Основні види цінних паперів

• невеликий обсяг і неліквідність;
• низький рівень капіталізації;
• високий ступінь ризиків;
• нестача кваліфікованого персоналу;
• відсутність відкритого доступу до інформації;
• порушення прав інвесторів;
• недосконалість нормативно-правового забезпечення.

Український фондовий ринок має значні проблеми розвитку державних цінних паперів. В розвинених країнах роль ринку  державних внутрішніх запозичень зводиться до засобу фінансування не тільки бюджетного дефіциту, а й економічного розвитку держави. Уряд може залучати кошти під великі суспільно необхідні й водночас рентабельні інвестиційні проекти. Для цього необхідна ефективно діюча структура, яка здійснювала б оцінку та відбір таких проектів. На жаль, сьогодні в Україні не створено необхідних умов для успішної реалізації зазначеної практики. В Україні державним цінним паперам присвоєно нульовий рівень ризику, але фактично вони є ризиковими інвестиційними інструментами.

Для того щоб державні цінні папери були привабливими для інвесторів, вони повинні мати відповідну прибутковість. Як свідчить практика, в Україні їх номінальна вартість є досить високою, але внаслідок  інфляції дохідність стає незначною. Тому держава для подолання інфляції повинна застосовувати такі антимонопольні заходи, обмеження емісії грошей, подолання дефіциту державного бюджету,  забезпечення зростання виробництва і насичення ринку товарами та ін.

Для того, щоб внутрішній ринок державних  запозичень ефективно функціонував, необхідно створити відповідну структуру його учасників, насамперед інституціональних інвесторів (страхові компанії, банківські установи, пенсійні фонди, інститути спільного інвестування). В Україні участь фізичних осіб у інвестиційних процесах незначна, що є наслідком недовіри населення  до суб'єктів фінансового ринку і держави в цілому, а також негативного досвіду, одержаного в роки функціонування функціонування командно-адміністративної економіки.

Вирішити  проблему ринку державних цінних паперів можна шляхом відновлення довіри населення до держави за допомогою  розробки спеціальних урядових програм, запровадження  пільгових  умов оподаткування або звільнення від податків, як показав досвід багатьох країн світу. Також необхідно розробляти нові види державних цінних паперів для задоволення потреб різних груп інвесторів.

В Україні державне регулювання ринку цінних паперів  та державний контроль за випуском та обігом цінних паперів здійснюється за допомогою Закону України «  Про державне регулювання ринку цінних паперів України», Указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, рішень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, нормативних актів міністерств та відомств, які в межах своїх повноважень здійснюють регулювання та контроль на ринку цінних паперів. 

Стан  чинного законодавства України, що регулює сферу функціонування цінних паперів, характеризується не стільки  наявність недоліків, скільки тим, що відображає умови, в яких розроблялося і вводилося в дію законодавство. Як свідчить історичний аналіз, правове поле регулювання ринку цінних паперів в Україні створювалося на початку 1990 років, за умови відсутності в Україні власного ринку цінних паперів, і свій регулюючий вплив спрямовувало на можливі в майбутньому, а не на фактично існуючі відносини.

Зараз важливо створити систему правового  регулювання, складовими якої стало  б нове покоління взаємопов'язаних і узгоджених між собою законодавчих актів, вироблених на засадах сучасної законодавчої методології і техніки, і які були б спроможні регулювати більшість суттєво важливих аспектів ринку цінних паперів (а не окремі з них), а крім того виробляти та встановлювати конкретні критерії. Стандарти і процедури відносин учасників-емітентів, індивідуальних інвесторів, посередників, інших інфраструктурних інститутів, регулювати біржову та позабіржову систему торгівлі, визначати повноваження та обов'язки саморегулюючих організацій.

В останні  роки спостерігались позитивні зрушення у випуску цінних паперів. У 2008 році загальний обсяг зареєстрованих ДКЦПФР випусків цінних паперів становив 577,38 млрд. грн.(Діаграма 1.1), із них:

• акцій – 46,14 млрд. грн.;
• облігацій підприємств – 31, 35 млрд. грн.;
• облігацій місцевих позик – 970,00 млн. грн.;
• опціонів – 0,27 млн. грн.;
• інвестиційних сертифікатів КУА пайовими інвестиційними фондами –  65,37 млрд. грн.;
• акцій корпоративними інвестиційними фондами – 8, 89 млрд. грн. 
• сертифікатів фонду операцій з нерухомістю –  54, 5 млн. грн.;
• звичайних іпотечних облігацій – 270,0 млн. грн.

    Діаграма 1.1 Динаміка обсягу зареєстрованих ДКЦПФР випусків цінних  паперів у 2008 році, млрд. грн.

При цьому  спостерігається  тенденція щодо регулярного спаду випусків акцій  кожні три роки, а потім їх зростання  майже однаковими темпами. У 2008 році ДКЦПФР зареєстровано 1161  випусків акцій на загальну суму 46, 14 млрд. грн. порівняно з 2007 роком обсяг зареєстрованих випусків акцій у 2008 році зменшився на 3, 86 млрд. грн.(діаграма 1.2)Звичайно на такий стан речей вплинула і фінансова криза. Багато підприємств у 2008 році планували розмістити  свої акції крім внутрішнього ринку ще й на зовнішньому, проте посилення глобальної фінансової нестабільності змусило компанії зосередити акценти своєї діяльності на збереженні власних позицій та відмовитись від нових проектів , спрямованих на розширення та розвиток своєї діяльності.  Досвід розвинутих країн свідчить, що акції є найкращим інструментом інвестування. Інвестиції в акції дають змогу їх власникам добре заробити, якщо курс випуску швидко підніметься. Враховуючи масштаби фондового ринку розвинутих країн, треба визнати, що інвестор завжди зможе знайти вигідний для себе вид акцій.

Діаграма 1.2 Обсяг зареєстрованих ДКЦПФР випусків акцій у 2004 – 2008 роках, млрд. грн.

В розвинених країнах діє такий ефективний інструмент, як корпоративні облігації. Вони сприяють централізації реальних капіталів, залученню населення в ринкові відносини, поступовому  формуванню зацікавленості у зростанні ефективності виробництва, культури економічного спілкування. Випуски облігацій в Україні незначні , що зумовлено вищою прибутковістю облігацій внутрішньої державної позики, незахищеністю законодавством інвесторів, недостатньою ліквідністю інструмента. Слід звернути увагу на те,   що в Україні донедавна відбувалась своєрідна дискримінація корпоративних   облігацій в плані оподаткування. По-перше, якщо надані підприємству банківські позички не враховувались до валового доходу і не оподатковувались, то кошти, отримані за допомогою корпоративних облігацій, включались до валового доходу акціонерного товариства  і підлягали оподаткуванню. По-друге, акції та облігації – цінні папери, випущені одним емітентом. Однак, дохід від емісії акцій та їх реалізації не включався до валового доходу і не оподатковувався. На відміну від них , облігації зараховувались до валового доходу акціонерного товариства і, подібно першому випадку,  також підлягали оподаткуванню. В розвинених країнах власники корпоративних облігацій навпаки економлять на  податках . Проценти на корпоративні облігації приносять вищі прибутки, ніж дивіденди на еквівалентні звичайні акції, на відміну від нової емісії акцій не відбувається роздвоєння наявного акціонерного капіталу. З метою ефективного функціонування фондового ринку держава повинна проводити   сприятливу для емітентів податкову політику та надавати різні види пільг.

Незважаючи  на в цілому позитивні тенденції, слід зауважити, що вибір ліквідних  фінансових інструментів на ринку цінних паперів України досить обмежений  для внутрішнього інвестора. Проте, поки що фінансовий ринок істотно не впливає на стан фінансового ринку та економіки в цілому.

Поступовий  розвиток фондового ринку в Україні  виявив цілу низку проблем (високий  ступінь маніпулювання, асиметричність інформації, низька ліквідність  і  капіталізація, невеликі обсяги). У зв'язку з цим є нагальна потреба в удосконаленні інфраструктури вітчизняного ринку цінних паперів поряд із механізмом державного регулювання.

ВИСНОВКИ

В роботі  було розглянуто   структуру фінансового  ринку та місце на ньому ринку  цінних  і його основні функції. Встановлено, що до  основних функцій фондового ринку належать мобілізаційна, управлінська, запозичувальна, розрахункова, забезпечувальна, які сприяють надходженню додаткових  грошових коштів підприємствам, організаціям, державі; надають право власникам акцій, облігацій брати участь в управлінні емітента; сприяють виникненню кредиторсько-дебіторських відносин та переливанню коштів із менш прибуткових галузей у більш прибуткові. Також було проаналізовано роль цінних паперів у русі капіталів. Встановлено, що цінні папери є втіленням фіктивного капіталу, який на відміну від реального капіталу не створює додаткової вартості. Водночас  зміни курсу акцій, які є лише титулом на отримання доходу, реально не впливають на вартісні зміни основних потужностей акціонерного товариства, проте дозволяють збагатитись власникам цінних паперів.

Інструментарій  сучасного ринку цінних паперів  є складним і багатоманітним, тому я дала характеристику основним видам  цінних паперів,  таким як векселі, акції, ощадні сертифікати та облігації. Найпотужнішим інструментом, на думку автора, є акції, що представлені на ринку величезним різноманіттям видів, які можуть задовольнити інтереси практично всіх інвесторів, внаслідок чого даний інструмент сприяє ефективному і швидкому залученню коштів. Потужним борговим інструментом є вексель, однак тільки при наявності ефективного законодавства, яке дає чітке визначення поняття “вексель”, за наявності кваліфікованих спеціалістів, які вміють правильно оформлювати векселі. Корпоративні облігації застосовуються насамперед в тому випадку, коли власники акціонерних товариств прагнуть залучити додаткові кошти для діяльності підприємства, але не хочуть впускати “в долю” нових акціонерів; а державні облігації використовуються як з метою покриття державного бюджету, так і з метою розвитку економіки при відсутності значних фінансових проблем.  Поруч з цими інструментами на ринку діє особливий вид цінних паперів - ощадний сертифікат, який є письмовим свідоцтвом банку про депонування грошових коштів, що засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту й відсотковий.

В роботі була надана характеристика сучасного  стану ринку цінних паперів на Україні, виходячи з якої можна зробити  висновок, що подальший розвиток національного фондового ринку стримується рядом об'єктивних та суб'єктивних факторів. Найголовнішими серед яких є:

• Кризовий стан української економіки, високий рівень інфляції, відсутність твердої національної грошової одиниці;
• Відставання існуючої законодавчої та нормативно - правової бази функціонування фондового ринку від розвитку реальних процесів на ньому;
• Слабкість і недостатність державного регулювання національного ринку цінних паперів;
• Відсутність гарантій по операціях з цінними паперами, недовіра населення та його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку;
• Відсутність гарантій держави щодо захисту грошових заощаджень населення.

Тому  держава повинна по-перше боротись з інфляцією, шляхом обмеження емісії грошей, подолання дефіциту державного бюджету,  забезпечення зростання виробництва і насичення ринку товарами. Також перегляду потребує законодавча база, яка на даний момент не враховує змін, що відбулися після дев'яностих років двадцятого століття. З того часу виникло багато нових видів цінних паперів, розширились їхні функції, які ще не зазначені у законодавстві(наприклад, функції векселя). Законодавство має захищати інтереси інвесторів, давати гарантії відшкодування вкладених коштів. Для розвитку нових інструментів (таких як корпоративні облігації) держава має встановити умови оподаткування емітентів такі, як і для добре відомих акцій, або ж взагалі привілейовані. Ці  заходи сприятимуть залученню коштів як від юридичних, так і від фізичних осіб, що в повній мірі забезпечить  розвиток інноваційних проектів та виробництва.

СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ

1. Демківський А. В. Гроші та кредит: Навчальний посібник / А. В. Демківський . – К . : Дакор, 2007. – 528 с.
2. Економічна теорія : Політекономія : підручник / [ упорядкув., Базилевич В. Д.]. – К . : Знання-Прес, 2008. – 719 с.
3. Ємельянов А. Шляхи вдосконалення вексельного законодавства / А. Ємельянов // Право України. – 2008 . - № 3 – С . 52 – 56 .
4. Жалкіна І. О. Застосування інструменту “золотої акції” при приватизації стратегічно важливих підприємств / І. О. Жалкіна // Економічна наука. – 2009 . - № 1. – С . 44 – 45.
5. Нагієвич О. Вплив фінансової кризи на фондовий ринок в Україні / О. Нагієвич // Ринок цінних паперів України. – 2008 . - № 11 – 12. – С . 37 – 41.
6. Павлов В. І. Цінні папери в Україні: Навчальний посібник / Павлов В. І., Пилипенко І. І., Кривов'язюк І. В. – К . : Кондор, 2004. – 400 с.
7. Приказюк Н. В. Ринок державних цінних паперів: світовий досвід та вітчизняні реалії / Н. В. Приказюк // Фінанси України. – 2009 . - №  1 – С . 73 – 79.
8. Розинка О. Особливості функціонування фіктивного капіталу на сучасному етапі розвитку корпоративного сектору України / О. Розинка // Банківська справа. – 2006 . - № 3. – С . 71 – 78.
9. Свердан М. М. Облігації акціонерних товариств та їх розвиток в Україні / М. М. Свердан // Вісник. – 2005. - № 2 (3) – С . 58 – 60.
10. Чернишук В.Р. Розвиток ринку цінних паперів: проблеми й перспективи / В. Р. Чернишук, А. П. Данькович // Фінанси України . – 2008. - № 8. – С . 96 – 103.
11. Шелудько В. М. Фінансовий ринок: Підручник / В. М. Шелудько – К . : Знання, 2006. – 535 с.