Основні теорії розвитку міжнародної торгівлі

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний  авіаційний університет

Інститут  післядипломного навчання

   Кафедра економіки 
 
 
 
 
 
 

   КУРСОВА РОБОТА 

   з дисципліни: «Міжнародна економіка»

   на  тему: “ Основні теорії розвитку міжнародної торгівлі ” 
 
 
 
 
 
 
 

   Виконала: ст. гр.1 «Фінанси» 2 курс

                                                                                                Струк Н.О.

                                                                      Перевірив викладач: Мізюк В.В. 
 
 
 
 
 

   Київ 2011

Зміст 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Зовнішньоторговельна  політика будь-якої держави зосереджується на таких питаннях: які товари необхідно  експортувати та які імпортувати, з якими країнами торгувати та у якому обсязі, чи потрібно державі втручатися у вільний потік товарів, і якщо так, то в якому обсязі?

      Сьогодні  розроблено два типи теорії торгівлі, які по-різному відповідають на ці запитання. Згідно з теоріями першого типу держава не повинна втручатись у структуру торгівлі. Ці теорії вивчають та пояснюють, якою продукцією, в якому обсязі та з ким країни будуть торгувати за відсутності будь-яких державних обмежень. До таких теорій належать: теорії "абсолютних переваг, відносних переваг, співвідношення факторів виробництва, життєвого циклу продукту, подібності країн тощо.

      Другий  тип теорій передбачає державне втручання  у вільний потік товарів між  країнами для зміни обсягу, складу та напрямків торгівлі. До теорій цього типу належать: теорії меркантилізму, неомеркантилізму та інші.

      Метою теорій міжнародної торгівлі було і  є допомогти фірмам та урядам у  виборі найдоцільнішого варіанта спеціалізації  та стратегії задля обдуманого використання національних ресурсів. 

      1. Меркантилізм 

      Перша теорія міжнародної торгівлі — теорія меркантилізму — була розроблена європейськими вченими Томасом  Маном (1571—1641), Чарльзом Дейвіантом (1656—1714), Жаном Батістом Колбертом (1619—1683), сером  Вільямом Петті (1623— 1687). Обґрунтувала роль товару та необхідність економічного виходу національних держав на зовнішні ринки. Ці функції чудово виконав меркантилізм.

      Меркантилізм  — це економічне вчення та економічна політика, яка представляє інтереси торгової буржуазії у періоди  феодалізму та становлення капіталізму.

      Постулати меркантилізму:

1. Меркантилісти дотримувались статичного погляду на світ, який на їх думку має лише обмежену кількість багатства. Тому багатство однієї країни могло збільшуватись лише за рахунок іншої держави.
2. Економічна система складається з 3-х секторів: виробничий сектор, сільськогосподарський сектор, колонії.
3. Вирішальну роль серед усіх верств суспільства відіграють торгівці.
4. Вирішальний фактор виробництва – праця (тобто меркантилісти були початківцями трудової теорії вартості).
5. Багатство країни визначається обсягом грошей (золото, дорогоцінні вироби), які вона має, таким чином кожна нація має проводити таку економічну політику, яка б сприяла накопиченню золота, срібла та інших дорогоцінних металів.

      Заслугою  меркантилістів є те, що вони першими запропонували струнку теорію міжнародної торгівлі, показали її значення для економічного зростання країн, розробили можливу модель її розвитку, вперше описали те, що у сучасній економіці зветься платіжним балансом. ,

      Обмеженість меркантилістів полягає у тому, що вони вважали, що збагачення країн можливе не тільки внаслідок перерозподілу вже існуючого багатства, але й за рахунок його нарощування.

      Пізніше прихильники вільної торгівлі довели помилковість поглядів меркантилістів. Шотландський філософ, економіст і історик Д. Х'юм (1711-1776) у 1752 р. розвінчав концепцію меркантилістів. По-перше, казав він, кількість золота та срібла не має вирішального значення для економічного розвитку країни. По-друге, в довготерміновому плані країна не може постійно мати позитивне сальдо торговельного балансу.

      Девід Х’юм розробив модель “ціни золотопотоків”, яка ставить під сумнів можливість постійно позитивного торгового  балансу. Ця модель мала декілька припущень:

1. наявність прямої залежності між кількістю грошей в обігу та рівнем цін (пізніше ця теорія отримала назву кількісна теорія грошей);
2. повна зайнятість в кожній країні;
3. попит на торговельні товари еластичний по ціні;
4. доскональна конкуренція на ринку товарів та факторів виробництва;
5. національні валюти вільно обертаються в золото та навпаки.

 

      2. Неокласична теорія 

      Наприкінці 19-го – початку 20-го століття з’явилася  неокласична теорія. Новизна її в  тому, що вона має справу зі змінними видатками. Тому крива трансформації  виробничих можливостей опукла відносно початку координат.

      Відміна від класичної теорії:

1. В неокласичній теорії розглядаються попит та пропозиція на товари, що є базовими компонентами споживчої системи.
2. Неокласична теорія базується на так званих змінних видатках.
3. Неокласична теорія має справу зі зростаючими видатками виробництва і тому крива трансформації виробничих можливостей має іншу форму ніж в класичній теорії.

      Припущення, які має неокласична модель:

    1) відсутність видатків, пов’язаних з переміщенням факторів виробництва із галузі в галузь; це означає, що виробництво не може швидко адаптуватись до зміни співвідношення цін, тому першою реакцією після початку зовнішньої торгівлі буде зменшення виробництва товару Y, а ресурси в галузь, що виробляє товар Х надійдуть лише через певний час.

    2) всі фактори виробництва використовуються повністю (тобто в країні відсутнє безробіття)

    3) криві байдужості не перетинаються; це означає, що смаки споживачів в економіці значною мірою подібні і зовнішня торгівля не змінює розподіл доходів.

    4) одна з країн має порівняльну перевагу в виробництві одного товару, а інша країна – в виробництві другого товару.

      В результаті участі в міжнародній  торгівлі:

1. Змінюється структура виробництва товарів

       - Збільшується виробництво товарів,  в яких країна має порівняльну  перевагу

       - Зменшується виробництво товарів, в виробництві яких країна не має порівняльних переваг

2. Змінюється рівень споживання.

      Виграш  країни можна також розглядати через  призму двох ефектів: споживчий ефект (виграш споживача) та виробничий ефект (виграш виробника).

      Споживчий ефект полягає в тому, що на основі нового співвідношення цін (тобто на основі світових цін) споживачі мають можливість збільшити рівень споживання товарів без зміни структури національного виробництва.

      Виробничий  ефект – це зміна споживання і  зміна структури національного виробництва. Новий рівень виробництва знаходиться в точці Е₁, де країна знаходиться в рівновазі в умовах вільної торгівлі. Споживання характеризується точкою C₁ та кривою байдужості IC₂. Отже виробничий ефект – це збільшення добробуту країни з точки С до точки С₁ і зміна національного виробництва з точки Е до Е₁.

      Таким чином, неокласична торгівля заперечує  ствердження класичної теорії, яка  вважає, що країни не можуть торгувати  за умов співпадаючих кривих трансформації  виробничих можливостей.

      Відбувається це тому, що оскільки в класичній теорії використовується принцип незмінних видатків виробництва, ми не можемо розглядати ситуацію з рівними умовами виробництва і відмінними умовами споживання 

      3. Теорія абсолютних переваг 

      Ця  теорія була розроблена і описана в 1776 році в роботі “Дослідження про природу та причини багатства націй”. В ній вперше доводиться, що багатство націй не залежить від кількості золота та срібла, які вона має, а від її спроможності виробляти товари та послуги. Згідно з цим основне завдання держави полягає в тому, щоб розвивати виробництво за рахунок поділу праці та кооперації. Найкращим чином держава це може зробити, якщо не буде втручатися в економіку (принцип “лесе-фер”).

      Теорія  Адама Сміта має такі припущення:

1. праця являє собою єдиний фактор виробництва;
2. має місце повна зайнятість (тобто всі ресурси, як має та чи інша країна, використовуються повністю);
3. в міжнародній торгівлі беруть участь тільки дві країни, які торгують між собою тільки двома товарами;
4. витрати виробництва залишаються постійними, а їх зниження збільшує попит на товар;
5. ціна одного товару відображена кількістю праці, яку необхідно витратити для виробництва одиниці іншого товару;
6. транспортні витрати дорівнюються нулю;
7. зовнішня торгівля вільна від обмежень та регламентацій.

      Країна  експортує ті товари, які виробляються з найменшими витратами, тобто вона має абсолютну перевагу в виробництві  даного товару, і імпортує ті товари, які виробляються іншою країною  з найменшими витратами, тобто інша країна має абсолютну перевагу в виробництві другого товару.