Автор: Пользователь скрыл имя, 08 Мая 2012 в 00:50, курсовая работа
Зайнятість є головною характеристикою ринку праці і визначає соціально-економічний розвиток країни. В сучасних умовах питання регулювання зайнятості набуває особливої значимості, оскільки циклічний характер ринкової економіки породжує безробіття і пов’язані з ним негативні економічні і соціальні наслідки.
Перехід до ринкових відносин змінює систему інтересів, мотивів і стимулів діяльності економічно активного населення, що, в свою чергу, впливає на джерела наповнення ринку праці, сегментацію сфери зайнятості та напрями її державного регулювання.
Вступ…………………………………………………………………...3
Розділ І. Теоретичні засади попиту і пропозиції регіональних ринків праці.
1.1. Сутність індивідуального та сукупного попиту та пропозиції робочої сили….………………………………………………………………. 5
1.2 Основні фактори впливу на попит і пропозицію робочої сили.............. ………………………………………………………………….8
1.3. Особливості розвитку регіональних ринків праці в Україні……………………………………………………………………….12
Розділ ІІ. Аналіз попиту і пропозиції регіональних ринків праці України
2.1 Дослідження динаміки попиту на робочу силу за регіонами ….16
2.2. Оцінка структури пропозиції робочої сили за регіонами …… ….. 25
Розділ ІІІ. Напрями подолання розбіжностей в розвитку регіональних ринків праці України
3.1. Прогнозування робочих місць на ринку праці в України ……………………………………………………………………………..……..31
3.2. Напрями державної політики щодо подолання розбіжностей розвитку регіональних ринків праці ……………………..……......................37
Висновки…………………………………………………………..........44
Використані джерела…………………………………………….........47
Додатки………………………………………………………………….50
Для ринку праці США характерна децентралізація законодавства про зайнятість і допомогу безробітним, тобто вона розробляється й ухвалюється кожним штатом окремо. У разі необхідності скорочення обсягу праці або виробництва тривалість робочого часу одного працівника не змінюється, а частина працівників може бути звільнена. Про звільнення працівників повідомляють не заздалегідь, а перед самим звільненням. Колективними договорами охоплена лише чверть усіх працівників. Внутрішньо фірмової підготовки персоналу майже немає, за винятком підготовки специфічних спеціальностей. Пересування працівників відбувається здебільшого через переведення працівника на іншу роботу. Така політика фірм веде до високої географічної і професійної мобільності працівників, а також до вищого рівня безробіття, ніж в Японії та Швеції.
Шведську модель характеризує активна політика держави щодо зайнятості, внаслідок чого рівень безробіття в цій країні мінімальний. Політика на ринку праці полягає в попередженні безробіття, а не в сприянні тим, хто вже втратив роботу. Повна зайнятість досягається за рахунок таких заходів:
– проведення відповідної фіскальної політики, спрямованої на підтримання менш прибуткових підприємств і обмеження прибутку високодохідних фірм з метою зниження інфляційної конкуренції між фірмами через підвищення заробітної плати;
– проведення "політики солідарності" в заробітній платі для досягнення однакової плати за однакову працю незалежно від фінансового стану тих чи інших фірм, що спонукає малоприбуткові підприємства скорочувати чисельність працівників, зменшувати або припиняти свою діяльність, а високоприбуткові – обмежувати рівень оплати нижче своїх можливостей;
– підтримування зайнятості у тих сферах економіки, які мали низькі результати діяльності, проте забезпечували розв'язання соціальних завдань [13, 21].
Кожній державі притаманні свої особливості формування ринку праці зумовлені ресурсними, географічними, економічними, політичними та іншими причинами.
Висновки
Ринок праці в Україні являє собою складну систему, яка постійно розвивається і вдосконалюється. Впродовж останніх років ситуація на національному ринку праці формувалась під впливом позитивної динаміки макроекономічних показників, вона є наслідком послідовного здійснення заходів державного регулювання зайнятості та характеризується зростанням зайнятості населення та адекватним зменшенням безробіття.
Економічна криза, яка розпочалася наприкінці 2008 року, призвела до загострення ситуації на ринку праці у 2009 році. Однією з найбільш серйозних проблем є скорочення обсягів зайнятості та зростання безробіття населення. За даними вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності середньомісячна кількість економічно активного населення віком 15–70 років у 2009р., порівняно з 2008р., зменшилась на 1,1% і становила 22,2 млн. осіб, з яких 20,2 млн.осіб або 91,2% були зайняті економічною діяльністю, а решта 2,0 млн.осіб – відповідно до методології Міжнародної організації праці (МОП) класифікувалися як безробітні.
Кількість економічно активного населення працездатного віку за цей період зменшилась на 1,7% та становила відповідно 20,3 млн. осіб або 91,7% від зазначеної категорії населення віком 15–70 років.
Втім рівень економічної активності населення віком 15–70 років у цілому по Україні не змінився та становив 63,3%, що зумовлено скороченням чисельності населення зазначеного віку. Серед населення працездатного віку цей показник знизився з 72,3% до 71,6% через скорочення рівня економічної активності жителів міських поселень
Кількість безробітних (за методологією МОП) у віці 15–70 років у 2009р., порівняно з 2008р., збільшилася на 533,7 тис. осіб, або на 37,5% та становила 2,0 млн. осіб. Серед безробітних майже три чверті складали мешканці міських поселень (1,5 млн. осіб), решту – сільські жителі (502,0 тис. осіб). Загальне зростання кількості безробітного населення віком 15–70 років відбулося в основному за рахунок осіб працездатного віку (на 532,6 тис. осіб, або на 37,4%). Рівень безробіття населення віком 15–70 років (за методологією МОП) в цілому по Україні зріс на 2,4 в.п. та становив 8,8% економічно активного населення зазначеного віку. Наразі він був майже на рівні відповідного показника по країнах Євросоюзу.
Незважаючи на скорочення пропозиції робочої сили, попит на робочу силу є низьким, що зумовило напругу на ринку праці. Кількість вільних робочих місць та вакантних посад на підприємствах, в установах, організаціях на кінець 2009р. становила 65,8 тис., що на 27,7% менше, ніж на кінець 2008р.
Зниження потреби в працівниках на заміщення вільних робочих місць на кінець грудня 2009р. у порівнянні з 2008р., спостерігалося в усіх видах економічної діяльності, крім фінансової діяльності. Найбільше зниження цього показника відбулося в таких видах економічної діяльності, як добувна промисловість (на 67,8%), виробництво та розподілення електроенергії, газу та води (на 60,8%), освіта (на 54,6%)
Майже половину незайнятих громадян, зареєстрованих у державній службі зайнятості як безробітні, становить молодь. Протягом 2009 року на обліку в державній службі зайнятості перебували 975,5 тис. осіб віком до 35 років, у тому числі 74,1 тис. осіб — випускники вищих та професійно-технічних навчальних закладів. Основними причинами молодіжного безробіття є невідповідність обсягів та напрямів професійного навчання потребам економіки та ринку праці, недостатній рівень якості професійної підготовки, незадовільні умови праці, які пропонуються молоді роботодавцями на конкретних робочих місцях.
Необхідно зміцнювати позиції молоді на ринку праці шляхом:
підвищення конкурентоспроможності випускників вищих і професійно-технічних навчальних закладів на ринку праці, забезпечення якості їх професійної підготовки відповідно до потреб сучасного виробництва та сфери послуг;
проведення профорієнтаційної роботи з молоддю, зокрема випускниками навчальних закладів;
впровадження механізмів сприяння працевлаштуванню випускників вищих і професійно-технічних навчальних закладів відповідно до законодавства, зокрема механізму стимулювання роботодавців для працевлаштування молоді на перше робоче місце
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України «Про зайнятість населення» № 804-XII (804-12) від 01.03.91 зі змінами та доповненнями.
2. Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 р. №875-ХІІ зі змінами та доповненнями.
3. Анпілогова Ж.Д. Механізм функціонування ринку праці // Держава та регіони. – 2006. - №2. – С.6-9.
4. Афендікова Н.О. Особливості трудових ресурсів та формування ринку праці в сільському господарстві України //Держава та регіони. – 2006. - №6. - С. 25-28.
5. Бараник З. Основні напрями ефективного функціонування ринку праці в контексті інтеграції України до ЄС// Бюлетень ІПК ДСЗУ – 2006. - №2. – С. 14-27.
6. Большая О. В. Проблема неформальної зайнятості в Україні // Держава та регіони. – 2007. - №1. – С 45-49.
7. Бондарчук В. Заробітчанство в цифрах і фактах //Львівська газета. - №156. – 29.08.2006. – С3-4.
8. Бункин М.К., Семенов В.А. 'Макроекономіка (основи економічної політики) ".- М.: АТ' ДІС ', 2000 р.-320с.
9. Буряк П.Ю., Карпінський Б.А., Григор’єва М.І. Економіка праці та соціально-економічні відносини: Навчальний посібник. – К.:Центр навчальної літератури, 2004. – 440с.
10. Гайдуцький А.П. Характерні риси української трудової міграції за кордон.// Економіка та держава – 2007. - №9. – С.88-92.
11. Гаркавенко Н.О. Проблеми зайнятості та безробіття на національному ринку праці.// Формування ринкових відносин в Україні – 2007. - №4. – С.168-172.
12. Ковальов П.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини – К.: Знання, 2006 – 338с.
13. Котырло Е. Региональные особенности регулирования рынка труда с позиций маркетинга / Е. Котырло // Управление персоналом. – 2000. – № 12. – С. 23-26.
14. Кочура І. Продуктивна зайнятість у контексті забезпечення людського розвитку і економічного зростання / І. Кочура // Україна: аспекти праці. – 2005. – № 6. – С. 19-23.
15. Махсма М. Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навч. посіб. / М. Б. Махсма. – К. : Атіка, 2005. – 304 с.
16. На ринку праці – шок [Електронний ресурс] // День. – 08.12.2009. – № 222. – Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/288763/
17. Никоненко А.В. Проблеми формування промислового сегмента ринку праці // Формування ринкових відносин в Україні – 2007. - №4. – С.163-167.
18. Петюх В. М. Ринок праці: навч. посібник / В. М. Петюх. – К. : КНЕУ, 1999. – 288 с.
19. Савченко А.Г. Пухтаєвіч Г.О., Тітьонко О.М. «Макроекономіка» 2005.-288с.
20. Старовойтова Л. И. Занятость населения и ее регулирование: учеб. пособие [для студ. высш. учеб. заведений] / Л. И. Старовойтова, Т. Ф. Золотарева. – М. : Издательский центр «Академия», 2001. – 192 с.
21. Статистичний збірник «Регіони України» за ред. Осауленка част. 1., - К., - 2007.
22. Степанова В.О. Інвестиції в основний капітал та їх вплив на економіку України / В. О. Степанова // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – 2009. – № 2 (6). – С. 108.
23. Таршина О.С. Теоретичні аспекти зайнятості трудових ресурсів та формування ринку робочої сили //Економіка та держава. – 2006. - №4. – С.92-94.
24. Терюханова І. Н. Інваліди на ринку праці: шляхи підвищення конкурентоспроможності.// Формування ринкових відносин в Україні – 2007. - №7. – С.149-152.
25. Терюханова І.Н. Регіональні проблеми працевлаштування інвалідів в Україні та шляхи їх вирішення.// Формування ринкових відносин в Україні – 2007. - №10.- С.142-147.
26. Ушенко Н.В. Напрямки реалізації державного регулювання зайнятості населення України // Формування ринкових відносин в Україні. – 2004. - №11. – С.72-75.
27. Чернявська Ю.Б. Економічні важелі механізму державного регулювання ринку праці в Україні.// Формування ринкових відносин в Україні – 2007. - №8. – С.102-106.
28. Чернявська Ю.Б. Функції ринку праці та національні особливості їх відтворення.// Формування ринкових відносин в Україні – 2007. - №3. – С. 175-
29. Шебаніна О.В. Ринок праці та основні напрями його ефективного розвитку //Економіка АПК. – 2006. - №6. – С.115-122.
30. Экономическая теория: учеб. для студ. вуз. обуч. по экон. напр. и спец. / под ред. А. И. Добрынина, Л. С. Тарасевича. – [3-е изд.]. – СПб : Питер, 2000. – 544 с.
31. Офіційний сайт Державного комітету статистики України: http://www.ukrstat.gov.ua
28
Пропозиція робочої сили за регіонами
(тис. осіб; у середньому за період)
| 2000 | 2005 | 2007 | 2008 | 2009 |
Все населення |
|
|
|
|
|
Україна | 1 178,7 | 891,9 | 673,1 | 596,0 | 693,1 |
Автономна Республіка Крим | 28,0 | 34,3 | 22,2 | 18,4 | 19,8 |
Вінницька | 38,6 | 38,4 | 31,3 | 29,2 | 31,9 |
Волинська | 37,0 | 25,2 | 18,2 | 17,9 | 18,6 |
Дніпропетровська | 88,0 | 54,4 | 34,8 | 31,8 | 47,2 |
Донецька | 95,1 | 57,9 | 41,6 | 36,1 | 56,0 |
Житомирська | 57,4 | 34,3 | 26,9 | 24,2 | 28,5 |
Закарпатська | 44,2 | 26,4 | 19,1 | 18,1 | 18,2 |
Запорізька | 37,8 | 33,2 | 26,4 | 22,9 | 32,3 |
Івано-Франківська | 47,2 | 33,7 | 26,9 | 24,8 | 24,2 |
Київська | 53,1 | 26,6 | 20,2 | 18,9 | 23,7 |
Кіровоградська | 33,7 | 28,5 | 20,2 | 17,5 | 20,5 |
Луганська | 56,5 | 34,0 | 29,7 | 24,1 | 26,8 |
Львівська | 103,8 | 55,7 | 37,0 | 32,8 | 36,4 |
Миколаївська | 28,1 | 27,4 | 21,0 | 18,5 | 20,8 |
Одеська | 14,2 | 29,0 | 24,2 | 22,0 | 22,0 |
Полтавська | 45,6 | 37,8 | 32,6 | 29,0 | 35,5 |
Рівненська | 45,3 | 37,4 | 30,1 | 25,1 | 24,7 |
Сумська | 50,1 | 29,5 | 23,6 | 20,9 | 25,2 |
Тернопільська | 41,1 | 42,5 | 29,3 | 25,3 | 21,0 |
Харківська | 62,2 | 46,0 | 38,9 | 33,1 | 39,3 |
Херсонська | 22,9 | 29,8 | 19,4 | 15,9 | 13,9 |
Хмельницька | 28,1 | 28,2 | 25,0 | 21,9 | 25,0 |
Черкаська | 34,0 | 39,7 | 29,6 | 25,9 | 31,5 |
Чернівецька | 22,9 | 27,7 | 16,9 | 14,9 | 13,4 |
Чернігівська | 46,4 | 25,5 | 21,0 | 20,5 | 24,2 |
м.Київ | 15,2 | 7,0 | 5,6 | 5,0 | 10,4 |
м.Севастополь | 2,2 | 1,8 | 1,4 | 1,3 | 2,1 |
Информация о работе Особливості попиту і пропозиції регіональних ринків праці