Персонал підприємства, продуктивність і оплата праці

 

     Трудовий  вимірник характеризує кількість продукції  в трудовому вираженні на 1-го робітника. Він визначається через трудомісткість:

                                                     П_т=(∑N_i*t_i)/Т_ж

                                                                                                            трудомісткість

                                                  ∑N_i*t_i=Т_є

              

                                                                                  трудоємність виробничої програми 

     Вартісний вимірник характеризує кількість продукції  в грошовому виразі на 1-го працюючого:

                                                П_в=(∑N_i*Ц_і)/Т_ж

     Для характеристики динаміки продуктивності праці використовують індекс продуктивності праці:

                                                  І_пп=П_пл/П_баз 
 

                                         продуктивність планова      продуктивність базова 

     Рівень  продуктивності праці характеризується показником „виробіток”, який показує, скільки продукції виготовляється за одиницю часу на 1-го працюючого:

                            В=обсяг в-ва/чисельність працівників

     Оберненим показником до виробітку є трудомісткість.

     У зв'язку із обмеженістю усіх видів  ресурсів і трудових зокрема головним чинником нарощування в-ва є забезпечення ефективності їх використання. Для  забезпечення росту продуктивності праці на п-ві здійснюють її планування, що знаходить практичне відображення в складанні плану по праці і кадрах, одним із розділів якого є план підвищення продуктивності праці. В процесі планування продуктивності праці виділяють такі етапи:

1. аналіз показників росту продуктивності праці
2. визначення міри впливу факторів на ріст продуктивності праці
3. розробка організаційно-технічних заходів для підвищення продуктивності праці
4. розрахунок потреби в робочій силі
5. визначення рівня і індексу продуктивності праці на плановий період.

     Ріст  продуктивності праці повинен випереджати  ріст заробітної плати.

     Існують 2 методи планування продуктивності праці:

1. метод прямого рахунку (обсяг в-ва продукції поділити на кількість ПВП)
2. метод непрямого рахунку (пофакторний метод) дає змогу визначити вплив техніко-економічних факторів на рівень продуктивності праці. До цих факторів належать:
• підвищення технічного рівня в-ва (впровадження нової техніки, модернізація)
• покращення організації в-ва (скорочення непродуктивних втрат, втрат від браку тощо)
• зміна обсягу і структури продукції, що випускається (покращення в-ва).

     По  кожному із даних факторів розраховують показник відносної економії чисельності  робітників, на базі якої визначається сумарна чисельність, і розраховують приріст продуктивності праці у %:

                             ∆П=Э_∑/(Ч_вих – Э_∑)*100%

     

                             економія сумарна       чисельність вихідна

     Ч_вих=Q/П_б – чисельність працівників, розрахована на плановий обсяг              випуску при базовій продуктивності праці.

                             ∆П=(∆Т_є ∕ (100 – ∆Т_є))*100% 

                             %зниження трудоємкості виробничої програми

     Оплата праці – це заробіток, розрахований, як правило, в грошовому виражені, який за трудовими договорами власник чи уповноважений ним орган виплачує за виконану роботу чи надані послуги.

     В умовах ринкової економіки відбулися помітні зміни в оплаті праці, яка залежить вже не тільки від результатів праці робітників, а й від ефективності діяльності виробничих підрозділів.

     Урахування праці та заробітної плати займає одне з центральних місць в організації діяльності на підприємстві. Заробітна плата є основним джерелом доходів робітників фірм, підприємств. Праця працюючих є необхідною складовою частиною процесу виробництва, споживання та розподілу створеного продукту.

      Заробітна плата – є важливим засобом підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту.

    Сутність  заробітної плати виявляється у  функціях, які вона виконує в процесі  суспільного відтворення. Найважливішими з них є відтворювальна, стимулююча, регулююча, соціальна, формування платоспроможного попиту

населення. Якщо не виконується хоча б одна із зазначених функцій, заробітна плата, як переконливо свідчить вітчизняний  і зарубіжний досвід, взагалі перестає відповідати своєму соціально-економічному призначенню.

     В сучасних умовах становлення ринку  в Україні заробітна плата  повною мірою не виконує жодну  із зазначених функцій. Впродовж багатьох років заробітна плата в Україні  підтримувалася на соціально низькому рівні.

    Заробітна плата нині виконує інші функції, а саме:

• збереження зайнятості, запобігання безробіттю ціною заниження  заробітної плати;
• забезпечення соціальних гарантій;
• збереження попереднього статусу, пов’язаного із попереднім  робочим місцем;
• стримування інфляції (шляхом заборгованості із заробітної  плати);
• поширення нелегальної діяльності та вторинної зайнятості;
• посилення мобільності робочої сили.

    Метою даної курсової роботи є поглиблене дослідження обраної теми як на практичному, так і на теоретичному рівні. Виявити позитивні і негативні сторони діяльності підприємства, розкрити особливості організації оплати праці визначити основні фінансово-економічні показники діяльності підприємства і на їх основі обґрунтувати висновки і рекомендації. 
 

1.2. Інформаційні ресурси та нормативне забезпечення праці.

     Жодна організація ніяк не може здійснювати свою діяльність без інформації. В процесі нормального функціонування організації, управління нею в різноманітному роді інформації потребують всі її робітники, від простого робітника до директора. В даній курсовій роботі розглядаються різноманітні вигляди інформації, шляхи її передачі і багато іншого.

    Науковий  метод управління. 

 

 

 

                                          Гіпотеза

не  правильна 
 

 
 

 
 

                                                                                    Гіпотеза

                                                                                    правильна 

 
 
 
 

    Теорія  і цілі управління.

    Досліджуються два трансформаційних процеси:

• Матеріальні процеси;
• Інформаційні процеси, в якому управління розглядається як інформаційний вплив.

    Ці  два процеси відбивають дві сторони  управління:

• Вміст;
• Форма або засіб вивчення процесу.

 

    Змістовною  стороною процесу займаються прикладні  науки, а формою процесу управління займаються управлінські науки — менеджмент.

Інформаційні  процеси є не самоціллю, вони закликані  в кінцевому підсумку управляти  матеріальними потоками, взаємодією матеріальних і інформаційних потоків.

Схема інформаційної системи.

                                                                                                                          

 

    1.3.Організаційно-економічний механізм забезпечення економічної безпеки підприємства. 

Економічна  безпека являє собою універсальну категорію, що відбиває захищеність суб'єктів соціально-економічних відношень на всіх рівнях, починаючи з держави і закінчуючи кожним її громадянином. Економічна безпека підприємства - це захищеність його діяльності від негативних впливів зовнішнього середовища, а також спроможність швидко усунути різноманітні погрози або пристосуватися до існуючих умов, що не позначаються негативно на його діяльності. Зміст даного поняття містить у собі систему засобів, що забезпечують конкурентостійкість і економічну стабільність підприємства а також сприяють підвищенню рівня добробуту робітників

     1. Теоретична сутність економічної безпеки підприємства.

     За  ринкових умов господарювання дуже важливого (якщо не вирішального) значення набуває економічна безпека всіх суб'єктів підприємницької та інших видів діяльності.

     Економічна  безпека підприємства — це такий  стан корпоративних ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) і  підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їхнє використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).

     Необхідність  постійного дотримання економічної безпеки зумовлюється об'єктивно наявним для кожного суб'єкта господарювання завданням забезпечення стабільності функціонування та досягнення головних цілей своєї діяльності. Рівень економічної безпеки фірми залежить від того, наскільки ефективно її керівництво і спеціалісти (менеджери) будуть спроможні уникнути можливих загроз і ліквідувати шкідливі наслідки окремих негативних складових зовнішнього і внутрішнього середовища.

     Джерелами негативних впливів на економічну безпеку можуть бути:

     1) свідомі чи несвідомі дії окремих  посадових осіб і суб'єктів  господарювання (органів державної  влади, міжнародних організацій,  підприємств-конкурентів);

     2) збіг об'єктивних обставин (стан  фінансової кон'юнктури на ринках  даного підприємства, наукові відкриття та технологічні розробки, форс мажорні обставини тощо). Залежно від суб'єктної обумовленості негативні впливи на еконо-мічну безпеку можуть мати об'єктивний і суб'єктивний характер. Об'єктивними вважаються такі негативні впливи, які виникають не з волі конкретного підприємства, або його окремих працівників. Суб'єктивні впливи мають місце внаслідок неефективної роботи підприємства в цілому або окремих його працівників (передовсім керівників і функціональних менеджерів).

     Головна мета економічної безпеки підприємства полягає в тім, щоб гаранту вати його стабільне та максимально ефективне функціонування тепер і високий потенціал розвитку в майбутньому. До основних функціональних цілей економічної безпеки належать:

     * забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінансової стійкості та незалежності підприємства;