Підприємство в системі зайнятості і доходів населення в Україні

Вчені розглядають різні аспекти  цього поняття і трактують  “дохід” по-різному. Передусім на пильну увагу фахівців заслуговують джерела доходів (виділяють чотири основні джерела: заробітну плату, доходи від власності, соціальні трансфери та доходи від господарської діяльності), види, структура, а також диференціація доходів.

Доходи населення — це сукупність грошових коштів та натуральних надходжень, спрямованих на підтримку фізичного, морального, економічного та інтелектуального стану людини і на задоволення їх потреб. Вони формуються за рахунок оплати, виплати соціальних фондів (регіональних, місцевих, а також фондів споживання підприємств і організацій), підприємницьких доходів, доходів від особистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності, доходів від інших джерел.

Доходи населення об’єднують обсяг  нарахованих у грошовій та натуральній  формі:

• заробітної плати (а також одержану населенням з-за кордону);
• прибутку та змішаного доходу;
• одержаних доходів від власності;
• соціальних допомог та інших поточних трансфертів [8].

Для характеристики добробуту населення  велике значення мають сукупні доходи (всього населення, сім’ї, окремого індивідууму, зростання яких за умови незмінних цін і податків (або їх меншого підвищення порівняно зі збільшенням доходів) свідчить про підвищення можливостей задоволення потреб.

Сукупний дохід охоплює всі  види грошових доходів, а також вартість натуральних надходжень, отриманих від особистого підсобного господарства і використаних на особисте (домашнє) споживання. Окрім того, в сукупний дохід входить вартість безплатних послуг, що отримуються за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів і фондів підприємств (послуги охорони здоров’я, освіти, дотації на житло, транспорт, харчування тощо)/

Гарантування добробуту громадян потребує ефективного функціонування продуктивних сил, впорядкування державою економічної і соціальної діяльності, перерозподілу національного доходу на користь найменш забезпечених, неконкурентоспроможних на ринку праці груп населення.

Соціальна нерівність загрожує соціальній стабільності і знижує економічну ефективність внаслідок низької конкурентоспроможності споживачів.

РОЗДІЛ 2. Сучасний стан зайнятості та рівень доходів населення

2.1. Оцінка діяльності підприємства  в системі зайнятості

 

Розвиток діяльності підприємств є рушійною силою для розвитку економіки. Від 50 до 70 відсотків ВВП розвинених країн виробляється саме в цьому секторі. В країнах ЄС МСП виробляють біля 2/3 доданої вартості. В Україні ж частка малих підприємств у ВВП не досягає й 10 відсотків (статистики щодо середніх підприємств не існує, оскільки до цього часу їх не виділено як окрему категорію).

У січні 2012 року порівняно з груднем 2011 року кількість підприємств в Україні збільшилася на 2479 - до 1 325,286 тисяч. Зокрема, кількість підприємств і організацій із статусом юридичної особи на 1 лютого становила 1 270,235 тис., без статусу юридичної особи - 55 051.

Через значну конкуренцію малі та середні підприємства часто є ефективнішими за великі. В Україні продуктивність праці на малих підприємствах у різні роки була на 10-20% вищою за продуктивність праці на великих. До того ж, через невеликий розмір МСП гнучкіші, швидше реагують на зміни економічних умов та споживацького попиту. Малі та середні підприємства, на відміну від великих, мають жорсткі бюджетні обмеження - отже, є більш прибутковими, рідше застосовують бартер. МСП - двигун  розвитку ринкових відносин та економіки в цілому.

Частка малих підприємств у  загальній кількості підприємств  України складала 65% у 1997 році та 83% у 2011. За стандартами ЄС, частка малих та середніх підприємств (із кількістю працюючих до 250 осіб) має складати більше 99% загальної кількості підприємств країни. Це є однією з умов, які мають виконати країни – кандидати на вступ до ЄС [11].

За таким показником як кількість  малих підприємств на тисячу населення  Україна значно відстає не тільки від розвинених країнах, але й  від інших країн з перехідною економікою (рис. 2.1).

 

Рис. 2.1. Кількість малих підприємств  на тисячу населення

 

Малі та середні підприємства також створюють значну частку загальної кількості робочих місць. В Україні частка малих підприємств (до 50 осіб) у зайнятості становить за офіційними даними біля 8%.

З урахуванням середніх підприємств  та тіньової економіки така частка складатиме до 30% - значно менше, ніж  у розвинених країнах.

Рис. 2.2 ілюструє зайнятість на малих підприємствах в Україні.

Рис. 2.2. Зайнятість на малих підприємствах

В останні роки темп зростання кількості  малих підприємств та зайнятості на них уповільнюється.

Таблиця 2.1. [20]

Середня зайнятість на малих підприємствах

Рік	1991	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Кількість працюючих  на малому підприємстві	25	12	10	9	9	8	7

 

Основними перешкодами для ведення бізнесу, підприємці зазначають такі:

• оподаткування;
• низький попит;
• інфляція;
• нерівні умови конкуренції, в тому числі надання переваг або пільг окремим суб’єктам підприємницької діяльності з боку державних органів;
• корупція;
• регулювання бізнесу;
• недосконала інфраструктура.

Оподаткування посідає перше місце  серед проблем, що заважають розвиткові бізнесу. Причому найбільше підприємства потерпають від нестабільності податкової системи та вимог до звітності, а  вже потім – від зависоких ставок податку. Третє місце посідає велика кількість податків.

2.2. Оцінка зайнятості населення  в Україні та основні проблеми  зайнятості населення

 

Кількість зайнятого населення  віком 15–70 років у 2011р., порівняно  з 2010р., збільшилась на 58,2 тис. осіб, або на 0,3% та становила 20,3 млн. осіб, з яких особи працездатного віку складали 18,5 млн., або 91,1%. Рівень зайнятості населення віком 15–70 років відповідно зріс за означений період з 58,5% до 59,2%, а у населення працездатного віку з 65,6% до 66,5% (рис. 2.3).

 

 

Рис. 2.3. Рівень зайнятості населення віком 15-70 років у 2010-2011рр. у % до населення відповідної демографічної групи

 

Найвищий рівень зайнятості населення  спостерігався у осіб віком 30–49 років, а найнижчий – у молоді віком 15–24 років та осіб віком 60–70 років (таблиця 2.2).

 

Таблиця 2.2 [11]

Рівень зайнятості населення за статтю, місцем проживання та віковими группами (% до загальної кількості населення відповідної вікової групи)

 

Усього	У тому числі за віковими групами, років							Праце здатного ВІКУ
	15-24	25-29	30-39	40-49	50-59		60-70
2010р.
Усе населення	58.5	33,5	72.0	78.1	78.9	61.3	24.1	65,6
жінки	54,4	29.3	65,2	74.6	78.6	55.8	22,1	63.3
чоловіки	63,1	37,4	78.6	81.6	79,2	68.1	27,1	67,8
міські поселення	56.8	29.4	72,4	79.0	78,7	58.9	15.8	64.9
сільська місцевість	62,7	42,3	71.0	75.8	79.4	67.1	41,3	67.4

Продовження табл.2.2

Усього	У тому числі за віковими групами, років								Праце здатного ВІКУ
	15-24	25-29		30-39	40-49		50-59	60-70
2011 р
Усе населення	59,2		33,9	72,4		78.1	79.8	62.0	24.1	66,5
жінки	54,5		29.8	63.4		73.6	79.4	56.1	22,0	63.5
чоловіки	64,4		37,9	81,2		82.6	80.3	69.5	27,4	69.3
міські поселення	57.6		30.4	72.8		78.8	80.0	59.8	15.9	66.1
сільська місцевість	63.0		41.3	71.4		76.3	79.5	67.6	42.1	67.5

 

Збільшення кількості зайнятих у 2011р. порівняно з 2010р. відбулося у діяльності готелів та ресторанів; промисловості; операціях з нерухомим майном, оренді, інженірінгу та наданні послуг підприємцям; діяльності домашніх господарств. Водночас зменшення обсягів зайнятості зафіксоване в діяльності транспорту та зв’язку; державному управлінні; наданні комунальних та індивідуальних послуг, діяльності у сфері культури та спорту.

У структурі зайнятих спостерігалось зменшення питомої ваги найманих працівників, та збільшення частки працюючих у секторі самостійної зайнятості.

Кількість зайнятих у неформальному  секторі економіки у 2011р. порівняно  з попереднім роком збільшилась на 55,7 тис. осіб і складала 4,7 млн. осіб, або 23,1% загальної кількості зайнятого населення віком 15–70 років.

Зазначений сектор економіки є  переважаючим місцем прикладання праці  для кожної другої особи з числа зайнятих сільських жителів. У міських поселеннях ця зайнятість набула меншого розповсюдження завдяки більш сприятливій кон'юнктурі на ринку праці.

Кількість безробітних (за методологією МОП) у віці 15–70 років у 2011р., порівняно  з 2010р., зменшилася на 52,9 тис. осіб, або на 3,0% та становила 1,7 млн. осіб. Серед безробітних майже три чверті складали мешканці міських поселень (1,2 млн. осіб), решту – сільські жителі. Зменшення кількості безробітного населення віком 15–70 років відбулося в основному за рахунок осіб працездатного віку (на 52,5 тис. осіб, або на 3,0%).

Рівень безробіття населення віком 15–70 років (за методологією МОП) в цілому по Україні знизився на 0,2 в.п. та становив 7,9% економічно активного населення зазначеного віку (серед населення працездатного віку – 8,6%). У міських поселеннях зазначений показник зменшився на 0,6 в.п. проте у сільській місцевості спостерігалося його збільшення на 0,4 в.п. [20].

 

 

Рис. 2.4. Рівень безробіття населення (за методологією МОП) у 2010 – 2011рр. у % до економічно активного населення відповідної вікової групи

 

На показник рівня безробіття населення (за методологією МОП) значною мірою  впливає сезонність. У 2011 році, як і в минулому, спостерігалося суттєве збільшення цього показника у IV кварталі порівняно з ІІІ кварталом.

Найвищий рівень безробіття (за методологією МОП) спостерігався серед молоді віком 15–24 роки, а найнижчий – серед осіб віком 50–70 років

За адміністративними даними державної  служби зайнятості впродовж 2011р. на її обліку перебувало 1,9 млн. не зайнятих трудовою діяльністю громадян, що на 0,4% більше, ніж у 2010р. Серед таких осіб кожен другий (49,6%) раніше займав місце робітника, майже кожен третій (31,0%) – посаду службовця, решту складали некваліфіковані працівники та особи без професії. Середньомісячна кількість зареєстрованих безробітних, порівняно з 2010р., збільшилася на 11,8% та становила у 2011р. 505,3 тис. осіб, що складає близько третини (29,2%) від кількості безробітних працездатного віку, визначених за методологією МОП.

Динаміку зареєстрованого безробіття ілюструють нижче наведені дані (рис. 2.5).

 

Рис. 2.5. Кількість зареєстрованих безробітних у 2010-2011рр. на кінець місяця [11]

 

Рівень зареєстрованого безробіття в середньому за 2011р. склав 2,5% від  економічно активного населення працездатного віку. Зазначений показник був вищим у жінок (3,1%), порівняно з чоловіками (2,0%) та сільського населення (3,4%), порівняно з міськими жителями (2,1%).

2.3. Аналіз реальних доходів населення

 

Протягом 2011р. в економіці України  спостерігалося підвищення рівня заробітної плати.

Середньомісячна номінальна заробітна плата штатних  працівників підприємств, установ, організацій1 у 2011р. порівняно з 2010р. зросла на 17,6% і становила 2633 грн.