Особливості попиту і пропозиції регіональних ринків праці

За даними Держкомстату, чисельність зайнятого населення віком 15-70 років у середньому за 9 місяців 2010 року становила 20,4 млн. осіб, тоді як у І півріччі 2010 р. – 20,2 млн. осіб, а у І кварталі 2010 р. – 20,0 млн. осіб. Рівень зайнятості населення віком 15-70 років склав 58,2% (у І півріччі 2010 р. – 57,7%, у І кварталі 2010 р. – 57,2%). Чисельність безробітних у середньому за 9 місяців 2010 року становила 1,9 млн. осіб, що на 82,8 тис. менше, ніж у І півріччі 2010 р., та на 169,3 тис. менше, ніж у І кварталі 2010 р. Рівень безробіття за 9 місяців 2010 року становив 8,6%, проти 9,1% у І півріччі 2010 р. та 9,5% – у І кварталі 2010 року.

Поліпшення ситуації щодо зайнятості та безробіття спостерігалось в усіх регіонах. Слід зазначити, що в середньому по країнах Євросоюзу за 9 місяців 2010 року рівень безробіття, порівняно з І півріччям, не змінився і становив 8,8%. Рівень безробіття в Україні був нижчим, ніж у середньому по таких країнах Євросоюзу, як Франція і Португалія (9,4%), Угорщина (9,6%), Словаччина (11,1%), Ірландія (11,7%), Естонія (13,2%), Латвія (16,2%) та Іспанія (17,7%).

Кількість зайнятого населення віком 15–70 років у 2010р., порівняно з 2009р., зменшилась на 780,8 тис. осіб, або на 3,7% та становила 20,2 млн. осіб, з яких особи працездатного віку складали 18,4 млн., або 91,0%. Рівень зайнятості населення віком 15–70 років відповідно знизився за означений період в цілому по Україні з 59,3% до 57,7%, а у населення працездатного віку з 67,3% до 64,7%

Найвищий рівень зайнятості населення спостерігався у осіб віком 30 – 49 років, а найнижчий – у молоді у віці 15 - 24 років та осіб віком 60 – 70 років, табл. 2.2

Таблиця 2.2 Рівень зайнятості населення за статтю, місцем проживання та віковими групами (% до загальної кількості населення відповідної вікової групи), 2009 – 2010 рр.

Зниження рівнів зайнятості населення спостерігалось у всіх регіонах країни. Найбільше зменшення зазначеного показника зафіксовано у Сумській (на 3,9 в.п.), Донецькій (на 3,4 в.п.), Закарпатській (на 3,0 в.п.) областях. Найвищий рівень зайнятості у 2009р. був у м.Києві (63,1%) та м.Севастополі (61,1%), а найнижчий – у Івано-Франківській (51,9%) та Тернопільській (52,9%) областях.

Серед зайнятого населення віком 15-70 років, кожен п'ятий працівник був зайнятий у сільському господарстві або промисловості, шостий – в торгівлі.

Зменшення кількості зайнятих у 2010р. порівняно з 2009р. найбільше відбулося у виробничих видах діяльності: у промисловості (на 29,4%), будівництві (на 16,4%), сільському господарстві (на 16,3%). Водночас збільшення обсягів зайнятості було зафіксоване у діяльності транспорту та зв’язку, охороні здоров’я, операціях з нерухомим майном, діяльності домашніх господарств та інших видах економічної діяльності.

У структурі зайнятих зменшилась питома вага найманих працівників, водночас збільшилась частка працюючих у секторі самостійної зайнятості, табл.2.3

Таблиця 2.3 Кількість зайнятого населення за статусами зайнятості та місцем проживання, 2009 – 2010 рр.

Кількість зайнятих у неформальному секторі економіки у 2010р. порівняно з попереднім роком також зменшилася і складала 4,5 млн. осіб, або 22,1% загальної кількості зайнятого населення віком 15-70 років.

Неформальний сектор економіки, як і в попередні роки, залишається переважаючим місцем прикладання праці майже для кожної другої особи з числа зайнятих сільських жителів. Проте у міських поселеннях зайнятість у цьому секторі не набула суттєвого розповсюдження завдяки більш сприятливій кон'юнктурі на ринку праці.

Сільськогосподарське виробництво є основним видом діяльності неформального сектору економіки (66,0% зайнятих у цьому секторі, або 73,0% усіх зайнятих у зазначеному виді діяльності). Іншими розповсюдженими видами економічної діяльності населення у цьому секторі економіки були торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку; діяльність готелів та ресторанів та будівництво. У неформальному секторі економіки в основному працюють особи працездатного віку, їх частка у 2010р. складала 79,0%.

Впродовж 2010р. відбулися структурні зміни серед безробітних віком 15-70 років (за методологією МОП) за причинами незайнятості. Так, питома вага вивільнених з економічних причин збільшилась на 17,4 в.п та становила 45,5% від загальної кількості безробітних. При цьому, частка звільнених за власним бажанням зменшилась на 11,6 в.п., непрацевлаштованих після закінчення навчальних закладів на 4,2 в.п., звільнених у зв'язку з закінченням строку контракту на 1,9 в.п., рис.2.3.

Рис.2.1. Причини незайнятості безробітних віком 15-70 років (за методологією МОП) у 2008-2009рр. у % до загальної кількості безробітних

Показник середньої тривалості безробіття населення у віці 15-70 років (за методологією МОП) впродовж 2009р. не змінився та залишився на рівні 6 місяців. Питома вага осіб, термін пошуку роботи яких складав до 3 місяців та 12 місяців і більше, у 2009р. порівняно з 2008р., зменшилась відповідно на 6,0 та 6,6 в.п. Проте, спостерігалось зростання частки безробітних, які шукали роботу від 3 до 12 місяців (на 12,6 в.п.).

Кількість економічно неактивного населення віком 15-70 років у 2010р. складала 12,8 млн. або майже третину всього населення цього віку. Із зазначеної кількості кожен другий був пенсіонером, кожен четвертий - учнем або студентом, кожен шостий - зайнятий в домогосподарстві.

До вищезазначеної категорії осіб також включаються незайняті особи, які припинили активні пошуки роботи, тому що втратили надію її знайти (зневірені). Порівняно з показником за 2009р. ця категорія осіб працездатного віку зросла на 30,9% та становила 187,4 тис. осіб. Також збільшилася кількість економічно неактивних осіб працездатного віку, які не знали де і як шукати роботу, яким чином організувати власну справу, переконаних у відсутності підходящої роботи. Кількість таких громадян у 2010р. складала 146,4 тис. осіб, або 1,8% економічно неактивного населення працездатного віку (у 2009р. відповідно – 107,5 тис. осіб, або 1,4%). Остання категорія громадян, як і ті особи, які зневірились у пошуках роботи, за умови сприятливої кон'юнктури могли б запропонувати свою робочу силу на ринку праці, а отже, є потенціалом поповнення лав безробітних. З урахуванням таких громадян рівень безробіття населення працездатного віку (за методологією МОП) становив би 11,1%, проти 9,6% (у 2009р. – 8,0% та 6,9% відповідно), рис.2.2.

Рис.2.2 Пропозиція робочої сили працездатного віку у 2010 році у % до економічно активного населення працездатного віку

За адміністративними даними державної служби зайнятості впродовж 2010р. на її обліку перебувало 2,1 млн. не зайнятих трудовою діяльністю громадян, що на 14,3% менше, ніж у 2008р. Серед таких осіб кожен другий (51,1%) раніше займав місце робітника, кожен четвертий (28,5%) – посаду службовця, решту складали некваліфіковані працівники та особи без професії.

Високим залишається показник, що характеризує навантаження на одне вільне робоче місце, тобто вакансію.

Найбільше навантаження на:

             кваліфікованих робітників сільського та лісового господарств, риборозведення та лісового господарств, риборозведення та рибальства, яке становить 28 осіб (у 2005 – 18 осіб)

             робітників з обслуговування, експлуатації та контролю за роботою технологічним устаткування, складання установ та машин – 14 осіб ( у 2005 – 4 особи)

             технічні службовці – 13 осіб (у 2005 році – 9 осіб)

Спостерігається тенденція до зменшення навантаження серед таких професійних груп, як:

   найпростіші професії (у 2005 – 12осіб, у 2009році – 9 осіб)

   працівники в сфері торгівлі та послуг ( у 2005 році – 10 осіб, у 2009 році – 8 осіб)

За регіонами у 2009 році найбільше навантаження на 1 вакансію мають:

   Вінницька область – 48 осіб

   Івано-Франківська область – 81 особа

   Хмельницька область – 61 особа

   Черкаська область – 91 особа

На кінець 2009 року база вакансій державної служби зайнятості становила 65,8 тис. одиниць, що майже на 30% менше ніж станом на кінець 2008 року, та на 60% менше ніж станом на кінець  2007 року. В той же час, на обліку в центрах зайнятості перебувало 542,8 тис. незайнятих громадян.

Станом на 1 січня 2010 року на одне вільне робоче місце претендувало 8 громадян, що шукали роботу. Серед представників найпростіших професій та тих, що не мали профпідготовки, на одне вільне робоче місце претендувало 9 осіб, серед технічних службовців – 13 осіб, серед робітників з обслуговування та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин на одне вільне робоче місце претендувало 14 осіб, серед робітників сільського та лісового господарства, риборозведення та рибальства – 28 осіб. У той же час серед кваліфікованих робітників з інструментом налічувалося 7 претендентів на одну вакансію, а серед фахівців та професіоналів,  відповідно, 5 та 4 претендента.

Оскільки бідність в Україні досягла значних розмірів і глибин і лише відродження на ринку праці не зможе вилікувати бідність, не можна відкладати запровадження реформи системи соціального захисту до часів, коли поліпшиться економічний клімат.

Участь населення в тіньовому секторі економіки (який не представлено в офіційній статистиці) швидко зростає, але збільшення прибутків тіньового сектора не впливає на зниження реальної заробітної плати в офіційній економіці.

Звичайно, підвищення попиту на робочу силу є необхідним, оскільки це дуже важливий фактор для зменшення рівня бідності в Україні. Проте це не панацея. Навіть якщо попит на робочу силу значно зросте і сприятиме підвищенню заробітної плати, багато сімей в Україні все ж не зможуть подоли свою бідність, оскільки вони або на беруть повноцінної участі в ринку праці, або перебувають надто далеко за межею бідності. Навіть дуже велике збільшення попиту на робочу силу не відкидає потреби реформування системи соціального захисту України.

2.2. Оцінка структури пропозиції робочої сили за регіонами

Ринок робочої сили є найскладнішим з усіх видів ринків за структурою, специфікою ціноутворення, зв'язками з іншими ринками. Поряд із загальними для всіх ринків рисами він має свої особливості, притаманні лише йому. Пропозиція робочої сили, на відміну від інших товарів, не може бути значно скорочена або зберігатися до кращих часів, коли підніметься ціна. Заробітна пата найманого працівника включає не тільки ціну його праці, а й витрати на утримання сім'ї. Товар "робоча сила" - неоднорідний. На його реалізацію впливає сукупність соціально-економічних, екологічних, демографічних, організаційно-технологічних факторів. Умови зайнятості, оплати праці визначається не тільки одним суб’єктом ринку, а також державою і профспілками.

Пропозиція на ринку праці - це контингент працездатного населення, яке пропонує свою робочу силу в обмін на життєві цінності. На пропозицію на ринку праці впливає демографічна ситуація, характер і зміст праці, інтенсивність вивільнення робочої сили, ефективність функціонування системи підготовки і перепідготовки працівників, система оплати праці. Співвідношення попиту й пропозиції на товар (робочу силу) визначає кон'юнктуру ринку Якщо попит і пропозиція врівноважуються, потреби суспільства в робочій силі задовольняються максимально.

Сучасний стан економіки України докорінно змінив умови створення робочих місць та вивів на новий рівень актуальність цього питання. Уповільнились процеси створення нових виробництв, модернізація та реконструкція діючих. Різко сповільнилась інвестиційна діяльність, в той час, коли глобальний характер структурної перебудови потребує величезних вкладень в нові галузі і підприємства, в модернізацію та перебудову діючих виробництв. В цих умовах процес створення нових робочих місць катастрофічно знизився, мають місце численні дані про випереджальне скорочення робочих місць у порівнянні зі створенням нових, спостерігається посилення тенденції ліквідації існуючих робочих місць. У багатьох областях констатується вичерпання потенціалу їх створення.