Порушення справи про банкрутство

  З моменту визнання боржника банкрутом:

• припиняється підприємницька діяльність боржника;
• до ліквідаційної комісії переходить право розпорядження майном банкрута й усі його майнові права та обов’язки;
• вважаються такими, що настали, строки всіх боргових зобов’язань банкрута;
• припиняється нарахування пені та відсотків на всі види заборгованості банкрута;
• відомості про фінансове становище банкрута втрачають конфіденційність і не становлять комерційної таємниці.

        Після визнання боржника банкрутом, за рішенням арбітражного суду, власників або в інших передбачених законодавством випадках відкривається  ліквідаційна процедура. Ліквідаційна процедура — це сукупність заходів  щодо підприємства, відносно якого  прийнято рішення про банкрутство  чи ліквідацію, спрямованих на задоволення  вимог кредиторів продажем майна  боржника та ліквідацією його як юридичної  особи.

  Ліквідаційні  процедури здійснюються ліквідатором під час виконання ним своїх  функцій. Зауважимо, що ліквідаційні заходи, які застосовуються під час провадження  справи про банкрутство, багато в  чому ідентичні з тими, які здійснюються в разі ліквідації підприємств за межами провадження справи про банкрутство, наприклад у разі ліквідації підприємства за рішенням його власників. Далі заходи з ліквідації підприємств схарактеризовано докладніше. 
 

9.5.1. Етапи ліквідації  підприємства

  Структурно-логічна  схема ліквідації підприємства наведена на рис. 9.4. Умовно можна вирізнити  сім основних етапів ліквідації юридичної  особи.

Рис. 9.4. Етапи ліквідації підприємства

  Перший  етап. Приймається відповідне рішення уповноваженим на це органом. У разі ліквідації суб’єкта підприємницької діяльності при визнанні його банкрутом арбітражний суд приймає відповідну постанову і надсилає її засновникові, банку та органу, який зареєстрував суб’єкт підприємницької діяльності. Така сама процедура застосовується і в інших випадках ліквідації за рішенням арбітражного суду. Якщо підприємство самостійно прийняло рішення про ліквідацію, то це рішення оформлюється протоколом загальних зборів засновників. Органом, який прийняв рішення про ліквідацію підприємства, призначається ліквідаційна комісія, встановлюються порядок і строки проведення ліквідації, а також визначається строк для заявлення претензій кредиторів, який, згідно зі статтею 35 Закону «Про підприємства», не може бути меншим за 2 місяці з моменту оголошення про ліквідацію. (Як уже зазначалося, у разі оголошення підприємства банкрутом діє інший порядок збору претензій кредиторів.)

  Другий  етап. Ліквідаційна комісія звертається до податкового органу, щоб зняти з податкового обліку підприємство, яке ліквідується. Для цього згідно з п.8 Інструкції «Про порядок обліку платників» платник податків, що ліквідується, у триденний термін з дати прийняття рішення має подати до державного податкового органу, в якому перебуває на обліку:

• заяву про зняття з обліку платника податків;
• копію розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами;
• копію розпорядчого документа про утворення ліквідаційної комісії.

  У десятиденний термін від дня подачі заяви платник податків має скласти  податкові декларації, бухгалтерський звіт за формою річного звіту (на дату прийняття рішення про ліквідацію) та подати їх для перевірки державному податковому органу.

  Третій  етап. Ліквідаційна комісія виконує свої функції, передбачені чинним законодавством. Зміст функцій розглядається в підрозд. 9.5.2. За потреби ліквідаційна комісія відкриває розрахунковий рахунок у банку або переоформлює на своє ім’я основний рахунок підприємства. При цьому вживаються заходи щодо закриття всіх банківських рахунків, які відкриті підприємством, що ліквідується. Для закриття рахунку в банку необхідно надати такі документи:

• заяву;
• рішення (копію) органу, на який покладені функції ліквідації або реорганізації підприємства;
• рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства чи визнання його банкрутом.

  Банк  повідомляє податковому органу за місцем реєстрації клієнта про закриття рахунку в триденний термін від  дня закриття.

  Четвертий етап. Державний податковий орган, отримавши від платника податків заяву про зняття з обліку, а також на підставі інформації про порушення справи про банкрутство приймає рішення про документальну перевірку такого платника податків. Після відповідної перевірки в разі, коли встановлено відсутність заборгованості перед бюджетами, державний податковий орган знімає підприємство з обліку та складає довідку про зняття з обліку платника податків, яка надсилається до органів державної реєстрації.

  Платник податків знімається з обліку в державному податковому органі за наявності  повідомлення від установи банку  про закриття такому платнику рахунків. Облікові справи стосовно платників  податків, які зняті з обліку в  податкових органах, зберігаються протягом року і після закінчення цього  терміну здаються до архіву державного податкового органу.

  Якщо  після проведеної перевірки платника податків встановлено факт заборгованості його перед бюджетом, державний податковий орган не знімає його з обліку, а  складає повідомлення про наявність  обов’язків зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) за спеціальною  формою, яка надсилається ліквідаційній  комісії. Вимоги податкових органів  мають задовольнятися в першу  чергу за рахунок виручки від  реалізації ліквідаційної маси. Підприємство знімається з податкового обліку, якщо воно погасило заборгованість перед  бюджетом.

        Коли боржник, щодо якого власник прийняв рішення  про ліквідацію, не має майна, якого  б вистачило, аби погасити заборгованість перед бюджетом та задовольнити вимоги інших кредиторів, таке підприємство ліквідується в порядку, передбаченому  статтею 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Цією статтею передбачено, що в разі недостатності майна для задоволення вимог кредиторів ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов’язаний звернутися до арбітражного суду із заявою стосовно порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

        За результатами розгляду заяви стосовно порушення  справи про банкрутство юридичної  особи, майна якої недостатньо для  задоволення вимог кредиторів, арбітражний  суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора.

        Недодержання цього  порядку є підставою для відмови  внести запис про ліквідацію юридичної  особи до Єдиного державного реєстру  підприємств та організацій України.

  У разі виникнення спорів щодо виплати  заборгованості підприємства його активи не підлягають розподілу ніж зацікавленими  особами до вирішення спору в  судовому порядку.

  Після завершення розрахунків з кредиторами  та бюджетом складається ліквідаційний  баланс.

  П’ятий  етап. Розглядається та затверджується ліквідаційний баланс підприємства органом, який призначив ліквідаційну комісію. За результатами розгляду приймається ухвала про затвер- 
дження (чи не затвердження) ліквідаційного балансу та (у разі затвердження балансу) про ліквідацію юридичної особи.

  Шостий  етап. Після закриття рахунків, зняття з податкового обліку та затвердження ліквідаційного балансу суб’єкт підприємницької діяльності звертається до відповідних органів внутрішніх справ та здає свої печатки та штампи. Документи, які належать підприємству і підлягають довгостроковому зберіганню, здаються в архів.

  Сьомий  етап. Заключний етап ліквідації підприємства зводиться до виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Згідно з Положенням про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.98, скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи здійснюється органом державної реєстрації виключенням його з Реєстру після здійснення ліквідаційною комісією заходів щодо ліквідації суб’єкта підприємницької діяльності і подання до органу державної реєстрації таких документів:

• заяви (ухвали) власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу чи ухвали арбітражного суду (у випадках, перед- 
  бачених законодавством);
• акта ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом, затвердженого органом, що призначив ліквідаційну комісію;
• довідки аудитора, якщо це необхідно відповідно до вимог законодавства для перевірки достовірності ліквідаційного балансу;
• довідки установ банків про закриття рахунків;
• довідки органу державної податкової служби про зняття з обліку;
• підтвердження про опублікування у друкованих засобах масової інформації оголошення стосовно ліквідації суб’єкта підприємницької діяльності;
• довідки архіву про прийняття документів, які підлягають довгостроковому зберіганню;
• довідки органу внутрішніх справ про прийняття печаток і штампів;
• оригіналів установчих документів (статут, установчий договір);
• свідоцтва про державну реєстрацію.

  На  підставі цих документів орган державної  реєстрації приймає рішення про  відміну реєстрації та позбавлення  ліквідованого підприємства статусу  юридичної особи. Позбавлення такого статусу є основою для виключення підприємства із Державного реєстру. Інформація про це надсилається в десятиденний строк до органів статистики та державної  податкової служби