Похідні фінансові інструменти в міжнародних валютно-фінансових та кредитних відносинах. Форвардні операції

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: “Міжнародні валютно-кредитні відносини”

на тему: «Похідні фінансові інструменті в міжнародних валютно-фінансових та кредитних відносинах. Форвардні операції»

 

 

 

2012

РЕФЕРАТ

КР: 38 с., 5 рисунків, 3 таблиці, 24 джерела.

Об’єкт дослідження: форвардні операції.

Робота складається з  двох розділів та дев’яти підрозділів. У першому розділі розглядаються загальні дані, що стосуються поняття форвардних угод, умов укладання форвардів, розрахунку їх курсів, установлення дат та операцій з ними. Другий розділ присвячений операціям з форвардними угодами на українському ринку та правилам їх випуску в Україні.

Предмет дослідження: вивчення особливостей механізму функціонування форвардних контрактів.

Мета роботи: ознайомлення з основними деривативами в міжнародних валютно-фінансових та кредитних відносинах, зокрема з форвардними угодами; аналіз функціонування форвардних контрактів на українському ринку та правила їх випуску на ньому.

Завдання:

- визначити теоретичні аспекти форвардних контрактів;

- ознайомитися з основними формами форвардів та операціями з ними;

- проаналізувати стан форвардних операцій на українському ринку.

Строкові угоди, або угоди  на термін (форвардні, ф’ючерсні) –  це угоди, за якими сторони домовляються про купівлю або продаж певного  фінансового активу у визначений угодою строк за ціною, зафіксованою на момент її укладення. Форвардні валютні операції — це угоди з обміну валют, які відбуватимуться у майбутньому, але за курсом, зафіксованим на поточну дату.

 

ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ, ФОРВАРДНІ ОПЕРАЦІЇ, ВАЛЮТНІ РИЗИКИ, ПОЗАБІРЖОВИЙ СЕКТОР, ХЕДЖУВАННЯ, ВАЛЮТНІ УГОДИ, АУТРАЙТ, КУРС, ПРЕМІЯ, ДИСКОНТ, ФОРВАРДНІ ПУНКТИ, ДЕРИВАТИВ 

ЗМІСТ

Завдання на курсову роботу

Реферат 2

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів

ВСТУП 7

1 МІЖНАРОДНИЙ РИНОК ДЕРИВАТИВІВ 9

1.1 Поняття деривативів та їх еволюція 9

1.2 Основне призначення та роль похідних фінансових інструментів на валютному ринку 11

1.3 Стан ринку похідних фінансових інструментів 15

2 ФОРВАРДНІ ОПЕРАЦІЇ В МІЖНАРОДНИХ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВИХ ТА КРЕДИТНИХ ВІДНОСИНАХ 20

2.1 Сутність форвардних операцій та порядок укладання угод типу форвард 20

2.2 Методи розрахунку форвардного курсу. Премії та дисконти. 23

2.3 Визначення форвардної дати 26

2.4 Закриття та пролонгація форвардних контрактів 28

3 ФОРВАРДНІ УГОДИ НА УКРАЇНСЬКОМУ РИНКУ 31

3.1 Проблеми розвитку українського ринку деривативів 31

3.2 Правила випуску форвардних валютних контрактів в Україні 33

3.3 Форвардні операції в Україні та особливості іх обліку 35

ВИСНОВКИ 37

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 38

 

 

 

 

 

перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів

 

ВВА	British Banker's Association	У тексті
FRABBA	Угоди на міжбанківському валютному ринку	У тексті
США	Сполучені Штати Америки	У тексті
FOX	Futures and Options Exchange	У тексті
ЄВС	Європейський валютний союз	У тексті
FRA	Forward rate agreement	У тексті
ILIBOR	Cтавка залучення кредитів першокласними лондонськими банками	У тексті
LIBOR	Лондонська міжбанківська ставка пропозиції	У тексті
НБУ	Національний банк України	У тексті
LIBID	London Interbank Bid Rate	У тексті

 

ВСТУП

Похідний фінансовий інструмент — фінансовий інструмент, розрахунки за яким провадитимуться у майбутньому; вартість якого змінюється внаслідок змін відсоткової ставки, курсу цінних паперів, валютного курсу, індексу цін, кредитного рейтингу (індексу) або інших змінних, що є базисними; який не потребує початкових інвестицій.

Похідні фінансові інструменти  включають форвардні контракти, ф'ючерсні контракти та інші похідні фінансові інструменти.

Похідними фінансовими інструментами  називають такі, які відносяться  до певного фінансового інструменту, показника чи товару, за допомогою  яких на фінансовому ринку можна  проводити операції купівлі-продажу  конкретних фінансових ризиків (таких  як проце тний і валютний ризики, ризик зміни курсу акцій і  цін на товари, кредитний ризик  і т.п.) незалежно від основного  інструменту. Вартість похідного фінансового  інструменту є похідною від ціни базового об'єкту, яким може бути, наприклад, актив. При цьому не відбувається передача основної суми, яка повинна  була б погашатися, і не нараховується  інвестиційний доход. Похідні фінансові  інструменти використовуються для  різних цілей, в тому числі для  управління ризиком, хеджирування (страхування  від можливо о падіння ціни), арбітражних операцій між ринками  та спекуляцією.

Існує дві широкі категорії  похідних фінансових інструментів: форвардний контракт та опціон.

Опціон — контракт, що дає покупцеві опціону право  купити або продати певну кількість  фінансових інструментів (акції, іноземна валюта) або товарів по заздалегідь  установленій ціні в будь-який момент до закінчення (або в момент закінчення) терміну дії договору. Покупець опціону виплачує його продавцеві премію (ціну опціону) в обмін на зобов'язання останнього продати або купити за вимогою покупця фінансові інструменти або товари.

Форвардний контракт в свою чергу представляє собою стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у певний час та на певних умовах у майбутньому з фіксацією цін такого продажу під час укладання такого форвардн го контракту. До контрактів форвардного типу відносяться ф'ючерси і свопи. Ф'ючерси - контракти на продаж і покупку фінансових інструментів або товарів за обумовленою ціною в обумовлений термін (з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту). Своп - угода про обмін потоками платежів з однієї і тієї ж суми заборгованості протягом обумовленого терміну на заздалегідь погоджених умовах. Найбільш розповсюдженими видами свопів є процентні і валютні свопи. Процентні свопи являють собою о мін процентними платежами різного характеру (наприклад, обмін фіксованої ставки на плаваючу, однієї плаваючої ставки на іншу тощо). Валютні свопи являють собою обмін обумовленими сумами, вираженими в різних валютах, із зобов'язанням сплатити основний борг і виплатити відсотки по ньому на заздалегідь погоджених умовах протягом визначеного терміну.

 

 

1 МІЖНАРОДНИЙ РИНОК ДЕРИВАТИВІВ

1.1 Поняття деривативів та їх  еволюція

Похідні фінансові інструменти (деривативи) дістали свою назву  від англійського терміна "derivative" — "вторинний, похідний", оскільки їх вартість є похідною від вартості базових інструментів, покладених в основу угоди. Базовим інструментом у подібних контрактах фінансового характеру можуть бути як окремі види первинних фінансових інструментів — грошові кошти в національній та іноземній валютах, цінні папери, фінансові показники у вигляді індексів, курсів, відсоткових ставок, так і самі деривативи. Слід зауважити, що предметом подібних контрактів можуть виступати не лише фінансові інструменти, але й біржові товари, відповідно до цього розрізняють фінансові і товарні деривативи.

Міжнародний ринок фінансових деривативів — це строковий сегмент міжнародного фінансового ринку, на якому здійснюється торгівля похідними фінансовими інструментами. За економічним змістом ринок похідних фінансових інструментів - це сукупність економічних відносин щодо перерозподілу ризиків, які виникають у процесі обміну фінансовими інструментами чи товарами.

Строкові ринки розвинутих країн пройшли тривалий процес еволюційного розвитку. Історично зародження строкової  торгівлі пов'язане з появою її позабіржової форми - форвардних контрактів, які  ще близько 400 років тому укладались як угоди про продаж майбутнього  врожаю, хоча деякі спеціалісти, що досліджують питання розвитку фондового  ринку, вважають, що прообрази біржової форми торгівлі з поставкою товару в майбутньому були започатковані  ще в Японії в першому столітті до нашої ери, а також в Стародавній Греції та Римі, де законодавчо встановлювались дати загальних зібрань торговців - "коллегіа меркаторум", на яких вперше було розроблено механізм продажу товарів з відстроченою на майбутнє поставкою та кінцевою оплатою. Біржова форма торгівлі в країнах Заходу стала продуктом еволюції від форвардних угод з реальними активами (товарами) до фінансових ф'ючерсних контрактів.

У середні віки товарні  біржі успішно функціонували  в багатьох містах Європи, зокрема  в Антверпені (1531 р.), Ліоні (1549 р.), Тулузі (1549 р.), Лондоні (1556 р.), Амстердамі (1608 р.), причому угоди часто укладалися за зразками товару, який мав згодом надійти. В момент укладання угоди  на біржі визначалась і погоджувалася  ціна товару, що дозволяло уникнути можливих цінових змін на момент реальної поставки. Згодом на біржах була проведена  стандартизація товарів, тобто впроваджено  середні норми їх якості, що дало змогу не поставляти товари на самі торги і сприяло запровадженню  ф'ючерсних угод.

Більш ніж 200 років строковий ринок розвивався як товарний і лише у 1972 р. в Чикаго було організовано першу біржу фінансових ф'ючерсів. Починаючи з цього моменту, світовий ринок фінансових деривативів почав стрімко та динамічно розвиватися, пропонуючи нові види похідних інструментів і вдосконалюючи внутрішню інфраструктуру.

Загальновизнано, що біржова  торгівля ф'ючерсними контрактами  стала одним з найуспішніших  нововведень на фінансових ринках за останні десятиріччя. У 1979 р. виникла  Нью-Йоркська ф'ючерсна біржа, а у 1982 р. - Лондонська міжнародна біржа  фінансових ф'ючерсів. Згодом ці біржі  перетворились на провідні світові  центри строкової торгівлі. Таким  чином, наприкінці XX ст. торгівля строковими фінансовими контрактами перетворилася  на явище міжнародного масштабу.

Строковий ринок представлен форвардними, ф'ючерсними, опціонними ринками та ринком своп-контрактів. Ринок ф'ючерсів та біржових опціонів на сучасному етапі є тим сегментом міжнародного ринку деривативів, який найбільш успішно й динамічно розвивається. На ньому виникають і поширюються нові типи контрактів, організуються нові біржі.

Створення глобальної мережі ф'ючерсних бірж і встановлення зв'язків  між ними дозволяє здійснювати торгівлю деривативами цілодобово. Це полегшує доступ на біржі, оскільки учасники одержують  можливість регулювати свої позиції  навіть після закінчення робочого дня  на окремих біржах. Крім того, трейдери, які мають відкриті позиції на одній біржі, можуть урівноважити їх позиціями на іншій біржі. Ці процеси  глобалізації та інтеграції призводять до того, що події економічного чи політичного  порядку, які відбуваються в одній  частині світу, безпосередньо впливають  на кон'юнктуру фінансових ринків в  інших частинах світу.

1.2 Основне призначення та роль похідних фінансових інструментів на валютному ринку

Валютний ринок представляє собою сукупність конверсійних операцій. У свою чергу, конверсійні операції являють собою угоди агентів валютного ринку за купівлі-продажу (конверсії) певних сум грошей однієї країни на валюту іншої країни за погодженим курсом на певну дату.

На євроринку біржі  відіграють другорядну роль. У класичних  строкових угодах провідне місце  належить банкам, тобто позабіржовому  ринку (Over the Counter Market, OTC). Їх частка у  загальному обсязі подібних операцій становить 95 %. На відміну від бірж, кредитні інституції укладають з клієнтами індивідуальні контракти, що іменуються форвардними.

 

Рисунок 1.1 — Класифікація видів валютних угод

 

Форвардний контракт (forward contract) — це угода купівлі-продажу товару, іноземної валюти або фінансового інструменту з поставкою та розрахунком у майбутньому. Форвардний контракт укладається на гнучких умовах. Тут може бути встановлено будь-які терміни та суми операцій і не потребується внесення гарантованого депозиту.

Форвардні контракти дозволяють страхувати не тільки валютні, а й  кредитні ризики. Найбільш поширеними видом контракту, що дозволяє управляти  кредитними ризиками, є угода про  майбутню відсоткову ставку (Forward Rate Agreement, FRA). Вона здатна захистити від несприятливого руху номінальних (ринкових) відсоткових ставок.

Класичні строкові угоди  з погляду управління валютними  ризиками не є достатньо ефективними. Вони не дозволяють реалізувати вигоду у випадку сприятливого руху курсу  валют. Проте страхувальник має  змогу захистити себе відразу  від обох видів валютного ризику, звернувшись до опціону.

Опціон (option) — це різновид строкової угоди, котра надає  його власнику право (не зобов’язує, як форвард чи ф’ючерс) купити (Call Option) або продати (Put Option) товар, валюту чи фінансовий інструмент протягом певного  терміну часу за обумовленою ціною  в обмін на сплату визначеної суми (маржі, премії). Опціон не є обов’язковим для виконання.

Більшість опціонів використовується для хеджування і спекуляції та рідко  виконуються. Опціон ще називають умовною  строковою угодою або угодою з  премією.

Зазначимо, що так званий американський опціон дозволяє його власникові здійснити відповідну операцію в будь-який день протягом терміну  дії опціону. За умовами європейського  опціону здійснення операції є можливим тільки в установлену в контракті  дату — дату закінчення терміну  дії угоди (Expiry Date).

Розрізняють також звичайні опціони (Traditional Options), що призначені тільки для одноразової реалізації, та опціони, що обертаються (Traded Options), які можна  продавати та купувати в разі потреби.