Основні види цінних паперів

"Дружній"  та "бронзовий" векселі є  прикладами фіктивного векселя. "Дружній" вексель — це  вексель, виданий з дружніми  намірами з надією, що не виникне  потреба відповідати за зобов'язаннями  цього векселя. Такий вексель  може видаватись кредитоспроможним підприємством неплатоспроможному в оплату непоставлених товарів або невиконаних робіт чи послуг. Неплатоспроможне підприємство може потім покрити "дружнім" векселем свої зобов'язання або отримати кредит у банку через облік чи заставу векселя. Якщо таке підприємство не поліпшить свого фінансового становища, відповідати за "дружнім" векселем буде підприємство — емітент цього векселя. "Бронзовий" вексель видається неплатоспроможним або неіснуючим підприємством. При цьому отримувач векселя не підозрює про фіктивність векселя та неплатоспроможність підприємства-емітента. Частіше "бронзовими" є прості векселі, а не переказні. За допомогою "бронзового" векселя підприємство, що перебуває на межі банкрутства, може штучно збільшити свої борги, виписавши вексель фіктивному кредитору. При банкрутстві частина майна, що має бути передана дійсним кредиторам, залишиться в розпорядженні фіктивного кредитора і самого підприємства. Фіктивні векселі можуть бути емітовані з метою подальшого обліку цих векселів банком.

Нині  існують  значні  недоліки у вексельному  законодавстві. Так, в Законі України  від 23 лютого 2006 р. «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель розглядається  як «цінний папір, який засвідчує  безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей васнику векселя (векселедержателю)». Таке визначення суперечить Женевській конвенції, згідно з якою вексель поєднує функції цінного паперу, боргового зобов'язання і платіжного інструмента. Визначення векселя тільки як цінного паперу призвело до того, що національне податкове законодавство не розрізняє функцій векселя як цінного папера та платіжного інструмента, і в усіх угодах він визнається органами ДПАУ тільки цінним папером, тобто товаром. Внаслідок цього угоди, в яких розрахунки здійснюються з використанням векселів, однозначно визнаються бартерними, з нарахуванням ПДВ, що невигідно для векселедержателів. Тому, на думку автора необхідно ввести зміни до законодавства, які б враховували всі функції векселя, для пожвавлення вексельного обігу. 
 

2.2. Акції. Види акцій  та їх роль в  господарській діяльності

Акція — це цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному капіталі акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

    Цiноутворення  акцiй - дуже складний процес. Вiн залежить вiд багатьох чинникiв як прогнозованого, так i непрогнозованого характеру. Для цього процесу характернi такi етапи, як:

1. Номiнальна  вартiсть.

    Всi акцiї акцiонерного товариства повиннi мати тiльки одну номiнальну вартicть, що фiксується при реестрацiї. Номiнальна вартicть практично нiяким чином не пов’язана з реальною вартicтю.

2. Балансова  вартicть.

    Вона  вираховується як частка вiд дiлення  чистої вартостi активiв акцiонерного товариства на кiлькiсть випущених i розповсюджених акцiй.

3. Курсова ( ринкова ) вартicть.

    Вона  зумовлюється попитом i пропозицiєю на ринку цiнних паперiв.

    Акцiї можуть бути iменними та на пред’явника, безплатними, привiлейованими i звичайними.

• Обiг iменних акцiй облiковується в книзi реєстрацiй. У нiй систематично записуються данi про час придбання кожної такої акцiї, прiзвище власника, а також кiлькiсть акцiй на руках акцiонера.
• Щодо акцiй на пред’явника, то в книзi реєструється тiльки їхня загальна кiлькicть. В окремих країнах Заходу акцiї на пред’явника складають до

     90 % усiх акцiй.

• Безплатнi акцiї випускають з метою розподiлу їх серед акцiонерiв пропорцiйно кiлькостi акцiй, що їм уже належить.
• Сума привiлейованих акцiй обмежена десятьма вiдсотками всього статутного фонду акцiонерного товариства. Цi папери надають їхнiм власникам майнове право на одержання дивiдендiв, а також на приоритетну участь у вiдшкодуваннi своєї долi капiталу при ліквідації акцiонерного товариства. Однак власник такої акції позбавлен права брати участь в управлiннi товариством.

               Iснують такi види привiлейованих  акцiй:

• кумулятивні, тобто такi, що дають власникам право не тiльки на поточний, а й на невиплачений ранiше дивiденд
• некумулятивнi, тобто тi, власники яких втрачають дивiденди за будь-який перiод в разi, коли рада директорiв не оголосила про їх виплату
• з пайовою участю, якi дають власникам право на отримання додаткових дивiдендiв понад суму, що передбачена, якщо дивiденди на простi акцiї бiльшi
• конвертованi, якi можуть обмiнюватись на обумовлену кiлькiсть простих
• акцiї з коригованою ставкою дивiдендiв, прибуток за якими, на вiдмiну вiд акцiй з фiксованою ставкою, змiнюється на основi аналiзу тенденцiй до пiдвищення чи пониження процентних ставок на державнi цiннi папери або на основi iнших iндикаторiв ринку фiнансових ресурсiв
• вiдзивнi, тобто тi, якi акцiонерне товариство має право викупити за цiною з надбавкою до номiналу.

    Простi акцiї - це акцiї, прибуток вiд яких повнiстю зумовлюється чистим доходом пiдприємства та його дивiдендною полiтикою. Власник такої акції, як правило, має право приймати участь в управлінні товариством. Дохід у вигляді дивіденду на просту акцію виплачується в останню чергу, тобто після сплати дивідендів за привілейовані акції.

    Зважаючи  на ступінь розвитку та очікувану  дохідність, акції можна поділити на такі класи:

• “ з голубими корiнцями “ – акції найбільш солідних і великих корпорацій;
• дохідні – акції, дивіденди за якими перевищують середній рівень;
• зростання - це акцiї корпорацiй, доходи i прибутки яких вищi вiд середнього рiвня, однак виплати по дивiдендам, зазвичай, не перевищують 35%. Пояснюється така дивiдендна полiтика тим, що цi корпорацiї прагнуть у першу чергу фiнансувати науковi та iншi дослiдження, а також розширити масштаби виробництва i можливостi його збуту.
• Циклiчнi – акцiї, цiна яких зростає i падає синхронно зi спадами та пiдйомами в економiцi, тобто вiдповiдно до ритмiв дiлової активностi. В основному це акцiї корпорацiй базових галузей економiки - важкої промисловостi, автомобiльної, целюлозно - паперової.
• спекулятивнi акцiї - так називають акцiї копорацiй, якi виникли недавно. Такi акцiї, як правило, не потрапляють на бiржу або ж перебувають в обiгу на так званих “спекулятивних“ бiржах ( наприклад, Ванкуверська в Канадi ).

Окрім цих видів акцій виділяють  ще один  вид – це «золоті акції». Даний інструмент відсутній в Україні, але ефективно діє в таких країнах, як Франція, Іспанія, Італія, Угорщина, Португалія, Данія та ін. Дуже часто виникає потреба в приватизації стратегічних державних підприємств, яким загрожує банкрутство, але при повній приватизації держава втрачає контроль над цими суб'єктами господарської діяльності.  Зважаючи на вище сказане, уряди не йдуть на повну приватизацію акціонерних товариств. Механізм «золотої акції» дозволяє здійснити повну приватизацію без втрати державного контролю, так як держава може накладати вето на рішення зборів АТ, що суперечать економічним інтересам держави та її безпеці. У разі вмілого використання «золота акція» може стати не лише інструментом захисту стратегічних інтересів держави, але й дієвим засобом отримання фінансових надходжень до бюджету та механізмом захисту інтересів трудових колективів.

Акції виконують три головних завдання:

• по-перше, вони випускаються під час організації акціонерного товариства, щоб забезпечити йому визначений "стартовий" капітал (перша емісія);
• по-друге, за допомогою випуску акцій залучаються додаткові ресурси у ході функціонування товариства (друга і наступна емісії);
• по-третє, вони випускаються для обміну з метою злиття з іншою компанією.

Акції – це один з дуже ефективних способів безпосередньо зацікавити працюючих у кінцевих результатах їхньої праці, активізувати участь трудящих у керуванні підприємством, розвити творчу підприємницьку жилку в кожнім. Акціонер уже не найманий робітник, а власник, що одержав можливість активно брати участь із правом вирішального голосу в загальних збори, на яких зважуються питання керування підприємствами, стратегії його розвитку, розподіли і використання доходу і прибутку.

Досить  указати, що в США нараховується приблизно 50 мільйонів акціонерів, тобто власників акцій. По масштабі поширення акції в країнах з ринковою економікою коштують на тім же рівні, що внески в ощадні банки економіці неринкового типу.

Велике  різноманіття акцій дає змогу  залучити кошти інвесторів, що мають різну мету. Наприклад, є інвестори, які прагнуть приймати участь в управлінні компанією, що забезпечують прості акції, та інвестори, що ставлять за мету отримання гарантованого прибутку за допомогою привілейованих акцій. 
 

2.3. Ощадні сертифікати

Ощадний сертифiкат – письмове  свiдоцтво банку про депонування грошових коштiв, яке засвiдчує право вкладника на одержання пiсля закiнчення встановленого строку депозиту й вiдсоткiв.

              Ощаднi сертифiкати видаються:

• строковi ( пiд певний договiрний вiдсоток на визначений строк )
• до запитання;
• iменнi ( не пiдлягають обiгу, а їх продаж iншим особам є недiйсним );
• на пред’явника.

    Громадяни купують сертифiкати за рахунок власних  коштiв, а пiдприємства за рахунок  коштiв, що надходять у їхнє розпорядження пiсля сплати податкiв та вiдсоткiв за банкiвський кредит. Доход з ощадних сертифiкатiв виплачується за пред’явленням їх для оплати в банк, що їх випустив. Коли власник сертифiката вимагає повернення депонованих коштiв за строковим сертифiкатом ранiше обумовленого в ньому строку, йому виплачується менший вiдсоток, рiвень якого визначається на договiрних умовах при внесенi депозиту. 
 

2.4. Облігації як основний  вид боргових цінних  паперів

Облігація – цінний  папір, що засвідчує  внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Можна виділити такі види облігацій:

• Залежно від того, хто виступає емітентом цінного папера, облігації поділяють на:
• державні (облігації зовнішньої та внутрішньої державної позики);
• місцеві (випускаються сільськими, міськими, обласними та іншими органами влади);
• інституційні (облігації підприємств).
• Залежно від місця реєстрації основного офіса емітента і території, на якій облігації знаходяться в обігу:
• вітчизняні;
• іноземні (самурай – облігації).
• Залежно від способу виплати винагороди:
•      відсоткові (доходні);
•      дисконтні;
•      конвертовані;
•       безвідсоткові (цільові позики).
• Залежно від строку обігу на ринку цінних паперів:
•     короткострокові (випускаються в обіг на строк до 1 року);
•      середньострокові (від 1 до 5 років);
•      довгострокові (понад 5 років);
•      безстрокові (цільові позики);
•      з правом дострокового погашення.
•  Залежно від наявності будь-яких обмежень на обіг:
•    з вільним колом обігу (на пред'явника);
•    з обмеженим колом обігу (іменні);
• ті, що знаходяться поза обігом.
• За ступенем надійності:
• забезпечені  (під  заставу майна,  цінних  паперів); 
•   незабезпечені (без заставні).
• Інші види облігацій (облігації відкладеного фонду, серійні облігації, облігації з розширенням, облігації з фіксованою, змінною та індексованою ставкою тощо).