Планування розвитку діяльності підприємства в сучасних умовах господарювання

У сфері персоналу:

1. нові системи мотивації праці:

а) відрядні системи;

б) доплати і надбавки;

в) преміювання, з них спеціальні й індивідуальні види преміювання;

2. міри підвищення продуктивності праці, у тому числі за рахунок ефективного використання основного й оборотного капіталу, раціоналізації чисельності працівників;
3. застосування нормативів і норм праці;
4. наймання висококваліфікованих працівників;
5. застосування посадових інструкцій;
6. розвиток персоналу, у тому числі його навчання;
7. заходу для дотримання трудового законодавства;
8. створення атмосфери ділового співробітництва адміністрації і профспілок;
9. обов'язкове виконання всіх пунктів трудових угод і договорів;
10. зміцнення трудової дисципліни;
11. зниження втрат робочого часу.

У сфері менеджменту:

1. застосування схем керування, адекватних умовам діяльності;
2. планування кар'єри співробітників;
3. організація об'єднань об'єктів господарювання;
4. диверсифікованість діяльності, у тому числі впровадження нових видів бізнесу;
5. розвиток культури об'єкта господарювання.

У сфері оборотного капіталу:

1. прискорення оборотності капіталу в межах норми;
2. нормування елементів капіталу;
3. міри нормалізації виробничих і торгових запасів;
4. прискорення термінів доставки сировини, продукції і товарів;
5. зменшення дебіторської заборгованості;
6. збільшення частки власного капіталу;
7. використання капіталу партнерів по бізнесу;
8. пошук кредитів на пільгових умовах.

У сфері маркетингу, у тому числі  збуту:

1. стимулювання збуту;
2. використання інструментів маркетингу;
3. пошук нових вигідних постачальників;
4. удосконалювання системи господарських зв'язків;
5. нові форми обслуговування;
6. розширення спектра платних послуг;
7. контроль за якістю продукції (товарів);
8. рекламна кампанія;
9. дизайн товару і його упакування;
10. нові форми комерції;

6. У сфері раціоналізації витрат  виробництва і звертання:

1. режим економії, у тому числі твердий контроль за витратою засобів;
2. раціональна витрата засобів, що направляються по статті, зв'язані з підвищенням якості продукції й обслуговування;
3. упровадження дешевої розподільчої системи;
4. ліквідація затрат від безгосподарності і марнотратства;
5. раціоналізація витрат: на транспорт, тару, упакування, оренду приміщень і ін.;
6. зниження матеріалоємності продукції;
7. дослідження кожного виду витрат, по яких маються невиправданий ріст витрат.

Міри виконання плану повинні  включати терміни виконання. Це доцільно робити за допомогою складання календарного плану, розробки сіткового чи графіка "дерева цілей". Такий підхід упорядковує час початку і закінчення робіт, послідовність їхнього виконання, включає резерви часу, а також підсилює можливості моніторингу з боку керівництва.

Міри виконання плану включають кошторис витрат. Він може розроблятися:

1. для окремих структурних підрозділів;
2. у цілому по фірмі на блок завдань плану,
3. для окремого виконавця плану;
4. на окреме завдання плану.

 Обов'язкова розробка загального  по фірмі кошторису витрат  на весь план. Конкретизація витрат кошторису не повинна заважати визначенню ступеня волі виконавців плану при виконанні його завдань. Однак форма звіту про використання засобів повинна дозволяти контролювати напрямки і розміри їхньої витрати.

В економічній теорії поряд з поняттям "план" широко використовується поняття "політика". Політика – це керування визначеною сферою діяльності в рамках обраної планової стратегії об'єкта господарювання. Політика відбиває загальні вказівки по здійсненню діяльності у фірмі, характеризує положення, відповідно до яких установлюються параметри прийняття повторюваних другорядних рішень.

1,3 Зарубіжний досвід  дослідження в сфері планування  розвитку діяльності підприємства

Як свідчать окремі дослідники, система бізнес-планування в Україні  має ряд особ-ливостей. Тому доцільним є висвітлення закономірностей і особливостей бізнес-планування в зарубіжних країнах. Наукова проблема, спробу вирішення якої зроблено в цій публікації, полягає у методології, орга-нізації та мотивації бізнес-планування в Україні і зарубіжних країнах.

Для порівняльної характеристики можна розглянути американську і російську специфіки бізнес-планування.

Для американця підприємницька діяльність асоціюється з такими поняттями, як “воля”, “незалежність”, “самореалізація” і “честь”. У США підприємство є насамперед способом життя і тільки потім способом заробляти гроші. Чого ми не можемо сказати про українських підприємців, у яких на першому місці стоїть прибуток. Зверніть увагу, що в США для підприємця початок власної справи означає різке зниження рівня життя в перший період часу, порівняно з рівнем при продовженні роботи в чужій фірмі. [6]

Американський керівник зазнає настільки потужного тиску конкуренції та ринкових механізмів, що фактично перебуває в них під контролем. Його діяльність визначається тим, наскільки правильно він здатен оцінити вплив цих факторів на його підприємство, і

меншою мірою залежить від особистих прагнень і симпатій. Відповідно, у США викорис-товують термін “менеджмент” замість “управління”.

Різне в аналізованих країнах і ставлення до бухгалтерського обліку. В Україні облік – це, насамперед, засіб задоволення цікавості контрольних органів, тоді як у США – інструмент для кращого розуміння свого бізнесу і пошуку шляхів збільшення його прибутковості. При цьому основним питанням, яке хвилює західного підприємця, є живучість і стійкість бізнесу. Вона визначається насамперед співвідношенням між вартістю активів і сумарними зобов’язаннями між витратами і доходами.

Також важливою проблемою  американця є гарантія того, що в касі завжди буде готівка. При цьому йдеться не про протиставлення готівкових і безготівкових грошей, якого в Америці немає, а про різницю між тим, що вам заплатили, і тим, що ще тільки мають заплатити.

Наступним питанням є  віддача від капіталу. Якщо гроші вкладені у свою справу, то американець не відчуває морального задоволення без упевненості, що вони дають більший дохід, ніж якби вони були поміщені в банк, витрачені на акції чи “запущені” на зростання яким-небудь іншим із загально-доступних способів.

Дохід в абсолютному виразі хвилює американця менше, ніж три вищеперелічені обставини. Крім того, багато підприємців цікавляться своєю часткою ринку, яка має непрямий стосунок до живучості бізнесу, навіть більше, ніж доходами. Відповідно розставляються пріоритети й у бізнес-плані.

Американський підприємець-початківець  перебуває в унікальних умовах у тому розумінні, що йому надається всіляка підтримка з боку держави. Це, у першу чергу, інформаційне обслуговування і консультації. В Україні необхідно компенсувати відсутність державних послуг власною активністю.

Іноземні організації, готові надавати консультації і навіть матеріально підтримувати, починають поступово проникати й у Росію. У Росії на сьогодні не вистачає кваліфікова-них юристів, здатних захищати інтереси підприємств, особливо на міжнародній арені. Їх власникам потрібно самим читати хоча б основні закони. Але в будь-який момент до закону можуть бути внесені зміни, тому за цим необхідно стежити Така сама ситуація спостерігається і в нашій країні.

Російський підприємець не може самостійно займатися бухгалтерським обліком, не пройшовши хоча б курсів. Він має бути готовим до того, що чиновники і контролери самі не знають усіх тонкостей і положень.

Багато бізнесменів, які  опрацювали не одне зарубіжне видання з розробки бізнес-планів і сміливо дотримуються рекомендацій, викладених у них, стикаються з нерозглянутими там, та й невідомими на Заході труднощами. На відміну від західних країн, ділове планування в Росії має ряд особливостей.

Це пояснюється тим, що спеціальна література, у якій розглядаються різні методичні питання розробки бізнес-проектів, бізнес-планів і бізнес-довідок, в основному є перекладною. У ній детально викладаються питання бізнес-планування стосовно фірм, які працюють за законами розвинутої ринкової економіки. Російські підприємства мають поки що невеликий досвід розробки питань бізнес-планування, та й ринкові відносини ще дуже далекі від бажаного рівня. Економічна й соціальна ситуації, у яких працюють підприємства, найчастіше не дають їм змоги здійснювати пряме використання зарубіжних методичних розробок при складанні біз-нес-планів. Необхідна їх адаптація до реальних господарських, соціальних, правових та інших умов країни.

Російське законодавство  на сьогодні не закріплює обов’язковість розробки бізнес-плану. Останній є новим документом для більшості російських підприємств. Навіть сьогодні значно поширена позиція, яка заперечує доцільність розробки розгорнутого бізнес-плану і передбачає як альтернативу стисле техніко-економічне обґрунтування. Іноді вважається, що відсутність проробленого бізнес-плану може бути компенсована знанням “глибин” вітчизняного бізнесу й інтуїцією.

У сучасних умовах така позиція  не може бути достатньою для одержання  інвестицій під конкретні проекти. Умови ринку, який народжується, диктують необхідність використання загальноприйнятої в інших країнах практики просування підприємницьких проектів для інвестування. На жаль, російська специфіка інвестиційного клімату навіть ускладнює процедури розробки бізнес-планів і врахування в них ряду важкопередбачуваних факторів.

До них можна зарахувати рівні інфляції, які розрізняються  для оцінюваних у бізнес-плані  показників (наприклад: загальна інфляція, інфляція на збут, на собівартість продукції, на заробітну плату, на основні фонди тощо, змінні банківські і податкові ставки, перерахування карбованцевих показників у тверді валюти, проблеми оплати постачань через кризу неплатежів, недостатність інформаційних і статистичних даних).

На Заході і в Росії широко використовується для розробки бізнес-планів і інвестиційних проектів програма Project Expert, яка працює більше, ніж на 4500 підприємствах. Вона суттєво полегшує прогнозування грошових потоків на основі фінансової моделі. На основі даних планової діяльності, необхідних інвестиціях і залученому фінансуванні Project Expert автоматично формує прогнозний баланс, звіт про рух грошових коштів, баланс про прибутки і збитки, таблиці фінансових показників, різні звіти і графіки.

Так, Міністерство економіки України розробило і затвердило методичні рекоменда-ції щодо підготовки інвестиційних проектів, до реалізації яких залучаються іноземні ін-вестори. Однією з головних цілей Методичних рекомендацій Мінекономіки є забезпечення єдиного підходу до підготовки інвестиційних проектів в Україні, який задовольнить потреби іноземних банків та інвесторів.

При підготовці інвестиційних  проектів для іноземних інвесторів також можна використовувати методику UNIDO, яка існує вже 20 років і стала визнаним у світі стандартом де-факто. В її основі лежить метод аналізу грошових потоків Cash-flow, з яким вітчизняні економісти практично не знайомі. Звичайно, при використанні її в умовах нашої країни економісти стикаються з рядом обмежень, наприклад: як врахувати інфляцію, її неоднорідність, затримки проплат, національну систему бухгалтерського обліку, по-даткове законодавство тощо. На сьогодні фірмами “ПРО-ІНВЕСТ Консалтинг” і “Технології й інвестиційний консалтинг (ТІКОН)” враховані всі ці фактори і методики забезпечення ІКТ Project Expert® яка тепер стала стандартом де-факто в Росії й Україні. Соціологічне анкетування на конференції “Проблеми інвестиційного консультування в Росії” показало, що 50% провідних консультантів уважають технологію Project Expert найбільш перспективною

Проаналізувавши зарубіжний досвід бізнес-планування і порівнявши його з вітчизняним, можна дыйти висновку, що вони значно різняться. Вітчизняні підприємці стикаються з проблемами, які невідомі на Заході і, відповідно, не можуть перейняти досвід з їх вирішення.

Разом з тим зарубіжний досвід і поки що недостатній досвід російських підприємств показують, що навіть в умовах перехідного періоду складати бізнес-плани змушує саме життя, яке зазнає економічних і правових впливів.