Продажі нових машин в Україні знизилися  на 60% — в 2009 році об'єм авторинку скоротиться до рівня 2005-го.

     У січні, за попередніми даними Всеукраїнської асоціації автоімпортерів і ділерів (ВААЇД), в Україні було продано близько 18—20 тис. нових машин. В порівнянні з груднем продажі знизилися як мінімум на 60%, з січнем 2008-го — майже на 64%.

     Автомобіль  знову вважається розкішшю не тільки в Україні. За підсумками 2008-го в Європі автопродажу скоротилися на 7,8% — до 14,71 млн. машин. У США минулого року ринок просів на 18%. У 2009-му більшість автоконцернів чекають падіння попиту ще на 20%.

     Компаніями-лідерами українського автомобільного ринку  є наступні:

     -  СП “АвтоЗАЗ-Daewoo”/УкрАвто - 51%;

     - “Укрпромінвест-Авто” – 34%;

     - “Автоінвестстрой”- 23%;

     - “Автотрейдинг” – 15%;

     - “Еталон-авто” – 8%;

     - “Інтеркар-Україна” – 5%;

     - “ Renault Group” –4%; 

     В умовах глобального падіння попиту на автомобілі влади більшості країн  з розвиненим автопромом намагаються всіляко підтримати виробників. У США General Motors Corp. і Chrysler LLC за рахунок держави отримали кредит на $17,4 млрд — Конгрес робить все, щоб автоконцерни не переклали власні труднощі на плечі покупців, піднявши відпускні ціни. У Великобританії також розробляється програма підтримки автопрома. Головне завдання британського уряду — спростити отримання автокредитів і надати субсидії виробникам для збереження робочих місць. На ці цілі уряд Сполученого Королівства готовий виділити GBP2,3 млрд. Власті Німеччини пішли ще далі: кожному власникові машини старше за дев'ять років при покупці нового автомобіля компенсується частина його вартості — EUR2,5 тис. Держраду Китаю стимулює попит на вироблювані в країні автомобілі за рахунок зниження податку на моделі з об'ємом двигуна до 1,6 л — з 10% до 5% від вартості легковичка. А покупці залізних коней з двигуном 1,3 л і менше отримують субсидії від держави. 
Українські власті поступають з точністю до навпаки. У грудні минулого року парламент в 1,5–10 разів підвищив акцизний збір на автомобілі (залежно від об'єму двигуна). Також ВР ввела нові ставки податку з власників легковичків — для автомобілів з об'ємом двигуна понад 2,2 л транспортний збір виріс більш ніж втричі. Сьогодні на вітчизняний автомобільний ринок впливає цілий ряд негативних чинників: скорочення об'ємів кредитування, падіння доходів населення і купівельної спроможності, зростання гривневих цін у зв'язку з девальвацією національної валюти. В умовах кризи, коли попит невеликої, автоділери намагаються максимально запрацювати на кожній машині. На відміну від локризових років зараз вони працюють з більшою маржею — не меншого 10%. При цьому нинішні ціни на легковички не остаточні. Нові автомобілі, що збираються за кордоном, можуть подорожчати ще на 5–10%, якщо депутати подолають президентське вето на закон, що передбачає введення тимчасової надбавки у розмірі 13% до існуючого мита (зараз — 10%). 
 Щоб зберегти рентабельність і стимулювати попит, імпортери завозитимуть набагато менше автомобілів, реалізовуватимуть продукцію по лізингових схемах і навіть кредитуватимуть за рахунок власних ресурсів. Але ринку це мало допоможе. Якщо за підсумками 2008-го об'єм українського авторинку склав EUR9 млрд (за рік було продано 623 тис. автомобілів — на 14,9% більше, ніж в 2007-му), то в 2009-му — і в грошах, і в натуральному виразі — швидше за все, скоротиться вдвічі-втричі.  Треба відзначити законодавчу активність автоімпортерів у третьому кварталі цього року. Публічно обговорювалися зміни у низці законодавчих актів, що регулюють виробництво і імпорт автомобілів в Україні. Процес внесення змін ще не фіналізувався, але зрозумілі такі тенденції: будуть обмежуватися пільгові операції з імпортом нових автомобілів; виробництво (зборка) автомобілів від 1000 штук на рік зберігає за собою певні пільги; наближається момент визначення статусу офіційного імпортера і надання для нього особливих умов, хоча ці ініціативи і протирічать положенню про свободу підприємництва.

     2. Правове обґрунтування можливості здійснення даної зовнішньоекономічної угоди

     2.1 Законодавча база

     До травня 1996 р. оподаткування імпортних автомобілів в Україні було досить ліберальним. Після прийняття у травні 1996 р. Верховною Радою Закону «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них» ситуація на ринку легкових автомобілів докорінно змінилася. Рівень оподаткування легкових автомобілів в Україні піднявся в середньому до 60% їх митної вартості, що відчутно зачепило інтереси підприємців, які займалися доставкою і перепродажем імпортних автомобілів. Хоча слід зазначити, що рівень оподаткування автомобілів в Україні і до цього часу залишається значно нижчим, ніж у Росії та деяких інших країн світу. 
У відповідь на підвищення податків ряд підприємців і окремі громадяни швидко знайшли ефективний спосіб не платити податки взагалі шляхом оформлення автомобілів у митниці як тимчасово ввезених, що передбачено ст. 71 Митного кодексу України. Внаслідок цього надходження податків від імпортних автомобілів різко впало, що змусило Уряд уже 20 липня 1996 р. прийняти постанову «Про вдосконалення порядку тимчасового ввезення транспортних засобів на митну територію України». Постановою заборонялося підприємствам та окремим громадянам тимчасово ввозити більше одного транспортного засобу, до того здійснювати це дозволялося лише один раз на три роки. Цей захід дав змогу значно скоротити обсяги тимчасово ввезених легкових автомобілів, особливо тих, які ввозилися підприємствами. 
Постанова Уряду від 20 липня 1996 р. була дещо вдосконалена змінами, які були внесені постановою від 27 січня 1997 р. № 68. Зокрема, цією постановою було встановлено, що у режимі тимчасового ввезення можуть бути оформлені лише ті транспортні засоби, які зареєстровані за межами України. Цей захід став початком кампанії по ввезенню імпортних автомобілів, зареєстрованих у Литві, де рівень мита чи не найнижчий у світі, а відстань до України не така вже й значна.

     Постановою  Кабінету Міністрів від 14 червня 2000 р. «Про митне оформлення транспортних засобів, увезених на територію України  громадянами для тимчасового  користування під зобов'язання про  зворотне вивезення», враховуючи значну кількість таких транспортних засобів на території України, громадянам, що є потенційними порушниками митних правил (зрозуміло, що ці транспортні засоби фактично є їх власністю), було дозволено до 1 січня 2001 р. оформити їх у митному відношенні зі сплатою всіх належних митних платежів (лист Держмитслужби від 27 червня 2000 p.). Ця постанова фактично на сьогодні ставить крапку на питаннях тимчасового ввезення транспортних засобів на митну територію України. 
При зверненні громадян з приводу митного оформлення для постійного користування на території України зазначених у постанові Кабміну «Про митне оформлення транспортних засобів, увезених на територію України громадянами для тимчасового користування під зобов'язання про зворотне вивезення» транспортних засобів нарахування платежів (мита, акцизного та митних зборів, податку на додану вартість) необхідно проводити згідно з вимогами законів України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби», «Про Єдиний митний тариф», «Про податок на додану вартість», Декрету Кабінету Міністрів України від 11 січня 1993 р. «Про порядок обкладення митом предметів, які ввозяться (пересилаються) громадянами в Україну», постанови Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 1998 р. «Про затвердження Порядку визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України». 
Митне оформлення для постійного користування на території України транспортних засобів, зазначених у постанові Кабміну, проводиться тільки після зняття таких транспортних засобів з реєстраційного обліку у відповідних органах. 
 
 

     2.2. Нормативно правові умови здійснення даного контракту

     Автомобільний транспорт є однією з найважливіших  галузей суспільного виробництва  і  покликаний  задовольняти  потреби  населення, розвитку цивілізації і виробництва вцілому. Розвиток і вдосконалення  транспорту здійснюється відповідно до національної програми з урахуванням  його пріоритету  та на основі досягнень  науково-технічного  прогресу  і  забезпечується державою. Тому, в наш час питання законодавчого регулювання  вільного обігу легкових автомобілів є досить актуальним. 

     Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, регулюються відповідними Законами,  кодексами  (статутами) окремих видів  транспорту,  іншими актами законодавства  України.

     Так, зокрема,  Закон України “Про транспорт” № 232/94- ВР від 10 листопада 1994р. зі змінами та доповненнями  визначає  правові,  економічні,  організаційні  та соціальні основи діяльності транспорту.

     Статтею 2  Закону передбачено обов’язковість виконання нормативних актів, які  регламентують порядок використання засобів транспорту, умови перевезень,  шляхів  сполучення,  організації  безпеки  руху,  охорони  громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні  та  екологічні  вимоги,  що  діють  на  транспорті для   власників транспорту  і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

     У свою чергу, транспортні засоби  повинні  відповідати вимогам  безпеки, охорони праці та екології,  державним стандартам, мати відповідний сертифікат.

     Порядок та вимоги до проведення обов'язкової  сертифікації дорожніх транспортних засобів (далі ТЗ),  їх складових та приладдя в Українській державній системі  сертифікації продукції - Системі сертифікації УкрСЕПРО (далі - Система) законодавчо регулюються Правилами обов'язкової сертифікації дорожніх  транспортних засобів, їх складових та приладдя затвердженими Наказом Держстандарту України від 17 січня 1997 р. № 23.

     Ці  Правила є  обов'язковими  для  органів  із  сертифікації ДТЗ,  акредитованих випробувальних лабораторій (центрів),  а також суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм  власності та  фізичних  осіб, у тому числі іноземних.

     Слід також зазначити, що обов'язкова сертифікація ТЗ у Системі  здійснюється на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів, чинних в Україні,  щодо безпеки життя,  здоров'я людей, захисту їх майна, охорони навколишнього природного середовища, а добровільна  сертифікація  продукції   ТЗ   у   Системі здійснюється  на  відповідність вимогам,  що  не віднесені актами законодавства та нормативними документами до обов'язкових.

     Отже, відповідно до чинного законодавства  порядок проведення сертифікації ТЗ (нових)  передбачає:

• подання заявки на сертифікацію;
• розгляд та прийняття  рішення  за  заявкою  із  зазначенням схеми;
• обстеження виробництва або атестацію виробництва ТЗ, що сертифікується,  або  аналіз функціонування сертифікованої системи якості, якщо це передбачено схемою сертифікації;
• відбір зразків ТЗ для випробувань;
• ідентифікацію автомобіля;
• прийняття  зразків ТЗ випробувальною лабораторією (центром);
• перевірка і випробування зразків ТЗ;
• аналіз одержаних  результатів  та прийняття  рішення про можливість надання сертифіката  відповідності; 
• надання сертифіката відповідності та занесення сертифікованої  продукції до Реєстру Системи; 
• визнання сертифікатів відповідності, які підтверджують відповідність імпортної   продукції вимогам чинних  в Україні нормативних документів і які видані на цю продукцію за кордоном;
• технічний  огляд; 
• інформацію про результати робіт із сертифікації ТЗ.

     Сертифікат   відповідності,   виданий  за  схемою,  що передбачає сертифікацію системи якості, видається на термін дії до п'яти  років. 

     Транспортні  засоби, що ввозяться на територію України для   продажу, підлягають митному оформленню в порядку, установленому законодавством і, допускаються до реалізації лише за наявності сертифіката  відповідності  або  свідоцтва про визнання відповідності. Чинність придбання транспортних засобів і номерних агрегатів, ввезених із-за кордону, стверджується вантажною митною декларацією або посвідченням  митниці  із  зазначенням  назви,  марки,  номера агрегата, номера і дати вантажної митної декларації, згідно з якою він був завезений на територію України. Забороняється реалізація нових транспортних засобів і номерних агрегатів з дефектами,  котрі загрожують безпеці дорожнього руху, або за технічним станом не відповідають нормативам і стандартам, чинним в Україні, а також які не пройшли передпродажної підготовки, без сертифікатів  відповідності  або  свідоцтв  про визнання відповідності.

     Згідно  з чинним законодавством, комісійна торгівля транспортними  засобами  і номерними агрегатами здійснюється на підставі договору комісії між суб'єктом господарювання, який приймає товар на комісію (далі - комісіонер), і громадянином,  підприємством  (організацією,  установою),  які здають товар на комісію (далі - комітент).  За  договором  комісії комітент доручає реалізацію товару   комісіонеру   за  визначену винагороду.

     На  комісію  приймаються  транспортні  засоби  і номерні агрегати,  що зняті  з  обліку  в  органах  ДАІ,  для  продажу  на території  України:

• від громадян України - за наявності паспорта чи документа, що його  замінює,  та  свідоцтва  про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) з відміткою в ньому органу ДАІ про зняття  з обліку у зв'язку з продажем або довідки на агрегат, вузол, виданої органами ДАІ;
• від підприємств  (організацій,   установ)   -  за  наявності накладної  із  зазначенням  моделі,  марки  транспортного  засобу, номера шасі,  двигуна, його ціни, а також свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта) з відміткою в ньому органу ДАІ про зняття  з обліку  у  зв'язку  з  продажем,  дорученням  уповноваженої  особи підприємства (організації, установи) та паспорта або документа, що його замінює.

     З метою ефективного використання виробничого, науково-технічного та експортного  потенціалу вітчизняного автомобілебудування, яке визначається  як пріоритетна  галузь економіки України, регулювання вільного обігу легкових автомобілів на території держави, створення сприятливих  умов  для  залучення інвестицій,  у тому числі іноземних, а також забезпечення економічних інтересів держави в збільшенні обсягів виробництва українських  підприємств Верховною Радою України прийнято ряд Законів України, які регулюють питання:

• залучення іноземних інвестицій з метою нарощування обсягів виробництва автомобілів (в т.ч. легкових) в Україні ;
• ввезення легкових автомобілів на митну територію України резидентами та нерезидентами (фізичними та юридичними особами);
• оподаткування автомобілів при реалізації та ввезенні (надання пільг, звільнення від оподаткування, особливості оподаткування прибутку ) та ін.

     Зокрема, відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих  актів України щодо державної підтримки автомобілебудівної промисловості  України” № 2779-ІІІ від 15 листопада 2001 року, тимчасово  до  1  січня  2008  року  звільняються від оподаткування операції з ввезення (пересилання) на митну територію України товари  (у тому  числі машинокомплекти), які використовуються   для  будівництва  та виробничої  діяльності  підприємств  по  виробництву  автомобілів, автобусів  і  комплектуючих виробів до них. 

     Отже  розробка досконалих і ефективних законодавчих актів, а також   вдосконалення чинної законодавчої бази, шо регулює вільний обіг легкових автомобілів в Україні (їх виробництво, митне оформлення, реалізацію та ін.) є підгрунттям та основною передумовою оптимального розвитку автомобільного ринку в Україні.