Основні теорії розвитку міжнародної торгівлі

      Для доведення своєї теорії Адам Сміт використав такий приклад:

      Отже  в Англії 1 галон вина обмінюється на 4 ярди сукна (або 1 ярд сукна = ¼ галони вина), а в Португалії 1 галон вина = 1,5 ярдів сукна (або 1 ярд сукна дорівнює 2/3 галона вина).

      Отже  на світовому ринку встановлюється співвідношення 1 галон вина = 3 ярди сукна. Зрозуміло, що Англії вигідніше спеціалізуватись на сукні, а Португалії – на вині.

        Висновок: кожна країна виграє від міжнародного обміну, оскільки вона обов’язково має певну абсолютну перевагу у виробництві того чи іншого товару.

      Перевагою теорії абсолютних переваг є те, що вона базується на трудовій теорії вартості та підтверджує переваги поділу праці не тільки на національному, але й на міжнародному рівні.

      Недоліком цієї теорії для пояснення міжнародної  торгівлі є те, що вона не відповідає на запитання, чому країни торгують між собою навіть за умови відсутності абсолютної переваги у виробництві тих чи інших товарів, тобто коли одна з країн має абсолютні переваги у виробництві всіх товарів. 

      4. Теорія порівняльних переваг 

      Теорію  абсолютних переваг А. Сміта розвинув Давид Рікардо (1772—1823), довівши, що абсолютні переваги є лише частковим випадком загального правила. Він показав, що торгівля вигідна кожній з двох країн, навіть якщо одна з них має абсолютні переваги у виробництві обох товарів.

      Теорія  порівняльних переваг: Країна отримує прибуток від зовнішньої торгівлі, експортуючи товари, в виробництві яких ця країна має свою найбільшу відносну перевагу, а імпортує ті товари, у виробництві яких вона має найменшу відносну перевагу

      Основні припущення теорії порівняльних переваг:

1. У виробничому процесі використовується один ресурс – праця; кожна країна має фіксовану кількість ресурсів і всі ресурси ідентичні.
2. Фактори виробництва вільно рухаються між галузями (ціни на ресурси однакові).
3. Відсутність руху факторів виробництва між країнами. Внаслідок цього їхня ціна, очевидно, буде різною в різних країнах, а це є основою для розвитку міжнародної торгівлі.
4. Теорія порівняльних переваг базується на трудовій теорії вартості (відносна вартість продукту визначається кількістю праці, витраченої на його виготовлення).
5. Кожна країна використовує різні технології виробництва, але технологічний рівень виробництва залишається незмінним для кожної країни.
6. Виробництво товарів характеризується постійними видатками незалежно від обсягу виробництва товару, на кожну одиницю товару витрачається одна й та ж кількість праці.
7. Має місце повна зайнятість.
8. Ринок кожної країни функціонує при доскональній конкуренції.
9. Відсутність торгівельних бар'єрів між країнами.
10. Транспортні видатки (як внутрішні, так і зовнішні) дорівнюють нулю.
11. Світове господарство представлене двома країнами, які обмінюються двома товарами.

      Приклад

      Росія та Україна виробляють сукно та пшеницю.

      Україна: 1 бушель пшениці = ½ ярда сукна; 1 ярд сукна = 2 бушелі пшениці.

      Росія:     1 бушель пшениці = 1,5 ярда сукна; 1 ярд  сукна = 0, 66 бушелі пшениці.

      Україні вигідно експортувати пшеницю до Росії. Росії вигідніше експортувати сукно. Припустимо, що світові ціни на сукно та пшеницю встановлені у такому співвідношенні: 1 бушель пшениці = 1 ярд сукна. Тоді, Україні вигідно спеціалізуватися на пшениці, а Росії – на сукні.

      Висновок. Коли виробництво характеризується різними затратами праці –  це означає, що внутрішні альтернативні вартості або внутрішнє співвідношення цін до початку міжнародної торгівлі також різні.

      Переваги  теорії порівняльних переваг:

      1. Вперше описала баланс сукупного  попиту та сукупної пропозиції. Хоча і передбачалось, що вартість  товару визначається кількістю праці, необхідної для його виробництва, теорія порівняльних переваг показала, що ця вартість насправді залежить від співвідношення сукупного попиту та пропозиції на товар на внутрішньому та на зовнішньому ринках.

      2. Довела існування вигоди від  спеціалізації та торгівлі для усіх країн-учасниць, а не тільки для однієї країни за рахунок того, що інші зазнають втрат.

      3. Дає змогу вести науково обґрунтовану  зовнішньоекономічну політику.

      Недоліки  теорії порівняльних переваг випливають із тих припущень, на яких вона базується. Тому, застосовуючи її для аналізу зовнішньоекономічних відносин, необхідно брати до уваги, що вона:

      1. Не враховує транспортних витрат.

      2. Ігнорує вплив зовнішньої торгівлі  на розподіл доходів всередині  країни, коливання цін та заробітної плати, інфляцію та міжнародний рух капіталу.

      3. Ґрунтується на припущенні про  існування тільки одного фактора  виробництва — праці. 

      4. Ігнорує існування таких важливих  передумов міжнародної торгівлі, як відмінності у забезпеченості  країн факторами виробництва.

      5. Базується на передумові повної  зайнятості, яка означає, що вивільнені  робітники однієї галузі одразу  можуть знайти собі роботу  в іншій, продуктивнішій. Іншими  словами, робиться припущення  про постійні витрати і, отже, ігнорується закон витрат, що зростають.

      6. Не пояснює торгівлю між приблизно  однаковими за економічним розвитком  країнами, жодна з яких не має  відносної переваги перед іншою. 

      5. Теорія Хекшера-Оліна 

      У середині 20-х рр. шведські економісти-неокласики Елі Хекшер (1879—1952) та Бертіл Олін (1899— 1979) розробили теорію співвідношення факторів виробництва, яка отримала назву теорії Хекшера – Оліна. Не відмовляючись від трудової теорії вартості, вони доповнили її положенням, що у створенні вартості беруть участь, крім праці, також й інші фактори виробництва, такі як земля та капітал.

      Кожна країна експортує ті факторомісткі  товари, для виробництва яких використовується відносно надлишковий фактор виробництва  й імпортує ті товари, для виробництва  яких використовує дефіцитні фактори виробництва.

      Отже, країна І експортує товар 1, а країна ІІ експортує товар 2.

      Торгівля  країн з різними умовами виробництва  та ідентичним попитом в умовах різної забезпеченості факторами виробництва.

 

 

      Цей графік показує економічну рівновагу в умовах різної забезпеченості факторами виробництва: точка А – це точка рівноваги для країни І, точка А' – для країни ІІ. Через ці точки проходять лінії внутрішніх цін: лінія Р – лінія внутрішніх цін для країни І, лінія Р' – для країни ІІ. Оскільки у припущеннях йдеться про однаковість смаків та уподобань споживачів в обох країнах, то маємо одну криву байдужості.

      Країна  І має відносну перевагу у виробництві  трудомісткого товару 1: .

      Внутрішня ціна на працю менша в країні І: .

      Виходячи  з цього робимо висновок, що країна І експортуватиме товар 1, а країна ІІ буде експортувати товар 2.

      На  основі теорії Хекшера-Оліна країна ІІ експортує товар 2 (капіталомісткий), у виробництві якого  вона використовує надлишковий фактор виробництва, й імпортує товар 1 (трудомісткий), у виробництві якого вона використовує дефіцитний фактор виробництва (працю).

      Чи  впливає зовнішня торгівля на фактори  виробництва? На це питання відповідь  дав Пол Самуельсон. У 1948 році він доповнив теорему Хекшера-Оліна. 
 

      6. Теорія Хекшера-Оліна-Самуельсона 

      Міжнародна  торгівля вирівнює ціни на ідентичні  фактори виробництва.

      Гомогенність  праці означає однаковий рівень підготовки працівників.

      Маємо дві країни, які виробляють два товари. Країна І має відносний надлишок праці; країна ІІ має відносний надлишок капіталу. Тому ціна праці в країні І менша ніж ціна праці в країні ІІ, а ціна капіталу в країні ІІ менша ніж ціна капіталу в країні І.  Країні І вигідно спеціалізуватися на виробництві трудомісткого товару 1; країні ІІ – капіталомісткого товару 2.

      В результаті торгівлі країна І збільшить  виробництво товару 1 і зросте відносна ціна заробітної плати. В країні ІІ збільшиться виробництво капіталомісткого товару 2, зросте відносний попит на капітал, а це означає, що збільшиться відносна ціна капіталу в країні ІІ.

      

      До  початку міжнародної торгівлі економічна рівновага в країні І досягалась в точці К, де відносна ціна заробітної плати дорівнювала ОА, і відносна ціна товару 1 дорівнювала ОВ.

      Економічна  рівновага в країні ІІ до початку  міжнародної торгівлі досягалась в  точці М, де відносна ціна праці дорівнює OF, а відносна ціна товару 1 дорівнює OD.

      З цього графіку ми бачимо, що країна І має перевагу у виробництві товару 1, оскільки ціна праці менша ніж в країні ІІ. Країна ІІ має перевагу у виробництві товару 2.

      Після початку світової торгівлі, оскільки країна І спеціалізується на виробництві  товару 1, то відносний попит на працю  збільшуватиметься, а це веде до збільшення відносної заробітної платні. Якщо країна ІІ спеціалізується на виробництві товару 2, то збільшиться попит на капітал, значить падає відносна ціна праці.

      В точці L відносна ціна товару 1 в обох країнах балансується в точці Е, а відносна ціна праці балансується в точці С.

      Таким чином в результаті розвитку міжнародної  торгівлі досягнення відносною ціною  на товар рівноважного стану приводить  до вирівнювання відносних цін на фактори виробництва.

      Доказ цієї теореми стосовно абсолютних цін  на фактори виробництва припускає, що міжнародна торгівля вирівнює абсолютний рівень заробітних плат в обох країнах, що виплачуються за однакові види праці. А також вирівнює процентні ставки за однаковий тип капіталу.

      Технологія  не завжди може бути однакова в обох країнах. Теорема не враховує динамічний рух факторів виробництва між країнами. Ця теорема характеризує статичний стан міжнародної торгівлі.

      В класичній та неокласичній теоріях  не зверталася увага на доходи власників  виробництва, тобто не розглядалося:

1. як МТ впливає на доходи власників факторів виробництва;
2. як збільшення пропозиції одного із факторів виробництва впливає на виробництво, на зовнішню торгівлю та доходи власників виробництва.

      Відповідь на 1 запитання, а саме як поведуть себе ціни факторів виробництва при зростанні чи падінні цін на товари, для виробництва яких вони використовуються, дали американські економісти Самуельсон та Столпер у 1941 році.

      7. Теорія Столпера-Семуельсона

 

      Основні припущення їхньої теореми:

1. країна виробляє 2 товари, використовуючи 2 фактори виробництва (праця та земля);
2. економіка кожної країни характеризується досконалою конкуренцією на ринках обох товарів та обох факторів виробництва;
3. пропозиція факторів виробництва не змінюється;
4. перший товар – відносно трудомісткий, а при виробництві другого товару відносно більше використовується земля;
5. існує мобільність факторів виробництва в межах країни, але вона повністю відсутня між країнами;
6. ціна товару дорівнює витратам на його виробництво;
7. розвиток торгівлі веде до зростання відносної ціни першого товару.

      Теорема: За умови повного використання факторів виробництва до та після встановлення торговельних відносин, зростання ціни надлишкового фактору та зменшення ціни дефіцитного ресурсу внаслідок участі країни в МТ веде до того, що реальні доходи власників надлишкового фактору зростають, тоді як реальні доходи власників дефіцитного фактору виробництва зменшуються.