Форма консорціуму дає змогу оперативно сконцентрувати фінансові ресурси  для розширення виробництва, розвитку ключових напрямів економіки.

     Консорціуми створюються з метою об’єднання фінансових і матеріальних коштів, необхідних для реалізації цінних проектів (створення нового або модернізація існуючого виробництва, інфраструктури, наукового центру тощо).

     Консорціум  є формою об’єднання трудових, наукових та інших ресурсів на основі добровільної економічної інтеграції незалежних, позавідомчих товаровиробників різних форм власності. Форма консорціуму характерна для об’єднання європейських країн в аерокосмічній та електронній промисловості. Мета таких об’єднань, крім поєднання капіталів для реалізації проектів, що мають високу вартість, полягає у протистоянні сильній конкуренції монополій.

     Взаємозалежність  економік різних країн призводить до використання форм консорціуму для  міжнародних угод за участю держави, що виступає як гарант. Наприклад, в Україні в результаті здійснення економічної реформи з’являються такі об’єднання в нафтобудівній, авіаційній та інших галузях.

     Консорціум  діє на підставі договору або статуту, який затверджується їх засновниками або власником. Учасники консорціуму зберігають право юридичної особи. Організаційно-правовими формами консорціуму є товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства.

     Головує в консорціумі монополія, яка  вибирає учасників угоди (консортів).

3.14. Асоціація.

     Асоціація – це добровільне договірне об’єднання підприємств, які з’єднали частини своїх матеріальних і фінансових ресурсів з метою вирішення спільних виробничих завдань. Асоціація створюється для постійної координації господарської діяльності учасників без втручання в їх ділові справи.

     Учасники  асоціації зберігають ознаки юридичної  особи, мають право входити в  інші господарські об’єднання. Управління асоціацією здійснює правління, склад  якого обирається на загальних зборах учасників.

     Доцільним є формування статутних об’єднань  у вигляді асоціацій в тих  галузях виробництва, які вимагають  широких зв’язків з кооперації, фінансової підтримки для розвитку окремих ланок єдиного виробничого  процесу, інвестування в науково-технічні проекти з метою впровадження інновацій. 
 
 
 

Висновки

     Підприємництво  – це такий вид господарської  поведінки, для якої характерне організаційно-господарське новаторство, знаходження нових, більш  ефективних способів використання ресурсів, гнучкість, постійна оновленість, готовність іти на ризик.

     Нерідко підприємництво називають бізнесом. Ці поняття близькі, хоча і не тотожні. Бізнес – будь-яка господарська діяльність, що має своєю метою  отримання прибутку або дає іншу вигоду. Підприємництво – такий  вид бізнесу, який пов’язаний з виробництвом товарів, наданням послуг, створенням підприємств, вкладанням у них власних коштів і взяттям на себе особистого ризику.

     Об’єктами підприємницької діяльності можуть бути виробництво певних матеріальних благ, надання послуг виробничого і невиробничого характеру, реалізація виробленої продукції, фінансово-кредитні, біржові, страхові операції та операції з нерухомим майном, інші не заборонені законом види діяльності.

     Основними суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути держава, об’єднання виробників, окремі особи.

     Для розгортання підприємницької діяльності потрібні певні умови. Серед них  слід виділити стабільність державної  економічної і соціальної політики, економічно обґрунтований податковий режим, що забезпечує ефективне функціонування діючих підприємств і відкриття нових, наявність розвинутої інфраструктури підприємництва (інноваційних та консультативних центрів з підготовки підприємців) тощо. Названі умови підприємницької діяльності і принципи підприємництва передбачені Законом України “Про підприємництво”.

     Держава підтримує підприємництво, уникаючи методів адміністративно-командного впливу на нього.

     Епіцентром  всебічного оновлення аграрних відносин, пошуку нових форм господарювання є  аграрні реформи, які зачіпають  економічні інтереси не тільки сільського населення, а й всього суспільства.

Список  використаної літератури

     1.ГОСПОДАРСЬКИЙ  КОДЕКС УКРАЇНИ від 16 січня  2003 року.

     2.Зозульов  О.В. Сегментація ринку як основа  маркетингової стратегії підприємства. // Маркетинг в Україні. - 2000. - № 4 (6) (спецвипуск). - С. 37-38.

     3.Павлов  В.І. Основи підприємництва: бізнес-планування /Навчальний посібник. Т.1. – Луцьк:  Надстир’я - 1998.

     4.Підприємництво: стратегія, організація, ефективність.//Під  ред. С.Ф.Покропивного, К:КНЕУ, 1998

     5.Трудове  право України: Підручник / За  ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. -564 с.