Підприємство в системі зайнятості і доходів населення в Україні

Як показав аналіз, подібні цільові  комплексні програми здійснюються разом  з галузевими спеціалізованими програмами з розвитку промисловості, транспорту, сільського господарства, зайнятості, хоча на відміну від них вони носять по суті міжгалузевий характер [1].

Таким чином, в Україні почала реалізовуватися  активна політика сприяння зайнятості населення на всіх рівнях влади –  державному, регіональному, місцевому.

Але стратегія ефективної зайнятості повинна будуватися не стільки на превентивних методах стримування соціально небезпечного рівня безробіття, скільки на активних програмах, що забезпечують кращу соціальну захищеність у сфері праці.

3.3. Шляхи підвищення рівня доходів  населення в Україні

 

Рівень життя населення є однією з найважливіших соціально-економічних категорій, що характеризує становище людини у суспільстві, можливості реалізації її потреб, можливості людського розвитку.

Рівень життя – характеристика економічного добробуту населення, що вимірюється як реальний доход на душу населення та кількість населення за межею бідності. Часто також приймаються до уваги доступ до системи охорони здоров'я, економічна нерівність, рівень освіти, доступ до певних товарів, очікувана тривалість життя при народженні. Часто терміну протиставляється термін «якість життя», що також приймає до уваги різноманітні неекономічні показники [19, c. 213].

За визначенням ООН, рівень життя  – це сукупність таких показників: здоров'я, в тому числі демографічні умови, їжа, одяг, фонди споживання і нагромадження, умови праці, освіта, в т. ч. письменність, житло, включаючи його благоустрій, соціальне забезпечення, тощо.

За рейтингом глобального добробуту  дослідницького інституту Legatum Institute у 2011 р. Україна опинилася на 68 місці серед 104 країн світу. Із європейських країн нижче опинилися лише Білорусь (78) та Молдова (83). Ще одним показником добробуту може бути індекс купівельної спроможності компанії GfK. За цим індексом Україні посідає 39-те – передостаннє місце в Європі. Нижчу купівельну спроможність має лише Молдова. За оцінкою фахівців компанії GfK, середній використовуваний дохід в Україні у 2011 р. становив 1688 євро, тоді як середня купівельна спроможність на одну особу в Європі становила 12500 євро. Отже, купівельна спроможність українців становить лише 13,5 % від середньоєвропейського показника.

Характерним показником, який відображає реальне соціально-економічнестановище  в Україні, є демографічний. На 1 січня 2012 р. в Україні мешкало 45778,5 тис. осіб. Упродовж 2010 р. чисельність населення зменшилася на 184,4 тис. осіб або на 4,0 особи в розрахунку на 1000 жителів. Чисельність населення зменшиласявиключно через природне скорочення (200,5 тис. осіб), водночас зафіксовано міграційний приріст населення (16,1 тис. осіб). Порівняно з 2009 р., обсяг природного скорочення збільшився на 6,3 тис. осіб або з 4,2 до 4,4 особи в розрахунку на 1000 мешканців.

Народжуваність у 2011 р. зменшилася, порівняно з 2010р., з 11,1 до 10,8 народжених у розрахунку на 1000 жителів, а смертність – з 15,3 до 15,2 особи. Загалом по Україні спостерігається зменшення населення (- 0,36% протягом року).

Лише 5 регіонів України (м. Київ, м. Севастополь, Закарпатська, Рівненська, Чернівецька області) мають незначний приріст населення, в решті областей спостерігається зменшення населення. Найгірші показники мають Чернігівська (- 0,95%), Сумська (- 0,84%) та Луганська (- 0,81%) області, де відсоток приросту (зменшення) населення вдвічі нижчий за середній по Україні [11].

За умов диференціації доходів та рівня життя гостро постає проблема бідності. Як відомо, бідність – це той рівень життя, який не може забезпечити нормальні умови для відтворення населення.

Кількісно його виражають кілька показників:

• прожитковий мінімум;
• гарантований прожитковий мінімум;
• мінімальний споживчий бюджет.

В свою чергу, прожитковий мінімум  має два рівні – біологічний (розрахований на задоволення тільки основних елементарних фізичних потреб) і соціальний, який, крім зазначених витрат, включає витрати на мінімальні духовні і соціальні потреби. Соціально- фізіологічний мінімум – нижня межа малозабезпеченості (бідності).

Гарантований прожитковий мінімум  – це офіційно встановлений рівень мінімальної заробітної плати, пенсії. Він не може бути нижчим за фізіологічний прожитковий мінімум і перевищувати вартісну величину мінімального споживчого бюджету. Останній є верхньою межею бідності і виражає в грошовій і натуральній формах той обсяг проживання життєвих благ, який мінімально достатній для фізіологічного і розумового розвитку людини та забезпечення простого відтворення її життя та працездатності [16, c. 9].

Значно погіршує рівень життя населення  невиплата заробітної плати. Так, згідно з даними Державного комітету статистики України впродовж 2011 р. загальна сума заборгованості з виплати заробітної плати зменшилася на 17,3% або на 255,3 млн грн, і на 1 січня 2012 р. становила 1218,1 млн грн, що дорівнює 4,3% фонду оплати праці, нарахованого за грудень 2011 р.

Серйозне занепокоєння викликає ситуація з безробіттям. Так, за офіційними даними Держкомстату України, кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, на 1 січня 2012 р. становила 585,6 тис. осіб, (1,8% населення працездатного віку) або третину всіх безробітних працездатного віку, визначених за методологією МОП.

Важливу роль у підвищенні рівня  добробуту населення в Україні  повинно відіграти підвищення мінімальної  заробітної плати до рівня прожиткового мінімуму. Лише зростання рівня оплати праці зможе підвищити задоволення  фізіологічних, соціальних та культурних потреб населення.

Особливо важливим підвищення МЗП до прожиткового мінімуму з повним використанням ЄТС буде для працівників державного сектора економіки, які все ще становлять вагому частку усієї робочої сили в Україні.

Для зростання частки заробітної плати у ВВП і структурі доходів населення потрібно підвищити продуктивність праці, досягнення якої стає можливим завдяки інноваційному розвитку економіки. Механічне збільшення частки оплати праці у собівартості продукції, або витратах виробництва, матиме різко негативні наслідки.

Наприклад, за розрахунками А. Ревенка, підвищення частки заробітної плати до 60 або навіть 30 % витрат виробництва матиме катастрофічні наслідки [14, c. 12].

Важливим напрямом підвищення добробуту  населення має стати завершення реформи пенсійної системи. Україна є однією з небагатьох країн із перехідною економікою, яка не провела масштабної пенсійної реформи, хоча потреба її здійснення назріла вже дуже давно.

В умовах ринкової економіки підґрунтям соціального захисту населення може стати система соціальних нормативів, які одночасно відображають особливості соціальної системи та виступають інструментом регулювання тих чи інших процесів у суспільстві.

Розробка та впровадження державних  мінімальних соціальних стандартів має бути спрямована на фінансове забезпечення основних конституційних прав громадян, зміцнення фінансової бази та збереження єдиного соціального простору у всіх регіонах країни, тобто державні мінімальні стандарти мають знайти своє відображення в державному та місцевих бюджетах і сприяти вирівнюванню соціального забезпечення громадян у розрізі областей, районів та інших адміністративних одиниць.

Проведений аналіз свідчить, що для  ефективного впливу державної соціальної політики на рівень та якість наразі необхідно:

- зменшити адміністративний вплив  органів державного регулювання  на процесс взаємодії між економічними суб'єктами;

- здійснити реорганізацію органів  державного регулювання на місцях  та переглянути їхні функції, спрямувавши їх на розробку регіональної та реалізацію державної стратегії подолання бідності;

- зосередити увагу на правових, економічних і соціально-психологічних  методах державного регулювання рівня та якості життя населення;

- посилити роботу органів державного  регулювання з реалізації інноваційно- інвестиційної моделі розвитку економіки, збереження існуючих і створення нових робочих місць, заохочення роботодавців до підвищення рівня оплати праці та виконання соціальних зобов'язань перед найманими працівниками тощо [20].

ВИСНОВКИ

 

На основі проведеного дослідження  можна зробити наступні висновки.

У загальному випадку під назвою «підприємство», в практиці виробничо-господарської  діяльності, мається на увазі виробнича  організація, головною метою діяльності якої, в умовах ринку, є отримання прибутку на вкладені працю і капітал. Поряд з терміном «підприємство» в економічній літературі вживають термін «фірма», який має подвійне значення.

Зайнятість населення являє  собою забезпеченість всього працездатного  населення роботою, працею в різних сферах і галузях суспільного виробництва або суспільно корисної діяльності. Зайнятість населення базується на особистій праці та передбачає отримання доходу, а також визначає передумови ефективного використання трудового потенціалу держави, регіону та окремого працівника і пов’язана із забезпеченням масштабів, умов та форм включення людей в суспільну працю.

Доходи населення — це сукупність грошових коштів та натуральних надходжень, спрямованих на підтримку фізичного, морального, економічного та інтелектуального стану людини і на задоволення їх потреб. Соціальна нерівність загрожує соціальній стабільності і знижує економічну ефективність внаслідок низької конкурентоспроможності споживачів.

У січні 2012 року порівняно з груднем 2011 року кількість підприємств в Україні збільшилася на 2479 - до 1 325,286 тисяч. Зокрема, кількість підприємств і організацій із статусом юридичної особи на 1 лютого становила 1 270,235 тис., без статусу юридичної особи - 55 051.

Малі та середні підприємства також створюють значну частку загальної кількості робочих місць. В Україні частка малих підприємств (до 50 осіб) у зайнятості становить за офіційними даними біля 8%. З урахуванням середніх підприємств та тіньової економіки така частка складатиме до 30% - значно менше, ніж у розвинених країнах.

Оподаткування посідає перше місце  серед проблем, що заважають розвиткові бізнесу. Причому найбільше підприємства потерпають від нестабільності податкової системи та вимог до звітності, а  вже потім – від зависоких  ставок податку.

Збільшення кількості зайнятих у 2011р. порівняно з 2010р. відбулося у діяльності готелів та ресторанів; промисловості; операціях з нерухомим майном, оренді, інженірінгу та наданні послуг підприємцям; діяльності домашніх господарств.

Кількість безробітних (за методологією МОП) у віці 15–70 років у 2011р., порівняно з 2010р., зменшилася на 52,9 тис. осіб, або на 3,0% та становила 1,7 млн. осіб. Серед безробітних майже три чверті складали мешканці міських поселень (1,2 млн. осіб), решту – сільські жителі.

На показник рівня безробіття населення (за методологією МОП) значною мірою впливає сезонність. У 2011 році, як і в минулому, спостерігалося суттєве збільшення цього показника у IV кварталі порівняно з ІІІ кварталом

Рівень зареєстрованого безробіття в середньому за 2011р. склав 2,5% від економічно активного населення працездатного віку. Зазначений показник був вищим у жінок (3,1%), порівняно з чоловіками (2,0%) та сільського населення (3,4%), порівняно з міськими жителями (2,1%).

Одним із важливих індикаторів стану  рівня життя населення є показник реальної заробітної плати. У середньому за 2011р. порівняно з 2010р. індекс реальної заробітної плати становив 108,7%, а впродовж року (грудень 2011р. до грудня 2010р.) – 111,0%.

На 1 січня 2012р. загальна сума заборгованості становила 977,4 млн.грн., що на третину менше, ніж на початок 2010р. Це найнижчий показник упродовж останніх трьох років.

Сучасний механізм регулювання  зайнятості населення досить складний, оскільки він поєднує ринковий механізм саморегулювання процесів, що відбуваються на ринку праці, та систему заходів державного регулювання.

При розв´язанні багатьох проблем  зайнятості та безробіття важливі функції  покладаються на Державну службу зайнятості. її діяльність здійснюється під керівництвом Міністерства праці і соціальної політики України та місцевих адміністрацій.

Важливими є напрями державного регулювання, які сприяють зміцненню  інноваційного сектора економіки, збільшенню частки зайнятих в наукомістких галузях виробництва, зростанню  мобільності населення.

Негативно впливає на створення умов для працевлаштування безробітних відсутність Державної програми зайнятості населення. Після 2005 р. Кабміном не затверджувались державні програми зайнятості, які забезпечували би комплексний підхід до вирішення завдань збалансування попиту на робочу силу та її пропонування.

Таким чином, в Україні почала реалізовуватися  активна політика сприяння зайнятості населення на всіх рівнях влади –  державному, регіональному, місцевому.

Значно погіршує рівень життя населення  невиплата заробітної плати. Так, згідно з даними Державного комітету статистики України впродовж 2011 р. загальна сума заборгованості з виплати заробітної плати зменшилася на 17,3% або на 255,3 млн грн, і на 1 січня 2012 р. становила 1218,1 млн грн, що дорівнює 4,3% фонду оплати праці, нарахованого за грудень 2011 р.

Важливим напрямом підвищення добробуту  населення має стати завершення реформи пенсійної системи. Україна  є однією з небагатьох країн із перехідною економікою, яка не провела  масштабної пенсійної реформи, хоча потреба її здійснення назріла вже дуже давно.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Ахмедова О.О. Програмно-цільовий метод реалізації державної політики зайнятості в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/18_DNI_2010/Gosupravlenie/69778.doc.htm
2. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піча ІО.В. Економіка підприємства: Навч. Посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів І - IV рівнів акредитації. Друге видання, виправлене і доповнене – К.: Каравела, 2001. - 298с.
3. Васильченко В. С. Державне регулювання зайнятості: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 252 с.
4. Васильченко В.С., Крыжановский В.Н., Оникиенко В.В. Экономическая ситуация и занятость населения в Украине. – К.: НЦЗРТ, 1992. – 281 с.
5. Гальчинський А.С., Сщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. – К.: Вища шк., 1995. – 471 с.
6. Зайнятість населення: поняття та види [Електронний ресурс]. - Режим доступу: ttp://ekotrud.com/on-lajn-lekcz-pdruchniki/rinok-pracz/179-zajnyatist-naselennya-ponyattya-ta-vidi.html
7. Кулинич Ю.М., Заєць К.Д. До питання про державний механізм регулювання зайнятості [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://intkonf.org/kulinich-yum-zaets-kd-do-pitannya-pro-derzhavniy-mehanizm-regulyuvannya-zaynyatosti/]
8. Лозинська С.І. Значення доходів населення у формуванні економічного зростання [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vnulp/Logistyka/2009_649/15.pdf
9. Механізм регулювання зайнятості [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.info-library.com.ua/books-text-5981.html
10. Навчання і зайнятість безробітних за відсутності державної програми [Електронний ресурс]. - Режим доступу:  http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/16732472
11. Офіційний сайт Державної служби  статистики [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua.
12. Писаревська Т.А. Інформаційні системи і технології в управлінні трудовими ресурсами: Навчальний посібник: Навчальне видання: –2-е вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2000.– 279 c.
13. Підприємство як основна ланка економіки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://udec.ntu-kpi.kiev.ua/lspace/gosp_zakon_udec_demo/schedule.nsf/d862e82eafb758368525663c004f385c/d3fdf2531aa1ca61c2256ab50044474e?OpenDocument
14. Ревенко А. Заробітна плата в операційних витратах підприємства // Україна: аспекти праці. – 2008. – № 7. – С. 7-14.
15. Рофе А.И., Збышко Б.Г., Ишин В.В. Рынок труда, занятость населения, экономика ресурсов труда: Учеб. пособие / Под ред. проф. А.И. Рофе. – М.: МИК, 1997. – 160 с.
16. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004–2015 роки) «Шляхом Європейської інтеграції». – К, 2004. – 35 с.
17. Соціально-економічне становище України за 2011 рік. Повідомлення Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: ukrstat.gov.ua
18. Трудове право України: Підручник: Навчальне видання.– 2-е вид., стереот.– К.: Вікар, 2004.– 725 c.
19. Холод Н.М. Напрями підвищення рівня добробуту населення в Україні в контексті інституційних реформ // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. − Вип. 19.7. – С. 212-219.
20. Центр перспективних соціальних досліджень. – Офіційний сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cpsr.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=148:-2010-&catid=17:2010-06-10-20-44-31&Itemid=24.
21. Чикуркова А.Д. Напрями державного регулювання регіональних ринків праці [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/e_apk/2009_4/09_04_26.pdf
22. Яновський А.Ю. Перспективи розвитку малого і середнього бізнесу в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/e_apk/2009_4/09_04_26.pdf
23. Batalova J. Uneven progress : the employment pathways of skilled immigrants in the United States / J. Batalova, M. Fix, P. A. Creticos. – Washington, DC : Migration Policy Institute, 2008. – 65 p.
24. Black Sea labour market reviews – Ukraine country report / European Training Foundation. – 2009. – Available from: http:// www.etf.europa.eu/pubmgmt.nsf/(getAttachment)/0305917BB 9684A9FC125755F00460682/$File/NOTE7PBGXZ.pdf.
25. Commander S. The brain drain : curse or boon? / S. Commander, M. Kangasniemi, L. A. Winters // IZA Discussion Paper. – 2003. – №. 809.
26. De Coulon A. Self-selection and the performance of return migrants : the source country perspective // Journal of Population Economics. – 2005.– Vol. 18. – P. 779–807.
27. Dustmann C. The optimal migration duration and activity choice after re-migration // Journal of Development Economics. – 2002. – Vol. 67 (2). – P. 351– 372.
28. Ilahi N. Return migration and occupational change // Review of Development Economics. – 1999. – Vol. 3 (2). – P. 170–186.
29. Katseli L. T. Effects of migration on sending countries : what do we know? / L. T. Katseli, R. E. B. Lucas, T. Xenogiani // OECD Development Centre Working Paper. – 2006. – №. 250.
30. Lowell B. L. Migration of highly skilled persons from developing countries : impact and policy responses – Synthesis Report / B. L. Lowell, A. M. Findlay // International Labour Offi ce, International Migration Papers. – 2002. – №. 44.
31. Muschkin C. G. Consequences of return migrant status for employment in Puerto Rico // International Migration Review. – 1993. – Vol. 27 (1). – P. 79–102.
32. Prinzie A., D. Van den Poel. Incorporating sequential information into traditional classification models by using an element/position-sensitive SAM // Decision Support Systems, 2005.– № 42 (2).– Р. 508 – 526.
33. Raymond T. N., Jiawei H. Efficient and Effective Clustering Methods for Spatial Data Mining.– San Francisco: Morgan Kaufmann Publishers Inc.,– 1994.– 350р.