідно з цим Кодексом;

2)  7  відсотків  доходу - у  разі включення податку на  додану  
вартість  до  складу  єдиного  податку.

 

 

 

2. Порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку СМП-юридичною особою

З 01.01.2012 року Порядок видачі свідоцтва  платника єдиного податку регламентується  Наказом Міністерства Фінансів України  «Про затвердження форми свідоцтва платника єдиного податку та порядку видачі свідоцтва,                   форми та порядку подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування та форми розрахунку доходу за попередній календарний рік» №1675 від 20.12.2011 року.

Про Порядок видачі написано наступне:

1. Форма  свідоцтва  платника  єдиного  податку  (далі  -  Свідоцтво)  є  обов'язковою  до  застосування  на   всій території України.

У Свідоцтві зазначаються такі відомості:

найменування суб'єкта  господарювання,  код  за  ЄДРПОУ  (для 
юридичної особи) або прізвище,  ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних 
осіб,  які  через  релігійні  переконання  в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера  облікової  картки платника податків);

дані документа,  що підтверджує  державну реєстрацію юридичної особи  або фізичної особи - підприємця відповідно до закону;

податкова адреса суб'єкта господарювання;

місце провадження господарської  діяльності;

обрані фізичною  особою  -  підприємцем  види   господарської діяльності  згідно  з  КВЕД  ДК  009:2005 ( va375202-05 ),  у разі здійснення виробництва - також види  товару  (продукції),  що  нею виробляються;

дата (період)  обрання  або  переходу  на  спрощену   систему  
оподаткування;

ставка єдиного податку;

дата виписки Свідоцтва.

Бланк Свідоцтва є документом суворого обліку.  Облік  бланків свідоцтв здійснюється органами державної податкової служби.

2. Свідоцтво    видається   безстроково   виключно   суб'єкту 
господарювання або уповноваженій ним особі та не може передаватися для провадження господарської діяльності іншим особам.

Платникам єдиного податку першої і другої груп, які провадять кілька  видів  господарської діяльності,  на які встановлено різні ставки єдиного податку, видається одне Свідоцтво.

Свідоцтво видається   органом   державної  податкової  служби безоплатно протягом 10 календарних днів з  дня  подання  суб'єктом господарювання заяви.

Зареєстрованим в  установленому  законом  порядку   суб'єктам  господарювання  (новоствореним)  та фізичним особам - підприємцям, які до закінчення місяця,  в якому відбулася державна  реєстрація, подали  заяву  щодо  обрання  спрощеної  системи  оподаткування та ставки єдиного  податку,  Свідоцтво  видається  у  день  отримання органом державної податкової служби заяви щодо обрання спрощеної системи оподаткування.

3. Оригінал Свідоцтва  зберігається  у  платника  податку  та  пред'являється   працівникам   контролюючих  органів,  яким  надано відповідні функціональні   повноваження  на  проведення  перевірки. Копія  Свідоцтва повинна розміщуватися на робочому місці найманого працівника або суб'єкта господарської діяльності.

У разі   втрати   або   зіпсуття  Свідоцтва  такому  платнику видається дублікат Свідоцтва згідно з цим Порядком.

4. Підставами  для прийняття органом державної податкової служби  рішення про відмову у видачі  суб'єкту  господарювання Свідоцтва є:

невідповідність такого    суб'єкта   господарювання   вимогам статті 291  глави  1  розділу  XIV  Податкового  кодексу   України ( 2755-17 );

наявність у  суб'єкта  господарювання,  який  утворюється   в результаті  реорганізації  (крім перетворення) будь-якого платника податку,  непогашених  податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

подання протягом календарного року більше одного  разу  заяви про  перехід на спрощену систему оподаткування.

5. У   разі   відмови  у   видачі  Свідоцтва  орган   державної податкової служби зобов'язаний надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову,  яка може  бути  оскаржена суб'єктом господарювання  у встановленому порядку.

6. До  раніше  виданого  Свідоцтва   у  день подання платником єдиного  податку  заяви  органом   державної   податкової   служби вносяться зміни щодо:

найменування суб'єкта господарювання (для  юридичної  особи), або прізвища,  імені, по батькові фізичної особи - підприємця, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб,  які через  релігійні переконання  в  установленому  порядку  відмовилися  від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків);

податкової адреси суб'єкта господарювання;

місця провадження господарської  діяльності;

видів господарської діяльності та ставки єдиного податку.

7. За   бажанням   платника  єдиного  податку  раніше  видане Свідоцтво може бути  замінено у разі наявності   у  такого  платника податку  обставин, зазначених у пункті 6 цього  Порядку, та отримано нове Свідоцтво згідно з цим Порядком.

До отримання   нового   Свідоцтва   платник  єдиного  податку здійснює  господарську  діяльність  на  підставі  раніше  виданого Свідоцтва,  яке  повертається органу державної податкової служби у день отримання нового Свідоцтва [3].

 

 

3. Єдиний податок у інших країнах світу

 

Федеральний індивідуальний прибутковий податок у США

Федеральний індивідуальний прибутковий  податок стягується з усього працездатного населення США. Ним оподатковуються практично всі види доходів, які можуть бути одержані населенням: заробітна плата і допомога; прибуток від приватної підприємницької діяльності; відсотки за внесками в кредитно-ощадні установи; дивіденди; рента; допомога по безробіттю, що виплачується приватними компаніями. Не підлягають оподаткуванню доходи від відсотків, які отримують утримувачі деяких видів цінних паперів, що випускаються урядами штатів. Частково оподатковуються пенсії та допомога із соціального страхування.

Кожний платник податків має  право на ряд знижок і відрахувань із свого валового доходу перед нарахуванням податку. Перш за все, існують так звані персональні відрахування.

Окрім персональних відрахувань, платники податків мають право робити ряд  цільових знижок зі свого доходу, який підлягає оподаткуванню. Найбільше значення мають п'ять статей таких знижок. У такий спосіб дозволяється вираховувати із валового доходу частину витрат на лікування та інше медичне обслуговування, яке перевищує 7,5% цього доходу за минулий рік.

Значна частина американців  купує приватні житлові будинки на виплату, використовуючи спеціальний банківський кредит, що надається на строк до 30 років, але під високі річні відсотки. Виплати цих відсотків також вираховуються із річних доходів. Крім того, дозволяється вираховувати частину виплат відсотків за споживчим кредитом. Вираховуються із річного доходу кошти, виплачені у формі податків штатним і місцевим органам влади, а також пожертвування всіляким неприбутковим організаціям, головним чином, – релігійного та добровільного спрямування. Замість того, щоб робити всі ці знижки за статтями, платник податків на свій вибір має право застосувати так звану стандартну знижку, розмір якої залежить лише від сімейного стану, але не від величини доходу або яких-небудь статей витрат. Так, подружжя, котре використовує єдину стандартну знижку, застосовує її в розмірі 5 тис. дол., для одиноких вона становить 3 тис. дол., для несімейних, котрі мають на своєму утриманні хоча б одну особу, – 4,4 тис., а для подружжя, котре заповнює окремо податкові декларації, – 2,5 тис. дол [8].

 

Характерним для більшості країн  є те, що у них спрощена система  оподаткування, якщо і має місце, то має більш жорсткі обмеження по застосуванню – так як основним завдання податкової системи ставлять саме наповнення державних бюджетів, то набагато частіше застосовуються податки на прибуток із прогресивними ставками – для суб’єктів малого підприємництва це вигідно при початку діяльності, а коли підприємство зростає, то відповідно збільшується і податкове навантаження і відповідальність перед фіскальними службами.

В Україні ж сплата Єдиного податку  щороку не приносить досить значного резерву коштів, що могли б додатково  наповнити бюджет, але є корисною для національної економіки для  поступового зростання, але законодавство  необхідно переглядати і уникати подальшої тонізації економіки та несплати податків і інших обов’язкових платежів, щоб збільшити фіскальні надходження в наступних періодах.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

 

Отже, виходячи з наявних вхідних  даних (див. додатки А, Б, В, Г) можна обрахувати декілька податків, внесків і зборів, а саме, податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, єдиний соціальний внесок в частині нарахування та інші.

Першим податком який можна обрахувати є Податок на додану вартість, якщо підприємство є платником цього податку, адже дохід від оподатковуваних операцій не перевищує 300 тис. грн. (без ПДВ). Також, враховуючи що не вказано вид операцій, що також не виключено, що дані операції є об’єктом оподаткування, звільнені від оподаткування, або оподатковуються за нульової ставкою.

Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких  розмірах:

а) 17 відсотків (вступає в дію з 01.01.2014, зараз 20%);

б) 0 відсотків.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів,  місце постачання яких розташоване  на митній території України,  у тому числі  операції  з  передачі  права  власності  на  об'єкти застави  позичальнику  (кредитору),  на товари,  що передаються на умовах товарного кредиту,  а також з передачі об'єкта  фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання  послуг,  місце  постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію  України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з  міжнародних  перевезень  пасажирів  і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом[1].

Отже, суми податку на додану вартість обчислюється як різниця між податковим зобов’язанням і податковим кредитом.

Дохід від операційної діяльності зазначений в Додатку А, інші доходи – в Додатку Ж і З, вартість придбаних товарів, робіт, послуг – в Додатку В.

ПДВ = ПЗ - ПК

ПЗ = (Дохід від опер. діяльності + Доходи від операцій оренди/лізингу)* *Ст_ПДВ = (14665 + 148'295) * 0,2 = 32592 грн.

Сума поворотної фінансової допомоги не є об’єктом оподаткування ПДВ. Відсотки банку на залишок коштів та дохід від продажу валюти також не будуть об’єктом оподаткування ПДВ.

ПК = Вартість ТРП * Ст_ПДВ = 0*0,2 = 0 грн.

Такі товари, роботи, послуги не придбавалися, тому й Подактковий  кредит не виникає.

ПДВ = 32592 – 0 = 32592 грн.

Отже, підприємство є платником ПДВ, і організація має сплатити ПДВ у розмірі 32592 грн.

 

Наступним обов’язковим платежем є єдиний соціальний внесок (далі ЄСВ).

Єдиний внесок на  загальнообов'язкове  державне  соціальне страхування  - консолідований страховий внесок,  збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного  соціального  страхування в обов'язковому порядку та на регулярній  основі  з  метою  забезпечення  захисту  у   випадках, передбачених  законодавством,  прав  застрахованих  осіб та членів їхніх сімей на отримання  страхових  виплат  (послуг)  за  діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного  внеску є: