Основні теорії розвитку міжнародної торгівлі

      При цьому зростання чи зменшення  ціни факторів відбувається в більшій  мірі, ніж зростає чи спадає ціна товару, що виробляється з їх допомогою. Припустимо, що країна виробляє два  товари за допомогою двох факторів виробництва – праці (l) та землі (t). Оскільки ціна товару дорівнює витратам, то тоді формула ціни кожного товару являє собою суму ціни праці і землі, що використовувались для їх виробництва.

      Ціна  першого товару:    ,

        де  w – ставка заробітної плати за одиницю праці (ціна праці);

            r – ставка ренти за використання одиниці землі (ціна землі);

            AT₁ – кількість землі, необхідна для виробництва першого товару;

         AL₁ – кількість праці, необхідна для виробництва першого товару.

      Ціна  другого товару:    ,

        де  w – ставка заробітної плати за одиницю праці (ціна праці);

            r – ставка ренти за використання одиниці землі (ціна землі);

            AT₂ – кількість землі, необхідна для виробництва другого товару;

         AL₂ – кількість праці, необхідна для виробництва другого товару.

      Оскільки перший товар більш трудомісткий, ніж другий, це значить, що

      

.

      Наведені  вище рівняння цін товарів показують, що витрати виробництва обох товарів  дорівнюють їх ринковій ціні. Якщо по горизонтальній вісі відкласти зарплату, а по вертикальній – земельну ренту, то можна побудувати графік, що показує залежність ціни факторів виробництва від вартості першого та другого товарів.

      Графік. Залежність ціни фактору виробництва  від ціни на товар.

      

      Для першого товару кінцеві точки означають:

- ціна праці, якщо використовуємо лише працю для виробництва товару 1.

- ціна землі, якщо використовуємо лише землю для виробництва товару 1.

      Для другого товару кінцеві точки  означають:

- ціна праці, якщо використовуємо лише працю для виробництва товару 2.

- ціна землі, якщо використовуємо лише землю для виробництва товару 2.

      Оскільки  перший товар вимагає значно більших  затрат праці, ніж другий товар, то це відображається на графіку більш крутою прямою. Рівновага досягається в точці А, яка визначає ціну факторів виробництва (праці і землі) при відповідному рівневі цін на товари 1 і 2. В цій точці ціна праці, що затрачується на виробництво обох товарів дорівнює w, а рента – r.

      Припустимо, що ціна першого товару з якихось  причин зросла з P₁ до P₁’, наприклад внаслідок того, що його почали експортувати за кордон чи на його імпорт було накладено мито. В результаті того, що чисельник дробів та збільшився, а знаменник не змінився, пряма, що визначає залежність цін на фактори виробництва від цін на товари, зсунеться праворуч. Маємо нову точку рівноваги В, яка визначає ціну факторів виробництва при зростанні ціни товару 1. Нова ціна праці становитиме w’, а нова ціна землі – r’. Як бачимо, ціна праці зросла, а ціна землі – впала.

      Висновок: в результаті зростання ціни на 1 товар зросла ціна на працю (фактор, що використовувався більш інтенсивно при виробництві 1 товару) та впала ціна на землю (фактор, що використовувався менш інтенсивно при виробництві 1 товару). Аналогічно можна показати, що зростання ціни на другий товар призведе до зростання ренти і зменшення зарплати.

      8. Теорія Рибчинського

 

      Англійський економіст польського походження Т.М.Рибчинський в 1955 році, ще будучи студентом, звернув увагу на те, що швидкий розвиток одних галузей промисловості нерідко пригнічує розвиток інших, і довів теорему співвідношення зростання пропозиції фактору і зростання виробництва.

      Використовуючи  майже ті ж припущення, що і теорема Столпера-Самуельсона, крім припущення про зміни цін¹, Рибчинський показав, що існує прямий взаємозв’язок між зростанням факторів виробництва в одній із галузей і депресією чи навіть падінням виробництва в інших.

      Теорема: Збільшення пропозиції одного фактору виробництва веде до абсолютного збільшення випуску того товару, у виробництві якого цей фактор використовується відносно інтенсивно, а також до абсолютного скорочення виробництва іншого товару, випуск якого базується на відносно інтенсивному використанні іншого фактору, пропозиція якого не змінюється.

      Нехай країна виробляє два товари, причому  перший товар – капіталомісткий, а другий – землемісткий.

      Розглянемо  два ефекти, що відбувається внаслідок

1. збільшення пропозиції фактору, що використовується менш інтенсивно у виробництві експортного товару (дефіцитного фактору),
2. збільшення пропозиції фактору, що використовується більш інтенсивно у виробництві експортного товару (надлишкового фактору).

      Ефект 1. Імпортозаміщуюче зростання.

      

      Припустимо, що країна має надлишок землі, отже крива трансформації виробничих можливостей тяжіє до осі ОY (країна може виробляти більше одиниць другого товару – землемісткого). Точка А характеризує рівень виробництва за умов МТ, а точка С – рівень споживання. Ми бачимо, що країна експортує АВ одиниць другого товару та імпортує ВС одиниць першого товару.

      Припустимо, що в нашій країні збільшилася  пропозиція капіталу. Ми отримаємо  нову криву трансформації виробничих потужностей, яка показує, що в нас збільшилося виробництво першого товару (капіталомісткого).  Країна не впливає на світові ціни, отже нахил лінії цін – дотичної до кривої трансформації виробничих потужностей – не змінюється. Новий рівень виробництва встановлюється в точці A₁, новий рівень споживання – в точці С₁.

      Торгівельний  трикутник показує, що внаслідок  збільшення пропозиції дефіцитного  фактору виробництва, збільшується виробництво того товару, що використовує цей фактор більш інтенсивно (перший товар), та зменшується виробництво другого товару, оскільки виробництво товару 1 збільшується, і галузь, яка виробляє цей товар перетягує до себе мобільні фактори.

      Імпортозаміщуюче  зростання називається також  ефектом ультранегативного впливу на МТ, оскільки завдяки зростанню пропозиції дефіцитного фактору збільшується виробництво товару, який країна раніше імпортувала, а отже зменшується його імпорт, крім того зменшується виробництво товару, який країна раніше експортувала, а отже зменшується і його експорт (торговельний трикутник A₁B₁C₁ менший за торговельний трикутник ABC). Країна зменшує свою участь у МТ.

      Ефект 2. Експорторозширююче зростання.

      

      Як  і в попередньому випадку, припустимо, що країна має надлишок землі, отже крива трансформації виробничих можливостей тяжіє до осі ОY (країна може виробляти більше одиниць другого товару – землемісткого). Точка А характеризує рівень виробництва за умов МТ, а точка С – рівень споживання. Ми бачимо, що країна експортує АВ одиниць другого товару та імпортує ВС одиниць першого товару.

      Припустимо, що в нашій країні збільшилася  пропозиція землі. Ми отримаємо нову криву трансформації виробничих потужностей, яка показує, що в нас  збільшилося виробництво другого  товару (землемісткого).  Країна не впливає на світові ціни, отже нахил лінії цін – дотичної до кривої трансформації виробничих потужностей – не змінюється. Новий рівень виробництва встановлюється в точці A₁, новий рівень споживання – в точці С₁.

      Торгівельний  трикутник показує, що внаслідок збільшення пропозиції надлишкового фактору виробництва, збільшується виробництво того товару, що використовує цей фактор більш інтенсивно (другий товар), та зменшується виробництво першого товару, оскільки виробництво товару 2 збільшується, і галузь, яка виробляє цей товар перетягує до себе мобільні фактори.

      Експорторозширююче  зростання називається також  ефектом ультрапозитивного впливу на МТ, оскільки завдяки зростанню  пропозиції надлишкового товару збільшується і виробництво товару, який країна експортує, а значить і сам обсяг експорту, крім того, зменшується виробництво товару, який країна імпортує, а значить зростає і сам обсяг імпорту. Отже країна починає більш активно займатися МТ (торговельний трикутник A₁B₁C₁ більший за торговельний трикутник ABC). 

      9. Теорія життєвого  циклу 

      Важливе місце серед альтернативних концепцій  міжнародної торгівлі посідає теорія життєвого циклу продукту (або  продуктового циклу), основні положення  якої були розроблені Реймондом Верноном у 1966 році. Ця теорія безпосередньо базується на концепції імітаційного лага в тій частині, яка стосується аналізу запізнення передачі нових технологій у міжнародних масштабах.

      В центрі аналізу Вернона перебуває  продукт промислового виробництва, який уперше з'являється в США. На його думку, типовий новий американський продукт (товар) має дві основні характеристики:

1. він призначається для задоволення потреб населення з високими доходами, оскільки порівняно з іншими країнами США характеризуються більш високим рівнем добробуту;
2. припускається, що застосування нового продукту дозволяє зберігати працю, тоді як його виробництво є порівняно капіталомістким. Таке припущення було зроблено тому, що на час дослідження Вернона США вважалися країною з відносним дефіцитом праці як фактора виробництва.

      За  моделлю Р. Вернона, деякі види продукції  в своєму розвитку проходять цикл чотирьох етапів:

      1) впровадження (фірми США, задовольняючи  потреби певного кола своїх  заможних споживачів, розробляють  нові види продукції. Попит  на цю продукцію виникає не тільки в США, а й в інших країнах, де є такі ж забезпечені люди. Тому американські фірми започатковують експорт нових продуктів);

      2) зростання (за кордоном попит  на нові імпортні товари постійно  зростає. На це починають реагувати  і місцеві виробники. У результаті виникає імпортозамінне виробництво. Імпорт зі США скорочується);

      3) зрілість (місцеве виробництво розширюється  настільки, що починається зворотний  рух товарів – з місцевих  ринків на ринки США);

      4) занепад (фірмам США потрібно  переходити на виробництво нового товару, попит на який уже виник).

      Ці  етапи можуть відбуватися по-різному  і тривати від кількох років  до кількох десятиріч.

      Виробництво такої продукції переміщується  з країни в країну залежно від  стану життєвого циклу товару. Якщо в якійсь країні настає стан зрілості і вона насичена певним товаром, в іншій країні в цей час може відбуватись впровадження цього товару як нового.

      Теорія життєвого циклу продукту досить реалістично відбиває еволюцію багатьох галузей, однак не є універсальним поясненням тенденцій розвитку міжнародної торгівлі. Якщо наукові дослідження та розробки, передова технологія перестають бути головним чинником, визначальними конкурентними перевагами, то виробництво продукту дійсно буде переміщатися в країни, що володіють порівняльною перевагою на інших чинниках виробництва, приміром дешевій привізній робочій силі. Проте є багато товарів (з коротким життєвим циклом, високими витратами транспортування, що мають значну змогу диференціації за якістю, вузьке коло потенційних споживачів тощо), які вписуються в теорію життєвого циклу.