Основні теорії розвитку міжнародної торгівлі

      Переваги  теорії міжнародного життєвого циклу  продукту полягають в тому, що вона пояснює закономірності розвитку зовнішньої торгівлі великою групою товарів, зокрема  синтетичних матеріалів, консервів (у Аргентині та Бразилії), бавовняних тканин та виробів (Пакистан, Індія), шкіряних та гумотехнічних виробів, паперу, електроніки, технологічно складних товарів, нафтопродуктів, конторського обладнання.

      Недоліки  цієї теорії:

      1. Існує багато видів продукції,  які не проходять усі стадії життєвого циклу (предмети розкоші)

      2. Теорія закріплювала за США  лідерство, оскільки вони його  вже завоювали.

      3. Теорія не поширюється на продукцію  ТНК. 
 

      10. Теорія співвідношення факторів виробництва 

      Як  теорія порівняльних переваг, так і теорія співвідношення факторів виробництва виходили з того, що країна забезпечена факторами виробництва, які мають змогу вільно пересуватися між галузями, але не між країнами. Однак в реальному світі повна мобільність факторів, щонайменш в короткостроковому плані, далеко не очевидна: наприклад, природні ресурси, що використовуються у машинобудуванні, не можуть бути з легкістю використані в сільському господарстві, так само як і капітал, уречевлений в сталеплавильному устаткуванні, не може бути відразу ж використаний для вирощування пшениці.

      Нехай країна виробляє два товари. При  цьому вона використовує три фактори  виробництва – працю, капітал  і землю. Праця є мобільним  всередині країни фактором, що вільно пересувається між галузями і  використовується для виробництва обох товарів. В той же час капітал і земля є специфічними факторами виробництва: капітал використовується тільки для виробництва товару 1, а земля – тільки для виробництва товару 2.

      Специфічний фактор – фактор виробництва, характерний лише для певної галузі, який не може пересуватися між галузями.

      Мобільний фактор – фактор виробництва, що вільно пересувається між галузями.

      Теорія  специфічних факторів виробництва – в основі міжнародної торгівлі лежать відмінності у відносних цінах на товари , які виникають в силу різної забезпеченості країн специфічними факторами виробництва, причому фактори, специфічні для експортного сектора, розвиваються, а фактори, специфічні для сектора, що конкурує з імпортом, скорочуються.

      Теорія  специфічних факторів виробництва  базується на законі спадної віддачі, який стверджує, що кожна додаткова одиниця праці, вкладеної у виробництво, забезпечує все менший ріст його обсягів.

      Крива повного продукту праці показує  залежність обсягів виробництва  від обсягів затрат праці. При  цьому приріст витрат праці на одиничну величину OL призвів до збільшення випуску продукції на величину OQ, а приріст праці на ще одну таку ж одиницю LL₁ дав вже значно менший, порівняно з початковим, приріст виробництва – тільки на QQ₁. 

      11. Теорія конкурентних переваг 

      Для того щоб з'ясувати, чому країни досягають конкурентної переваги у тих чи інших галузях, а також зрозуміти вихідні положення політики фірм та національної економіки, професор Гарвардської школи бізнесу, радник низки провідних компаній та член Президентської комісії з промислової конкуренції Майкл Портер наприкінці 80-х рр. здійснив чотирирічне дослідження десяти країн, які займають важливе місце у світовій торгівлі: Великобританії, Німеччини, Данії, Італії, Кореї, Сінгапуру, США, Швейцарії, Швеції та Японії.

      У центр уваги проведеного дослідження М. Портер поставив завоювання та збереження конкурентної переваги у більш ніж 100 відносно складних галузях економіки та індустріальних сегментах. На його думку, саме вони є ключем до високої та зростаючої продуктивності у країні й найменше можуть бути проаналізовані з використанням традиційних та новітніх теорій міжнародної торгівлі. Для дослідження, як видно із переліку, були відібрані країни, які відрізняються за економічним розвитком (ПРК та ПІК), розміром, державною політикою щодо промисловості, за суспільною філософією, географічними умовами та розташуванням, але водночас їх об'єднує одна спільна риса — усі вони вже успішно конкурують у ряді проаналізованих галузей або показують себе усе здатнішими успішно конкурувати. Аналізували конкурентоспроможність галузей за три періоди: у 1971, 1978 та 1985 рр.

      Розроблена  в результаті проведеного дослідження  всеосяжна теорія конкурентної переваги країн, яка підтверджується достатньою кількістю фактів, розглянута у фундаментальній  праці Майкла Портера "Конкурентна перевага країн", опублікованій у 1991 р.

      Згідно  з цією теорією відповідь на запитання: "Чому країна досягає міжнародного успіху в тій чи іншій галузі?" передбачає чотири властивості країни загального характеру, що формують середовище, у якому конкурують місцеві фірми. Це середовище може сприяти виникненню конкурентної переваги, а може і перешкоджати цьому. Ось ці чотири властивості.

      1. Факторні умови, тобто ті конкретні  фактори (наприклад, кваліфікована  робоча сила певного профілю або інфраструктура), які необхідні для успішної конкуренції у даній галузі.

      2. Умови попиту, тобто який на  внутрішньому ринку попит на  продукцію чи послуги, що пропонуються  даною галуззю.

      3. Споріднені галузі та галузі, що підтримують, тобто наявність або відсутність у країні споріднених галузей чи галузей, що підтримують, конкурентоспроможних на міжнародному ринку.

      4. Стратегія фірми, її структура  та конкуренти, тобто умови у  країні, які визначають те, як  утворюються та управляються  фірми, і характер конкуренції на внутрішньому ринку.

      Детермінанти  національної конкурентоспроможності — це комплексна система, яка постійно розвивається. Майкл Портер назвав цю систему "ромбом" (в оригіналі  — алмаз, діамант). Кожний детермінант  у цій системі впливає на всі інші.

      Перевагою цієї теорії є те, що вона показує  роль, яку відіграють економічне середовище установи, політика, культурні цінності та лідери країни у забезпеченні успіху фірм цієї країни у певних сегментах  ринку та конкретних галузях економіки. Іншими словами, вона пояснює властивості нації, які є передумовою успіху національної промисловості у міжнародній конкуренції.

      12. Теорія подібності країн

      Значна  частка міжнародної торгівлі здійснюється між країнами з подібними характеристиками — між промислове розвиненими країнами, які мають населення з високим рівнем освіти та розміщені у помірному кліматі. Усі розглянуті традиційні теорії міжнародної торгівлі базувалися не на подібності країн, а навпаки, на їх відмінностях.

      Проте шведський економіст Стефан Ліндер в 1961 році спробував пояснити причини МТ з точки зору попиту.

      На  його думку структура експорту країни в основному залежить від попиту в країні-імпортері. Дуже мала кількість  товарів виробляється лише на експорт, більшість із них продаються  і всередині країни. Для того, щоб експортувати товар, необхідно спочатку наситити внутрішній ринок, орієнтуючись на попит місцевих покупців. Лише тоді, коли товар повністю задовольняє потребам покупців всередині країни, можна розраховувати на його успішний експорт на світовий ринок. Але і за кордоном товар буде успішніше продаватися в тих країнах, де структура попиту однакова, чи хоча б схожа на структуру попиту в країні-експортері. Але попит, згідно Ліндера, стає реальним лише тоді, коли він підкріплюється високим рівнем доходу. Чим вищий рівень доходу, тим більш якісний товар необхідний для покупця. Тому чим більше перетинаються структури попиту в країнах – експортері і імпортері, підкріплені високим рівнем доходу, тим вищий рівень торгівлі між ними. Таким чином, всупереч теорії порівняльної забезпеченості країн факторами виробництва, не лише розбіжності, але й подібність між країнами може бути причиною МТ.

      Залежність  між рівнем доходу та якістю вживаних товарів показується прямою Х, нахил якої свідчить про те, що чим вищий рівень доходу, тим більш якісний товар купує споживач.

      Припустимо, існує дві країни – країна 1 та 2. Доход жителів першої країни знаходиться  в проміжку від А (мінімальний  доход) до С (максимальний доход). При  такому доході вони купують товари з рівнем якості, що знаходиться в проміжку від А’ (мінімальна якість) до С’ (максимальна якість). Доход жителів іншої країни трохи вищий, ніж в першій, і знаходиться в проміжку від В (мінімальних доход) до D (максимальний доход). При такому доході вони купують товари з рівнем якості, що знаходиться в проміжку від В’ (мінімальна якість) до D’ (максимальна якість).

      Торгівля  між двома країнами буде здійснюватись  тими товарами, якість яких знаходиться  в проміжку від В’ до С’, де вимоги до якості в першій і другій країні перетинаються. Чим більша кількість людей в обох країнах мають доходи в проміжку від В до С, тим вищий рівень торгівлі.

      Найбільш  ефективно дана теорія може вживатися  для дослідження країн з приблизно  однаковим рівнем доходів. Вона пояснює географічний розподіл МТ: 70% міжнародної торгівлі відбувається між розвинутими країнами, 70% товарів – завершені вироби.

      Недоліком теорії подібності країн є те, що коли розрив у рівнях доходів різних груп населення дуже значний, застосування її для пояснення міжнародної торгівлі є дуже обмеженим. Наприклад, усі мешканці країни 1 мають мінімальний рівень доходу А, і тільки одна людина — максимальний С, а у країні 2, навпаки, одна особа має мінімальний рівень доходу В, а усі решта — максимальний О, то торгувати у такому випадку можуть тільки дві особи, хоча перетин у якості товарів, що цікавлять мешканців обох країн, є суттєвим.

      Переваги  теорії полягають у тому, що вона пояснює торгівлю між подібними  країнами.